У імператора Тайцзуна був радник Вей Чжен, народився він у 580 році н. е. і прожив до 643 року. Вей був сиротою, але з дитинства пристрасно любив читати. Через бідність кілька років він провів у даоському храмі. Коли Вей став дорослим, велінням долі він опинився в стані ворогів Лі Шиміня (який згодом став імператором Тайцзуном династії Тан), проте той настільки високо оцінив розум і хоробрість Вей Чжена, що не тільки помилував його, але і, ставши імператором, призначив Вея на посаду свого радника. Вей повністю присвятив своє життя тому, щоб давати чесні і часто різкі поради імператору.
#img_left#Одного разу Вей Чжена звинуватили в кумівстві, проте внутрішнє розслідування не знайшло підтверджень. Тим не менш, імператор попросив його бути вкрай обережним, щоб уникнути в подальшому подібних непорозумінь, що впливають на його репутацію. Вей відповів на це: «Я чесно служу імператору і вірю, що виконую свої обов’язки так, як це необхідно для держави, а не для моєї особистої слави».
Вей сказав імператорові: «Як показує історія, все перебуває в руках імператора, включаючи навіть те, хороший чи чесний у нього радник». Коли імператор із цікавості попросив його пояснити, в чому відмінність цих двох якостей, Вей відповів: «Радник чесно і неупереджено повинен допомагати своєму імператору. Радника будуть вважати хорошим, якщо імператор буде цінувати його роботу, і разом вони створять могутню державу, і зроблять людей багатими. Чесним же радника запам’ятають у тому випадку, якщо імператор стратить його за неупереджену пораду, і через це держава прийде до занепаду. Нехай Ваша Величність дозволить мені бути хорошим радником!» Імператора Тайцзуна зворушили його слова.
Після того, як імператор вирішив дати велике придане за своєю дочкою, яка збиралася вийти заміж, Вей Чжен розкритикував його, сказавши, що такий вчинок може зруйнувати звичаї та традиції. Коли імператриця Чжансунь почула цю історію від імператора, вона сказала: «Тепер я розумію, чому Ви так сильно поважаєте його. Хоча я Ваша дружина, все одно боюся заперечувати Вам, однак Вей Чжен сміє кидати докори в вашу сторону і ставить закони країни вище думки Вашої Величності. Така людина воістину скарб нашої нації! Ваша Величносте, будь ласка, враховуйте поради цієї мужньої людини». Таким чином, придане імператорської спадкоємиці було зменшене.
Ставши міністром внутрішніх справ, Вей Чжен, зберіг свою відвертість. Якось імператор Тайцзун повернувся із засідання міністрів і в гніві сказав своїй дружині: «Рано чи пізно я вб’ю цього старого селюка!» Імператриця запитала, що його так розлютило, на що імператор сказав: «Вей Чжен! Він завжди суперечить мені і ганьбить мене перед усіма!» Почувши це, імператриця вийшла і незабаром повернулася в урочистому вбранні, щоб привітати імператора. Вона сказала: «Тільки, коли імператор мудрий і чуйний, радники можуть спокійно і без побоювання за своє життя висловлювати свою думку. Я хотіла б привітати Вас — критика від Вей Чжена є доказом відкритості Вашої Величності! «Гнів імператора поступово згас, і після цього він став ще більше цінувати імператрицю і Вей Чжена.
Дізнавшись від палацових посильних, що Вей Чжен серйозно захворів і живе в старому будинку з невеликою приймальнею, імператор дуже засмутився. Тайцзун наказав протягом п’яти днів перебудувати для Вей Чжена великий зал із будівельних матеріалів, спочатку призначених для будівництва палацу. Він послав свого особистого лікаря, щоб той подбав про Вей Чжена.
На жаль, стан вірного радника все погіршувався, і незабаром він помер. На його похоронах імператор Тайцзун мовив: «Дивлячись у мідне дзеркало, я можу побачити, чи акуратно я одягнений. Дивлячись у дзеркало історії, я можу бачити наслідки мого правління. Коли я дивлюся в дзеркало шляхетної людини, я можу виправити мої власні недоліки. Тепер, коли Вей Чжен пішов від нас, одне з дзеркал я втратив!»
