Американські біологи запропонували модель того, як організм деяких пацієнтів утримує під контролем ВІЛ-інфекцію. Вивчивши клітини декількох десятків ВІЛ-інфікованих людей, у яких концентрація вірусу в крові вкрай мала, дослідники помітили, що вірус у них вбудований в неактивні частини геному. Вони зробили висновки, що це результат роботи імунної системи, яка знищила всі інші заражені вірусом клітини. У деяких випадках цей відбір призвів до того, що клітин з потенційно активним вірусом в організмі взагалі не залишилося. У такому випадку можна вважати, що організм позбувся ВІЛ природним шляхом: автори роботи припускають, що саме це сталося з однією ВІЛ-інфікованою. Розповідає журнал .
Від вірусу імунодефіциту людини ще нікому не вдалося позбутися самостійно. ВІЛ-інфіковані люди, які приймають противірусні препарати, змушені робити це постійно — як тільки дія ліків закінчується, вірус відвойовує свої позиції. Проте, близько 0,5 відсотка ВІЛ-інфікованих здатні обходитися без таблеток: їх організм не здатний вигнати вірус остаточно, але підтримує концентрацію вірусних частинок на такому низькому рівні, що не кожен тест на вірус їх знаходить.
Таких людей називають «елітними контролерами» або «нонпрогресорами» (хоча деякі дослідники вказують, що «нонпрогресори» — ширше поняття і містить кілька різновидів ВІЛ-інфікованих, серед яких «елітні контролери» найбільш успішно стримують інфекцію). Як саме їм вдається не давати вірусу розмножуватися, ще не зрозуміло. Одні дослідники вважають, що «елітним контролерам» пощастило з міцним імунітетом, інші вважають, що їх система презентації антигену краще зв’язується з білками вірусу і тому імунітет швидше його помічає.
Але так чи інакше, невелика кількість ВІЛ в організмі «нонпрогресорів» зберігається. Такі вставки, які можуть копіювати себе з утворенням нових вірусів, називають Провірусними резервуарами. Група вчених під керівництвом Сюй Юй (Xu Yu) з Інституту Рейгона в США порівняла, як влаштовані ці резервуари у 64 «елітних контролерів» і 41 ВІЛ-інфікованих пацієнтів, які приймають антиретровірусну терапію.
Як і слід було очікувати, загальне число вірусних вставок в геномах клітин кісткового мозку у «елітних контролерів» виявилося на порядок нижчим, ніж у звичайних пацієнтів. Водночас відсоток «цілих», незайманих вставок, без мутацій і ламань, у «елітних контролерів» виявився вищим майже в три рази, а в чотирьох з них 100 відсотків вставок в геномі виявилися незайманими.
Крім того, філогенетичний аналіз виявив у геномах «елітних контролерів» великі кластери однакових провірусних послідовностей. Це означає, що, швидше за все, клітини, які несуть у собі провірус, — нащадки однієї-єдиної клітини, а не результат незалежних вбудовувань. В іншому випадку послідовності провірусів були б більш різноманітні.
Потім дослідники перевірили, в яких саме частинах геному знаходяться вставки ВІЛ у клітинах «елітних контролерів». Виявилося, що серед них багато позагених і псевдо-генів (45 відсотків у порівнянні з 18 відсотками у звичайних пацієнтів). Ці вставки знаходилися в середньому далі від транскрипційно активних ділянок, ніж у випадку звичайних пацієнтів. Крім того, на них частіше знаходили гістони з репресивними епігенетичними маркерами — метильних груп, які сприяють скручування ДНК і гальмують транскрипцію.
Проте, коли автори роботи взяли у «елітних контролерів» здорові клітини й заразили їх ВІЛ in vitro, вони побачили зовсім іншу картину. Вірусні геноми прилаштувалися в ДНК клітин хаотично, і лише частки відсотка від усіх вставок припали на незакодовані ділянки хромосом. На підставі цього спостереження дослідники зробили висновок, що справа не в особливостях геному «контролерів», а у відборі, який проходять заражені вірусом клітини. Під тиском імунної системи «елітних контролерів» виживають тільки ті клітини, в яких провірус непомітний, тобто вбудувався в неактивну частину геному. І тільки ці клітини отримують можливість розмножитися і сформувати вірус-утримуючий клон.
У деяких випадках імунний відбір призводить до того, що вірус практично зникає з організму. У двох піддослідних «контролерів» дослідники не змогли з першої спроби виявити незаймані провіруси в геномі. Зібравши більше клітин для аналізу, в одного пацієнта вони все ж знайшли один-єдиний незайманий провірус і 21 дефектний. У іншого ж пацієнта (це жінка, яка прожила з інфекцією понад 25 років) вдалося виявити 19 дефектних, нездатних до розмноження, провірусів, але жодного цілого. До цього часу таку картину спостерігали тільки у «берлінського пацієнта» – першого (і до недавнього часу єдиного) чоловіка, якому вдалося вилікуватися від ВІЛ-інфекції. Можливо, пацієнтка «контролер» стане першою людиною, яка впоралася з вірусом без таблеток, проте, за словами авторів статті, їм поки не вистачає даних, щоб зробити остаточний висновок.
