#img_right#Ті, хто побував за останні роки в Китаї, діляться своїм враженням від ”вибухового” зростання китайських міст. Усіх вражає розмах будівництва в Пекіні та особливо в Шанхаї. Одне слово, китайський народ і далі дивує світ незвичайною працьовитістю, цілеспрямованістю і… грандіозним будівництвом.
Перше, що згадує людина, коли мова заходить про Китай, це Велика китайська стіна. Єдиний рукотворний твір землян, який видно з Місяця неозброєним оком. Питання: це китайцям чи їхнім правителям потрібна була така нелюдська масштабність? Якої неймовірної праці вона потребувала і для чого, врешті-решт, послужила? Чи можливо зараз таке?
Є в Китаї річка Янцзи, найдовша в Євразії – 5 800 км, має значні гідроресурси. Для продовження свого вибухового нестримного розвитку Китаю потрібно багато енергії. На сьогодні близько 75 відсотків електроенергії Китаю дає вугілля, але запаси його не безмежні. Китай звертає серйозну увагу на отримання енергоресурсів з Африки і Латинської Америки.
У 80-і роки було вирішено повернутися до ідеї, висунутої ще Сунь Ятсеном на початку минулого століття про можливе використання потужності Янцзи. За 2,5 тисячі кілометрів від моря і було почато будівництво гігантської водної стіни (греблі), яка перегородила річку, щоб та обертала турбіни і давала електроенергію. До речі, нагадаємо, стародавня наука говорить про те, що вода жива, і, перегороджуючи річку, людина перерізає її тіло.
У первинних тендерних торгах із технічного забезпечення майбутньої електростанції ”Трьох ущелин” брав участь російський концерн ”Електросила”, але було обрано німецьку компанію. Перша турбіна гігантського будівництва почала експлуатуватися в 2003 році, увесь комплекс цієї найбільшої у світі електростанції повністю почне діяти в 2008 році, коли почнуть працювати всі 26 генераторів. Кілька цифр: висота більш ніж двокілометрової дамби становить 185 метрів, вона утворює штучне водоймище завглибшки 175 метрів площею більше тисячі квадратних кілометрів.
Таке могутнє втручання в справи природи має свої серйозні наслідки, як позитивні, так і негативні. Суспільство отримає певні переваги: поповнення електроенергією, допомога в запобіганні руйнівним повеням шляхом регулювання стоку вод, додаткову водну магістраль, поліпшення водопостачання північних провінцій. Проте існує інша сторона, на яку звертають увагу не тільки екологи.
Дамба утворює нове водосховище, наслідком цього є переселення людей (1,3 мільйона чоловік). Вони вимушені покидати рідні місця, частина з них не мають належної компенсації, опиняються в гірших умовах проживання. Затоплені міста мали виробництво, часом токсичне, що вплине на стан води. Під воду піде близько 800 пам’яток історії, зокрема, 5 000-річні гробниці. Найбільшу небезпеку створюють часті землетруси в цьому регіоні . Найчастіше в таких випадках страждають штучні споруди.
Насторожують і дані, отримані останніми роками італійським супутником Міланського університету, які говорять і про інший серйозний факт порушення природного середовища. Величезні будівництва, маючи значну вагу, примушують земну кору прогинатися. Міста Шанхай (його порт розташований поблизу гирла Янцзи) і Тяньцзінь осідають на 4 – 2 см за рік. Цієї тенденції не уникнути і греблі.
Додам, автор категорично не бажає природних катастроф кому б там не було. Проте велика природа судить не за бажаннями людини, а за її справами.
Тетяна Серебрякова. Велика Епоха
