Монументальний шеститонний вівтарний камінь Стоунхенджа, який довгий час вважався походженням з Уельсу, насправді походить із Шотландії.
Дослідники з Університету Кертіна в Західній Австралії припустили, що стародавнє кам’яне коло Стоунхенджа — масивний шеститонний вівтарний камінь, який, як вважається, походить з Уельсу, насправді був привезений з Шотландії.
Вчені з групи «Часові шкали мінеральних систем», що входить до складу Школи земних і планетарних наук Університету Кертіна, заявили, що аналіз віку і хімічного складу мінералів, знайдених у фрагментах вівтарного каменю, співставив його з породами північно-східної Шотландії, водночас чітко відрізняючи їх від валлійських корінних порід.
Камінь являє собою 50-сантиметрову брилу пісковика розміром 5×1 метр, яка знаходиться в центрі культового кам’яного кола Стоунхенджу у Вілтширі, куди він, як вважають, прибув близько 5 000 років тому.
Провідний автор дослідження, аспірант Ентоні Кларк, пояснив, що їхній аналіз виявив у вівтарному камені специфічні мінеральні зерна, вік яких переважно становить від 1 000 до 2 000 мільйонів років. Для порівняння, вік інших мінералів становить близько 450 мільйонів років.
«Це дає чіткий специфічний хімічний відбиток, який вказує на те, що камінь походить зі скель в Оркадському басейні, Шотландії, щонайменше за 750 кілометрів від Стоунхенджу», — сказав він.
«Враховуючи його шотландське походження, знахідка піднімає цікаві питання, беручи до уваги технологічні обмеження епохи неоліту, а саме, як такий масивний камінь був транспортований».
Можливо, доставляли вздовж узбережжя
Співавтор дослідження професор Кріс Кіркленд сказав: «Транспортування такого масивного вантажу суходолом з Шотландії до південної Англії було б надзвичайно складним завданням, що вказує на ймовірний морський маршрут вздовж узбережжя Британії. Це передбачає наявність торговельних мереж на великі відстані та вищий рівень розвитку суспільства, ніж той, який, як прийнято вважати, існував у Британії в епоху неоліту».
Це має значні наслідки для розуміння істориками та науковцями давніх спільнот, їхніх зв’язків та способів пересування.
Для Кларка це відкриття також має особисте значення.
«Я виріс у Майнд-Преселі, Уельс, звідки походять деякі з каменів Стоунхенджу», — пояснив він. «Вперше я відвідав Стоунхендж, коли мені був рік, а тепер, коли мені 25, я повернувся з Австралії, щоб допомогти зробити це наукове відкриття — можна сказати, що я пройшов повне кам’яне коло».
Віце-канцлер Університету Кертіна професор Харлін Хейн сказала, що значна частина досліджень і аналізу Кларка і Кіркланда була проведена в Університетському центрі Джона де Лайтера.
Центр пропонує спеціалізовані мас-спектрометри, які досліджують склад таких матеріалів, як породоутворюючі мінерали, археологічні артефакти, метеорити, кераміку і навіть біологічні речовини, такі як зуби, кістки та мушлі.
«Для підтримки таких передових об’єктів, як цей, необхідні постійні інвестиції, які мають вирішальне значення для залучення найкращих світових умів», — сказала Хейн.
«У цьому випадку ми раді, що наша видатна дослідницька репутація і можливості дозволили аспіранту Ентоні Кларку подолати 15 000 кілометрів від свого дому в Уельсі, щоб навчатися в Кертіні й зробити це важливе відкриття».
Проєкт був профінансований Австралійською дослідницькою радою і проводився у співпраці з Університетом Аберістуїта, Університетом Аделаїди та Університетським коледжем Лондона.
Повна версія дослідження під назвою «Шотландське походження вівтарного каменю Стоунхенджу» була опублікована сьогодні в журналі Nature.
