Екваторіальний ліс Амазонії зобов’язаний своєю могутньою продуктивністю тоннам пилу, котрий щодня здійснює тривалу подорож через Атлантику. Звідки ж він летить? Звичайно, з Африки. У вузькій долині Боделе на півночі Чад – частині Сахари, утворюється велика кількість пилу.
Ущелина Боделе має унікальні географічні особливості, що робить її наймогутнішим постачальником пилу на планеті. Два гірські хребти, що йдуть практично паралельно, утворюють природний повітряний тунель, який звужується в міру наближення до узбережжя Атлантичного океану. Коли вітер обрушується в цей тунель, його сила збільшується з великою швидкістю, і він, наче пилосос, здатний піднімати цілі хмари пилу, які видно із супутників. Лише ця вузька долина дає 56% пилу, який щорічно випадає на Амазонію, сприяючи разом з іншими елементами мінеральному підживленню цих земель, і підвищуючи їх урожайність. У цілому, це 50 млн. тон порошинок розміром менше піщинки, які щорічно здійснюють трансатлантичну подорож довжиною 10 тис. км., щоб підтримати життя в іншому кінці світу.
Пил не тільки збагачує лісові ґрунти, але й сприяє процесу розмноження планктону в Атлантичному океані, будучи необхідним доповненням до живильного середовища.
Шкідлива сторона пилу
Долини Чаду «забезпечують» пилом не тільки бразильські джунглі. Їхнє дихання, доноситься до Куби, Мексиканської затоки й Канарських островів. Більше того, цей пил складає основний об’єм елементів, що забруднюють атмосферу, приєднуючись до того, що виробляє решта світу. На думку деяких учених, кількість цього пилу щорічно збільшується на 2 – 3 тисячі млн. тон, посилюючи проблеми дихання, та впливаючи на зміну клімату. Він же є, здебільшого, причиною феномена, який називається «червоний приплив» (у якому щільність планктону стає такою великою, що море забарвлюється в червоний колір). Чи не в цьому причина проникнення токсичних мікро-водоростей у Карибське море, яких поїдають морські равлики? Вони ж, у свою чергу, завдають шкоди своїм споживачам (рибам) і, кінець кінцем, людині…
Пил – природний мандрівник
Він може піднятися в повітря в Сахарі й досягти США або, утворившись у Китаї, опинитися в Європі. Усе залежить від напряму вітру. Коли він лягає на холодну землю, то може принести хвороби, коли ж пил закінчує політ на морі, – може вплинути на цикл відтворення тваринного світу.
Північний полюс і Південний полюс також отримують свою частку атмосферного пилу, зменшуючи свою здатність віддзеркалення сонячного світла. Нарешті, пиловий фактор впливає на посилення парникового ефекту. Пилові й піщані бурі «проковтують» на багато годин цілі міста й села, роблячи небо зовсім чорним. Дехто сприймає це явище за божественне попередження.
Звідки прилітає пил?
Африка, яка дає 700 тисяч тон пилу щодня всі останні 50 років, збільшила цю кількість, як мінімум, у 10 разів. Проте Африка не єдиний «постачальник» пилу. Чому ж маса пилу так істотно збільшилася? В основному, через знищення лісів і засухи. Інші, менш значні чинники, здатні додати ще деяку кількість тон, це транспортні забруднення, викиди токсичних димів підприємствами й наслідок застосування людиною інших високотехнологічних технологій.
Можливо, старий вислів, який свідчить, що людина сама творець своїх нещасть, чи приказка «що посієш, те й пожнеш» прямо стосуються цієї ситуації?
