Колишнє керівництво компартії Китаю аплодує стоячи під час церемонії закриття 18 з’їзду компартії в Пекіні 14 листопада. Імена нових лідерів оголосили на наступний день. Фото: Lintao Zhang/Getty Images
На наступний день після завершення 18-го з’їзду компартії Китаю 376 членів Центрального комітету компартії Китаю, які були номінально переобрані, під час з’їзду провели ще одне засідання в Будинку народних зібрань і «обрали» склад нового Політбюро.
Однак результати цього обрання погоджують всередині партії заздалегідь, про що писала Велика Епоха у статті «». Голосування провели тільки для показу. Але цей ритуал відіграє важливу роль для комуністичного режиму Китаю. Відразу після «голосування» все нові члени комітету приймали вітання і поспішили зустрітися з представниками державних та закордонних ЗМІ. Гості очікували близько години. Це рекордна затримка такого роду за всю історію з’їздів китайської компартії.
Нові члени постійного комітету політбюро (зліва направо) Сі Цзіньпін, Лі Кецян, Чжан Децзян, Юй Чженшен, Лю Юньшань, Ван Цішань і Чжан Гаолі. Китай оприлюднив імена своїх нових лідерів 15 листопада 2012 року. Фото: AFP/AFP/Getty Images
Вся увага китайського народу була прикута до Постійного комітету Політбюро — групи керівників із семи осіб (до з’їзду їх було дев’ять) — центр нервової системи партії. Протягом багатьох місяців тема навколо складу Постійного комітету була предметом для спекуляцій і припущень.
Дві позиції в цьому органі були обумовлені ще до з’їзду. Це Сі Цзіньпін, новий генеральний секретар компартії Китаю, і Лі Кецян — новий прем’єр, які змінили відповідно Ху Цзіньтао і Вень Цзябао.
Імена п’яти інших нових членів цієї елітної групи вперше оголосили 15 листопада в Пекіні. Це Чжан Децзян, Юй Чженшен, Лю Юньшань, Ван Цішань і Чжан Гаолі.
Чиїми будуть ці п’ять імен — це було найбільш цікаве питання протягом усього тижня політичного з’їзду в Пекіні, впродовж якого співробітники держбезпеки придушували дисидентів і вірян по всій країні. Столиця країни перебувала практично на межі воєнного стану.
Перший із п’ятірки, 66-річний Чжан Децзян — один із «принців компартії», син генерал-майора артилерії, ветерана компартії. Зовсім недавно він керував мегаполісом Чунціном, змінивши на початку року Бо Сілая. На початку своєї кар’єри Чжан отримав підтримку Цзян Цземіня, але зараз вирішив стати на бік Ху Цзіньтао.
Іншого члена нового керівництва — 68-річного Юй Чженшена — називають «змазкою» всередині Постійного комітету через його «особливо червоне» походження і міцні політичні зв’язки. Юй був пов’язаний із Цзян Цземінем, але, як і Чжан, відчувши політичний вітер змін, після інциденту з Ван Ліцзюнєм у цьому році, перестав підтримувати Бо Сілая і почав безжально його критикувати.
Ще один новий член Постійного комітету — це 65-річний Лю Юньшань, який обіймає посаду директора відділу пропаганди з 2007 року. Він відповідав за формування негативної громадської думки щодо певних груп людей, таких як, наприклад, Фалуньгун. Його кар’єра тісно пов’язана з Ху Цзіньтао і китайською комуністичною молодіжною лігою, основою влади Ху Цзіньтао.
Четвертий — 64-річний Ван Цішань — найбільш відомий за свої фінансові реформи. Він є членом Політбюро з 2007 року і був віце-прем’єром з 2008 року. Ван також належить до числа «принців компартії» — він син одного із старожилів правлячої партії. Його частіше називають ставлеником Чжу Жунцзі, колишнього прем’єр-міністра з норовом реформатора, і рідше — Цзян Цземіня. Ван керував державним Будівельним банком Китаю з 1994 по 1997 рік.
Останній у ряді нових керівників Китаю — це 65-річний Чжан Гаолі, який обіймав посаду секретаря партії в Тяньцзіні з 2007 року. Він є протеже Цзян Цземіня і його союзника Цзен Цінхуна. Визнання та просування по службі він отримав через зв’язки з Цзеном.
Було і кілька інших питань, що мають ключове значення під час з’їзду, поряд з оголошенням п’яти нових імен. І все це було тісно пов’язано з політичною боротьбою між Ху Цзіньтао і колишнім лідером китайського режиму Цзян Цземінєм. Ця боротьба тривала десять років відтоді, як Ху Цзіньтао прийшов до влади, ставши генеральним секретарем в 2002 році. У нинішньому ж році боротьба посилилася, її підігрів політичний скандал, що розгорівся навколо Бо Сілая.
Одним із найважливіших подій стало рішення Ху Цзіньтао піти з посади голови центральної військової комісії, про що також було оголошено під час з’їзду. На передовиці рупора компартії, газети Сіньхуа, вранці в день вирішальної зустрічі з’явилася стаття під назвою «Компартія рішуче піднімає прапор верховенства права, усуваючи залишкове явище „верховенства людини“».
Для проникливих політичних спостерігачів за китайською політикою це стало сигналом великого політичного зрушення. Стаття завдає удару по Цзян Цземіню, відзначаючи, що він часто порушував встановлені правила у верхівці компартії і продовжував чинити так навіть на щойно завершеному з’їзді. Минулого тижня на головних політичних заходах Цзян постійно стояв чи сидів поруч із Ху Цзіньтао, незважаючи на те, що за правилами це місце повинна займати друга людина у владі, тоді як у Цзяна зараз немає ніякої офіційної посади.
Йдучи з поста, Ху надав Сі Цзіньпіну можливість почати роботу з чистого аркуша. Тепер він несе відповідальність за партію, і більше немає необхідності ділити цю роль із Ху Цзіньтао.
«Новий склад Постійного комітету прискорить розвал компартії, — сказав Чжан Тяньлян, експерт із китайської політиці з Вашингтона. — Усередині партії спроби продовжити життя компартії за допомогою реформи, очевидно, провалилися».
В якості прикладу Чжан Тяньлян вказав на причетність Чжан Децзяна до залізничної катастрофи швидкісного потяга в Веньчжоу, провину Чжан Гаолі за велику пожежу в Тяньцзіні і на жорстку цензуру ЗМІ з боку Лю Юньшаня.
«Китайський народ вважає цих людей бандитами. Такий вибір може повністю погасити будь-яку надію на зміни, які очікують китайські люди. І можливо, це наблизить той день, коли китайський народ повністю позбудеться компартії».
———————————-
Читайте інші статті про останні доленосні події в Китаї у спецрубриці Великої Епохи «Китайський режим переживає кризу». Оглядачі Китаю відзначають, що розпалена боротьба за владу, ймовірно, призведе до реформування політичної системи країни. Прослідкуйте, як розвивалася ця боротьба в хронологічному порядку. Дізнайтеся в обличчя головних фігурантів боротьби за владу в правлячій верхівці Китаю.
