#img_left#Опублікована в жовтні в Німеччині книга Тсерінг Воєсер «У вас зброя, а у мене перо» розповідає про події 10 березня 2008 року, 49 роковин мирного повстання народу Тибету. З 1959 року в Тибеті щороку відбуваються сутички між тибетцями та китайською владою.
Книга-хронологія оповідає про ченців, які 10 березня минулого року зібралися в місті Лхаса та скандували «Вимагаємо свободи релігії!» і «Не пускайте до Тибету стільки китайців!» Китайські служби безпеки подавили силою їхню акцію, монастирі були оточені, припинили подачу води.
Всіма можливими способами китайська влада намагалася перевиховати віруючий Тибет. Фотографії їхнього лідера Далай-лами кидали на підлогу, а тим, хто відмовлявся по них ступати, ламали руки. Такі питання: «Як ти ставишся до Далай-лами?» – використовувалися для залякування.
Коли Тсерінг Воєсер зрозуміла, що їй небезпечно перебувати в Тибеті, переїхала в Пекін. Вона знала деяких репортерів державного телебачення, які допомогли їй перейти блок-пост. Репортери сказали, що вона з групи операторів, тому їй вдалося втекти, не зважаючи на її тибетське походження. В Пекіні вона перебувала під домашнім арештом.
У серпні 2008 року вона з чоловіком знову поїхала до Тибету. Її відразу ж викликали на допит в поліцію у Лхасі, їхню квартиру обшукали, конфіскували її комп’ютер. Тсерінг була знову змушена покинути Тибет. У літаку на шляху до Пекіна вона написала вірш «Страх у Лхасі».
#img_left#У передмові до німецького видання книги вона говорить, що в Тибеті немає змін на краще, ситуація лише погіршується, а контроль за Тибетом з боку комуністичної влади – ще жорсткіший. «Замість політичних змін Китай збільшує військову силу в Тибеті». Хоча їй заборонено їздити до Тибету, вона добре поінформована про ситуацію там. Їй також заборонений виїзд за кордон, особиста свобода її обмежена.
Тсерінг Воєсер народилася у Лхасі в 1966 році. Після закінчення ВНЗ вона вивчала китайську літературу та працювала репортером в Тибеті. В 2003 році була опублікована її книга «Хроніка Тибету», яка була заборонена китайським урядом.
«Влада Китаю навіть тибетський буддизм розглядає як небезпеку. Вони вважають, що Тибет повинен приймати комунізм як релігію. Це доволі смішно, оскільки комунізм виступає проти будь-якої релігії», – каже Петер Бецлер, представник організації «тибетська ініціатива» німецького міста Хайдельберга, під час презентації книги у видавництві «Пальміра».
Щодо можливих незабаром змін у Тибеті він як німець дивиться з надією: «У 1989 році навесні я був упевнений, що ніколи не побачу, як буде зруйнована ця стіна в Берліні, що я не доживу до часу, коли в східній Німеччині більше не буде комунізму. Але невдовзі це все сталося».
Далі він продовжує: «Дуже важливо підтримати демократичний процес в Китаї. У Тибеті інші проблеми, просто китайці повинні піти з Тибету. Китайці, що живуть в Тибеті, підтримуються китайським урядом. Тибетці сприймають їх як чужорідне тіло, і вони знають про це. Плани китайського уряду утрудняє те, що тибетці глибоко віруючі люди. Культура абсолютно інша, режим не розуміє тибетців. Важко підпорядкувати людей, яких не розумієш. Можна досягти цього тільки неймовірним насильством. Далай-лама і тибетці переконані, що одного дня китайці покинуть Тибет».
Колишній депутат Бундестагу від партії зелених (1994 – 2002), доктор Анжеліка Кестер-Лоссак, яка прочитала витримки з книги Воєсер, була під час цих подій в Нью-Делі, в одному з центрів з прав людини. «Там проходило багато демонстрацій та збори на підтримку тих, хто проявляв мужність в Тибеті. Індійські політики брали участь і проявили солідарність», – говорить вона.
«Ми чудово усвідомлюємо, яке нестерпне положення людей в Тибеті. Але навіть якщо Китай завжди сприймається як економічний гігант, – говорить Кестер-Лоссак, – знаки позитивного розвитку не безнадійні». Але зміни в Китаї, як вона вважає, почнуться зсередини: «Якщо виявляються внутрішні суперечності економічного або соціального розвитку це призводить до формулювань політичних вимог. Солідарність, яку ми можемо показати, може бути тільки підтримкою».
