Стоунхендж I був кільцевим ровом з двома залами і, можливо, служив кладовищем. По колу вздовж зовнішнього валу розташовано 56 маленьких похоронних «лунок Обрі», названих так на честь Джона Обрі, який першим описав їх у XVII сторіччі. На північний схід від входу в кільце стояв величезний, семиметровий камінь П’яти. Під час будівництва Стоунхенджа II була прокладена земляна алея між каменем П’яти і входом. Було зведено два кільця з 80 величезних кам’яних глиб блакитного кольору, які, ймовірно, доставлялися за 320 км. з Південного Уельсу. На завершальному етапі будівництва була проведена перестановка мегалітів. Блакитні камені замінили кільцевою колонадою з 30 трилітів, кожен з яких складався з двох вертикальних каменів і горизонтальної плити, що спиралася на них. Усередині кільця була встановлена підкова з п’яти трилітів, що стояли окремо один від одного.
В цілому Стоунхендж є спорудою з 82 п’ятитонних мегалітів, 30 кам’яних блоків, вагою по 25 тон і 5 величезних так званих трилітів, каменів, вага яких досягає 50 тон. Складені кам’яні блоки утворюють арки, які служили колись бездоганним покажчиком сторін світу. До недавнього часу вчені припускали, що цей монумент споруджений в 3100 році до наший ери племенами, які жили на Британських островах, для спостереження за Сонцем і Місяцем. Але останні дані сучасної науки примушують переглянути багато висновків дослідників.
#img_right#Ще в 20-х роках минулого століття відомий геолог X. Томас встановив, що камені для зведення комплексу доставлялися з каменоломень. які знаходилися більш ніж за 300 кілометрів від місця будівництва. Не потрібно говорити, що транспортування гігантських кам’яних блоків вимагало неймовірних зусиль. В кінці 1994 року професор Уельського університету Девід Боуен за допомогою новітнього методу визначив вік Стоунхенджа. Виявилось, що він складає 140 000 років. Навіщо ж стародавнім людям знадобилося докладати величезні зусилля на вирубку, складне транспортування, обробку міцних глиб і їхню неймовірну за точністю установку в строгому порядку? Відповіді на це питання поки немає.
Відомий астроном Фред Хойл. вивчивши всі геометричні особливості Стоунхенджа, визначив, що творці цієї споруди знали точний орбітальний період Місяця і тривалість сонячного року. За висновками інших дослідників, лунки, що знаходяться всередині кола, яке утворюється кам’яними блоками, в точності позначали траєкторію Полюса світу 12-30 тисяч років тому! У 1998 році вчені-астрономи відтворили за допомогою комп’ютера первинний вигляд Стоунхенджа і провели різні дослідження. Їхні висновки виявилися для багатьох шокуючими. Виявляється, цей стародавній моноліт є не тільки сонячним і місячним календарем, як передбачалося раніше, але і є точною моделлю сонячної системи в поперечному розрізі. Згідно з цією моделлю, Сонячна система складається не з дев’яти, а з дванадцяти планет, дві з яких знаходяться за орбітою Плутона (останньою з відомих на сьогоднішній день дев’яти планет), а ще одна – між орбітою Марса і Юпітера, де зараз розташовується пояс астероїдів. В принципі, ця модель підтверджує припущення сучасної астрономічної науки і повністю узгоджується з уявленнями багатьох стародавніх народів, які також вважали, що кількість планет в наший Сонячній системі дорівнює дванадцяти.
Особливістю всіх стародавніх мегалітів, є їхня незвичайно висока сейсмостійкість. Дослідження показали, що під час їх будівництва використовувалися спеціальні платформи, які пом’якшували або повністю гасили підземні поштовхи. На таких платформах споруджена більшість всіх стародавніх споруд. Крім цього, такі фундаменти практично не дають «усадки грунту», яка неминуче відбувається при сучасному будівництві.
#img_left_nostream#Ученим поки не відомо, хто і для чого спорудив за часів кам’яного століття грандіозну астрономічну обсерваторію в центрі Ірландії. Але після проведених ретельних досліджень стало зрозуміло, що приписувати зведення цього величезного «мегаліту» стародавнім племенам друїдів, які жили на території Ірландії в ті часи, просто безрозсудно. Безперечне одне, ким би не були стародавні будівельники, вони володіли величезними пізнаннями в астрономії, математиці, геології і архітектурі. І якщо врахувати, що грандіозні монументи і споруди в доісторичні часи споруджувалися практично по всьому світу, то можна зробити висновок, що ми, сучасні люди, практично нічого не знаємо про власну історію.
А поки вчені вивчають цей стародавній пам’ятник, Стоунхендж продовжує жити своїм життям в народному фольклорі. Згідно з місцевою легендою, гігантські блакитні камені володіють цілющою силою, вони з’явилися на цій землі завдяки чарівникові Мерліну, чародієві при дворі короля Артура, який переніс їх з Ірландії. Походження величезного каменя П’яти пов’язане вже з іншою легендою. Кажуть, одного разу диявол побачив серед каменів ченця, що ховався. Перш ніж нещасний встиг сховатися, диявол запустив у нього величезним валуном, який придавив йому п’яту. Довгий час руїни Стоунхенджа асоціювалися із жрецьким культом стародавніх кельтів-друїдів, хоча фахівці цей зв’язок заперечують.
Джерело:
great-britain.ru
