За повідомленням радіо Вільна Азія, комуністична влада Китаю проголосила, що в період Олімпійських ігор в Пекіні діятимуть три місця, де можна буде офіційно висловити свій протест порушенню конституційних прав. Насправді, виявилось все не так гладко, як здавалось. Два апелянти з провінції Сіньцзян 8 серпня подали офіційний запит на проведення акції протесту в одному з трьох відведених для цього місць – парку Шицье. Спочатку скаржникам дали лише усний дозвіл, пообіцявши, що 9 серпня їм видадуть письмове підтвердження. Спроба узаконити проведення протесту виявилася плачевною. Родичі одного з апелянтів, Лі Цінчена, повідомили, що незабаром після подачі запиту він пропав безвісті, і втрачений будь-який зв’язок з ним. Ще одну людину спіткала така ж доля.
На думку професора американського університету Drexel University Сє Тяня, звертатись до китайської влади з таким проханням – це все рівно, що лягати біля тигра. За допомогою такого прийому агенти КПК відловлюють тих неугодних, кого не встигли схопити до початку Олімпіади.
Відмову в проведенні протестів дістали і тайванські бізнесмени, що втратили великі суми грошей в результаті фінансових афер в континентальному Китаї. Крім того, китайські активісти, які збиралися протестувати проти планів Японії на володіння островами Diaoyu Islands, також отримали відмову.
Використання місць для вираження скарг в Пекіні дуже схоже на «рух проти правих», який проводив Мао Цзедун в 1957 р., вважає редактор американського Інтернет-видання Лі на китайській мові Хункуан. При цьому всіх заохочували виступати з критикою на адресу компартії, після чого почалася хвиля масових арештів людей, які висловлювали незадоволеність і вказували на існуючі порушення в діях правлячої китайської компартії.
Лі Хункуан також відзначив, що КПК організувала місця для проведення акцій протесту виключно із-за тиску міжнародного співтовариства, а не тому, що в країні відбуваються позитивні зрушення щодо прав людини.
Довідка:
*Китайські апелянти – це численні китайські громадяни, що зазнали несправедливого або незаконного ставлення до себе місцевої влади, а також різних організацій, що належать владі. Ці люди подають апеляції до відповідних державних інстанцій у встановленій законодавством формі, звертаючись таким чином до уряду по допомогу та захист.
Після дисидентів та інакодумців ця категорія людей є найпильнішим об’єктом уваги й контролю комуністичної влади, яка пильно стежать, щоб із ними не контактували іноземні репортери, а також строго блокує репортажі про них усередині країни.
