#img_left_nostream#Багатьом, коли вони чують про «вікторіанський» стиль, спадають на думку такі великі старовинні будинки яскравого кольору з ошатною архітектурою. Однак насправді цей термін відноситься до періоду правління королеви Вікторії між 1840 і 1900 роками у Англії. До нього відноситься кілька стилів, такі як неоготика, фолк-вікторіанський та вікторіанський королеви Анни.
В цей період індустріалізація привнесла в архітектуру багато нових досягнень в області масового виготовлення дерев’яних та металевих деталей оздоблення фасадів. Через це у Вікторіанській епосі бачать зародження сучасної архітектури.
Споруди цієї епохи розвивались від внутрішнього до поверхового, зовнішня частина будинку відображала структуру його внутрішніх приміщень. Ці будівлі часто були незвичних форм і були оздоблені різьбленням. Вікторіанський стиль звертає особливу увагу на зовнішню геометрію форм. Багато прикрашені будинки цієї епохи, вони у багатьох і асоціюються з королівським образом життя.
«Розфарбовані пані» — квартал будиночків в Вікторіанському стилі, Каліфорнія.
Фото: John O’Neill/en.wikipedia.org
Джон Раскін вважає, що для раннього періоду Вікторіанської епохи стилем, що надихав, була готика. Вона несла певні моральні концепції, з повагою ставилась до всього природнього. Пан Раскін був письменником, мистецтвознавцем та філософом, його ідеї впливали на оформлення стилю Arts and Crafts, що виступав проти індустріалізації Вікторіанської епохи. Він вважав, що душевні пориви людини можуть бути виражені у архітектурі саме за допомогою готичного стилю.
Багато кого надихали ці будівлі. Наприклад, в середині 1700х архітектурний новатор сер Хорас Уолпол доповнив свою літню резиденцію готичними деталями, створивши будинок в стилі неоготика. Він нагадував середньовічну архітектуру соборів. Низька вартість будівельного матеріалу для кладки — каміння — замість деревини або цегли, зробила цей стиль широко розповсюдженим по всій Північній Америці. Там такі будівлі зводились в основному не житлові, а для церков чи для громадських споруд, адміністрацій уряду. В той час в Америці можна було зустріти дві форми готики: з цегли (Brick Gothic) та з деревини (Carpenter Gothic). Останні були відомі своїм зовнішнім пишним декоруванням, різьбленням по дереву, що називали „пряничним”.
Школа мистецтв у Вікторіанському стилі, Глостершир, Великобританія. Фото: Jongleur100/en.wikipedia.org
Пізніше, у період між 1840 і 1885 роками, найпопулярнішим в Америці вікторіанським стилем став Italianate. Для нього був характерним плоский чи з низьким скатом дах, квадратна в плані декоративна башта, масивні карнизи і консолі, високі та вузькі вікна.
Italianate віддзеркалює ідеї яскравого руху 1840х, коли архітектура відійшла від класичної традиції, з якою вона була пов’язана століттями. Американський Italianate передавав образ провінційної Італії, красу архітектури італійського Ренесансу.
Будинок в стилі Italiante. Фото: raaen99/en.wikipedia.org
Чарівний Italiante. Фото: Sardaka/en.wikipedia.org
Маєток в місті Онейда поблизу Нью-Йорку. Фото: GerriGray/en.wikipedia.org
В період між 1880 і 1910 роками, з технічним прогресом, коли вже залізниця з’явилась навіть у маленьких містечках, масове виготовлення дерев’яних деталей багато хто міг собі дозволити. Тому вони стали перебудовувати свої звичайні помешкання у фолк-вікторіанському стилі (Folk Victorians). Кутоподібні чи квадратні в плані, з кострокінечим фронтоном, ці споруди декоровані витонченими деталями у вхідній групі та на карнизах.
Вони були свого роду зменшеними копіями великих будинків Вікторіанської епохи для середнього класу. Потім з’являється стиль королеви Анни, дуже помірковано розроблений. Саме їх ми згадуємо, коли чуємо про вікторіанську архітектуру. В них відкрита веранда йде вздовж фасаду, вони мають круглі чи квадратні в плані башти. Стіни зроблені у поліхроматичній гамі, з пишним візерунчастим декоруванням. Вони еклектичні і створюють відчуття величі. Будинки стилю королеви Анни виглядають елегантно навіть при композиційній неврівноваженості своїх форм. У Сполучених Штатах такі будинки з 1880х і до 1905 року зводились повсюди.
Вікторіанська епоха була прогресивною, розвивалась архітектура, багато було побудовано. Можна знову згадати слова Джона Раскіна, що так піклувався про збереження старовинних споруд і пам’яток періоду готики, що «найбільш славна будівля не за своє каміння, не за своє золото. Її слава в її віці…» Тож, неважливо, про який саме стиль Вікторіанської епохи ми говоримо, ці величні будинки мають отримувати загальне визнання не за свій зовнішній вигляд, матеріали конструкцій чи форму плану, а за свою історичну значимість і надзвичайну стійкість.
Адам Міллер. Велика Епоха
