24-річного брата Сехібе Сайрамоглу, Куддусджана Абдувелі, засудили до п’яти років і чотирьох місяців тюремного ув’язнення за «порушення громадського порядку — незаконного зібрання». Сехібе живе у США.
На думку суду, «незаконне» зібрання відбувалося так. Куддусджан Абдувелі з другом приїхали в Кумул із Бортали в пошуках роботи. Їхні друзі з Кумула зустріли їх у ресторані. За столом зайшла розмова про друга, який був засуджений два роки тому. Хтось зауважив, що він був хорошою людиною і просто потрапив під каток політики.
Злочин Куддусджана полягав у тому, що він дослухав ці провокаційні слова, а не пішов одразу.
Про долю брата Сехібе дізналася від батьків, зателефонувавши їм через Інтернет. «Коли я побачила їх після суду, мені здалося, що вони постаріли на 20 років за одну ніч», — розповіла вона. Після суду батьки змогли сказати їй тільки: «Твій брат певний час знову буде вчитися». Якби вони розповіли докладніше, то стали б «сусідами» Куддусджана по в’язниці.
Про «злочин» свого брата і про те, що його тюремний термін становить п’ять років і чотири місяці, Сехібе почула по Radio Free Asia. Вона написала у Твіттері: «Мій 23-річний брат провів в ув’язненні десять місяців. Він проведе у в’язниці золотий період свого життя до 30 років. Навіть якби я жила в раю, а не в Америці, наступні шість років були б для мене пеклом. Усі ці роки мій брат горітиме у вогні».
«Я не перестану розповідати про несправедливість до останнього дня, який мій брат проведе у в’язниці», — додала вона. За словами Сехібе, щойно її брата заарештували, вона написала про це у Twitter, коли жила в Туреччині. Одразу ж після цього їй зателефонували з китайського посольства в Стамбулі й попросили видалити повідомлення. Сехібе відмовилася. Пізніше з нею зв’язалися співробітники держбезпеки та поліції Китаю. Вони сказали, що проблема її брата несерйозна і його відпустять після короткого розслідування. Її попросили не загострювати ситуацію і не повідомляти в ЗМІ. Сехібе відмовилася мовчати, тому вони спробували натиснути на неї, використовуючи батьків. Обман і погрози тривали протягом десяти місяців, аж до суду, який відбувся 10 травня.
Збори уйгурів стали незаконними 1949 року, коли їхню батьківщину — Східний Туркестан — повністю колонізували. Спочатку, у 1950-ті роки, незаконним вважалося створення будь-яких політичних партій та інститутів. Під час Культурної революції, у 1960-1970-х роках, усі релігійні зібрання були заборонені. Культурні зібрання, такі як Мешреп, були заборонені в 1980-х і 1990-х роках. Уйгурські квартали в таких містах, як Урумчі, поступово ліквідували у 2000-х і 2010-х роках. У 2017 році, хоча це і не було прямо заявлено, сімейні збори теж стали незаконними. Це призвело до масових затримань і поділу сімей.
Зі справи Куддусджана випливає, що в сучасному уйгурському суспільстві збори, на яких виголошується хоч одне слово критики на адресу влади, навіть під час звичайної зустрічі друзів, також вважаються незаконними.
Хоча більшість вільних країн, включно з трьома постійними членами Ради безпеки ООН, визнали уйгурську ситуацію геноцидом та чинили певний тиск на Китай, перебіг подій у регіоні не змінився й не сповільнився. Ба більше, з таборів постійно вивозять трупи: майже ніхто не виходить на свободу цілим і неушкодженим. Навпаки, кількість ув’язнених у таборах і в’язницях зростає.
За BITTER WINTER
