Далеко від натовпу великого міста сім’я Гудвінів виглядає ніби загубленою в просторі. У той час менш як 2 з 10 американців вважають сільську місцевість своїм домом, 30-річний Джордан Гудвін, який виріс у селі й здобув домашню освіту, належить до ще меншої групи, разом зі своєю дружиною, 33-річною Атлантою, яка також навчалася вдома.
Вони вели усамітнене, натхненне Біблією життя. Разом вони продовжують свою християнську традицію домашнього навчання зі своїми сімома дітьми на невеликій ділянці в Середньому Теннессі. Ще більш вражаючим є старовинне ремесло пана Гудвіна як повністю традиційного коваля в сучасну епоху.
З 2015 року він знову взявся за ковальський молот — ремесло, яке зараз майже повністю припинило своє існування, оскільки його замінили сучасні індустріальні методи, — і розпочав його відродження у формі бізнесу. Він повністю перевдягається, одягаючи спортивний шкіряний фартух, підтяжки та відрощує козлину борідку в стилі часів Громадянської війни.
«Я використовую вугільну кузню і традиційні техніки майже повністю», — розповів пан Гудвін в інтерв’ю The Epoch Times, додавши, що класично виготовлені металеві вироби «дуже відрізняються на дотик і на вигляд від тих, що викувані або відштамповані машинами на великих заводах».
Його традиційна кузня поєднує подачу стисненого повітря і вугілля для створення надзвичайно гарячого вогню, щоб розжарити його основний робочий матеріал, коване залізо, до м’якого, придатного для роботи стану. Більша частина роботи виконується на наковальні за допомогою різних молотків, кувалд, щипців та формувальних інструментів.
Крім того, використовуються верстак і лещата, а також напилення, підгонка і холодне кування для досягнення якісної обробки.
Фактори доіндустріальної революційної економіки, такі як спеціалізація, конкуренція та відсутність автоматизації, колись спонукали ковалів розвивати неймовірні рівні швидкості та якості ручної роботи, каже пан Гудвін.
Він не був самоучкою, адже пройшов кілька тижневих курсів ковальської справи, вчився з книг, підручників та форумів в Інтернеті, а також час від часу звертався за допомогою до наставників. Сьогодні у своїй майстерні розташованій за 10 метрів від його садиби, пан Гудвін може викувати старомодний канцелярський ніж за 6 чи 7 годин.
За його словами, йому найбільше подобається відтворювати інструменти та обладнання кінця 18-го — початку 19-го століть.
Його домашнє виробництво пішло вгору, і п’ять років тому він став повноцінним ковалем — так з’явилася майстерня Axe & Anvil Hand Works.
Зараз він продає настінні гачки для рушниць за $75 і більш вишукані за $100, а також ковані цвяхи в колоніальному та інших різноманітних стилях, нагрудні ручки та лопатки для стейків. Ці та інші різноманітні інструменти ручної роботи, як-от дегустаційні ложки в традиційному колоніальному стилі та ножі для креслення, продаються на його власному вебсайті. Мистець береться за індивідуальні замовлення, великі чи малі.
За словами пана Гудвіна, він розпочав цю справу з подвійною метою:
По-перше, він хотів виготовляти металовироби для їхнього дерев’яного будинку.
По-друге, вони з місис Гудвін вирішили перед одруженням, що «намагатимуться працювати з дому і будувати сімейну економіку», — розповів він газеті.
«Рушійною силою нашого з Атлантою способу життя є знання того, що Бог милосердний», — сказав він, додавши, що вони хотіли дати своїм дітям «максимально християнську освіту» і навчити їх «з радістю працювати руками».
У віці від 9 до 16 місяців (ще одна дитина має народитися в березні) діти спостерігали за куванням батька.
Серед цих малюків був і Алан, якому зараз 8 років, і який вже допомагає батькові кувати гаки, стукаючи поруч з ним своїми маленькими кувалдами.
«Вони бачать, як тато заробляє на життя, і розуміють, чим він займається, і цілком природно, що вони хочуть його наслідувати», — сказав він. «Я можу тільки уявити, наскільки вони будуть успішними в цьому, маючи такий ранній початок з основ».
У віці лише кількох років вони вперше навчилися користуватися молотком, забиваючи цвяхи в деревину. Потім перейшли до холодного металу та ліплення глини на горнилі. Вони спостерігали, як тато робить речі, а він розповідав про свої численні проєкти.
Можливо, це було неминуче, що Гудвіни, які живуть своїм таємничим життям, почали розвивати сторінку в Facebook. Алан став популярним завдяки відео, на якому допомагає своєму батькові в кузні. Нині воно зібрало 2,3 мільйона переглядів, підкреслюючи зростаюче захоплення громадськості старовинними ремеслами.
«Було приємно бачити, як це відео стало популярним», — сказав пан Гудвін. «Було справді зворушливо спостерігати за переважною більшістю позитивних відгуків».
Пан Гудвін вважає, що його роль як традиційного християнського коваля, «ймовірно, буде знову покликана одного дня відновити» цивілізацію.
«Ми були створені за образом і подобою Бога, найвищого творця», — сказав він. «Отже, немає нічого більш природного для людини, ніж створювати прекрасні речі для Його слави й блага інших людей».
