Blog

#img_left_nostream#Державна Рада КНР уперше визнала важливість проблем, пов’язаних з дамбою «Трьох ущелин». Серед проблем були названі такі: стабілізація життя 1,4 млн людей, що мешкають в басейні Янцзи, несприятливий вплив на навколишнє середовище і запобігання геологічних катастроф і економічних негараздів. Проект також створив проблеми в судноплавстві, зрошенні та водопостачанні в середній і нижній течії річки Янцзи, які повинні бути «належним чином врегульовані», говорилося на засіданні Ради.

Можна припустити, що зроблене режимом визнання проблем навколо греблі «Трьох ущелин» у провінції Хубей пов’язано з тим, що вони можуть набути величезних масштабів, а також з пов’язано з сумнівними $23 млрд.

У пониззі і середній течії річки Янцзи раніше щороку відбувалися повені, але з листопада минулого року випало мало опадів. У провінції Хубей настала посуха.

Рівень води в озері Поянху в провінції Цзянсі, найбільшому прісноводому озері в Китаї, впав до рекордно низького рівня, так що площа поверхні озера скоротилася на 82%.

Гребля «Трьох ущелин» стримує саме величезне водосховище, на якому стоїть гідроелектростанція. 1392 водосховища за течією річки працюють нижче «мертвого рівня» станом на 15 травня, згідно з повідомленням Департаменту водного господарства КНР.

«Мертвий рівень» є граничним, який забезпечує нормальну роботу водосховища для вироблення електроенергії. Тільки перевищення його дозволяє брати воду також і для зрошення, каже голова Департаменту.

Один зі співробітників Бюро водних ресурсів Янцзи на ім’я Чжан в інтерв’ю The Epoch Times розповів, що причиною пересихання річки він вважає греблю «Трьох ущелин». До будівництва греблі висока температура приводила до танення снігів біля витоку річки Янцзи, і великі паводки спускалися з верхів’я річки, приводячи в червні до великих повеней. Гребля перекрила воду для того, щоб утримувати рівень води у верхів’ї, достатній для вироблення електроенергії, і цим знизила рівень води в середній і нижній течії річки.

Від судноплавства на Янцзи залежить велика частина промислових підприємств Китаю і мільйони людей. На сьогодні річка закрита для проходу великих морських суден, і коли її відкриють – невідомо. На будівництво греблі, яке тривало 17 років, в басейн річки переїхало 1,4 млн людей.

Забруднена вода у найбільшому водосховищі – озері розміром близько 400 квадратних кілометрів, – періодично скидається в річку, забруднює питну воду в пониззі річки, де знаходяться густонаселені райони.

Розміри водосховища також небезпечні, оскільки можуть викликати геологічні катастрофи, такі як землетруси або зсуви, спровоковані вагою такого величезного обсягу  води.
  

#img_left_nostream#У своїй книзі під цією скромною назвою автор розповідає про те, чому економіки таких гігантів, як США і КНР насправді є однією системою, що військово-морський флот Америки є анахронізмом, що керівництво обох країн одного разу сяде разом за один стіл і вирішить питання щодо процентних ставок.

Книга З. Карабелла є яскравим втіленням приказки про те, що тільки дуже розумні люди можуть придумати дурні речі. З. Карабелл – доктор філософських наук Гарвардського університету, бізнес-консультант і економічний аналітик. Він пише про те, що в майбутньому конфлікту у відносинах між США і КНР не буде.

Книга починається з убивства студентів на площі Тяньаньмень і охоплює останні два десятиліття економічних перетворень у Китаї. Наголос зроблений на нову інтерпретацію набору добре відомих фактів. Або, швидше, на підмножину фактів: багато яких важливих подій оминули, щоб створити логічну цілісну картину того, що відбувається в Китаї.

Головна ідея З. Карабелла полягає в тому, що дуже тихо і непомітно відбулося злиття американської і китайської економіки – «супермішанина», або «Кимерика». Про це свідчать такі факти: у США перед Китаєм існує величезний борг, зростає американський бізнес у Китаї, вступ Китаю до Світової Організації Торгівлі (СОТ), зростання торгівлі між країнами та іноземних інвестицій і т.д.

Там, де деякі аналітики бачать фракційну боротьбу в Комуністичній партії, пан Карабелл бачить «амбіції окремих осіб…, що підпорядковані загальному благу» (стор. 164). Там, де інші не бачать у Китаї повноцінного конкурента США, а говорять про роздуту інформацію щодо економіки КНР, пан Карабелл говорить про справжню дружбу. Там, де інші порівнюють Комуністичну партію Китаю з мафією, яка піклується тільки про себе і свою еліту, що грабує ресурси і нищить конкурентів, пан Карабелл бачить афінську «демократію».

Він розповідає нам про успіхи американського бізнесу в Китаї, при цьому упускаючи масу інших фактів, про які можна дізнатися, наприклад, з книжок Джо Студвелла (Joe Studwell) «Китайська мрія» й Етана Гутманна (Ethan Gutmann) «Втрата Нового Китаю». Не володіючи інформацією про реальні причини успіхів або невдач іноземного бізнесу в Китаї, Карабелл не може їх пояснити, так само як і прогнозувати майбутній успіх. У його аналізі глибокі розбіжності й суперечливі інтереси між США і Китаєм відійшли на задній план.

Так, наприклад, 13 січня Майкл Маллен, голова Об’єднаного комітету начальників штабів США, заявив, що «Китай інвестує в дуже високотехнологічні та наукомісткі речі … Багато які з цих можливостей зосереджені в Сполучених Штатах».

Китай розробляє протисупутникову та протикорабельну зброю не заради забавки, а для військових потреб. І як можна говорити про злиття економік США і КНР, не враховуючи незалежності Тайваню…