Батько й донька, які придбали занедбану шкільну будівлю 1930-х років, перетворили її на 16 чудових квартир.
Ріелтор Одрі Бродвей Ворлі з Ешвіля, штат Північна Кароліна, працює в сімейному бізнесі Broadway Properties разом зі своїм батьком, 63-річним Данте Бродвеєм, адже їхні предки заснували цей бізнес 50 років тому. Пані Ворлі приєдналася до компанії у 2015 році після того, як її батько купив квартири в Марс-Хілл і незабаром закохався в занедбану будівлю школи через дорогу.
«Вона була порожньою, а вікна забиті дошками», — розповіла 33-річна пані Ворлі в інтерв’ю The Epoch Times. «Вона просто чудова, її не можна не помітити, вона схожа на замок на цій вулиці. Я завжди захоплювалася нею, а потім ми заасфальтовували під’їзну дорогу до нашого будинку через дорогу, і я побачила табличку з написом: „Врятуйте цю будівлю від знесення“».
Вони повірили в нас
Середню школу Марс-Хілл було збудовано за часів правління Франкліна Рузвельта, щоб залучити людей до роботи. Будівля була завершена в 1938 році, і перший шкільний клас закінчив навчання того ж року.
Школа мала 1-12 класи, еволюціонувала через расову сегрегацію в 1960-х роках і стала об’єднаною середньою школою, потім початковою школою, але врешті-решт була занедбана і прийшла в аварійний стан. Коли пані Ворлі вирішила взяти будівлю на баланс, бажаючи допомогти громаді врятувати цю історичну пам’ятку і дати їй ще 100 років життя, вчителі новозбудованої початкової школи по сусідству використовували її як складське приміщення.
«Ми виставили будівлю на аукціон», — розповіла пані Ворлі. «На щастя, ніхто не проголосував проти нас. Після цього ми розпочали комплексну перевірку, яка тривала близько дев’яти місяців».
Пані Уорлі працювала з усіма необхідними державними установами, які надали безумовну підтримку, оскільки всі вони мали спільну мету — бажання відновити будівлю.
«Вони повірили в нас, — сказала вона, — коли ми купили приміщення, воно було в занедбаному стані, це викликало негативне ставлення сусідів. Коли ми прийшли та привели все до ладу, це дозволило їм довіритися нам і взяти на себе таку величезну частину їхньої історії».
Пані Ворлі та її батько оглянули школу 7 листопада 2017 року. У січні 2018 року вони підписали контракт і офіційно купили будівлю у вересні того ж року. У серпні 2019 року вони отримали перший дозвіл на будівництво.
Вартість школи склала 73 000 доларів США. За оцінками пані Ворлі, вони витратили на ремонт «втричі більше, ніж думали».
«Я не усвідомлювала масштабу того, що ми робили», — каже вона.
Пан Бродвей сказав: «Будинок був у дуже поганому стані. Вони зробили якийсь ремонт даху над спортзалом, і більша частина води зі спортзалу потрапляла під дах у кілька класів… Вони не використовували кваліфікованих робітників, тому столярні роботи були неякісними.
Перші роботи
Однією з перших робіт, яку довелося виконувати батькові й доньці, був демонтаж старих важких шкільних радіаторів.
«Це було дуже напружено», — каже пан Бродвей. «Ми не знали, чи зможуть вони пройти крізь двері».
Потім їм довелося замінити всю сантехніку, пробиваючи відбійними молотками бетонну підлогу, встановити газове опалення і вирівняти підлогу внизу, оскільки «кожен блок був абсолютно різним».
Вирішуючи одну проблему за іншою, їм довелося також замінити каналізаційний люк.
«Люк повністю завалювався, бо був зроблений з цегли», — розповідає пані Ворлі. «Нам довелося додати спринклерну систему і підвести воду з іншого боку вулиці, а також прокласти трубу під дорогою до системи спринклерів і провести більшу трубу в будівлю, щоб забезпечити більшу кількість води для декількох одиниць».
Потім вони усунули пошкодження від пожежі, якої зазнала будівля, коли школа була покинута.
«Кілька підлітків, яким стало нудно, вдерлися до школи, підпалили її, в наслідок чого обгоріла частина кута школи», — розповіла пані Ворлі. «На щастя, пожежники приїхали дуже швидко, і вогонь не знищив занадто багато».
Однією з головних переваг стало те, що в будівлі не було знайдено жодних токсичних матеріалів.
Пані Ворлі сказала: «Я відвідувала заняття зі зменшення вмісту свинцю в Інституті Грінвіля. Коли я назвала викладачеві вік нашого будинку, вона сказала: „У вас лише 13% не знайти свинцеву фарбу, тож нехай щастить!“. Ми провели тестування, і потрапили в ці 13%».
Незважаючи на те, що в компанії працюють «загалом чудові працівники», один тимчасовий працівник вніс свою лепту, попавшись на крадіжці.
«Ми почули величезний „бум“, коли він перерізав дріт під напругою набором болторізів», — розповів пан Бродвей. «Він намагався вкрасти мідь. Я не знаю, як він вижив, але я вдячний йому за це».
Реконструкція
З двоюрідним братом пані Ворлі, Томмі Вінгом з EDA Studio, в якості архітектора, сім’я продовжила реконструкцію шкільної будівлі в Cornerstone Apartments, що складається з 16 окремих квартир: одна студія, шість однокімнатних, три двокімнатних і шість трикімнатних.
Вони встановили нову електропроводку, використали індустріальну естетику на першому поверсі з відкритими системами опалення, вентиляції та кондиціонування і спринклерною системою — під наглядом пана Бродвея, який має ліцензію сантехніка, механіка та генерального підрядника — і зберегли якомога більше 100-річної паркетної дошки, наскільки це можливо. «Людям дуже подобається навіть те дерево, що обгоріло, воно додає шарму», — каже пані Ворлі.
Нагорі, за допомоги своєї сестри, дизайнера Карлі Конлі, пані Ворлі відтворила історичний дух будівлі школи, використавши оригінальні кольори та світильники з молочного скла.
Одне з найулюбленіших місць пані Ворлі в будівлі — кут однієї з квартир на першому поверсі, з цілком конкретної причини. Під час тестування свинцю вона почула «шум» і, пішовши перевірити, зіткнулася віч-на-віч з безпритульною кішкою.
«У неї нещодавно народилися кошенята», — розповідає пані Ворлі. «Я зателефонувала до Товариства захисту тварин, і вони збиралися приїхати, зловити матір і забрати всіх малюків, тож я прийшла туди наступного дня, але вона вже забрала всіх кошенят, окрім одного. … Через чотири або п’ять годин після цього маленьке кошеня все ще було там, прямо біля вентиляційного отвору, який не був прикритий. Я хвилювалася, що воно впаде туди».
Пані Бродвей вирішила взяти кошеня до себе і назвала його Мейпл.
«Вона у мене й досі. Їй 5 років», — каже пані Бродвей. «Тож кожного разу, коли я заходжу в ту квартиру, прямо в той куток, я просто згадую цей похмурий маленький куточок, який зараз… надзвичайно гарний. Але з ним пов’язані дуже приємні спогади через маленьку Мейпл».
Подяка
Під час карантину в березні 2020 року ремонт зупинився. Пані Ворлі щойно зробила «значні придбання побутової техніки» за допомогою своєї кредитної картки та раптом зіткнулася з невизначеним фінансовим майбутнім. Думки, які прийшли їй в голову, були такими: Чи зможуть вони дозволити собі тримати людей на роботі? Чи буде взагалі завершено ремонт?
Коли вона почала шукати відповіді на ці питання, вирішила прогулятися зеленою доріжкою за школою, щоб провітритися.
«Я йшла, молилася і думала: „Боже, це не моя будівля, а твоя, а я лише управитель… якщо ти хочеш, щоб ця будівля була успішною, а я знаю, що це так, мені просто потрібна невелика допомога прямо зараз“», — сказала вона.
«Я ризикувала не лише собою, я ризикувала своїм батьком, ставлячи під фінансову загрозу все, що було побудовано протягом трьох поколінь», — сказала вона. «Тоді було дуже страшно, але, насправді, це був момент зростання. Я відчувала, як зростає мій потенціал».
Спираючись на віру, яка, як вона підкреслила, «дуже важлива для нашого бізнесу», сім’я відновила реставрацію. Перші орендарі змогли заселитися в шість готових приміщень у квітні 2021 року. Наступні чотири класні кімнати були відремонтовані в грудні 2021 року, їх профінансували, а кошти пішли на ремонт гімназії.
Пані Ворлі отримала оригінальні креслення округу в рамці від своїх батьків на Різдво і повісила їх у коридорі будинку. Вона та її батько сподіваються завершити всі 16 квартир до грудня 2023 року.
Зараз, коли час реставраційних робіт добігає кінця, пані Ворлі може дивитися на прекрасну будівлю школи як на сукупний продукт майстерності, відданості та уваги до деталей її сім’ї: від її діда, який започаткував цю справу, до працівників та членів родини, які втілили задум у життя.
«Подяка, подяка… Це сімейний бізнес, який належить і управляється сім’єю», — сказала вона.
