Хоча кондиціонери та холодильники у нас під рукою, коли спека стає надто сильною, чи замислювалися ви коли-небудь про те, як люди в минулому охолоджувалися, коли погода ставала надто спекотною?
Спокусливо уявити, що наші давні предки були технологічно нерозвиненими та відсталими, але це було зовсім не так; ще за 400 років до нашої ери, навіть у пустелях Персії (сучасний Іран), працьовиті люди придумали, як приборкати холод за допомогою геніальної архітектури та простих матеріалів, щоб створити масивні холодильні установки, які називалися якчалами, що буквально означає «крижана яма».
Холодної зими ви можете насолоджуватися гарячим шоколадом, але через кілька місяців ви скоріше потягнетеся до чогось холодного. За часів якчалів, як і комунальних холодильників, місцеві жителі зберігали в них їжу, напої та інші продукти, що швидко псуються, щоб не втратити їх — наприклад, фалуде, традиційний перський заморожений десерт, який допомагав людям розслабитися у спекотні літні дні.
Що ще робили якчали? Як і стародавні кондиціонери, вони навіть іноді допомагали підтримувати прохолоду в будівлях.
Тож, як цим спорудам вдавалося утримувати весь цей лід від танення?
Це пов’язано з тим, як температура в пустельному кліматі підвищується вдень і знижується вночі — пустельні ночі часто опускаються нижче нуля, і цей холод був використаний. Канали спрямовували воду в неглибокий прісноводний ставок (так званий кяриз) поруч з якчалом. Він був захищений від випаровування з боку сонця стінами, що давали тінь. Коли вода замерзала вночі, її збирали та складали в яму якчала. У деяких регіонах лід доставляли з гір, щоб підтримувати холод у стародавньому холодильнику.
129 якчалів, що досі збереглися в Ірані, зазвичай мають великі, конусоподібні глинобитні куполи, висотою до 60 футів і товщиною до одного метра біля основи. Вентиляційні отвори, іноді розташовані внизу, дозволяли прохолодному повітрю надходити всередину, а тепле повітря виходило з центрального отвору вгорі, який також пропускав світло, щоб члени громади або робітники могли бачити, що відбувається всередині. Цікаво, що цегляний матеріал купола складався з термостійкої суміші піску, глини, яєчного білка, вапна, козячої вовни та попелу. Вважається, що куполи також колись були вкриті товстим шаром ізоляції з соломи, що значно допомагало протистояти сонячним променям.
Куполи містили ями глибиною до 25 футів, де лід зберігався й охолоджувався нижче рівня землі. Дослідники вважають, що зимові місяці знижували температуру навколишнього насипного ґрунту достатньо, щоб пом’якшити теплі місяці та літо. Така сезонна буферизація коливань температур дозволяла якчалу зберігати прохолоду цілий рік.
Хоча наші електричні холодильні установки та полістирольні ізоляційні матеріали роблять підтримання прохолоди легким, — вражає те, як наші попередники робили це без електричних розеток чи електроенергії — повністю поза мережею! Сьогодні дослідники архітектури вивчають, як стародавні інженери так геніально використовували стихію.
