Міжнародна виставка скульптур з піску вп’яте проходить у передмісті Мельбурна.
У цьому році скульптори порадували численних глядачів роботами на тему захоплюючого царства Посейдона. Двадцять один майстер «сипучого зодчества», з усіх куточків світу, що зібралися на «п’ятачку» прибережної зони у Франкстоні (передмістя Мельбурна), дали волю фантазії і створили химерний світ композицій з піску, який отримав назву «Under The Sea» («У глибинах моря»).
В обгородженому просторі творчості зібралися разом владика підводного світу Посейдон, русалки і корали, краби і риби, канула в минуле Атлантида і навіть герої творів Жуля Верна, як розповідається на сайті Франкстона. А для шанувальників легендарних «бітлів» майстри піднесли творіння «Octopus’s Garden» («Сад восьминога»), що нагадує про однойменну пісню.
Запрошуємо вас помилуватися роботами майстрів виставки «Under The Sea».
#img_gallery#
Створення скульптури з сипкого матеріалу дуже непросте заняття. Для зведення багатотонної статуї заввишки до декількох метрів потрібно витратити багато днів (і навіть тижнів), перш ніж безформна купа піску набуде бажаних обрисів.
Для будування (а іншого слова й не підібрати) скульптури використовується не звичний пісок з пляжів, а спеціальний будівельний пісок, більш щільний і важкий. За кілька тижнів перед відкриттям виставки в обгороджену невисоким парканом прибережну зону Франкстона завозиться 3500 тонни піску, і майстри беруться до справи.
Спочатку пісок звичайними лопатами засипається в багатоповерхову дерев’яну опалубку, поливається водою і втрамбовується. Для додання конструкції більшої міцності в воду домішуються спеціальні добавки. Після того як пісок «схопиться», починається найцікавіше — перетворення купи будівельного матеріалу в черговий шедевр майстра-скульптора. У хід йдуть різноманітні кельми, інструменти для кераміки та глини, обприскувачі з водою для скріплення піщинок і порожнисті трубки для ніжного здування зайвого піску. Неймовірно складний процес, де неможливо обійтися без спокою, уважності та незвичайного терпіння.
Для захисту готової скульптури від руйнування вітром на неї зверху наносять шар біологічно безпечного лаку або клею. Завдяки такому стабілізуючому покриттю пісочні статуї на радість глядачів можуть простояти до декількох місяців.
Але ніщо не вічне. Настає пора закриття виставки, і час немов повертається назад — витончені форми безжально руйнуються бульдозерами, гори піску завантажуються на самоскиди та відвозяться в сховище до настання чергового сезону «хитких фантазій». А піщані скульптури залишаються жити в пам’яті відвідувачів та на фотографіях. Недарма кажуть: краса пісочних творінь недовговічна і тому — неповторна.
