Blog

  • Учені представили прямі докази існування темної матерії

    Учені представили прямі докази існування темної матерії

    галактика

    Спостерігаючи за розподіленням сили тяжіння після зіткнення двох скупчень галактик учені вперше виявили прямі докази існування темної матерії.

    Хоч навіть термін ”темна матерія” і дуже відомий, але тривалий час він існував лише теоретично. Торкнувшись поняття темної матерії, не можна спочатку не розповісти про явище гравітації. Чому яблуко падає на землю? Чому величезні галактики у Всесвіті не розпадаються? Фізика вважає, що все це відбувається внаслідок дії гравітації. Відтоді як кілька сотень років тому англійський учений Ісак Ньютон висунув теорію всесвітнього тяжіння, люди завжди вважали, що сила тяжіння прямо пропорційна кількості речовини. Але потім учені, спостерігаючи за іншими галактиками, виявили, що якщо розраховувати гравітацію, виходячи з маси галактики, то зовсім неможливо, щоб колосальні галактики збиралися разом. З цієї причини вчені і висунули поняття ”темної матерії”, таким чином, позбавившись від невідповідностей у законі всесвітнього тяжіння. Та щодо ”темної матерії” із самого початку не стихали дискусії. Багато вчених вважають, що пояснювати, покладаючись на існування ”матерії”, яку не можна бачити і неможливо безпосередньо спостерігати, дуже несерйозно. Вони вважають, що слід переглянути саму теорію всесвітнього тяжіння і виправити формулу гравітації. Але результати недавніх спостережень надали прямі докази існування темної матерії, принаймні зараз люди можуть переконатися, що явище гравітації в основному не виникає від загальновідомої нині матерії.

    За повідомленням журналу New Scientist, група астрономів з Аризонского університету за допомогою спостережного рентгенівського телескопа ”Чандра” спостерігали за процесом зіткнення й злиття двох скупчень галактик, що знаходяться на відстані 100 мільйонів світлових років від Сонячної системи в районі сузір’я Кіля. Після зіткнення та злиття галактик, утворилася хмара газу. Проте вчені виявили, що центр гравітаційного поля після злиття зовсім не знаходиться в цій хмарі газу (речовини). Це показує, що сила тяжіння виникає не звідси, а саме від темної матерії. Від різкого зіткнення сталося так, що речовина і темна матерія, яка притягає її, відокремилися одна від одної, внаслідок чого і виникло рідкісне явище, коли можна спостерігати, як речовину покидає гравітаційне поле. За звичайних умов речовина і темна матерія сполучені разом, і існують в одному і тому ж місці.

    Для спостереження за гравітаційним полем, вчені використовували явище ”гравітаційної лінзи”. Керівник вищезазначеної групи астрономів Дуглас Кроу говорить, що спостерігаючи цю ділянку у видимому світловому діапазоні, можна виявити дуже виразне явище гравітаційної лінзи, тобто, коли світло, що випромінюється більш віддаленими зірками ”проходить” цю зону, то під дією сильної гравітації відбувається його викривлення. Під час спостережень учені якраз виявили відділення гравітаційного поля від речовини. Це прямо вказує на існування темної матерії.

    Учені також пояснили причину взаємного відділення речовини від темної матерії: у результаті удару від зіткнення між атомами виникає електромагнітна взаємодія, яка може лише притягати матерію, зміщуючи її місцеположення. Але електромагнітна взаємодія не впливає на темну матерію, оскільки темна матерія взаємодіє зі звичайною матерією тільки за допомогою гравітації. Це і зумовило явище відділення темної матерії від звичайної речовини, і надало вченим рідкісний шанс отримати прямі докази існування темної матерії.

    Щодо природи темної матерії вчені вважають, що у Всесвіті існують частинки невідомого характеру. Їхнє електромагнітне випромінювання та заломлення є надзвичайно слабкими, тому їх неможливо безпосередньо досліджувати. Та матерія, яку ми здатні бачити неозброєним оком, наприклад, галактики, зірки і навіть різні живі організми, у своїй сумарній масі є лише дуже малою частиною Всесвіту. Маса темної матерії перевищує масу звичайної видимої матерії більш ніж у п’ять разів. ”Темну матерію не побачити неозброєним оком, але це зіткнення дозволило нам дізнатися, що у Всесвіті темна матерія дійсно існує. Ми зараз стоїмо всього лише за крок від вирішення цієї загадки”, – сказав Кроу.

  • Чи буде День українського війська на державному рівні святкуватися 14 жовтня?

    Чи буде День українського війська на державному рівні святкуватися 14 жовтня?

    14 жовтня на свято Покрови Пресвятої Богородиці українська громадськість традиційно відзначає День українського війська, в тому числі і річницю створення Української повстанської армії. <…> Вимагаємо підготувати і видати Указ про державне визнання національно-визвольної боротьби ОУН-УПА за незалежність України і встановлення державного свята – Дня українського війська 14 жовтня,” – говориться у звернені до Президента організаторів мітингу, що відбувся і в цьому році на Софіївській площі Києва. Організаторами виступили Братство вояків ОУН-УПА, Всеукраїнське об’єднання "Свобода", УНА-УНСО, Молодіжний Націоналістичний Конгрес, "Національний Альянс".

    #img_left#Мітинг традиційно розпочався з молебну. Далі був зачитаний список провідників національно-визвольного руху ОУН-УПА, які за свою справу наклали головою. Потім слово взяли голова Київської крайової організації Братства УПА – Орест Васкул; Герой України, Народний депутат багатьох скликань – Левко Лук’яненко, заступник голови Конгресу українських націоналістів, Народний депутат України – Євген Гірник, голова ВО ”Свобода” – Олег Тягнибок та інші.

    Орест Васкул у своїй промові зазначив: ”В осінні дні грізного воєнного лихоліття 1942 року на заклик Організації українських націоналістів під стягом Степана Бандери кращі сини і доньки українського народу зі зброєю в руках стали в лави Української повстанської армії для боротьби за волю України проти німецького нацизму і червоно-російського більшовизму та всіх окупантів, які зазіхали на нашу землю, на наше життя, нищили наші оселі, вбивали людей, кидали в тюрми і вивозили на каторжні роботи. <…> Національно-визвольну боротьбу ОУН і УПА визнав український народ. На жаль, ще й досі вона не визнана на державному рівні. Це ганьба нашій Державі.”

    Так паном Тягнибоком був зачитаний проект указу Президента України ”Про визнання національно-визвольної боротьби Організації українських націоналістів та Української повстанської армії за державну незалежність України”: ”Сьогодні його копія буде передана до Секретаріату Президента”.

    Олег Тягнибок зауважив: ”Користуючись статтею 106 ч.1 Конституції України, Президент України має повне право видати указ про визнання ОУН-УПА воюючою стороною та борцями за незалежність України. Президентові потрібно три секунди часу, щоб взяти ручку і підписати цей указ”.

    ”Суспільство наше повинно зрозуміти одне – ми не правонаступники радянської України, ми правонаступники славної історії українських держав,” – додав він.

    Не зважаючи на те, що учасникам мітингу довелося покинути Майдан Незалежності, де спочатку було заплановано його провести, більше 500 чоловік прийшли до стін Софіївського собору, щоб відзначити свято Покрови Пресвятої Богородиці, День українського війська, День створення УПА, а також привітати ветеранів УПА та ”вшанувати пам’ять побратимів, які віддали життя за волю України”. Над головами учасників майоріли плакати: ”Борцям за волю – визнання та вдячність”, ”УПА – українські герої”, ”Слава воїнам ОУН-УПА – захисникам України” – лунали пісні, які прославляли бійців УПА, та слова підтримки.

    Член УПА із 1944 року з Рівненщини, який отримав звання хорунжого (старшина), Вітрук Кирило, поділився із репортером ”Великої Епохи” своїм досвідом: ”Я пішов до лав УПА, щоб ворог не знущався над народом, так як він це робив. По-перше, німці. В 43-му я стояв перед кулеметом на розстріл із татом, із мамою – це мені защеміло. Ми за зброю взялися і після німців. Ці теж не милували. Дід мій був вивезений разом із сім’єю (із маленькими дітьми, ще меншими за мого батька) у Вінту 19 грудня 44-го року. У діда було 12 дітей, і шестеро з них були в УПА. НКВДисти ловили наших хлопців, убивали, одежу одягали на себе. До того ж ці спец. групи НКВД мали цю одежу, коли їх готували під Москвою й на Харківщині. Підбирали мовлення під акцент жителів сіл, куди їх посилали. І працювали, гарненько… Не жаліли. Спеціально вкидали до колодязів учительок, медиків, яких зі сходу посилали сюди. І це, мовляв, „бандьори сделалі”! Це все НКВД ”шили” на нас. Брехня! Ці вчительки прийшли вчити наших дітей, медики – лікувати. Навіщо було нам їх убивати? Їх треба було з квітками просто…”

    Молодь уважно слухала ветеранів, проте молодшим поколінням самим було що розповісти і про свою родину, як ось, наприклад, в архітектора Сороківні Григорія: ”Якби описали, що творили НКВДюги в 39-му році, то волосся стане дибом! Моїх родичів посікли в Чорткові в тюрмі, перетворили на гору трупів з-під якої кров витікала. У мене батько був в УПА на Тернопільщині. Під псевдо Камінь… не дожив до цього дня”.

    Також він розповів, як його якось запитав радянський генерал про ставлення до ”бандерівців”. На що той сказав: ”Отче, ти старий воїн, поклади руку на серце і скажи мені, чи може селянин з великою сім’ю, з господарством з доброго дива схопити автомат і побігти в ліс?” ”Ні, синку, його треба до цього примусити,” – відповів генерал.

    22-річний Михайло із Снятина, що на Івано-Франківщині, пояснив:

    ”Я хотів приїхати у Київ, щоб відстояти права українського народу, Держави. Комуністична влада забрала все у людей. Люди займалися на землі, мали гектари землі. Наприклад, мої родичі мали коней, корову, пару гектарів землі – все забрали і вкинули в колгосп. І ходиш в колгосп. Комуністи, вони українські традиції не підтримують. Не визнають голодомору – цього для них не існує. У них української гідності просто немає. Погане життя, утиснення, той самий голодомор – це все потроху накопичувалось… Треба визнати те, що люди справді боролися за незалежність Держави. Дід був у загонах, але він помер, коли я був ще малий. На жаль, я тоді всім цим не цікавився. Виходить так, як і завжди. Ті, хто воювали, вони вимруть. А потім все ж визнають, що ОУН-УПА дійсно воювала за незалежність. Але нема вже тих, кого підносити на висоту слави”.

    А в той самий час Майдан Незалежності, щоб не дозволити провести марш ветеранам УПА, обступили прибічники компартії України.

    ”Я був у Дубно. Якраз тоді, коли це все було, оце УПА. Я бачив як вони отих людей розстрілювали, як хто пішов у колгосп – палили хату, і взагалі вбивали людей, оці ”бандерівці” і ці УПА. Це жахливо, це дико! Я історії такої не знав, як оце була тоді,” – повідомив один із демонстрантів Сінкевич Павло Мойсеєвич.

    Ковалевський Олександр, 18 років: ”Вони не воювали ні за яку Україну. Вони воювали за фашистську Німеччину за гроші. Їх використовували. Можливо, в деяких із них дійсно були якісь патріотичні почуття, але на справді це просто продажні люди, які є всюди. Там зрадників по-природі було більше. Це люди, які до того працювали на Німеччину, а після – на ЦРУ. Ніякого примирення з ними бути не може абсолютно. <…> З людьми їхнього мислення розмовляти дуже важко, тому що вони поводять себе в основному агресивно, ні на які компроміси не ідуть. Але з ними розмовляти і не обов’язково. Достатньо взяти підручник історії 11 класу і там прочитати, хто вони були – абсолютно брехня, звичайно, – але з їхньою думкою ознайомитися можна”.

    Доступ на центральну площу України був заблокований зі всіх сторін. Шлях перегороджували металеві щити і охоронці порядку.

    Прибічників комунізму навістив лідер КПУ Петро Симоненко. Після обходу своїх прихильників, у заяві пресі він сказав: ”Головний провокатор країни – Президент, так як він збирається указом реабілітувати ОУН-УПА”.

    Ще одна група противників УПА – блок Наталі Вітренко ”Народна опозиція”, була зупинена силовиками на шляху до комуністів. На місці вимушеної зупинки, прибічники Вітренко влаштували мітинг. За допомогою гучномовця вони лаяли УПА і співробітників силових структур.

    Козаки вірили, що свята Покрова охороняє їх, а Пресвяту Богородицю вважали своєю заступницею і покровителькою. Українська повстанська армія теж обрала собі свято Покрови за День зброї, віддавшись під опіку святої Богородиці.

    Чи визнає наша Держава вояків ОУН-УПА як борців за незалежність України, чи будуть вони зрівняні у правах з ветеранами Радянської армії – ці болючі питання залишаються відкритими. Та з часом ця проблема не ущухне сама собою, а тільки поглибиться, бо підростає нове покоління, погляди якого теж неоднозначні. Якщо негайно не вирішити цей конфлікт, він залишиться нашим дітям, а вони своєю чергою, ймовірно, передадуть його своїм нащадкам, і надалі розділяючи суспільство.

    Іван Ярошенко. Велика Епоха, Україна

  • Ув’язнений китайський чиновник давав хабарі начальникові в’язниці

    Ма Цзяньго, колишньому заступникові глави округу Цзіньня (Jinniu) міста Ченду (Chengdu) провінції Сичуань (Sichuan), недавно було висунуто звинувачення в тому, що, знаходячись в ув’язненні, він давав хабарі розміром 300 000 юанів.

    В обмін на хабарі йому дозволили носити його звичайний одяг, вживати звичну їжу, відвідувати ресторани і готелі, ночувати удома, мати при собі в камері сигарети й готівку, а також використовувати стільниковий телефон для управління своєю компанією.

    Як повідомляє Huaxi Metropolitan News, 43-річний Ма був засуджений судом міста Ченду в червні 2004 р. за зловживання громадськими грошима й знищення документів бухгалтерського обліку. Його засудили до 15 років позбавлення волі.

    Перебуваючи в ув’язненні, Ма здобув безліч привілеїв і часто під приводом відвідати лікаря ночував удома, зустрічався з друзями й родичами, відвідував банкети, керував справами компанії та використовував стільниковий телефон для підтримки зв’язку із зовнішнім світом.

    Велику частину хабарів Ма дав У Ванчжи, тюремному начальникові в’язниці західної Сичуань. Ма признався, що в серпні та вересні 2005 р. він розмовляв з У під приводом "турботи про здоров’я".

    Під час цих зустрічей У сказав, що йому потрібно 170 000 юанів на квартиру, яку він купує в Ченду, і що він хоче зайняти гроші у Ма. У додав, що віддасть гроші через рік. Через декілька днів Ма заплатив гроші за У.

    Ма також заявив, що в жовтні 2005 р. У взяв у нього у позику ще 100 000 юанів, щоб поповнити дефіцит в адміністративних фондах в’язниці. Він обіцяв повернути гроші, як тільки будуть отримані нові субсидії.

    Ма зателефонував своєму тестеві й попросив шофера привезти гроші у в’язницю. Проте У стверджує, що Ма добровільно передав йому 100 00 юанів, щоб У зміг "поклопотатися про зв’язки" для Ма в зовнішньому світі. Інша людина, що брала хабарі у Ма, – Сян Жуйчжун (Xiang Ruizhong), начальник відділу з кримінальних санкцій. Ма двічі давав Сяну 25 пачок з юанями й сигарети "Chonghwa" вартістю 9 500 юанів. Один раз Сян сказав Ма, що він їде до Тибету і йому потрібні талони на бензин. Через 2 дні в тюремній бібліотеці Ма дав Сяну конверт, в якому було 15 000 юанів готівкою.

    Ма також розповів, що влаштував так, що його компанія виплачувала Лю Бо (Liu Bo), начальникові першого відділу в’язниці, "зарплату" від 1 000 до 2 000 юанів на місяць. Ма зізнався, що він двічі давав гроші Лю, коли був у поліцейській машині: один раз 800 юанів й інший – 600 юанів. Лю стверджує, що протягом прилизно п’яти місяців він отримував щомісячно 2 000 юанів від компанії Ма, що становить 10 000 юанів.

    Ма заявляє, що поки він перебуває у в’язниці, компанія, в яку він вкладає гроші, весь цей час працювала, і він міг перевіряти її фінансові звіт.

    The Epoch Times (Велика Епоха)

     

     

  • Фотоогляд: Скарби Афганістану (частина 1)

    Фотоогляд: Скарби Афганістану (частина 1)

    Вироби з теракоти, виготовлені в першому сторіччі, готуються для участі у виставці ”Удруге відкриті скарби Афганістану”.

    Вона вирушає 9 жовтня до Парижа. Національний музей у Кабулі, який вважається практично відновленим після двадцятирічної війни, виставляє свої скарби в паризькому музеї Guimet, який допоміг відтворити експонати, частина яких була зруйнована в перші дні війни. За змістом вона вбирає спадщину 50.000 років історії культури Афганістану.

    У 1996 році 80 відсотків скарбів було викрадено соратниками руху Таллібан.

    Виставка відкриється 25 жовтня в Парижі.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

     

  • Фотоогляд: Скарби Афганістану (частина 2)

    Фотоогляд: Скарби Афганістану (частина 2)

    Вироби з теракоти, виготовлені в першому сторіччі, готуються для участі у виставці ”Удруге відкриті скарби Афганістану”.

    Вона вирушає 9 жовтня до Парижа. Національний музей у Кабулі, який вважається практично відновленим після двадцятирічної війни, виставляє свої скарби в паризькому музеї Guimet, який допоміг відтворити експонати, частина яких була зруйнована в перші дні війни. За змістом вона вбирає спадщину 50.000 років історії культури Афганістану.

    У 1996 році 80 відсотків скарбів було викрадено соратниками руху Таллібан.

    Виставка відкриється 25 жовтня в Парижі.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

     

     

     

  • Порада ветеринара

    Порада ветеринара

    #img_left#У нас уже 6 років живе собака породи стаффордширський тер’єр. Моя дружина зараз вагітна. Коли з’явиться дитина, як нам правильно поводитися із собакою, щоб уникнути неприємних ситуацій?

    Дуже добре, що ви наперед турбуєтесь про це. Дійсно, собаки бійцівських порід, та і взагалі будь-які великі собаки, особливо мисливської породи, можуть становити потенційну небезпеку для дітей взагалі, а для новонароджених особливо. Собака не сприймає немовля як людину, а сприймає його,  як невідомий вид тварини, і в цьому випадку може спрацювати мисливський інстинкт.

    Особливо обережними й уважними потрібно бути в перші дні після того, як немовля принесли додому. Собака повинен поступово звикати до запаху новонародженого, при цьому собака повинен бути на повідку та бажано в наморднику. За спокійну і миролюбну поведінку собаку потрібно заохочувати ласощами.  У жодному випадку не залишайте немовля й собаку на одинці в кімнаті.

    Процес знайомства потрібно повторювати кілька разів на день і весь час нагороджувати собаку за хорошу поведінку. У присутності дитини собаці потрібно приділяти багато уваги, гладити її, грати, розмовляти з нею, щоб у неї присутність дитини викликала приємні асоціації. А ось неприємні асоціації, такі як надягання намордника, собака не повинен пов’язувати з дитиною. Тому надягати намордник потрібно у відсутності дитини і лише через деякий час вносити її до кімнати, де перебуває собака.

    Умить припиняйте будь-який прояв агресії собаки. При виникненні таких ситуацій підхід до коректування поведінки повинен бути індивідуальний. Звертайтеся  до фахівця.  Не виключається і така ситуація, коли сумісне мешкання дитини й собаки може  виявитися неможливим. У цьому випадку потрібно пам’ятати, що здоров’я й благополуччя членів вашої сім’ї повинне бути на першому місці.

    Ветлікар Неллі Корольова

     

     

  • Чи потрібна людству атомна енергія? Інтерв’ю з академіком Лепіним

    Чи потрібна людству атомна енергія? Інтерв’ю з академіком Лепіним

    #img_center_nostream#Інтерв’ю з академіком Г.Ф. Лепіним
     
    Георгій Федорович Лепін за фахом фізик. Він – професор, доктор технічних наук, дійсний член (академік) Міжнародної академії екології. Георгій Федорович  має багатий досвід  педагогічної діяльності, він працював у вузах України, Росії, Білорусії, на посадах професора, завідувача кафедри. У нього багато цікавих новаторських поглядів на навчання студентів.

    Після аварії на Чорнобильській АЕС з 1986 до 1992 р. працював у зараженій зоні на аварійному блоці. Він – один з організаторів і перший голова Всесоюзної організації Союз ”Чорнобиль”, заснованої в 1988 році. Він був  одним з трьох авторів проекту Закону ”Про соціальний захист громадян, що постраждали від чорнобильської катастрофи”, представленого на розгляд Верховній Раді Білорусії, України, Росії та СРСР. Ці закони були прийняті в 1991 р.  Георгій Федорович невпинно працює над питаннями атомної енергетики і у зв’язку з цим – екології, він постійно публікує статті з чорнобильських проблем в засобах масової інформації. Г.Ф. Лепін брав участь в роботі Урядової комісії, внаслідок чого комісія ухвалила рішення про припинення на 10 років робіт в галузі атомної енергетики в Білорусії.

    Коли ми говоримо про атомну енергію, мимоволі зароджується сумнів в її безпеці для людини. Тому нам цікаво дізнатися думку фахівця з цього питання.

    ВЕ: Чи дійсно потрібна людству атомна енергія? Чи це пихате бажання ”царя природи” показати свою перевагу над нею?

    Г.Ф. Лепін: Думка про використання атомної енергії, на моє переконання, належить військовим. Це вони захотіли утвердити силу своєї держави за допомогою сили розщепленого атома. Цими розробками займалися учені довоєнних і особливо воєнних років у Німеччині, Сполучених Штатах і СРСР. Треба віддати належне німецьким ученим-фізикам, багато хто з яких розумів, наскільки це небезпечно для людства, і навмисне затягували  дослідження і досліди з цієї проблеми. Радянські учені, що працювали над тією ж проблемою під тиском Сталіна, все-таки не змогли випередити Штати. А американські фізики, встигли створити атомну бомбу ще до закінчення Другої світової, і не забарилися  скористатися своїм винаходом для демонстрації військової переваги, але не для науки і вже ніяк не для потреб народного господарства. Це потім, учені стали думати, як можна використати ту колосальну кількість тепла, яке вивільняється в результаті побічного ефекту. І не більш того.

    ВЕ: З чого почалося використання енергії атомного розщеплення? Яка ідея була первинною – мирна чи військова?

    Г.Ф. Лепін: Звичайно, мирна. Фізики багатьох передових країн працювали над ідеєю розщеплення атомного ядра не одне десятиліття. І лише в 30-х роках минулого століття ці дослідження ознаменувалися відкриттям в галузі ядерної фізики. Ученим, нарешті, вдалося розділити ядро атома. Виникла можливість ланцюгової реакції. При цьому виділялася  величезна кількість енергії. Це наштовхнуло на думку про велику руйнівну силу такого процесу.  Коли політики дізналися від учених про можливість створення атомної бомби, вони засекретили ці роботи і поклали край безтурботній творчій інтернаціональній атмосфері, що існувала тоді серед фізиків різних країн. Стали думати про виготовлення атомної бомби.

    Начинка цих бомб – плутоній. У природі такого матеріалу просто немає. Але його можна отримати з урану U-238 в результаті ядерної реакції в самому атомному реакторі.  Для цього вони і створювалися. Якщо хто-небудь переконуватиме вас, що вони створювалися в мирних цілях, не вірте вухам своїм! Цілком імовірно, що без явно вираженої військової зацікавленості так звані ”мирні реактори” так і не з’явилися б.

    ВЕ: Існує думка, що атомна енергія дуже дешева. При сучасних тарифах на комунальне тепло ”майже дармова” енергія ”мирного” атома для багатьох здається дуже привабливо.

    Г.Ф. Лепін: Кажуть, що ніщо не переконує людей краще за приклад. Тому наведу конкретні цифри. За мінімальними оцінками, вартість будівництва одного тільки блоку АЕС потужністю 1000 Мвт з необхідною інфраструктурою обійдеться в 4,5-6 мільярдів доларів. Будівництво другого блоку потребує ще 3-5 мільярдів доларів. Ці розрахунки стосуються Білорусії.

    Тепер подивимося, що кажуть західні експерти. За даними Міністерства енергетики США, середні питомі капітальні вкладення для АЕС, які були введені в експлуатацію в 1987 р. – 3 700 дол./кВт встановленої потужності. За тими ж даними, питомі капіталовкладення для вугільної електростанції з повною промивкою газів та іншими природоохоронними заходами, побудованої в той самий час в Нью-Йорку, становили 1100 дол./кВт встановленої потужності. Таким чином, будівництво АЕС обходиться в 3,4 разу дорожче, ніж найбільш довершена і екологічно чиста вугільна станція.

    Ось і виявилось, що електроенергія, яка виробляється АЕС, навіть без урахування ряду істотних статей витрат, виявляється принаймні в 5 разів дорожчою за електроенергію, що виробляється на парогазових установках.

    ВЕ: Тоді, звідки міфи, що атомні станції найбільш економічні?

    Г.Ф. Лепін: Такі міфи з’явилися тому, що вони потрібні були військово-промисловому комплексу. За атомними реакторами і станціями, як за верхівкою айсберга, ховається приголомшлива по своїй потужності і вартості ”атомна індустрія”. Ніколи і ні на що не витрачалися такі величезні кошти, які вкладені в створення цієї самої ”атомної індустрії”. А на військових потребах грошики економити не звикли.

    Створивши величезний атомний арсенал і прагнучи відвернути людей від військових програм, їх розробники посилено пропонували різні проекти використання атома з мирною метою. До того ж, вартість цих ”мирних” атомних об’єктів вони старанно занижували.

    ВЕ: А що це за проекти?

    Г.Ф. Лепін: Найнеймовірніші! Висувалися проекти створення нових озер і каналів, підземних сховищ і дамб, відкритих копалень і багатьох інших об’єктів ”перетворення природи” шляхом вибуху ядерних зарядів. При цьому обходили увагою той момент, що такі об’єкти будуть дуже забруднені продуктами ядерного поділу від атомного вибуху, який створить ці об’єкти.

    ВЕ: І люди вірили?

    Г.Ф. Лепін: Щоб люди повірили в усе це, проводили інтенсивну обробку суспільної свідомості. Людей наполегливо переконували, наприклад, що АЕС, що будувалися, надзвичайно надійні і важливі, і що вірогідність аварії на них з виходом радіоактивних продуктів за межі реактора мала. Дійшло навіть до смішного: налічили, що вірогідність загибелі людини від дії АЕС менша, ніж від падіння метеорита.

    ВЕ: Наскільки у такому разі небезпечні відходи атомного реактора?

    Г.Ф. Лепін: Відпрацьоване паливо – це найбільш радіоактивне, смертельно радіоактивне зі всього, що ”виробляє” ядерний реактор. У газеті ”Аргументи і факти” (№23, 2003 р.) повідомлялося, що в Росії, наприклад, вже знаходиться близько 14 тисяч тонн відпрацьованого ядерного палива. Тобіас Мюнчмайер з міжнародної організації ”Грінпіс” дав вичерпну оцінку проблемі радіоактивних відходів. Ясно, що міжнародна ядерна індустрія перебуває в кризі, оскільки не знає, що робити з об’ємами відходів АЕС, що ростуть. Радіоактивні відходи повинні залишатися в країні, де вони виробляються, а не цинічно звалюватися в бідну країну, подібну до Росії, зі слабким екологічним законодавством. І більшість країн розраховують ”збути” радіоактивні відходи і відпрацьоване ядерне паливо в інші країни.

    ВЕ: Чи були аварії на АЕС до Чорнобиля?

    Г.Ф. Лепін: До 1986 року кількість аварій лічилася сотнями, але великих було тільки три: аварія на Уінскейл (Великобританія, 1957 р.), аварія на АЕС Трі-Майл-Айленд (США, 1979 р.) і найбільша – на Чорнобильській АЕС в 1986 р. І це не враховуючи численних аварій на військових і цивільних суднових реакторах, про які ”з міркувань секретності” мовчать. Наслідки цих аварій – загибель тисяч людей! Академік П.Л. Капіца дуже точно висловився з приводу атомної енергетики взагалі – ”атомні бомби, які дають електрику”.

    ВЕ: Безпека атомного реактора – вислів суперечливий, звучить, як гарячий айсберг.

    Г.Ф. Лепін: З атомними реакторами взагалі відбуваються дивні речі. Те, що вони із самого початку не хотіли поводитися пристойно і частенько демонстрували свою не дуже мирну вдачу, примушувало вносити в них все нові і нові удосконалення, покликані зменшити небезпеку виникнення аварійних ситуацій. Реактори з часом ставали все складнішими і все дорожчими. Але зробити їх безпечнішими так і не вдалося.

    ВЕ: Яка тенденція в світі щодо будівництва атомних електростанцій сьогодні?

    Г.Ф. Лепін: Згортання програм. У розвинених країнах, що давно мають атомну зброю, багато  з існуючих  станцій, що ще навіть не відпрацювали призначеного терміну, виводиться з експлуатації з причин їхньої технічної недосконалості. У інших державах взагалі анульовані замовлення на нове будівництво. Все більша кількість країн світу припиняє розвиток атомної енергетики і схиляється до ідеї мораторію на проведення цих робіт у своїх країнах.

    ВЕ: Якщо ми відмовимося від застосування атомної енергії, то яким чином можна компенсувати її недостачу, адже суспільство з кожним роком споживає все більше і більше енергії?

    Г.Ф. Лепін: А нам і не потрібно стільки енергії, оскільки значну її частину ми умудряємося в буквальному розумінні викидати на вітер. Економія – ось найдешевший спосіб забезпечення  енергетичних потреб людини. Не відкривати вікна навстіж взимку, коли жарко в квартирі, а прикручувати вентиль подачі тепла в кімнату. Поставити склопакети замість традиційних вікон, і таке інше. Замість звичайної лампочки розжарювання, від якої користі на 10 відсотків, купити економічні. У техніці є таке поняття – коефіцієнт корисної дії. Його і брати в розрахунок. Тоді навіть тій енергії, яку зараз виробляють електростанції, вистачати буде з надлишком. На Заході визнано, що інвестиції в енергозбереження в 4 рази ефективніші, ніж створення нових потужностей. До того ж можна використовувати енергію води, сонця, вітру. Все це вже працює в цивілізованому світі. Але це – окрема тема.

  • Близько 10 тисяч дітей інфіковано кишковим вірусом EV71 у Китаї

    Близько 10 тисяч дітей інфіковано кишковим вірусом EV71 у Китаї

    #img_left_nostream#У Китаї і далі лютує кишковий вірус EV71. Епідемію досі не взято під контроль. 4-го травня кількість хворих на HFMD* у всій країні наблизилася до десяти тисяч, 26 дітей померло.

    Як повідомило управління міністерства охорони здоров’я провінції Аньхой, 4 травня в провінції зафіксовано 5840 випадків захворювань на HFMD, у лікарнях на стаціонарному лікуванні перебуває 1634 людини. Влада м. Фуян збирається зняти з посади заступника завідувача однієї з провінціальних лікарень за вживання не ефективних заходів для запобігання поширенню епідемії.

    Кількість летальних результатів у провінції Аньхой залишилася такою ж – 22 людини; у провінції Гуандун збільшилася до 3 чоловік; у провінції Цзянсі – 1 людина. Управління міністерства охорони здоров’я провінції Гуандун повідомило, що 4 травня в провінції зафіксовано більше 1600 хворих, 2 травня помер дворічний хлопчик із м. Маомін.

    Центр контролю та профілактики захворювань м. Шеньчен повідомив, що в місті зафіксовано 518 хворих дітей, у більшості з них хвороба проявляється в легкій формі, інформація про летальні результати не поступала.

    За даними управління охорони здоров’я провінції Чжецзян, у цілому в провінції зареєстровано 1198 випадків захворювань на HFMD, 1 дитина померла.

    За даними звітів, у Пекіні ситуація з епідемією також серйозна. Там уже зареєстровано більше 1500 хворих на HFMD. У провінції Хунань – 368 хворих на HFMD; у провінції Цзянсі – 21; у м. Аоминь – 52.

    За інформацією Центрального санітарного управління, в Тайвані хвороба HFMD вже забрала життя двох дітей. Одна з них, хлопчик віком 3 років і 4 місяців, помер через п’ять днів після захворювання.

    За статистикою, в Гонконзі за рік у середньому на хворобу HFMD захворюють від 10 до 20 дітей, цього року вже зареєстровано 10 випадків захворювань.

    Згідно з даними звітів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), великі епідемії, що виникли від вірусу EV71, спостерігалися в азійських країнах у 70-і роки. У 1998 р. на Тайвані також вибухнула епідемія вірусу EV71. За рік було зафіксовано 129 106 випадків захворювань, серед них 405 випадків з ускладненнями та 78 летальних результатів.

    Версія китайською

    Довідка:

    *HFMD – хвороба, викликана ентеровірусом 71, називається синдром «рука, нога, рот» (Hand-foot-and-mouth Disease або HFMD). Цю назву хвороба здобула через свої зовнішні прояви – у хворих внутрішня поверхня щік, губи, язик, горло, а також долоні, пальці та ступні покриваються невеликими сірувато-білявими пухирями. Захворювання супроводжується підвищенням температури, нудотою, головними болями. Хвороба найчастіше вражає дітей віком до 6 років.

  • Самогубство – одна з головних причин смертності

    Самогубство – одна з головних причин смертності

    #img_left_nostream#У вівторок, 10 жовтня, відзначався Всесвітній день психічного здоров’я. У зв’язку з цим Всесвітня Організація Охорони Здоров’я (ВООЗ) закликала всіх збільшити зусилля в боротьбі з психічними захворюваннями, що призводять до самогубств.

    Цього року, при проведенні Всесвітнього дня психічного здоров’я, фахівці ВООЗ акцентували увагу на тому, що проблема самогубств, є однією з провідних причин смерті, якій можна запобігти. У багатьох випадках самогубство є наслідком відсутності діагностування і лікування серйозного психічного захворювання.

    Щорічно в усьому світі понад 800 тис. чоловік здійснюють самогубства. Понад 90 % з них пов’язано з такими психічними розладами, як депресія, шизофренія та алкоголізм, – повідомляють фахівці ВООЗ.

     

     

     

     

     

     

     

  • ВООЗ має намір очистити атмосферу для продовження терміну життя людей

    ВООЗ має намір очистити атмосферу для продовження терміну життя людей

    #img_left_nostream#Всесвітня Організація Охорони Здоров’я для зниження рівня смертності та поліпшення здоров’я населення світу, вводить нові норми якості повітря.

    При введенні нових норм, вперше були розглянуті всі регіони світу. Тепер для всіх країн встановлені єдині стандарти чистоти повітря.

    Нові критерії чистоти повітря стали значно жорсткішими від існуючих національних стандартів різних країн світу. На думку фахівців ВООЗ таке нововведення допоможе знизити нинішній рівень забруднення більш ніж в 3 рази.

    Експерти ВООЗ стверджують, що при зниженні концентрації в повітрі лише одного виду забруднення – твердих частинок РМ10, що утворюються при спалюванні копалин та інших видів палива, можна щорічно зменшувати кількість випадків смерті в забруднених містах на 15%.

    Зараз в багатьох частинах світу середні щорічні рівні РМ10 перевищують 70 мікрограмів на кубічний метр, тоді як для підтримки нормального стану здоров’я, цей рівень повинен бути меншим 20 мікрограмів.

    «Ми вважаємо, що, знизивши забруднення повітря твердими частинками РМ10 з 70 до 20 мікрограмів на метр кубічний, ми знизимо рівень смертності приблизно на 15%» – сказала д-р Марія Нейра, директор Департаменту ВООЗ з охорони здоров’я і навколишнього середовища.

    Окрім обмеження норм вмісту дрібних частинок в повітрі, також значно знижені рекомендовані граничні норми озону та двоокису сірки. Тепер рівні щоденного вмісту озону знижені з 120 до 100 мікрограмів, а допустимі межі вмісту двоокису сірки зменшені з 125 до 20 мікрограмів на метр кубічний.

    «За допомогою скорочення рівня забруднення ми можемо допомогти країнам зменшити глобальний тягар хвороб від респіраторних інфекцій, хвороб серця і раку легенів… Крім того, заходи зі скорочення прямої дії забруднення повітря, також зменшать викиди в атмосферу газів, які сприяють зміні клімату, та дадуть інші переваги для здоров’я», – сказала Марія Нейра.

    Забруднення повітря твердими частинками, озоном і двоокисом сірки в значній мірі негативно впливає на організм людини. Наприклад, в країнах Євросоюзу вплив на людей одних лише найдрібніших твердих частинок, за оцінками ВООЗ, скорочує тривалість життя на 8,6 місяців.

    Щорічно від забруднення повітря помирає близько 2 млн. людей, половина з яких – жителі країн, що розвиваються.