З 27 грудня минулого року чиновники Комуністичної партії Китаю (КПК) запровадили жорсткі обмеження у місті Сіань у зв’язку з тим, що було виявлено понад 40 нових випадків захворювання. Це викликало побоювання щодо ширшої передачі вірусу напередодні сезону жвавих поїздок.
Протягом останнього року КПК посилювала ізоляцію своїх громадян по всій республіці, запроваджуючи тестування та обмежуючи пересування людей, посилаючись на номінальний рівень інфекції серед громадян.
Але досі немає жодної офіційної статистики КПК щодо інфекції, госпіталізації чи смертей, так само як немає можливості перевірити будь-яку статистику, яку публікує китайський режим.
До кінця 2021 року змучене населення материкового Китаю вже навіть не спробувало засумніватись у тому, що КПК намагається захистити здоров’я населення, навіть якби у нього були для цього можливості.
Насправді жорстке обмеження міграції громадян, і обмеження комерційної діяльності використовуються КПК з метою встановлення у суспільстві тотального контролю партії. Для цього китайському лідеру Сі Цзіньпіну необхідно зупинити втечу капіталу з Китаю і покласти край владі готівкового приватного сектору, щоб створити незалежність від контролю партії.
Сі бачив, як ефективно в США, Великій Британії, Канаді, Австралії та Новій Зеландії “правління за указом” призводить до покори суспільства в поєднанні з наполегливим твердженням правлячих сил, що урізання основних прав робиться “для захисту суспільства”.
Це скасування фундаментальних свобод та основних прав міцно укорінилося у всіх західних “демократичних” суспільствах, при цьому громадськість практично не здатна поставити під сумнів науковість чи терміновість урядового диктату та скасування демократії.
Чому ж це не працює на материковій частині Китаю? Так КПК необхідно терміново перебудувати економіку КНР відповідно до маоїстських рамок, у яких приватний сектор, розв’язаний після смерті Мао Цзедуна тодішнім лідером КПК Ден Сяопіном, знову має бути придушений на користь повного державного контролю.
Сі необхідно керувати та пояснювати спад в економіці КНР з моменту його вступу на посаду у 2012 році таким чином, щоб не покладати вину на нього чи на партію. Він повинен зробити це таким чином, щоб це не призвело до заперечення його заявки на переобрання генеральним секретарем партії на безпрецедентний третій термін на майбутньому з’їзді у жовтні 2022 року.
Його мета – це зберегти правдоподібність пузиря колишніх економічних вихвалянь: що економіка КНР зростає, що її піднесення до світового лідерства неминуче тощо, тоді як основні показники демонструють протилежне.
Китай не може прогодувати себе, у нього масова нестача води й проблеми населення зі здоров’ям, у нього вичерпалися валютні резерви, його внутрішній ринок знаходиться в глибокій рецесії з масовим і зростаючим безробіттям, а його зовнішні ринки скорочуються.
Щоб зберегти довіру до себе до майбутнього з’їзду партії, Сі необхідно представити майбутні зимові Олімпійські ігри в Пекіні (4-20 лютого 2022 року) як престижну подію, знаючи, що це буде економічним і структурним провалом, в якому можна буде звинуватити COVID-19. Задля політичного виживання Сі це має бути ще однією подією, що показує, що світ віддає шану Пекіну і, за умовчанням, КПК.
Стало ясно, що COVID-19 виявився ідеальним інструментом після того, як КПК використала його у 2020 році для паралізації та поляризації електорату Сполучених Штатів, щоб завадити можливому переобранню Дональда Трампа, заклятого ворога КПК – може бути однаково використаний для придушення опозиції, що проводиться Сі.
І це справді стало основним напрямком та зброєю КПК усередині країни.
Питання, в який момент Пекін вирішив використати вірус КПК з метою внутрішнього контролю і навіть для скорочення чисельності населення країни? Чи було це до, під час або після того, як – явно до січня 2020 року – він зробив цю кампанію з поширення вірусу засобом підриву західної, і особливо американської, економіки?
Погляди, висловлені в цій статті, є думкою автора і не обов’язково збігаються з поглядами The Epoch Times.
За матеріалами
