ⓅФахівці юридичної фірми «Патріот» успішно провели процедуру врегулювання спору за запитом нашого Клієнта – великої фінансово-промислової групи, щодо конфлікту з аудиторською компанією. Наш Клієнт розглядав питання відповідальності аудиторів за необ’єктивні висновки, які заподіяли шкоду інвесторам Клієнта, які покладаючись на об’єктивність цих висновків, вклали кошти в нерентабельний бізнес і понесли в результаті такої інвестиції істотні збитки.
Варто зазначити, що питання відповідальності аудиторів за надання послуг неналежної якості, на сьогодні майже не врегульовані не тільки в контексті українського, а й світового законодавства.
Що таке аудит?
У статті 3 закону «Про аудиторську діяльність» сформульований аудит – як перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фін. звітності компанії з метою формування думки аудитора про достовірність такої фін. звітності у всіх ключових аспектах та відповідність вітчизняним і міжнародним законодавчим нормам, стандартам бух. обліку, МСА і іншим нормам відповідно до вимог користувачів. Інформація визначається як істотна, якщо спотворення або пропуск такої інформації впливає на економічні та, відповідно, управлінські та фінансові рішення користувачів, які прийняті на підставі фін. звітів.
Методи проведення аудиту
Організаційні методи проведення аудиту в сучасній аудиторській практиці підрозділяються:
- за ступенем охоплення даних, які перевіряються (суцільна перевірка, вибіркова, комбінована);
- в залежності від методу, який використовується для проведення перевірки (документальна перевірка, камеральна, фактична).
Проблемним на практиці є питання відповідальності аудиторів перед замовниками за надані послуги неналежної якості. Як правило, такі позови не мають успішної судової перспективи, оскільки договори про надання таких консультаційних (аудиторських) послуг, які аудитори пропонують підписати клієнтам, складені таким чином, що довести наявність вини аудитора майже нереально.
На думку самих аудиторів – послуга з формування аудиторських висновків, носить рекомендаційний характер, а отже, не є обов’язковою до виконання з боку клієнта. Тому для того, щоб довести шкоду, заподіяну в результаті використання клієнтом некомпетентної консультації, йому потрібно не тільки довести наявність шкоди, вину аудитора і причинний зв’язок між шкодою і цим порушенням, а й те, що він виконав всі рекомендації, дані йому аудитором в консультації . Більш того, оскільки згідно із законом «Про аудиторську діяльність» послуги аудитора в формі консультацій можуть бути надані усно, часто такі консультації і не оформляються в письмовій формі, відповідно неможливо довести надання самої послуги.
З приводу реєстрації свого бізнесу, радимо звернутись сюди:
реєстрація бізнесу (ТОВ) за добу.
Неналежна якість аудиту з юридичної точки зору
Аналогічна правова позиція викладена, наприклад, в:
– Рішенні Господарського суду міста Києва від 05.10.2015 у справі № 910/19120/15;
– Постанові Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2015 у справі № 910/19120/15.
Законодавство також не містить чітких підстав відповідальності за надання консультаційних послуг неналежної якості, тому для того, щоб захистити інтереси Клієнта від недобросовісного контрагента залишається тільки чітко прописувати в самому договорі підстави і обсяги цивільно-правової відповідальності аудитора і покладатися на договірне регулювання відповідальності аудитора за надання некомпетентного консультації.
Найбільш дієвим превентивним способом захисту прав консультаційних послуг аудиторів було б чітке законодавче врегулювання стандартів надання таких послуг, на які, в разі їх недотримання та заподіяння йому шкоди, міг би посилатися в суді.
Відповідальність за аудит
Згідно статті 21 Закону «Про аудиторську діяльність» – неналежне виконання договірних зобов’язань тягне за собою майнову та іншу відповідальність аудитора відповідно до закону та договору. Законодавчий акцент зроблений на тому, що розмір майнової відповідальності аудитора не може бути вище фактично завданих клієнту збитків з вини аудитора.
Однак, незрозумілим залишається процес доведення провини аудитора і оцінки завданих замовнику збитків. Тим більше, специфіка відповідальності аудитора обумовлена метою аудиту, яка полягає у виявленні незалежного аудиторського думки щодо достовірності та правильності всіх ключових моментах даних бух. обліку і показників фін. звітності компанії. Тому аудитор несе відповідальність перед клієнтом за неправильно проведений аудит і недоліки інших (супровідних) аудиторських послуг, а також за порушення умов господарсько-правового договору. Клієнт (замовник) несе відповідальність перед аудитором за неповну і недостовірну інформацію щодо об’єкта аудиту.
За загальним правилом, сторони договору несуть взаємну відповідальність тільки один перед одним, проте з урахуванням особливостей здійснення аудиторської діяльності, виникає необхідність регламентування відповідальності аудитора не тільки перед замовником (клієнтом), але і перед третіми особами (інвесторами і їх представниками, працівниками, позикодавцями, покупцями і замовниками, постачальниками і підрядниками), які є безпосередніми користувачами фінансового поля замовника, за яким аудитор сформував відповідну думка.
При прийнятті інвестиційних, управлінських, корпоративних, фінансових рішень, наприклад, інвестор, в основному, використовують аудиторські висновки. Однак справедливим є і зауваження про те, що аудитор при визначенні своїх висновків може не знати про те, що, наприклад, інвестор планує здійснити певну інвестицію.
Відповідно, якби аудитор знав про такий намір, це знайшло б відображення в його висновку.
Всі ці моменти необхідно враховувати в договорі про надання аудиторських (консультаційних) послуг, наприклад, включати застереження про те, що якщо в зв’язку з неналежним виконанням обов’язків аудитором, заподіяна шкода третім особам, вона підлягає відшкодуванню за умови, що при здійсненні аудиту, фахівцю було відомо про особливості операції, яку має намір здійснити третя особа, інформація, надана аудитором буде врахована такою третьою особою при здійсненні цієї операції.
Професіонали юридичної фірми «Патріот» мають значний досвід в укладанні договорів про надання послуг, позитивну судову практику і досвід позасудового врегулювання спорів між замовником і клієнтом.
*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.
