Blog

#img_left_nostream#Замінники цукру – або замінники сахарози, це хімічні речовини з солодким смаком з групи вуглеводів, які не беруть участь в біохімічній трансформації в глюкозу або перетворюються в неї, але набагато повільніше. У зв’язку з цим спочатку ці властивості замінників цукру використовувалися виключно для  забезпечення продуктами харчування хворих на цукровий діабет.

Проте, з часом вони непомітно увійшли до життя й кожної  здорової людини. Це пояснюється їх деякими вигідними якостями: відносно низькою собівартістю, сильнішою солодкістю, низькою калорійністю. До того ж їх трансформація в організмі не відбувається за звичайними процесами метаболізму вуглеводів з утворенням глюкози як джерела енергії. Замінники цукру можна поділити на три групи: багатоатомні сахароспирти (ксиліт і сорбіт); синтетичні підсолоджувачі (аспартам, цикламат, сукразіт тощо) і фруктовий цукор (фруктоза).

Яскраві представники

Ксиліт і сорбіт найбільш близькі до сахарози за своїми властивостями, тому вони добре підойдуть для заміни звичайного цукру для діабетичного харчування. Норма споживання сорбіту і ксиліту на день – не більше 30 грам. Інакше вони можуть викликати диспепсичні явища (здуття живота, пронос тощо). Проте не потрібно забувати, що вони можуть міститися в багатьох продуктах, які Ви вже їли протягом дня. Ксиліт (Е967) – зустрічається в невеликих кількостях у фруктах і рослинах, тому його отримують з бавовняного лушпиння і кукурудзяних качанів. Замінник цукру сорбоза (сорбіт або сорбітол), також зустрічається в рослинах. Коефіцієнт солодкості відносно  цукру всього 0,6, таким чином, сорбіт не дуже зручний і не так приємний на смак.

Аспартам (Е951)  більш поширений підсолоджувач. Аспартам займає близько 25 % світового об’єму штучних підсолоджувачів і застосовується при виробництві більш ніж 5000 найменувань продуктів харчування і напоїв. Він майже в 200 разів солодше цукру, і його промислове використання найвигідніше. Але як завжди і буває в таких випадках, багаточисельні незалежні дослідження його впливу на здоров’я людини вказують на негативну дію при тривалому використанні. Аспаратам хімічно нестабільний. При нагріванні до температури 30 градусів з аспартама в газованій воді виділяється формальдегід — речовина з різким запахом, канцероген класу А. Для наочності: по класифікації механізму дії він відноситься до тієї ж групи отрут, як і миш’як з синильною кислотою. Незначні дози формальдегіду можуть стати причиною неврологічних захворювань. Тому нагадування на пляшках з лимонадом «пийте охолодженим» – це не формальність!

Фруктоза (фруктовий цукор), є найсолодшим з природних цукрів. Фруктоза в 1,7 раз солодше, ніж цукор. Також калорійна як цукор, і тому фруктоза не дієтичний продукт. Крім того,  деякі фахівці зв’язують проблему ожиріння в США саме з масовим споживанням продуктів з високим вмістом фруктози (кількість яких складає в США близько 40% від всіх найменувань продуктів харчування). За даними Клініки ендокринології ММА ім. І.М. Сеченова, вживання фруктози, в деяких випадках, може привести до токсичного ураження печінки.

Але це лише малий перелік основних підсолоджувачів. Кількість їх найменувань і різних комерційних назв зростає день від дня в геометричній прогресії. Якщо на етикетці продукту є запис Е9… (починається з дев’ятки), то це і значить наявність замінника цукру. В принципі, якщо вживати замінники цукру лише зрідка і  малою дозою, то сильно нашкодити собі важко. Проте, сьогодні, ці замінники цукру використовуються всюди.

Чи потрібні вони для здоров’я?

Для справедливості потрібно відмітити, що існують дослідження і про нешкідливість замінників цукру. Можливо ці дослідження і не фінансуються виробниками замінників цукру або харчовими корпораціями-гігантами, але як можна точно затверджувати, наприклад, що речовина «Х», яку вживала людина протягом року не викликає рак. Адже рак не простуда –  генетичні помилки і аутоіммунні проблеми не з’являються за рік, два або три. Канцерогенез є не миттєвою справою! Тому такі дані про повну нешкідливість чужорідної хімічної речовини викликають сумніви.

Багато тисяч років людство розвивалося приблизно в схожих умовах довкілля. Наші предки вирощували рослини і збирали урожай, вживаючи природні продукти харчування. Жили здоровим і повноцінним життям. З поступовим розвитком наукового розуміння будови людського організму і технічним прогресом у нас з’явилася можливість втручатися в нормальний перебіг біохімічних процесів в організмі. Це робилося з метою досягнення їх більшої функціональності або корекції критичних станів здоров’я. Проте це також привело до  посилення впливу ксенобіотиків (Xenos – чужий, Bios – життя) в повсякденній діяльності людини.

Ксенобіотики – чужорідні для організму хімічні речовини, що природно не входять в біотичний цикл і прямо або побічно породжені господарською діяльністю людини. Вони не вживалися людським організмом протягом тисячоліть, не беруть участь в метаболізмі і, відповідно,  не потрібні йому. Замінники цукру – це один з таких випадків! Будучи частиною природи, людина повинна максимально відповідати її принципам розвитку та існування, лише тоді вона і може знайти здоров’я.

#img_left_nostream#Літо пройшло, і на дворі золота осінь. Сонце залишає все менше світла і тепла, що приводить до загального в’янення. В цей час вітер і осіння прохолода все більше входять у свої права. З точки зору традиційної китайської медицини, з настанням осені  Інь починає заміщати Ян. І це позначається на нашому самопочутті.

Як написано в «Даодецзіні»: «Людина підкоряється Землі, Земля підкоряється Небу, Небо підкоряється Дао, а Дао  підкоряється природності». Ідея про те, що циклічні зміни у Всесвіті діють на всі живі істоти, які знаходяться в її межах, проходять червоною ниткою через усе східне світобачення. Згідно китайській традиційній медицині, людина є частинкою Всесвіту. Зміни траєкторії рухів Небесних світил по відношенню до Землі, приводять до зміни пір року, а це, у свою чергу, впливає і на людину.

У східній медицині існує поняття про Ці. Ці – це всюдисуща матерія, біоенергетична субстанція. Знаходячись скрізь у Всесвіті, вона також циркулює і в організмі людини. Вона має полярність. Те, з чого складається все живе, як вважається, належить до Інь (пасивному, темному, жіночому початку природи), а процес функціонування різних життєвих систем організму – до Ян (активному, світлому, чоловічому початку).

Стосовно погодних умов, Ян – це денний початок, пов’язаний з сонцем, жарою, сухістю. Інь – це нічна енергія, пов’язана з місяцем, холодом, вологістю. Таким чином, літо – час переважання ян, а зима – час відносного збільшення Інь. Ян зароджується під час зимового сонцестояння (21 грудня) і досягає максимуму при літньому сонцестоянні (21 червня), а Інь в цей час убуває. Потім Ян убуває до зимового сонцестояння, тоді як Інь йде до максимуму.

Такі зміни із змінами пір року позначаються на розподілі енергії всередині організму людини. Ян в організмі збільшується влітку, Інь – взимку. Причому існує певний цикл розподілу енергії по конкретних органах. Енергія то зміцнюється (прибуває), то слабшає (убуває) в тій або іншій частині тіла. Для кожного органу є своя погана пора року. В основному в цей час і відбувається виникнення або загострення захворювань, так або інакше пов’язаних з цим органом.

Так, навесні активізується жовчний міхур і печінка. Селезінка і підшлункова залоза – в травні. Влітку – канали серця, тонкого кишечника. Осень – це пора активності каналу легенів і товстого кишечника, а зима – сечового міхура і нирок. Психіка найлегше уражається в листопаді. При цьому підвищення функції одних органів у даному сезоні відповідає пониженню інших. Протягом року краще всього лікувати захворювання, що протікають в органах з симптомами гіпофункції (зниження діяльності). І навпаки, активізація нормально або надлишково працюючих органів в цей період не бажана.

Існує ще декілька природних чинників, що  впливають на нас. Це – вітер, холод, жара, волога і сухість. Ці чинники визначають зовнішні умови. З іншого боку, надмірні емоційні стани людини (крайнощі, пристрасті), також впливають на здоров’я. Їх називають «сім’ю емоціями»: радість, гнів, тривога, туга, печаль, страх і здивування. Взаємодія зовнішніх чинників з внутрішніми процесами  визначає стан здоров’я людини. Така уява лежить в основі розуміння китайською медициною механізмів виникнення і процесів протікання хвороб.

Відомий тайваньський лікар Ху Найвень в одному з минулих інтерв’ю «The Epoch Times» роз’яснював принципи східної медицини. Тоді кореспондент газети запитав пана Ху: «Чому люди часто застуджуються в період зміни сезонів?». Лікар відповів на питання: «Це так. Більшість застуджується саме в цей час року. Деякі можуть пережити холодну зиму без всякої простуди, але при настанні весни захворюють. Згідно традиційній китайській медицині, це через те, що люди не звертають увагу на адаптацію до нового сезону. Весна – це час, коли все прокидається, дає сходи, зростає і розцвітає. Літо – це час зростання. Осень – час збирання врожаю, а зима – час відпочинку. Зима – це пора року, коли слід уникати важкої роботи, по можливості уникати стресів, берегти себе від простуди і спати стільки, скільки буде потрібно. Прагнучи пристосувати свою поведінку відповідно до схеми пір року, людина може укріпити імунну систему, а тому отримувати задоволення від хорошого стану здоров’я підчас зміни сезонів».

#img_left_nostream#Останнім часом у суспільстві все частіше виникають великі проблеми, що стосуються відносин між лікарем і пацієнтом та медичної етики. Через це законодавчі органи отримали багато роботи. Потрібно постійно вдосконалювати правову базу, щоб досягти стабільності та більшої ефективності у таких питаннях. Проте, чи у цьому криється вихід зі скрутного становища? Можливо, ми зможемо краще зрозуміти етичну сторону взаємин лікаря та пацієнта, вивчивши історичний досвід з цього питання.

Впродовж тисячоліть питання правильних стосунків лікаря і пацієнта завжди посідало важливе місце у суспільному житті. Про це свідчать тексти давніх праць і вислови знаменитих лікарів, основоположників медицини.

Клятва Гіппократа

Гіппократ, що жив в Елладі дві з половиною тисяч років тому, написав твори, що відомі й у наш час: «Про лікаря», «Про благопристойну поведінку». Ви, ймовірно, чули про «Клятву Гіппократа»:

1. Лікарями Аполлоном, Аськлепієм [його сином], Гігієєю і Панацеєю [його внучками], а також усіма богами та богинями, присягаюся, закликаючи їх як свідків, виконувати за силою та розумінням своїм дану клятву і письмове зобов’язання. Вважати того, хто навчив мене цьому мистецтву рівним моїм батькам, ділитися з ним статками та за необхідністю допомагати йому в нужді, потомство його приймати як братів і, за їх бажанням, навчати їх цьому мистецтву, безоплатно та без договору; повчання, усні уроки та все інше в ученні передавати моїм синам, синам мого вчителя і учням, зв’язаним зобов’язанням і тим, хто приніс клятву згідно із законом лікарським, але нікому іншому.

2. Я направлю режим хворих їм на користь, відповідно до моїх сил і розуміння, утримуючись від спричинення якої-небудь шкоди або несправедливості.

3. Я не дам нікому смертельного засобу, якого він буде просити і не вкажу дороги до такої мети, так само як і жодній жінці не подам абортивного пессарія.

4. Чисто і свято я буду йти у своєму житті та мистецтві.

5. Я не проводитиму каменерозсікання, надавши робити його людям, що займаються цим [тобто хірургам].

6. До якого б будинку я не увійшов, я увійду туди на користь хворим, далекий від усього умисно неправедного і згубного, особливо від любовних справ з жінками і чоловіками, як вільними, так і рабами.

7. Чого б я не побачив або не почув під час лікування чи поза ним про життя людей такого, про що не слід базікати, я про це умовчу, вважаючи розголошування ганебним.

8. Мені, як виконавцю і тому, хто не порушить клятви, – нехай буде щастя у житті та у мистецтві й слава серед усіх людей навіки, а тому, хто переступить і не дотримає клятви, нехай буде зворотнє цьому.»

Клятва древніх лікарів наочно демонструє, якими високими моральними принципами керувалися ескулапи Еллади. Ці принципи схожі на вказані у релігіях і їх швидше можна прийняти за повчання для всього життєвого шляху людини. У III столітті до нашої ери у індійському народному епосі «Аюрведа» («Книга життя») також висвітлено ці питання.

Найкраща основа ліків – любов

Абу Алі Ібн Сина (Авіценна), знаменитий лікар давніх часів, вважав, що у лікуванні беруть участь троє: хворий, лікар і хвороба. Таким чином, якщо пацієнт вибирає сторону лікаря, то, вони мають перевагу і хвороба буде переможена. Тобто велике значення при лікуванні від недуги повинне приділятися довірі пацієнта до лікаря, заснованій на абсолютній вірі у бажання лікаря допомогти, у його високий професіоналізм і досвід.

Лікар Філіп Ауреол Теофраст Бомбаст фон Гогенхейм (1493-1541), більш відомий як Парацельс, зробив вагомий внесок у розвиток лікарської етики. Парацельс наполягав на тому, що «лікар повинен вдень і вночі думати про свого хворого»; «лікар не сміє бути лицеміром, мучителем, брехуном, легковажним, але має бути праведною людиною»; «сила лікаря – у його серці, робота його повинна керуватись Богом й освітлюватися світлом природності та досвідченості»; «найкраща основа ліків – любов».  Парацельс надавав велике значення високої моральності людини, яка надає допомогу постраждалому.

Ф. П. Гааз, чудовий московський лікар минулого говорив, що медицина – цариця наук, бо здоров’я необхідне для всього великого і прекрасного на світі.  Гааз відзначив необхідність прислухатись до потреб людей, піклуватися про них, не боятись праці, допомагати словом і ділом. І недаремно на його могилі викарбувано слова, які він часто повторювати за життя: «Поспішайте робити добро».

Чому ж питання моральності та моралі так багато означали у минулі століття? Ймовірно, тому, що вони безпосереднє впливають на одужання хворого, тобто це – питання життя та смерті людини. На жаль, у сучасному суспільстві морально-етичним стосункам лікаря і пацієнта приділяється дуже мале місце. Часто вони сприймаються як щось, що не стосується медицини. Або увага до них викликана необхідністю нести якісь види відповідальності згідно з адміністративно-правовими керівним документами. Таке ставлення призводить до того, що перспектива опинитися в лікарні викликає у людей безліч негативних емоцій і неприємних очікувань. А з таким психологічним станом навіть новітні препарати не покажуть високої ефективності. Звичайно, подібна ситуація також є наслідком глибших соціальних проблем, що зачіпають міжособові стосунки різних рівнів.

 

Ален почав займатися таким спортом  ще у 11-літньому віці й успішно приборкав понад 60 всесвітньо відомих архітектурних споруд.

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream# 

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#

 

#img_center_nostream#