Американські діти не “в нормі”. Хоча криза психічного здоров’я, що вразила молоде покоління, має глобальний характер, у Сполучених Штатах вона, схоже, особливо серйозна. Самогубство є другою за значущістю причиною смерті серед американців віком від 15 до 24 років. За даними Національного альянсу з боротьби з психічними захворюваннями, близько 20 відсотків старшокласників серйозно замислювалися про самогубство, а 9 відсотків намагалися накласти на себе руки.
Згідно з нещодавнім дослідженням, проведеним Центром з контролю й профілактики захворювань, кожна третя старшокласниця в США серйозно замислювалася про спробу самогубства, а серед старшокласників серйозно розглядали цю ідею 14 відсотків підлітків. У середньому по США дівчатка проводять у соціальних мережах значно більше часу, ніж хлопчики. Зв’язок між більш активним використанням соціальних мереж і самогубством добре відомий. Більш активне використання соціальних мереж пов’язане з більш високим рівнем незадоволеності своїм тілом, депресією та тривогою.
Соціальні медіаплатформи сприяють виникненню явища, відомого як “зараження самогубством”. Звісно, ідея зараження самогубствами не нова. У XVIII столітті німецький письменник Йоганн Вольфганг фон Гете написав роман “Страждання молодого Вертера” (нім. Die Leiden des jungen Werthers), що оповідає про молодого чоловіка на ім’я Вертер, який шалено закохався в жінку на ім’я Шарлотта. Однак після того, як Шарлотта виходить заміж за іншого чоловіка, Вертера починає мучити відчай. Життя без Шарлотти здається йому немислимим. Убитий горем Вертер заряджає пістолет і позбавляє себе життя.
Історія знедоленості Вертера знайшла відгук у читачів-чоловіків по всій Європі. Після прочитання роману багато молодих людей, відкинутих коханими жінками, також заряджали пістолети й закінчували життя самогубством. Минуло 250 років, і тепер зараження самогубством стало глобальним явищем. Це відбувається тому, що інтернет, який за своєю природою є глобальним, виходить за межі географічних кордонів. У соціальних мережах на користувачів постійно валиться величезна кількість історій, покликаних викликати сильні емоції.
На початку цього року психіатри з Університету Міннесоти й Вашингтонського університету опублікували роботу, в якій описали, як соціальні мережі прославляють самогубства, створюючи тип широко поширеної інфекції.
На думку авторів, цикл часто починається з журналістів, багато з яких порушують “важливі правила”, детально описуючи обраний спосіб самогубства. Багато журналістів також роблять помилку, обговорюючи зміст залишених передсмертних записок. Після того, як журналісти поділилися своїми думками, соціальні медіаплатформи, які досягли успіху в просуванні емоційно зарядженого контенту, ще більше посилюють проблему. Тоді як новинні видання можуть обирати для публікації історії із суперечливими зображеннями та “тригерною мовою”, зазначають автори, окремі користувачі соціальних мереж, як правило, підсилюють ці історії через “шок, скорботу та співчуття в коментарях і власних повідомленнях”. Вірусність створює потужний каскадний ефект.
Смерть від самогубства — це складна, заплутана справа, яка рідко буває спричинена однією конкретною проблемою. Хоча люди, які живуть із психічними захворюваннями, схильні до підвищеного ризику вчинення самогубства, ті, хто ніколи не стикався з діагностованим психічним захворюванням, також можуть виношувати суїцидальні думки та імпульси. Розум неймовірно крихкий, і соціальні медіаплатформи використовують цей факт.
Палата представників Техасу нещодавно схвалила законопроєкт HB 18, який вимагає від платформ соціальних мереж отримувати згоду батьків, перш ніж укладати угоду з неповнолітнім щодо створення акаунта в соціальній мережі. Звісно, деякі читачі заперечать, що чиновники втручаються в сімейні справи. Однак, якщо бути до кінця чесними, це вже не сімейна справа. Це загальнонаціональна криза епічних масштабів. Платформи соціальних мереж мають надто велику владу, і ця влада чинить руйнівний вплив. TikTok і Instagram неймовірно сильно впливають на уми й, смію сказати, душі американців, особливо молодих. Щоб виправити ситуацію, посадові особи повинні вжити заходів. Час не терпить зволікань.
Якщо ви думаєте про самогубство, будь ласка, зверніться до кого-небудь за підтримкою — надійного друга, члена сім’ї, вчителя, сусіда, колезі по роботі. До кого завгодно. Адже зазвичай усе не так погано, як здається.
Думка, висловлена в цій статті, є думкою автора й не обов’язково відображає точку зору The Epoch Times.
Джон Мак Гліонн — дослідник та есеїст. Він займається психологією та соціальними відносинами і виявляє неабиякий інтерес до соціальної дисфункції та маніпулювання засобами масової інформації. Його роботи були опубліковані в New York Post, The Sydney Morning Herald, Newsweek, National Review, The Spectator US та інших.
За The Epoch Times USA
