#img_right#У 2007р. відомий китайський живописець У Куанчжун видав декілька публікацій з жорсткою критикою великих китайських творчих інститутів, назвавши їх установами що «виховують бюрократів». Він вважає, що основна причина цього – політичний устрій.
Через декілька місяців мовчання після цих публікацій У Куанчжуна, з ним зв’язався кореспондент газети «Нанфанчжоувей» і взяв у нього спеціальне інтерв’ю, в якому художник детально виклав свої погляди, на існуючі зараз в Китаї проблеми в галузі мистецтва.
У Куанчжун, якому вже 89 років вважає, що зараз рівень китайського мистецтва і майстерності художників постійно знижується, а в університетах можуть готувати тільки ремісників, але не людей мистецтва. Він сказав, що система освіти побудована на комерційній основі і отриманні прибутку, і насправді рівень багатьох вчителів вищих навчальних закладів дуже низький, дуже багато інститутів і університетів об’єднують спеціалізації, в політехнічних інститутах вивчають живопис. Щоб якийсь твір був опублікований або надрукований десь, для цього зовсім не обов’язково, щоб він був зроблений на високому рівні, а досить лише заплатити гроші.
У Куанчжун також відзначив, що усі кваліфікаційні перевірки навчальних закладів, це просто фікція, їх не можна провести нормально, оскільки все вирішується за допомогою зв’язків і грошей.
Раніше У Куанчжун опублікував статтю під назвою «Потрібно ліквідовувати Китайську асоціацію творчих людей і академію живопису», в якій він відзначив, що у всьому світі тільки в Китаї є такі офіційні організації. Він сказав: «Такі організації за кордоном займаються зовсім не тим, чим займаються китайські. Зараз структура асоціації творчих людей дуже сильно розрослася, в ній виховали дуже багато бюрократів, які зовсім не мають ніякого відношення до мистецтва. Вони існують за рахунок державних грошей і ще на цьому заробляють. Майже всі нинішні художники через особисті зв’язки з чиновниками цієї асоціації отримують звання, які дозволяють їм ставити високі ціни на свої творіння. Тому я вважаю, що потрібно ліквідовувати всі такі організації і цю форму отримання звань. Потрібно замінити її на нагороди за прекрасні художні творіння, щоб художник ставав відомим не завдяки кількості звань, а завдяки кількості прекрасних художніх творів. І щоб і художники і письменники докладали свої зусилля для творчості, а не для налагодження хороших стосунків з чиновниками з асоціації творчих людей».
Щодо того, що зараз в Китаї значно розширився ринок предметів живопису і ціни на картини швидко зростають, У сказав, що все це помилкове. У тих, хто купує картини, можливо, є гроші, ось вони і вкладають їх у предмети мистецтва, але самі вони, на жаль, в мистецтві нічого не розуміють. Цим користуються так звані художники, стараючись будь-якими способами набити собі ціну.
Пан У сказав: «Історія все справедливо розставить по своїх місцях, пройде час і, я вірю, що всі ці речі будуть відсіяні. Найцікавіше, що зараз спостерігається наступна тенденція: коли якийсь голова асоціації творчих людей на посту, то певні картини дуже дорогі, а коли він йде зі свого поста, ці картини набагато дешевшають».
Пан У також висловив своє ставлення до численних картинних галерей, які останнім часом будуються у великих кількостях в Китаї: «Музеї будують дуже красиві, але серед представлених у них експонатів, дуже багато сміття, дуже багато чого потрапило туди знову ж таки через особисті зв’язки і гроші. Зараз дуже часто китайські художники їздять за кордон, там вони дарували свої картин якимсь виставковим залам і галереям, а потім повертаються до Китаю і сурмлять про це всюди, набиваючи таким чином собі ціну».
Підводячи підсумок своєї розповіді У Куанчжун сказав: «За цими проблемами, які ми спостерігаємо в даний час у всіх галузях мистецтва, насправді стоїть найголовніша – це проблема державного ладу, що є причиною решти всіх проблем».
Через декілька місяців мовчання після цих публікацій У Куанчжуна, з ним зв’язався кореспондент газети «Нанфанчжоувей» і взяв у нього спеціальне інтерв’ю, в якому художник детально виклав свої погляди, на існуючі зараз в Китаї проблеми в галузі мистецтва.
У Куанчжун, якому вже 89 років вважає, що зараз рівень китайського мистецтва і майстерності художників постійно знижується, а в університетах можуть готувати тільки ремісників, але не людей мистецтва. Він сказав, що система освіти побудована на комерційній основі і отриманні прибутку, і насправді рівень багатьох вчителів вищих навчальних закладів дуже низький, дуже багато інститутів і університетів об’єднують спеціалізації, в політехнічних інститутах вивчають живопис. Щоб якийсь твір був опублікований або надрукований десь, для цього зовсім не обов’язково, щоб він був зроблений на високому рівні, а досить лише заплатити гроші.
У Куанчжун також відзначив, що усі кваліфікаційні перевірки навчальних закладів, це просто фікція, їх не можна провести нормально, оскільки все вирішується за допомогою зв’язків і грошей.
Раніше У Куанчжун опублікував статтю під назвою «Потрібно ліквідовувати Китайську асоціацію творчих людей і академію живопису», в якій він відзначив, що у всьому світі тільки в Китаї є такі офіційні організації. Він сказав: «Такі організації за кордоном займаються зовсім не тим, чим займаються китайські. Зараз структура асоціації творчих людей дуже сильно розрослася, в ній виховали дуже багато бюрократів, які зовсім не мають ніякого відношення до мистецтва. Вони існують за рахунок державних грошей і ще на цьому заробляють. Майже всі нинішні художники через особисті зв’язки з чиновниками цієї асоціації отримують звання, які дозволяють їм ставити високі ціни на свої творіння. Тому я вважаю, що потрібно ліквідовувати всі такі організації і цю форму отримання звань. Потрібно замінити її на нагороди за прекрасні художні творіння, щоб художник ставав відомим не завдяки кількості звань, а завдяки кількості прекрасних художніх творів. І щоб і художники і письменники докладали свої зусилля для творчості, а не для налагодження хороших стосунків з чиновниками з асоціації творчих людей».
Щодо того, що зараз в Китаї значно розширився ринок предметів живопису і ціни на картини швидко зростають, У сказав, що все це помилкове. У тих, хто купує картини, можливо, є гроші, ось вони і вкладають їх у предмети мистецтва, але самі вони, на жаль, в мистецтві нічого не розуміють. Цим користуються так звані художники, стараючись будь-якими способами набити собі ціну.
Пан У сказав: «Історія все справедливо розставить по своїх місцях, пройде час і, я вірю, що всі ці речі будуть відсіяні. Найцікавіше, що зараз спостерігається наступна тенденція: коли якийсь голова асоціації творчих людей на посту, то певні картини дуже дорогі, а коли він йде зі свого поста, ці картини набагато дешевшають».
Пан У також висловив своє ставлення до численних картинних галерей, які останнім часом будуються у великих кількостях в Китаї: «Музеї будують дуже красиві, але серед представлених у них експонатів, дуже багато сміття, дуже багато чого потрапило туди знову ж таки через особисті зв’язки і гроші. Зараз дуже часто китайські художники їздять за кордон, там вони дарували свої картин якимсь виставковим залам і галереям, а потім повертаються до Китаю і сурмлять про це всюди, набиваючи таким чином собі ціну».
Підводячи підсумок своєї розповіді У Куанчжун сказав: «За цими проблемами, які ми спостерігаємо в даний час у всіх галузях мистецтва, насправді стоїть найголовніша – це проблема державного ладу, що є причиною решти всіх проблем».
