«Для всіх дітей шлях, на який ми хочемо їх надихнути, — це шлях чеснот: саме в цьому полягає радість для всіх нас».
Двадцять три роки тому молода пара, спираючись на віру, обрала природне планування сім’ї замість контрацепції, в результаті чого у них народилося дев’ять синів і одна донька — і величезна, щаслива сім’я, в якій шанують Бога і чесноти.
46-річний Райан Топпінг і його дружина, 45-річна Анна Топпінг, живуть в Едмонтоні, Канада, зі своїми 10 дітьми — їхніми «10 маленькими всесвітами».
Пан Топпінг — публіцист, професор богослов’я та директор Інституту Бенедикта XVI в Теологічному коледжі Ньюмана в Едмонтоні, Альберта. Пані Топпінг, колишня вчителька англійської мови та математики, є домогосподаркою і навчає дітей вдома. Пара познайомилася в невеликому християнському коледжі в канадських преріях і жила в «згуртованій студентській спільноті» протягом двох років, перш ніж почала зустрічатися.
«Життя в такій спільноті, де більшість людей щиро прагнули зростати в чеснотах, дало нам достатньо часу, щоб пізнати один одного в рамках дружніх стосунків», — розповів пан Топпінг в інтерв’ю виданню The Epoch Times.
Пан Топпінг розповів: «Ми одружилися у 22 роки. Ми почали наш шлюб, як, я думаю, і всі наші друзі, з використання штучних контрацептивів. Я натрапив на аргумент проти контрацепції, як не дивно, на уроці філософії, присвяченому Святому Августину — видатному філософу і богослову четвертого століття. Аргумент був приблизно такий: Природа дає нам підказки, як жити добре; якщо це так, то ми повинні звертати увагу на добро тіла і його сили; технології корисні, але коли вони починають використовуватися для звеличення нашої свободи, щоб воювати проти нашої біологічної природи, проти наших природних здібностей, то виникає щось недобре».
«Сьогодні люди прагнуть бути „перевершеними” у всьому, в тому числі бути трансгуманістами: як щодо того, щоб спершу стати людьми!».
Зростаюча сім’я
Для Топпінгів було зрозуміло, що народження, виховання та освіта дітей є «найблагороднішим завданням, яке чоловік і дружина можуть розділити», і після зустрічі з кількома католицькими парами, які використовували природне планування сім’ї (ППС), або періодичне утримання, для планування своєї сім’ї, вони зрозуміли, що цей шлях є правильним для них.
«Ми зрозуміли, що пари, які використовують методи природного планування сім’ї, рідко розлучаються. Це привернуло мою увагу», — сказав пан Топпінг. «У моїй родині, звідки я родом, було розлучення, і я не хотів, щоб це повторилося. Ми також почали знайомитися з більшими сім’ями. Їхнє щастя і близькість були заразливі».
Через п’ять років після одруження у Топпінгів народився перший син, Пітер, якому зараз 17 років і який навчається в місцевій семінарії, щоб стати католицьким священиком. Потім з’явилися ще четверо хлопчиків — Джозеф, 16 років, Томас, 14 років, Френсіс, 13 років, і Домінік, 12 років — всі вони сьогодні навчаються в невеликій класичній академії.
Григорій, 10 років, Іван Павло, 9 років, і єдина донька подружжя, Катерина, 6 років, навчаються вдома. Наймолодші діти — Амброуз, 4 роки, і Філіп, 2 роки. Пані Топпінг також пережила чотири викидні.
«Я походжу з сім’ї, в якій було шестеро дітей; у Ганни — двоє», — сказав пан Топпінг. «У нашій першій розмові про те, скільки дітей ми хотіли б мати, я сказав, що сподіваюся на 14, а Ганна думала, що хотіла б двох. Через деякий час Ганна переконалася, що вона теж хотіла б мати велику сім’ю! Ми часто дивуємося Божій милості, яка дарує нам так багато дарів».
Як справлятися з критикою
Проте інші не завжди підтримували рішення Топпінгів мати велику родину.
«Коли ми тільки почали заводити дітей, і у нас було троє маленьких хлопчиків, люди в магазинах часто запитували: „Ви все ще намагаєтеся завести дівчинку, чи ви вже закінчили?“. Дехто робив трохи глузливі зауваження про те, що ми „дуже зайняті“, — розповідає пан Топпінг. „Я пам’ятаю, як один хлопець запитав мою дружину, чи це всі її діти, а потім сказав: „Але ви виглядаєте такою інтелігентною“, на що моя дружина відповіла: „Це тому, що інтелігентні люди мають дітей“. Я не був присутній під час того походу в магазин, але я пишався її відповіддю!»
Топпінги стверджують, що велика сім’я має багато переваг: ви ніколи не будете самотніми; вам ніколи не дозволять думати, що ви центр всесвіту, але завжди матимете «вбудовану команду підтримки» за спиною; ніхто не марнує одяг, іграшки, їжу, газ чи воду для ванни, оскільки все спільне; всі вчаться наполегливо працювати.
На духовному рівні, за словами пана Топпінга, «є багато можливостей поставити інших перед собою».
Стикаючись з труднощами, Топпінги нагадують собі, що «Бог дає нам труднощі, щоб ми через них ставали більш доброчесними». Їхній найбільший виклик, маючи 10 дітей, полягає в тому, щоб знати, як найкраще розподілити їхній час, оскільки потреби дітей дуже різні.
Пан Топпінг сказав: «В одній кімнаті ми обговорюємо філософські питання, в сусідній кімнаті комусь потрібна допомога у вивченні гам на піаніно, в іншій кімнаті розгортається захоплюючий матч з рестлінгу, а біля моїх ніг наш малюк смикається, щоб поміняти підгузник. … Знання про чотири класичні темпераменти — сангвінік, холерик, меланхолік, флегматик — кардинально змінило розуміння і виховання наших дітей».
Немає дітей — немає майбутнього
Пан Топпінг, автор таких книг, як «Різдво біля вогнища: оповідання, есе та вірші до Різдва Христового» та «Елементи риторики: як писати та говорити чітко і переконливо», каже, що у них також є кілька домашніх звичок, які допомагають виховувати їхню велику сім’ю у свідомий спосіб.
«Ми не дозволяємо дивитися телевізор», — каже пан Топпінг. «За сніданком ми читаємо вголос коротке житіє святого; діти вивчають класичну музику, а ми разом співаємо народні пісні та поезію; всі виконують багато домашніх обов’язків; школа і спорт важливі, але не головні».
Крім того, місис Топпінг бере один день на місяць відпустки «для відновлення сил», містер Топпінг щороку йде у духовний відпочинок, також батьки щодня моляться разом, щоб залишатися духовно пов’язаними між собою. Будь-який хаос у їхньому метушливому, зайнятому домі повністю перекривається радістю і захопленням від виховання сім’ї.
«Ми любимо хлопчиків. Вони можуть бути галасливими, неохайними та завжди б’ються, але ніхто не тримає на них зла», — каже пан Топпінг. «Тим не менш, ми не можемо повірити, наскільки Бог був добрий до нас, давши нам одну дочку. Ми постійно дивуємося тому, наскільки вона природно відрізняється від хлопчиків. Занадто часто статі протиставляються одна одній; чому б не святкувати те, як ми створені, щоб доповнювати один одного?»
«Коли народилася наша донька, ми виявили, наскільки сильною є потреба хлопчиків у захисті. Ще до того, як Кетрін виповнилося 6 місяців, вони вже обговорювали, що робитимуть, якщо якийсь хлопчик спробує її скривдити! Ймовірно, колись за нею буде залицятися молодий чоловік: „Яким би він не був, сподіваюся, він буде сильним“».
За словами пана Топпінга, їхня велика сім’я все ще викликає у незнайомців або шок, або позитивне ставлення, але оскільки у світі зараз «занадто багато смутку», наприклад, технологічна залежність і політичні конфлікти, сім’я важлива як ніколи раніше.
«Немає сім’ї — немає дітей; немає дітей — немає майбутнього», — сказав пан Топпінг. «Одна з радощів великої сім’ї полягає в тому, що ви відкриваєте для себе безліч можливих комбінацій, які ви й ваш чоловік/дружина можете створити! … Для всіх дітей шлях, яким ми хочемо їх вести, — це шлях чеснот: саме в цьому полягає радість для всіх нас».
Пан Топпінг є професором богослов’я та директором Інституту Бенедикта XVI в Теологічному коледжі Ньюмена в Едмонтоні, Канада. Він опублікував 10 книг, серед яких «Елементи риторики» (2016) та «Різдво біля вогнища: оповідання, есе та вірші до Різдва Христового» (2019).
