Стародавні лікарі традиційної східної медицини, які заклали фундамент практики лікування, шанувалися людьми не тільки свого часу, але й наступних поколінь.
#img_left#Про дивовижні здібності цих стародавніх лікарів ходили легенди. Але чи справді це були легенди? Або ці люди були не просто талановиті, але і володіли надздібностями, які дозволяли їм точно поставити діагноз і вилікувати хворого не тільки фізично, а й душевно?
На Сході вважається, що всі види мистецтв колись давно були передані людям Богами, і традиційна східна медицина не є винятком. Потенціал східної медицини, її живлюща сила може бути настільки великою, а здібності цілителя можуть бути настільки дивовижними, що пацієнт може вилікуватися під час звичайної розмови з лікарем.
Для сучасної людини подібні речі можуть здатися незрозумілими. Однак це було записано в стародавніх текстах, багато з яких дійшли й до наших днів.
Всі цілителі тих часів дотримувалися основних принципів медицини:
1. Організм людини являє собою мікрокосм, єдине ціле з природою.
2. Здоров’я — це здатність підтримки балансу між «внутрішнім» і «зовнішнім».
3. «Духовні» захворювання можуть породжувати «фізичні».
4. Лікування хвороб — це не тільки прийом ліків пацієнтом, а й зміна всього його способу життя.
5. Чистота та гармонія душі, гігієна та фізичні вправи — найкращі засоби та методи для запобігання хвороб.
Згідно з записами, початки теоретичних основ китайської медицини (вчення про Інь і Ян, теорія У-сін або П’яти елементів, поняття про Ці тощо), як однієї з видів східної медицини, формуються до часу Міжцарської війни (475–221 рр. до н.е.). Лікарі узагальнюють медичні знання, складають перші праці з акупунктури, припікання та інших методик лікування.
Про деяких лікарів традиційної східної медицини збереглося достатньо відомостей, про інших — зовсім небагато. Так, відомо, що І Хуань — відомий лікар з царства Цінь епохи Весни та Осені (770–476 рр. до н.е.) діагностував захворювання князя Цзінь, визначити хворобу якого до цього безрезультатно намагалася більшість лікарів. Оглянувши хворого, І Хуань сказав: «Хвороба невиліковна. Вона вище хуан і нижче гао*. Припікати не можна. Вколювати не можна. Застосовувати ліки теж не можна». Вважається, що це було першим випадком згадки таких методів лікування як голковколювання і припікання.
Інший, більш відомий лікар Бянь Цює (407–310 рр. до н.е.) майстерно лікував своїх пацієнтів припіканнями, акупунктурою та відварами лікарських трав. Він вилікував одним лише голковколюванням в певній точці хворобу «непритомність трупа», яка вразила спадкоємця престолу.
*В китайській медицині «гаохуан» — жирова оболонка між серцем і діафрагмою. Фраза «Хвороба проникла в гаохуан» означає, що хвороба тривала і важковиліковна.
Читайте також:
Декілька простих порад китайської медицини
Що таке здоровий спосіб життя
