Протестні настрої українців достатньо високі, але що цікаво, більшість людей спонукали б вийти на вулиці питання власного добробуту. В разі утисків демократії та наступу на права громадян готові протестувати значно менше людей — 13% — проте і такий показник є високим, стверджують соціологи.
#img_left#«Для мене дуже серйозна тенденція, що люди більше висловлюють готовність виходити за якісь речі, які не стосуються їхніх безпосередніх економічних інтересів. 13% — це багато. В усіх подіях Помаранчевої революції брали участь 15% населення, і виявилось, що це дуже багато. Причому на помаранчевій стороні було 13%. Мало не здасться. Скажімо, 5% — це теж багато. Але щоб люди вийшли, їх потрібно дуже допекти», — говорить Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи імені Ілька Кучеріва».
Порівняно з останнім роком, рівень протестних настроїв зріс, показали дані дослідження, проведеного Фондом «Демократичні ініціативи ім. Ілька Кучеріва», а також соціологічною службою Центру Разумкова у травні 2013 року. Але прогнозувати масштабні мітинги зарано, вважають соціологи.
Так, перед Помаранчевою революцією 2004 року, готовність вийти на вулиці не була надто високою. А найбільший рівень протестних настроїв за останній час був зафіксований у 2008 році, коли економічна криза відчувалась найгостріше.
«Якщо є прямий зв’язок, то прямий зв’язок є скоріше між станом економіки та температурою протестних настроїв», — говорить Ірина Бекешкіна. За її словами, протести можуть з’явитись тоді, коли назріє втома маси населення від нинішньої влади. «Зараз я такої серйозної втоми не бачу», — каже директор фонду «Демократичні ініціативи».
Соціологічне дослідження також показало, що чимало людей — 25% — очікує, що найближчим часом мітинги в їхній місцевості пройдуть. Проте самі на такі акції протесту вони виходити не збираються — вважають, що на них вийдуть інші, говорить Андрій Биченко, голова соціологічної служби Центру Разумкова.
|
“ От що значить своя влада в країні: ці громадяни [зі Східного регіону] значно менше, ніж в інших регіонах, готові протестувати навіть в таких випадках, які безпосередньо стосуються їхнього життя ” Андрій Биченко, голова соціологічної служби Центру Разумкова |
Причому найбільше очікують на те, що на мітинги вийде «хтось інший» — в Центральній частині країни. На Заході більша частка людей заявляє про те, що самі можуть взяти участь в акціях протесту. На Сході ж простежується інша тенденція — значно більше громадян говорить про те, що не вийдуть з протестами навіть в разі значного погіршення їхнього добробуту.
«От що значить своя влада в країні: ці громадяни значно менше, ніж в інших регіонах, готові протестувати навіть в таких випадках, які безпосередньо стосуються їхнього життя: скажімо, в разі різкого зниження рівня життя», — говорить Андрій Биченко.
Досліджували соціологи і те, чому люди які висловлюють готовність вийти на акції протесту, на них не виходять. Найпопулярнішим поясненням цього було те, що «громадяни не вірять, що мітинги щось змінять» — таку думку висловили 56,4% опитаних. Ще 33% кажуть про те, що люди бояться репресій з боку влади, а 31,8% респондентів — про те, що люди, ймовірно, не довіряють лідерам, які організовують мітинги.
Однак рівень протестних настроїв все ж доволі високий, кажуть соціологи. Наразі 34,5% громадян спонукати на протест може різке зниження їхнього рівня життя, 32% — невиплата зарплати та пенсії, 24% — ухвалення владою рішень, які відіб’ються на становищі соціальної групи, до якої належить людина. 34% — заявили про те, що нічого не може спонукати їх вийти з протестом.
