У дитинстві я і мій друг Хуа, який жив недалеко від мене, дуже часто любили грати разом. Його мама зовні була дуже красивою. Моя мама називала її Хуа Шен. У неї була дуже погана звичка лаятись, про яку всі знали. Я часто бачив, що вона з кимсь билася, потім довго лаялася, а коли втомлювалася, то сідала на землю і довго так сиділа. Її всі боялися. Якщо їй хтось не подобався, вона відразу починала сваритися з ним. Її чоловік був дуже порядною людиною і завжди й у всьому їй поступався. Але всі боялися його чіпати.
Їхня сусідка Агу зовні була непривабливою, і в неї був незначний дефект обличчя, але вона мала дуже добре серце. Її син одного віку зі мною, тому я часто ходив до нього в гості, але не знаю чому, Хуа Шен часто любила передражнювати Агу. Ці моменти у мене добре відбилися в пам’яті.
З часом ми всі звикли до насмішок Хуа Шен, і ніхто не звертав на це увагу. Коли моя мама приїхали цього разу, вона сказала мені, що у Хуа Шен виявили тромбоз мозку, і вона лежить у лікарні. Після її виходу з лікарні моя мама їздила її відвідувати. Про свій візит вона мені так розповіла: «Коли я зайшла до кімнати, вона лежала на ліжку лицем до стіни, але коли вона обернулася, у мене волосся стало дибки: її рот був повністю перекошений».
Моя мама сказала мені, що це дійсно покарання. Потім вона додала, що ніхто не може безкарно робити погані справи. Хуа Шен дуже лаяла одного дідуся Цзяна, від чого у нього заболіло серце, і незабаром після цього він помер. Я зрозумів, чому у сина Хуа Шен народилася покалічена дитина, а також чому вона опинилася в такому становищі (повний параліч), а її чоловікові треба за нею доглядати, як за маленькою дитиною.
Якщо людина скоює грішний вчинок, то відплату можуть також отримати його діти й унуки. А якщо ми не звертаємо увагу на погані вчинки своїх близьких, то за це теж буде покарання.
Колись красива Хуа Шен тепер може тільки лежати на ліжку з перекошеним обличчям.
