#img_right#На думку експертів, нанотехнології стануть рушійною силою наступної промислової революції, і змінюватимуть наш спосіб життя. Дослідження та розробки нанотехнологій знаходяться у стані підйому у гонитві за оригінальними та корисними речами, і в той час коли відбувається зліт фабричного виробництва, зовсім мало робиться для того, щоб ґарантувати безпеку суспільству та навколишньому середовищу.
За очікуваннями Національного наукового фонду США, за наступне десятиліття нанотехнології захоплять 1 трильйон доларів світового ринку.
«США щорічно вкладають у дослідження та розробку нанотехнології близько 3 мільярдів доларів, що становить приблизно одну третину від загального обсягу державних і приватних інвестицій у нанотехнології у світі», – говориться у прес-релізі Міжнародного центру підтримки вчених Вудро Вільсона (Вашингтон).
Нанотехнології обіцяють величезні потенційні вигоди у поліпшенні ледве не всіх видів промислової продукції: комп’ютерів, автомобілів, одягу, продуктів харчування, медикаментів, батарейок і багато чого іншого.
Усе більше й більше постає питання: чи є вони безпечними?
«Зростаюча кількість наукових досліджень і звітів уряду застерігає, що створені наночастинки можуть становити небезпеку для здоров’я людей та навколишнього середовища, хоча було проведено ще небагато досліджень щодо їхньої токсичності», – мовилося у недавньому звіті Vital Signs 2006-2007 Інституту глобального моніторингу (Worldwatch Institute).
Що таке нанотехнології?
Нанотехнології включають у себе широкий спектр технологій для контролю над структурою матерії на рівні атомів і молекул. Нанометр – це одна мільярдна метра, ширина 10 розміщених поруч атомів водню; товщина людської волосини дорівнює приблизно 80 тисячам нанометрів. Важко навіть уявити собі щось настільки мале, ще важче повірити, що це може використовуватися у виробничих процесах.
На такому мікроскопічному рівні матерія поводить себе не так, як у нашому повсякденному житті у цьому світі, де панує класична ньютонова фізика.
У наносвіті «властивості матерії обумовлюються складним і багатим поєднанням класичної фізики та квантової механіки», – мовилося в ексклюзивному онлайн-випуску журналу Scientific American за січень 2006 р.
Також у більших кількостях мініатюрні наноречовини можуть мати величезну потужність через їх значно більше відношення площі поверхні до об’єму.
«Зі зменшенням величини частинок і ростом їхньої реакційної здатності, речовина, котра може бути інертною у мікро- чи макромасштабі, здатна набувати небезпечних властивостей у наномасштабі», – повідомляється у Vital Signs 2006-2007.
Загрози й недогляди
«Під складністю розроблених наноречовин мається на увазі те, що їхній вплив буде залежати більш ніж просто від хімії… одна тільки мікроскопічна величина наночастинок могла б дозволяти їм легше проникати й вражати людські органи… той факт, що речовини наномасштабу можуть мати надзвичайні властивості – властивості, котрі не узгоджуються із «прописними» фізикою та хімією, – може являти собою потенційну загрозу», – застеріг кандидат наук Ендрю Д. Мейнард.
«У той час як уряд і промисловість вкладають мільярди у те, щоб швидко наживати капітал на торговельному потенціалі нанотехнології, виявляти й аналізувати потенційні загрози видається малоцікавим», – зазначив Мейнард.
«Дослідники не впевнені у тому, як безпечно працювати із новими наноречовинами, нанокомпаніям невідомо повністю, як створювати безпечну продукцію, і суспільна довіра до цієї нової технології ризикує бути підірваною», – вважає Девід Реджескі, керівник Програми нанотехнологій, що розвиваються (Project on Emerging Nanotechnologies).
На думку Мейнарда, необхідна міжнародна координація: «Варто знайти способи узгодження наукових досліджень, розділяючи витрати й обмінюючись інформацією між країнами та між економічними регіонами».
Мейнард звернув увагу на те, що в промисловості є комерційні цілі, які полягають у продажу продукції, і результати їхніх досліджень не завжди оприлюднюються. «Найбільш життєздатною альтернативою системі досліджень, що проводяться у промисловості, є система, котра проводиться урядом», – сказав Мейнард.
Ендрю Мейнард – головний науковий радник Програми нанотехнологій, що розвиваються, котра є ініціативою, організованою Центром Вудро Вільсона та Благодійним фондом П’ю у 2005 р. Він створив і 19 липня у Вашингтоні представив новий звіт за назвою «Нанотехнологія: стратегія досліджень для вивчення ризиків, пов’язаних із нею» (http://www.nanotechproject.org)
Згідно до звіту, зусилля, прикладені Федеральним урядом США, є недостатніми.
«У дослідженнях впливу нанотехнології на навколишнє середовище, безпеку та здоров’я, що проводяться урядом, відсутні стратегічне керівництво й узгодженість… Цей звіт є першою спробою запропонувати проект систематичного вивчення потенційних небезпек щодо нанотехнології», – зазначив Реджескі.
Звіт висуває вимоги про дві важливі зміни: «(1) Зміна керівництва та фінансування вивчення загроз на користь федеральних органів, що мають чіткі повноваження, щоб здійснювати контроль… (2) Приблизні мінімальні державні інвестиції в обсязі 100 мільйонів доларів у наступні два роки, котрі будуть призначені для надзвичайно важливих цільових досліджень задля врахування ризиків», – сказав Реджескі.
Однак «непевність щодо загрози [нанотехнологий] здоров’ю людини та навколишньому середовищу існує і, ймовірно, продовжуватиме існувати», – вважає Джулія Мур, заступник керівника Програми нанотехнологій, що розвиваються.
Соціальні та етичні проблеми
Згідно до Vital Signs 2006-2007, серйозні побоювання не обмежуються питаннями безпеки й впливу на здоров’я: повинні бути вивчені й більш широкі соціальні й етичні наслідки.
«Нанотехнічною революцією рухає погоня за прибутком – не потреба у розвитку людства… доки докорінними проблемами є убогість і соціальна несправедливість, нові технології ніколи не будуть універсальним їх вирішенням», – стверджується у звіті Vital Signs.
Оригінальна стаття англійською:
The Epoch Times (Велика Епоха)
