Дослідники створили композитну смолу, яка, на їхню думку, може бути використана при виготовленні лопатей вітряних турбін, а потім перероблена у різні продукти, включаючи стільниці, підгузки та навіть жувальних ведмедиків.
Вчені з Мічиганського державного університету (МДУ) оприлюднили свої висновки на зборах Американського хімічного товариства (21–25 серпня), заявивши, що матеріал можна використовувати «багаторазово в нескінченному циклі».
«Це мета економіки замкнутого циклу», — сказав Джон Дорган, експерт з полімерних матеріалів в Інженерному коледжі МДУ.
Політичні лідери та вчені щосили намагаються знайти способи впоратися з горами «відходів з лопатей», які будуть утворені на тлі глобального прагнення нульового використання енергії.
Наразі вважається, що до 2050 року необхідно буде утилізувати близько 40 мільйонів тонн відходів лопатей.
Термін служби вітряних турбін становить від 20 до 25 років, і після виведення їх з експлуатації вони утилізуються одним із трьох способів: перероблення, спалювання або поховання на звалищах — остання практика буде заборонена в Європі до 2025 року.
Викидання відходів лопатей, як і раніше, є найбільш поширеним способом утилізації вітряних турбін. При цьому, за оцінками експертів, лише 30% композитного матеріалу з вуглецевого волокна або скловолокна у складі лопатей може бути використано повторно — більша частина переробленого матеріалу йде в цементну промисловість як наповнювач.
Дорган та його колеги створили новий матеріал, у якому скловолокно поєднується з полімером рослинного походження та синтетичним полімером. Матеріал досить міцний, щоб його можна було використовувати для виготовлення лопатей турбін та в автомобілебудуванні.
Варіння смоли у лужному розчині призвело до вивільнення метилметакрилату, який зазвичай використовується при виготовленні вікон та задніх ліхтарів автомобілів. В результаті лужного бродіння також було отримано лактат калію, який можна очистити та зробити з нього кондитерські вироби та спортивні напої.
«Ми витягли харчовий лактат калію і використали його для виготовлення цукерок “жувальні ведмедики”, які я їв», — сказав Дорган.
Він визнав, що є трохи «неприємні почуття», коли їж цукерки, які колись були частиною вітряної турбіни, але зазначив, що це все одно, що їсти атоми вуглецю в кукурудзі чи траві, які «нічим не відрізняються» від атомів вуглецю у викопному паливі.
«Все це є частиною глобального вуглецевого циклу, і ми показали, що можемо перейти від біомаси в польових умовах до міцних пластикових матеріалів і назад до харчових продуктів».
За матеріалами The Epoch Times USA
