Князь Ярослав Володимирович увійшов в історію як мудрий правитель, далекоглядний дипломат та вмілий розбудовувач, що духовно зміцнив Київську Русь і привів її до культурного піднесення.
#img_left#З малих літ Ярослав був намісником батька, князя київського Володимира Великого, в Ростові, а після смерті брата Вишеслава став князювати у Новгороді. Саме це місто і стало його воєнною силою і підтримкою протягом усього його правління.
Після смерті батька 15 липня 1015 року Ярослав розпочав війну з братом Святополком, яка не припинялася чотири роки. 1019 року Ярослав з новгородською і варязькою дружинами остаточно розбиває брата, після чого проголошує себе правителем Русі.
Проте одноосібним правителем Ярослав став лише після смерті у 1036 році брата Мстислава, якому підпорядковувався Чернігів і лівобережні землі, і якого він не міг перемогти.
Ще одним кроком Ярослава до одноосібного правління стало ув’язнення брата Судислава, який міг би зазіхнути на владу.
Втім, і після ліквідації загрози владарюванню з боку членів родини, правління нового князя не було спокійним:
- у 1018 році він програв битву з польським військом на Бузі;
- у 1020 році Ярослав карає свого племінника Брячислава за розгром Новгорода;
- у 1022 році не має успіху в поході на Брест;
- у 1023 році брат Ярослава Мстислав відвойовує Чернігів і Лівий берег Дніпра;
- у 1029 році разом зі Мстиславом виганяє із Тмутаракані ясів;
- 1030 року перемагає чудь (фіно-угорські народи);
- 1030 —1031 роках відвойовує Червенські городи, захоплені поляками;
- 1036 року остаточно розбиває печенігів,
- у 1038 році підкорює литовські племена ятвягів;
- 1042 році підкорює фінські племена ям;
- у 1043 році війська Ярослава Мудрого, що виступили проти Константинополя, були розгромлені.
Внутрішня і зовнішня політика князя Ярослава Мудрого
За правління князя Ярослава Мудрого була укладена «Руська правда» — перший письмовий звід права, в якому прописувалися права на власність та заходи в разі її порушення.
Важливим кроком князя Ярослава Мудрого є призначення (близько 1051 року) митрополитом київським слов’янина Іларіона, а не грека, як велося до того. Така реформа послабила візантійський вплив на Русі.
Всіляко сприяючи утвердженню на Русі християнства, Ярослав запровадив канонізацію святих. Зокрема був зарахований до числа святих батько Ярослава Володимир Великий, визнаний просвітителем Русі. Також було канонізовано братів Ярослава Бориса і Гліба, вбитих Святополком у боротьбі за престол.
Про вдалу політику Ярослава на світовій арені свідчить те, що князь виходить з-під залежності Візантії, розірвавши з нею торгові і церковні зв’язки, та одночасно налагоджує союзи з Польщею, Німеччино, Чехією, Угорщиною, найперше через укладення ряду династичних шлюбів. Сам Ярослав взяв за дружину шведську принцесу Інгігерду, сина Ізяслава одружив з донькою польського князя Мешко II, сина Святослава — з дочкою німецького графа Леопольда фон Штаде. Доньки князя Ярослава стали королевами Франції (Анна), Угорщини (Анастасія), Норвегії і Данії (Єлизавета). За польського короля Казимира вийшла заміж сестра Ярослава Доброніга.
Невдала і невигідна обом сторонам ворожнеча між Руссю і Константинополем закінчилася миром, скріпленим шлюбом Всеволода Ярославовича та візантійської принцеси, який дав життя великому князю Володимиру Мономаху.
Розквіт культури
Будучи високоосвіченою людиною, князь Ярослав Мудрий відкривав школи, монастирі, засновував книгописні (установи для перекладу і перепису книг). Такі кроки стали хорошим підґрунтям для розвитку писемності та літератури.
Як особливий вид мистецтва стала розвиватися книжкова мініатюра, особливістю якої було художнє оформлення сторінок та дорога оправа.
Гуртував навколо себе князь Ярослав освічених і духовних людей, яких М. С. Грушевський пізніше назвав першою академією наук України-Русі.
За князювання Ярослава нові храми та палаци заясніли розписами, мозаїками, фресками та іконами. Створювали їх майстри, запрошені Ярославом із Греції. Така політика створила умови для піднесення ремесел.
Великий князь Ярослав Мудрий. Фото: intranet.tdmu.edu.ua
Великий будівничий
Князь Ярослав Мудрий мав «справжню пристрасть до будов», як охарактеризував його М. Костомаров. За визнанням істориків, саме в часи Ярослава було широко запроваджено кам’яне будівництво.
За правління Ярослава було засновано міста Корсунь, Юр’їв, Ярославль, Гюргів (Біла Церква), Новгород-Сіверський.
Ярослав розпочав розбудовувати Київ: місто істотно розширилося; з’явилися чотири в’їзні брами: Золота, Угорська, Лядська і Жидівська: зводилися дво- і триповерхові будинки з галереями та балконами; побільшало ринків; діяло 400 церков. Окрасою Києва став Собор святої Софії, збудований за зразком храму Софії у Константинополі.
У 1054 році великий князь Ярослав Мудрий пішов із життя, покнязювавши 35 років і залишивши по собі могутню і культурно піднесену державу.
