Blog

Незабаром у протоці Ла-Манш можна буде побачити гібридне «судно», що, як чайка, літатиме над водою на швидкості 160 км за годину.

#img_center_nostream#

«Крилате судно», або Aeroptere, як назвали його французькі конструктори, базується на тому самому аеродинамічному принципі, що дозволяє чайкам планувати на низькій висоті. Робочий прототип може бути завершений до 2009 року. Це стало можливим після рішення французького уряду видати компанії Focus 21, яка допомагає у розробці цього судна, грошову премію. Як очікується, Aeroptere буде здатним досягати швидкості, що у два рази перевищує звичайні судна, і буде значно раціональнішим, ніж якась форма нинішньої авіації.

Дане судно, у якому використана розроблена росіянами під час холодної війни технологія екранного ефекту (ЕФ), ідеально підходитиме для коротких морських плавань через Ла-Манш і до острова Корсика. Суднобудівник і провідна фігура у проекті судна Ерік Магре вважає, що Aeroptere міг би прокласти шлях для широкого поширення низьколітаючих суден, що здатні перевозити водним шляхом пасажирів, транспортні засоби та контейнери вагою декілька тисяч тон.

«Ця технологія повинна стати затребуваною. Це неминуче у світлі зльоту цін на пальне» – сказав Магре газеті «Таймс».

«Ми працюємо із кур’єрськими компаніями, тому що транспортні судна, що базуються на технології ЕФ, могли б дозволити їм зменшити вартість перевезень, у порівнянні з повітряними вантажоперевезеннями».

Технологія ЕФ має багато спільного із забутою нині технологією суден на повітряній подушці (обидві технології свого часу прогнозували як транспортні судна майбутнього), однак, і відмінностей у них теж чимало. Наприклад, вона дозволяє переміщатися приблизно у два рази швидше, ніж судна на повітряній подушці, причому з меншими енерговитратами.  До того ж, пасажирів не заколисує від стрибків судна на хвилях на повітряній подушці, заповненій стиснутим повітрям, а замість цього відбувається підйом за рахунок екранного ефекту, яким користуються птахи, ширяючи над водою.

У проекті крилатого судна буде використаний досвід російських, американських та австралійських конструкторів. Росіяни були піонерами технології ЕФ у 1970-80-х роках. Вони втілили це у формі надзвичайно дорогих і малопродуктивних екранопланів – величезних суден із важким озброєнням, що літали на швидкості близько 500 км за годину на висоті до 18 м над поверхнею води. Комерційні інтереси американських компаній разом зі зростаючим занепокоєнням уряду США щодо національної безпеки сприяли великим капіталовкладенням у цей новий проект крилатого судна. Однак навряд чи крилаті судна будуть використовуватися в таких масштабах, як екраноплани. Як стверджує велика кількість критиків, на те, щоб технологія ЕФ використовувалася де-небудь ще окрім невеликих суден, немає попиту.

Сем Ваятт. Велика Епоха

#img_left_nostream#Рівень цивілізованості держави визначається тим, наскільки вона проявляє турботу  про своїх громадян і, в першу чергу, про дітей. Яка ситуація з турботу за дітьми в Україні? Хто піклується  тут про безпритульних дітей, про дітей-сиріт або про тих, у кого неблагополучні батьки?

У кожному місті при міській адміністрації є служба у справах неповнолітніх. Є також центр у справах сім’ї та молоді, який є складовою частиною міського відділу освіти. 

Є й інші організації з подібними функціями – наприклад відділи й комісії виконкому. Якщо говорити про бездомних дітей, то ними займається саме служба у справах неповнолітніх.

Вона виявляє дітей, батьки яких ведуть аморальний спосіб життя, не виховують своїх дітей і не тільки не виховують, деколи вони взагалі залишають дітей без нагляду, без їжі та одягу, не проявляючи ніяких ознак  турботи, не говорячи вже про відчуття відповідальності або любові.

Такі діти, як правило, і стають  потенційними вихованцями дитячих будинків. Набагато рідше буває, що діти залишаються сиротами. Бувають випадки, коли один або обидва батьки відбувають термін за вчинений злочин, і в цьому випадку відповідальність за дитину – тимчасово або постійно – також бере на себе держава. Це лише типові приклади того, як опиняються діти в дитячих будинках.

Хто вони, мешканці дитячих будинків?

У дитячих будинках містяться діти від 3 до 7 років. До 3-річного  віку дитина-сирота перебуває в будинку малятка. З 7 років вихованців дитбудинків визначають в інтернат у тому випадку, якщо їх не усиновили. Часто буває і так, що до часу, коли дитині пора йти до школи, вона вже знаходить нових батьків.

Вік з 3 до 7 років вважається найкращим віком для усиновлення. У цьому віці вже проявляється характер малюка, його схильності, визначається рівень його здоров’я або спадкові хвороби, якщо такі є. Таким чином, майбутні батьки володіють повною інформацією про свого прийомного сина або дочку.

Як правило, 75-85% дітей з дитбудинків потрапляють у будинки-інтернати. Державою встановлено для  вихованців дитячих будинків-інтернатів різноманітні пільги й допомога до 23 років. Закінчивши навчання в інтернаті, його випускник отримує кімнату в гуртожитку і прямує на подальше навчання в училищі. Тут  молодь здобуває професію.

Якщо ж вихованець дитбудинку має порушення психіки, дефекти мови або порушення рухового апарату, а також будь-які інші відхилення від норми, його направляють у спеціалізований інтернат. Там з ним працюють психологи й фахівці-медики. Програма шкільного навчання для  таких дітей теж особлива – полегшена.

Велика-велика сім’я

 Ми побували в гостях у дитячому будинку ”Гайок” м. Краматорськ . Цей дитячий будинок розташований на тінистій алеї в центральному, але разом з тим тихому, кварталі міста.  У “Гайку”  проживають  від 50 до 55 чоловік.

У цьому дитбудинку перебувають діти з категорії перелічених вище сімей.  Іноді  маленьких дітей знаходить і підбирає міліція. Наприклад, був випадок, коли 3-річну дитину знайшли в районі  залізничного шляху в Харківській області. Він нічого не пам’ятає: ні імені, ні прізвища, ні звідки він, ні хто його мати і батько. Схоже, дитина зазнавала сильного побиття, і була налякана настільки, що постраждала і психіка. Вже минуло достатньо часу, а він усе ще не оговтався, і зараз ще не завжди може пригадати своє прізвище (у дитбудинку йому дали нове, оскільки не вдалося встановити, чий він і звідки).

Про усиновлення

Зазвичай формується  група  малюків  з 10-12 чоловік. До шкільного віку  буває, що  всіх розбирають по будинках.  Іноді залишається 2-3 дитини. Зараз, наприклад, до початку навчального року в цій  групі залишився один хлопчик, інших усиновили. Дитина, що залишилася, звичайно, дуже страждає; адже у  всіх вже є мами й тата, і лише він один нікому не потрібний.

Хто усиновляє? У нас у країні, найчастіше, це люди віруючі – православні або люди, що належать до інших християнських конфесій. Багато сімей, охочих усиновити дитину, зараз приїжджає із-за кордону.  У європейських країнах дуже велика черга на усиновлення. Наприклад, одна італійська сім’я стояла  в черзі на усиновлення 13 років. Вони одружилися, коли їм було по 20, і лише до 33 років вони змогли знайти дитину. Їм став вихованець дитячого будинку Краматорська. Сім’я цілком забезпечена: чоловік служить у поліції, дружина – перукар.

Інші прийомні батьки приїжджали з Норвегії й усиновили відразу трьох хлопчиків. Вони планували узяти одного, оскільки у них уже є дівчинка, але за законом України кровних родичів не можна розлучати, тому всі хлопчики потрапили в одну сім’ю.

Чи є зворотний зв’язок із батьками, що усиновили дітей? Таких зобов’язань ніхто не дає, та ніхто і не вимагає. Проте іноді в дитбудинок все ж таки приходять листи із-за кордону з фотографіями щасливих дітей, що грають на лужку або сидять за іменинним столом із величезним тортом із свічками. Але це не правило. Нові батьки роблять це з доброї волі. І звичайно, дітей про це не повідомляють, щоб не нагадувати їм про сирітство.

Чи має дитбудинок зведення про ту сім’ю, яка має намір усиновити вихованця? Так, працівники дитбудинку роблять запити в різні інстанції, щоб докладніше дізнатися про обстановку, в яку потрапить дитина. Є побоювання (були окремі випадки в історії дитбудинків), що дитину усиновляла яка-небудь сім’я жорсткого релігійного типу і вимушувала дотримуватися їхніх традицій. Наприклад, відомий  випадок, коли дитину тримали в льосі на хлібі та воді. Тому, перш ніж віддати на усиновлення, все ретельно перевіряється.

Чи не трапиться так, що після усиновлення з’являються справжні батьки дитини? Працівники дитбудинку ретельно відстежують взаємини батьків і дитини.  Якщо, наприклад, мати (єдина відома із сім’ї) не давала про себе знати впродовж 2-х років, то така дитина має право на усиновлення.

Якщо є мати або інші родичі – бабусі, тітки і т.д., які відвідують дитину, то дитбудинок не має права віддавати його на усиновлення. Або такий окремий  випадок: єдиний родич – мати – перебуває у в’язниці. Вона звільниться тільки через кілька років. Але вона постійно телефонує в дитбудинок, цікавиться  дитиною і просить не віддавати нікому.
 
Турбота

У дітей з “Гайка” є, здавалося б, все. Устелені м’якими килимами затишні кімнати для ігор і занять, які блищать після ремонту свіжістю; зручні ліжка і хороші туалетні кімнати. Іграшки у дітей найрізноманітніші і в достатній кількості. Одяг сучасний, красивий, кожен вибирає свій стиль, немає одноманітності, як раніше. Готують для малюків смачно й різноманітно. Цілий рік на столі заморські фрукти: ківі, банани, апельсини.

Вихователі піклуються про те, щоб діти не відчували себе знедоленими, обділеними  батьківською ласкою. Вони прагнуть  придумувати різні ігри й заняття, щоб дитині було цікаво, щоб його думки якомога рідше поверталися до рідної, але неблагополучної сім’ї.

Для дітей влаштовуються свята, дні народження, фестивалі, святкові ранки. З дітьми також працюють психологи, щоб позбавити  дитину від комплексу неповноцінності й інших проблем. Методисти піклуються про те, як краще розвивати у дітей різноманітні навички, як пробудити інтерес до знань.

Улітку вихованці “Гайка” відправляються в Придонцовськ. Там, поряд з курортом Святогорськ у дитячому Ізумрудному місті можна добре відпочити. Це величезний, добре обладнаний пансіонат. Там відпочивають діти зі всієї області, щоб за літо набратися сил, пограти й побігати лісом.

Одне слово, діти в дитбудинку  “Гайок” живуть однією великою дружною сім’єю. Вони життєрадісні, довірливі і товариські. Кожного відвідувача  вони відразу обступають і одаровують своїми щирими усмішками.

І все-таки вони страждають

Так, діти всіх зустрічають усмішками, і кожному дорослому, що прийшов, вони з надією дивляться  в очі, а в погляді німе питання: “Ти моя мама?” (або тато, або дідусь).

Як би не старалися вихователі й завідувачка, як би не прагнули психологи, вони не замінять їй батьків. Не зважаючи на всю турботу, тепло душі співробітників (а працюють тут люди, що люблять свою справу, своїх підопічних, інакше – неможливо),  діти все-таки  страждають. Це найголовніша проблема дитячих будинків. Держава її вирішує, віддаючи дітей на усиновлення. Зараз з’явилася нова форма усиновлення – прийомні сім’ї. Дитина не усиновляють у звичайному розумінні, за ним залишаються всі його пільги і його прізвище, але виховується він у сім’ї до 23 років. Потім він може покинути сім’ю назавжди або стати справжнім  сином (дочкою), опорою людям, які піклувалися про нього всі ці 20 років.

20 серпня в московському Центральному парку культури й відпочинку їм. Горького відбулася добродійна акція "День народження Чебурашки". Символом свята став саме Чебурашка, герой відомої казки Едуарда Успенського, який символізує дитинство, доброту, увагу, турботу про близьких людей. До того ж Чебурашка  сам трохи дитина з дитбудинку – його знайшли в коробці з апельсинами.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Після бурхливих дебатів на Генеральній асамблеї Міжнародного астрономічного союзу (МАС) наукова громадськість прийняла нове визначення планет. За новим формулюванням, Плутон виключено зі списку дев’яти великих планет сонячної системи, а його статус понижено до «карликової планети».

#img_center_nostream#

Офіційне визначення планет і рішення щодо «долі» Плутона було прийнято майже 2500 астрономами з 75 країн, що брали участь в обговоренні головної теми Генасамблеї МАС, що проходила у столиці Чехії Празі.

МАС постановив, що будь-яке небесне тіло, щоб іменуватися планетою, має відповідати визначенню планет. Плутон явно не може відповідати новому формулюванню, відповідно до якого планетою може називатися деяке небесне тіло, що обертається навколо Сонця, має достатню масу для створення гравітації, очистило околиці своєї орбіти та має порівняно круглу форму.

Після втрати Плутона список «восьми великих планет» сонячної системи в порядку збільшення їх відстані від Сонця є таким: Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран та Нептун. Ця зміна зробить необхідним наново переписати багато підручників.

Водночас зі зниженням статусу Плутона МАС встановила нову класифікацію для небесних тіл ще двох типів: «планети-карлики», що вони довгий час іменувалися «малими планетами», та «малі тіла сонячної системи», до яких належить безліч астероїдів, комет і супутників.

Відтоді, як у 1930 р. було відкрито Плутон, серед учених не стихали суперечки щодо його статусу планети, хоча прості люди продовжували вважати, що у сонячній системі дев’ять великих планет.

Минулого літа астроном із Каліфорнійського технологічного інституту Майк Браун відкрив небесне тіло, що своїми розмірами перевищує Плутон, – «Ксена». Так само, як і Плутон, Ксена знаходиться у таємничому поясі Койпера, що пролягає за межами орбіти Нептуна, і у якому розташовано кілька тисяч комет і планетоїдів.

#img_center_nostream#

#img_center_nostream#

Телескоп Хаббл зробив зйомку цього яскравого тіла, офіційна назва якого 2003 UB313. Його діаметр становить близько 2300 км. За приблизними підрахунками, це на 112 км більше ніж у Плутона. Небесне тіло знаходиться на відстані приблизно 15 мільярдів кілометрів від Сонця, будучи на сьогодні найвіддаленішим серед нині відомих тіл сонячної системи.

Після відкриття Ксени, дискусії у науковому світі про статус Плутона стали ще бурхливішими.

На протязі багатьох років серед учених постійно точилися суперечки щодо включення Плутона у сонячну систему, астрономи завжди вважали, що він має однакову із Землею величину, однак згодом було виявлено, що він є меншим навіть ніж супутник Землі Місяць. Плутон проявляє себе несподівано і в інших відношеннях: його орбіта являє собою вузький довгий еліпс; площина його орбіти є ледве не перпендикулярною до площин орбіт восьми планет; спосіб його руху також відрізняється від традиційних планет, і, навпаки, відносно схожий з іншими тілами поясу Койпера.

Деякі вчені заявляють, що якби Плутон продовжував мати статус планети, то Ксена повинна була б стати десятою планетою сонячної системи, тому що вона все-таки є трохи більшою. Вчені, що схиляються убік простоти, наполягають на думці, що існує тільки вісім планет, вважаючи, що Плутон і Ксена не можуть називатися планетами.

Після даної Генасамблеї МАС, Плутон і Ксена будуть класифікуватися як «карликові планети».

#img_left#31 липня  в Китаї традиційний День закоханих, подібний до Дня Святого Валентина в Європі. Протягом 2006 р. проводилося опитування на тему “Про любов і брак”. 67% китайців вважають, що інтуїція при виборі потенційного партнера для шлюбу – це  найважливіший першорядний чинник.

Опитування також показує, що чоловіки звертають велику увагу на зовнішність жінки, тоді як жінки приділяють увагу соціальному статусові і фінансовим можливостям чоловіка.

Державні ЗМІ повідомляють, що опитування проводилося серед жителів великих міст, включаючи Пекін, Шанхай, Наньцзін та ін. Питання ставилися щодо ставлення людей до любові та шлюбу, а також щодо їхніх поглядів на інтимну близькість до шлюбу, подружню невірність, інтимні стосунки на одну ніч,  гомосексуалізм і т.ін.

Відповіді показали, що другий важливий чинник у виборі партнера – це здатність справлятися з різними обов’язками, включаючи турботу про сім’ю. 66,3% опитаних людей поставили цей критерій на перше місце. Тільки 36,4% учасників опитування вважають фінансовий статус і дохід найважливішим чинником у виборі партнера для подружніх стосунків.

Не зважаючи на те, що менше 40% учасників розглядають фінансовий статус як найважливіший чинник, опитування показало, що існує тісний взаємозв’язок між заможністю людей та їхнім щастям у шлюбі. Люди, що мають дохід менше 500 юанів на місяць, меншою мірою задоволені своїм шлюбом. Опитування також показало, що зовнішність, ріст і рівень освіти – три найбільш незначних чинники при виборі партнера. Це указує на те, що молоде покоління має не цілком традиційні уявлення про любов і брак.

Опитування також виявило важливі відмінності між чоловіками й жінками при виборі чоловіка або дружини. 47,8 % жінок розглядають фінансові можливості  чоловіка як важливий чинник. А  серед чоловіків тільки 22,9% погоджуються з цією думкою. 25,8% чоловіків більше довіряють своїм очам, для них важлива приємна зовнішність партнерки. А серед жінок тільки 10,2% надають значення зовнішності чоловіка. Дані указують на те, що чоловіки мають тенденцію звертати увагу на зовнішність партнерки, а жінки підкреслюють важливість фінансового й соціального статусу при виборі партнера для шлюбу.

Більше половини учасників висловилася проти сексуальних відносин до шлюбу або інтимних зв’язків на одну ніч. Подружню невірність розглядають як серйозну перешкоду для успішного шлюбу – 77% учасників опитування заявили, що вони не схвалюють зради.

Що стосується найкращого подарунка на День Святого Валентина – це троянди і… червоні боби. Дослідник, що склав опитування, пояснив, що троянди символізують любов у західних країнах, а червоні боби – символ любові в китайській традиції.

Організатори цього заходу планують повторювати опитування кожен майбутній рік. Порівняння результатів опитування через 10-15 років зможе  показати яснішу картину тенденцій у поглядах китайців щодо любові та шлюбу.

Велика Епоха

#img_left_nostream#Багато-багато років тому за часів правління династії Цинь (II століття до нашої ери) жила Дівчина на ім’я  Мен-Ян. Її поява на світ у чомусь схожа на легенду, і ця історія також подібна до легенди.

Одного разу подружжя на прізвище Мен на межі своїх володінь посадило насіннячко гарбуза. Рослина росла швидко, і незабаром її стебло обплело огорожу сусідського володіння на прізвище Ян. Біля цієї огорожі на стеблі і виріс величезний гарбуз. І коли подружжя Мен розрізало цей гарбуз, то в ньому була красива маленька дівчинка!

Цю маленьку дівчинку назвали Дівчина Мен-Ян. Коли дівчинка виросла, то вона стала такою ж прекрасною, як небесна діва. Вона виростала доброю і кмітливою, майстерної в створенні музики, віршуванні і глибоко розуміючою чесноти Конфуція. Немолоде подружжя Мен дорожили нею, як своєю власною дочкою.

Перший імператор династії Цинь був жорстоким і деспотичним правителем. Для захисту недавно створеної династії він наказав зібрати незліченну кількість молодих людей, щоб ті, працюючи як раби, побудували уздовж північного кордону Китаю Велику Стіну. Імператор абсолютно не піклувався про своїх працівників, і багато хто з них помер від виснаження.

Щоб відхилитися від рабської повинності, молодий учений на ім’я Ван Сілян пішов з свого дому і, шукаючи притулок, одного разу забрів у сад, який розкинувся за будинком сім’ї Мен. Дівчина Мен-Ян зустріла там Ван Сіляна і привела до батька. У батька дівчини було добре серце, і він вирішив допомогти Вану сховатися від рабської повинності.

За  час, поки Ван Сілян переховувався в будинку сім’ї Мен, подружжя, що виростило дівчину, змогло трохи краще пізнати його. Ван виявився хорошим ученим і сердечною людиною, і тому вони вирішили видати свою дочку за нього заміж. Проте через три дні після таємного, але радісного весілля слуги імператора  увірвалися в будинок сім’ї Мен і схопили Ван Сіляна. Дівчина Мен-Ян знала, що її чоловіка схопили, щоб відправити на будівництво Великої Стіни.

Цілий рік вона чекала його повернення або звісточки від нього, ділячись своїм горем із подушкою, яка не просихала від сліз. Проте від чоловіка не було ні звісточки. І тоді вона вирішила вирушити на його пошуки. Витративши багато днів на пошуки, Дівчина Мен-Ян вирішила запитати у стрічного старого, де розташована Велика Стіна? Чи довго до неї добиратися? Той відповів: "Дуже далеко звідси лежить місцевість, що має назву Провінція Ю, а Велика Стіна стоїть набагато далі від неї на північ".

Шлях до Великої Стіни був дуже довгим і важким. Дівчина Мен-Ян йшла весь світовий день, зупиняючись тільки на нічліг, де доведеться. Вона харчувалася черствим хлібом і пила воду з будь-якого струмочка, який попадався їй на шляху. Часто утомлена  і замерзла, вона продовжувала шлях. Вона йшла і під дощем, і під пекучими променями сонця, безкраїми полями і крутими горами. Добрі люди давали їй можливість заночувати та їжу.

Нарешті холодним осіннім днем Дівчина Мен-Ян дісталася до Великої Стіни. Побачивши людей, які тяжко працювали під невсипущим  наглядом охоронців, серце її завмерло. Вона стала розпитувати про свого чоловіка Ван Сіляна, але їй лише відповіли, що той помер через кілька днів після того, як його прислали на будівництво Стіни. Вана поховали під Стіною.

Величезна хвиля горя заповнила серце Дівчини Мен-Ян. Вона ридала й ридала на вершині Великої Стіни, і її сльози текли, немов річка. Її плач вразив робітників і охоронців, які, покинувши свою роботу, почали ридати разом із нею. Свинцеві хмари затягнули небо, а холодний осінній вітер став ще похмурішим, немов оплакував разом із нею смерть її коханого чоловіка.

Раптом пролунав гучний ревучий звук. Це звалилася частина Великої Стіни, оголивши останки всіх померлих на будівництві робітників. Опинившись перед купою кісток багатьох загиблих, Дівчина Мен-Ян розгубилася – як знайти останки свого чоловіка? І тоді вона пригадала, що про це говорили старші в сім’ї: якщо на кістки мертвого потрапить кров його живих родичів, то кістки її вберуть. І тоді вона проколола вказівний палець, і краплі її крові потекли на кістки. Нарешті вона знайшла останки тіла чоловіка, а поряд з ними вона пізнала ґудзики з одягу, який шила для нього.

Дівчина Мен-Ян поховала чоловіка відповідно до ритуалів, як годиться коханій дружині. Легенда розповідає про те, що ту частину Великої Стіни, яка зруйнувалася під потоками сліз Дівчини Мен-Ян, неможливо відбудувати наново – вона розвалювалася кожного разу, як тільки її відновлювали. Дівчина Мен-Ян стала легендарною героїнею, дуже поважаною багатьма поколіннями китайців. Храм Дівчини Мен-Ян, зведений в східному кінці Великої Стіни за часів династії Сон приблизно 1 000 років тому, залишається відкритим для відвідин і здійснення ритуалів до цього дня.

Це традиційна китайська історія, що розповідається в різних варіантах. Складена й переведена співробітниками The Epoch Times.

Велика Епоха

#img_left#У стародавніх китайських книгах можна знайти історичні записи про те, що в 770-475 рр. до н.е., в період Весни й Осені, Лю Бан створив машину, яка літала. Це робить Лю Бана батьком інженерії.

У ”Моцзи Лювень” можна прочитати: “Лю Бан нарізував бамбук і дерево і виготовив дерев’яного птаха, який залишався в небі протягом трьох днів”.

Лю Бан також спроектував великого повітряного змія, щоб стеження за ворогом під час війни. У “Хунсу” ми також читаємо:

“Лю Бан виготовив із дерева великого повітряного змія, щоб стежити за містами царства Сун”. Крім того, Лю Бан також спроектував літак для подорожей. Згідно з “Юян Цзацзу”, зібранню творів Юян династії Тан, Лю працював у дуже віддаленому від його села місці. Дружина нудьгувала за ним, тому він створив дерев’яного птаха. Лю Бан прилетів на ньому додому, щоб зустрітися з дружиною, і повернувся на роботу наступного дня.

Стосовно теми дерев’яних птахів на Сході, відомий інший цікавий випадок. У 1898 році французький археолог Лорі в одній із стародавніх єгипетських могил у Саккарі виявив птаха з дерева. Час його створення датується приблизно 200 р. до н.е.

На той час люди не мали ніяких  уявлень про польоти, і предмет із табличкою “Дерев’яний птах” порошився в музеї Каїра 70 років. У 1969 році його побачив єгипетський лікар Халіл Мессіха, якому подобалося моделювати. Цей “дерев’яний птах” нагадав Мессіху про свій недавній досвід виготовлення моделей літаків. Він вирішив, що це був не просто птах, оскільки у нього не було пір’я й  кігтів.

Дивовижним чином його хвіст був вертикальний, і він мав поперечне крило, що перетворювало його на модель літака. Мессіха виготовив копію. Він не знав, як стародавні єгиптяни примушували його літати, але коли запустив модель, то виявилось, що вона може планерувати. Подальші випробування показали, що він міг не тільки ковзати по повітрю, але і був порівнянний із сучасними планерами.

Пізніше учені виявили, що ця модель була дуже схожа на планери із сучасними гвинтами, які можуть самі літати по повітрю. За допомогою маленького мотора вони можуть розвинути швидкість від 70 до105 км/г  і перевозити значний вантаж.

Оскільки стародавні єгиптяни, перш ніж виготовити реальні предмети, робили їх моделі, можливо, що дерев’яний птах такого типу використовувався як транспорт точно так, як і повітряний змій з дерева, сконструйований Лю Баном.

Велика Епоха

"Валя забути не хоче в Анапі безсоннії ночі", – саме так говорили мені всі перед від’їздом на відпочинок, але я сприймала їх як іронію. А дарма!

#img_left#Насправді, по приїзді в район Анапи Джемете (там ми зупинилися), переді мною відкрився новий світ, про який я і мріяти не могла, і всі події, що відбувалися зі мною, здавалися чудовим сном. Немала протяжність Піонерського проспекту заповнена торговими рядами і різними кафе.

Через дорогу, метрів за 100 – величезна піщана гора, на вершині якої відкривається красивий краєвид на море. Величезний пляж із висоти пташиного польоту схожий на мурашник (порівняння смішне, але це так). А оскільки всі ми в душі трішки діти, можна зустріти зовсім дорослих людей з надувними іграшками – одне задоволення погойдатися на хвилях і пригадати приємні миті. Удень пляж переповнений, всі намагаються накупатися вдосталь і хоч трохи стати "шоколадними зайцями".

Наступає вечір. Весь Піонерський проспект перетворюється на щось миготливе, схоже на гірлянду. Красиво оформлені кафе заманюють своїм виглядом, і пройти повз просто неможливо. У кожній з кафе своя програма: різні конкурси, танці, а оскільки заклади нічні, звичайно ж, стриптиз. Для тих, хто втомився від шуму і музики, є романтичніше місце для прогулянки – море, вночі воно ще красивіше.

Грайливі хвилі плескають по ногах, теплий вітерець тріпоче волосся. Саме в цей час доби на морі можна зустріти багато закоханих пар, звичайно, де ще можна знайти таке заманливе місце. З лівого боку моря освітлюється Анапа. Вона схожа на величезний корабель, що пливе морем. При такому шикарному краєвиді в душі прокидаються всі відчуття: і любов, і щастя, і захоплення, починаєш відчувати себе найщасливішою людиною на всьому білому світі.

З настанням нового дня приходять нові думки, і хочеться відвідати інші місця. Наш маршрут ліг на Утріж. Ми сіли в маршрутне таксі і через 20 хвилин були на місці. Але по дорозі неможливо було відірвати око від таких живописних ландшафтів. Високі зелені гори, кам’янисті гори, проїжджаючи повз які було трохи страшно: можна подумати, що камені зараз поваляться донизу. І праворуч, звичайно ж, було видно нескінченне, сяюче в променях сонця море.

Оглянувши шикарну місцевість, ми вирішили заглянути в дельфінарій, як виявилось, народу там було видимо не видимо, і в більшості не маленькі діти, а дорослі люди. Дельфіни. Вистава цих чудових тварин залишиться в моїй пам’яті на все життя. Говорять, дельфін і людина завжди разом, але щоб настільки?! …

У цих красенів були свої імена, дельфіни стрибали в обручі, танцювали в парах, малювали картину, танцювали вальс із своїм тренером і навіть співали пісеньку. Виїхали з Утріжа ми вже пізно увечері й абсолютно не стомлені пішли гуляти морем. Слід відмітити, щодня море поводиться по-різному: то воно тихе, а вітерець легкий і теплий – то шумне, а вітер холодніший.

Щодня день від’їзду ставав ближчим, а розлучатися з казковим місцем абсолютно не хотілося. І тут я задумалася, чому мені абсолютно чужий край здається казковим, а свій рідний – звичайним, а причина ось в чому: по-перше, Анапа – курортне місто, там все зроблене для відпочинку людей, і мало що нагадує про роботу та інший клопіт. По-друге, коли відпочиваєш із любимою людиною, красивим здається все! По-третє, відпочивати має право кожен, але багато хто чомусь вважає за краще відпочивати на грядці або вдома, лише небагато хто їде проводити свою відпустку на курорти!

Психологи кажуть: “Себе треба любити!” Звичайно, тільки, полюбивши себе, починаємо розуміти, який важливий для нашого організму відпочинок!

Якщо ви до цього часу не знаєте, як і де провести свою заслужену відпустку, то не втрачайте часу дарма, скоріше беріть путівки і їдьте відпочивати, тоді ви зрозумієте, чому, приїхавши додому, на мої очі часто наверталися сльози, сльози щастя і величезного смутку!

#img_right#Смакові пристрасті та переваги в їжі є корисними показниками харчового і енергетичного балансу в людському організмі. Питання не тільки в тому, «що» ми їмо, але також і «як» ми їмо. У завершальній частині я поговорю про пристрасті в їжі та ..

Пристрасті

Наш організм розрізняє п’ять основних смаків: солодке, солоне, кисле, гостре та гірке. Якщо Ви маєте сильний потяг до одного чи більше специфічних смаків, то це – ознака порушення рівноваги у фізіологічних процесах організму.

Тяга до цукерок і вуглеводів є найпоширенішою. Іноді причиною цьому стають проблеми з обміном речовин або травлення, а також втома. Іноді причина міститься в емоційності. Сум або знижений тонус можуть примусити нас жадати цих смаків і типів їжі.

Потяг до інших смакових відчуттів, таких як пряного та солоного, вказує на інші типи відхилень в організмі або на духовному рівні.

Постарайтеся не позбавляти себе задоволення скуштувати те, чого вам дуже сильно хочеться – це може завдати більшої шкоди, ніж самі продукти, яких ви прагнете уникнути.

Як їсти

Під час споживання їжі важливим є те, як ми їмо. Наші звички харчування здійснюють вплив на фізіологічний процес травлення. Порушення цього процесу може призвести до різних пристрастей до окремих продуктів та до переїдання, тому що потреба організму в поживних речовинах не задоволена в повній мірі.

Приділяйте достатньо часу кожному прийому їжі. Їжте уважно, з паузами; дихайте спокійно та глибоко. Не відволікайтеся на проглядання телевізора, читання газет; не працюйте і не розмовляйте по телефону. Травний процес і всмоктування їжі організмом будуть ускладнені якщо ви відволікаєтеся на щось окрім їжі.

Їжте, коли Ви знаходитеся в спокійному стані. Уникайте неприємних думок і напружених бесід під час прийому їжі – ці чинники також ускладнюють процеси травлення і всмоктування.

Їжте поволі, жуйте кожен шматок, поки він не перетвориться на рідку консистенцію. Травлення починається вже в роті. Даючи час слинним ферментам виконати свою роботу, ми допомагаємо процесу травлення. Інакше, їжа не буде переварена або поглинена організмом, і ми можемо відчувати нестачу живильних речовин, розвинути потяг до певної їжі та до переїдання, щоб компенсувати те, в чому відчуває нестачу наш організм. Якщо вам важко їсти повільно, спробуйте опустити столові прилади між шматками.

Якщо Ви маєте тенденцію до переїдання, викликаного вашим емоційним станом, спробуйте на деякий час перед їжею зосередити свою увагу на глибоких вдихах і видихах. Можна також спробувати вести спеціальний щоденник, в якому перед прийомом їжі записувати свої думки та відчуття, – перше, що прийде в голову. Зосередьте увагу над тим, щоб подумати про те, чого вам не вистачає насправді, що вам потрібне. Чи це їжа, чи щось ще? Часткове завдання мого лікування – це допомогти пацієнтові визначити це «щось ще».

Найважливіше – це ставитися до себе з м’якістю і терпінням. Всі вищеперелічені поради – це всього лише поради. Не звинувачуйте і не судіть себе, якщо вам важко слідувати цим порадам. Як тільки ваші тіло/душа/розум досягнуть свого природного стану балансу, ви зможете зробити це природно і без зусиль.

Доктор Мьюсам – фахівець з холистичної медицини в Нью-Йорку.