Blog

  • Роздуми біля парадного під’їзду: століття XXI

    Роздуми біля парадного під’їзду: століття XXI

    #img_left_nostream#„Немов вбивав цвяхи

    Некрасова тут молоток…”
    О.Мандельштам

    Поїхав я якось купляти будинок у закинутому селі мценського району орловської області, кілометрів за тридцять на південь від маєтку Тургенєва. Ні, не поміщицьку садибу, не віллу і не котедж. Так, селянську хатину, яку продала мені одна знайома. Довелося докласти зусиль, щоб оформити нове володіння „за останнім словом закону”, відповідно до всіх правових здобутків перебудови та демократії. Інакше кажучи, зареєструвати своє право на власність.

    Виділив я під цей захід два дні на поїздку з Москви в Орел, де живе моя знайома, і Мценськ, де розташована районна адміністрація. В перший день ми оформили договір купівлі-продажу у нотаріуса й взяли довідку в сільській раді про відсутність прописаних осіб у домі. Це було легко. У другий день ми приїхали в 9 годин ранку до палати з реєстрації нерухомості м. Мценська, щоб зайняти чергу та потрапити на прийом, призначений на 15 годин. Ми були восьмі у черзі. Забігаючи наперед скажу, що після нас черга виросла до тридцяти чоловік. Цілий день ми простояли на сходовій клітці цієї установи перед закритими дверима, за якими чиновники займалися своїми справами у неприйомний час. Подеколи хтось з’являвся з-за закритих дверей і, абсолютно не звертаючи уваги на стомлених пенсіонерів та весь натовп, проходив мимо, хоча там, у внутрішніх коридорах було чимало лавок та стільців. Я читав книгу, інші розмовляли або просто дивилися в нікуди, терпляче очікуючи й пересилюючи час терпінням. Згадався Некрасов, його журливі ноти, „Роздуми біля парадного під’їзду”:  

    А в звичайні дні цей пишний під’їзд

    Облягають вбогі люди:

    Прожектери, шукачі місць,

    Й похилий дід, й вдовиця.

    Від нього, до нього – і так кожен ранок

    Всі кур’єри з паперами скачуть.

    Повертаючись, хтось все співає „трам-трам”,

    Інші відвідувачі плачуть.

    Під’їзд, в якому ми стояли, був зовсім не пишний. Типовий радянський під’їзд – поручні, олійна фарба, бетонні сходи і, дисонансом, – пластиковий склопакет, як вікно у новий капітало-правовий світ. У якийсь момент прийшов слюсар лагодити трубу, що вічно протікає, приставив драбину, відкрив горищний люк, і звідти висипалася купа голубиного посліду. Прибиральницю не знайшли або взагалі ніхто з чиновників не намагався шукати – сама прийде у встановлений час. Відвідувачі товпилися, потихеньку відгрібаючи ногами послід у бік. В 15 годин заповітні двері відчинилися. Всі зайшли всередину й сіли на лавки. Маленький прилив радості й надії підбадьорив публіку. Але не тут то було: привезли якісь меблі і почали носити коридором. Людей попросили відійти від лавок, щоб не заважали. Всі знову вишукувалися край стінки, відчуваючи деяку незручність, як незвані гості, котрі заважають тихому й щасливому життю хазяїв, вештаються під ногами. Я уявив собі Тургенєва Івана Сергійовича, який вирішив прикупити собі сільце і з цього приводу стоїть смиренно біля стіночки в коридорчику мценської адміністрації, десь двадцять восьмим за списком.

    Нарешті нам пощастило. Простоявши півтори години, ми потрапили у найзаповітнішу кімнату. За нами закрилися двері і вся черга залишилася позаду, в коридорі, розпластана вздовж стіночки, по іншу її сторону. Оскільки прийомний час був з 15 до 19, працювало три вікна і на кожну справу йшло близько години, то володіючі арифметикою легко б прикинули, що в день може бути прийнято 12 чоловік, а іншим сподіватися нема на що. Але ці „інші” люди все одно на щось сподівалися – або не вміли множити. Вони звикли сподіватися, чекати. Це була приголомшлива покірливість та терпіння мулу, щось народне, вроджене, наше доленосне, про що пише Некрасов:

    Але швейцар не пустив, мізерної лепти не взяв,

    І пішли вони, сонцем обпечені,

    Повторюючи: „Суди його бог!”,

    Розводячи у розпачі руками,

    І, поки я бачити їх міг,

    З непокритими йшли головами…

     


    Наші документи переглядали півтори години. Молода жінка дуже клопітливо возилася з якоюсь важкою комп’ютерною програмою, вводила довжезні кадастрові номери, роздруковувала якісь таблиці й довідки, з нарочитою увагою та повагою до кожної цифри та букви. Загалом ми заповнили вісім заяв за допомогою робітниці, яка підказувала де й що вписувати, і оплатили шість різних квитанцій з митними зборами. Поруч стояли три похилих діди – брати, сопіли й переминалися, немов ведмеді, ледве справляючись з шариковою ручкою; на їхні нерозбірливі каракулі зневажливо лаялася робітниця. В якийсь момент увірвався маленький оскаженілий мужичок і став відчайдушно прохати прийняти його, тому що в коридорі його старому батькові стало погано. За ним просочилася частина натовпу, змучена довгим очікуванням, і принесла з собою дух тривоги і хвилювання. Чиновниці холодно наказали всім вийти геть і не заважати працювати, відмовляючись відповідати на короткі технічні питання. Для них це був натовп, повністю залежний і слухняний, якийсь чужий натовп з іншого світу. Ніхто з чиновників не вийшов і не звернувся із співчуттям, не порадив йти додому, прийти іншого дня, не підказав припинити безнадійного очікування.

    Втім, що ж ми таку особу

    Турбуємо для дрібних людей?

    Чи не на них нам зігнати злість? –

    Безпечніше… Ще веселіше

    У чомусь знайти розважання…

    Не біда, що потерпить мужик:

    Так ведуче нас провидіння

    Вказало… та він уже звик!

    А в коридорі були ті, хто є сіль землі, заради яких сам Бог пройшов через хрест – селяни з навколишніх сіл, бабки, неграмотні в законах – у тих законах, якими так гордиться законодавча влада. Ця кесарева влада, яка дала закони та стабільність, наїжилася своїм оскалом, але чомусь приречено йдуть у пащу, як кролики в удава. Їх переконали, заразили, і для чогось їм знадобилося право на власність. Кожний сарай повинен бути виміряний, описаний, викреслений і пронумерований.

    Людям дали ілюзію права. Хатини, які у стародавній Русі охороняли сокирою, тепер ніби можна охоронити папером. Можна заповідати. Людям дали ілюзію, що, коли їх не стане, їхня воля, воля їхнього заповіту буде діяти на землі. Що залишиться цей стабільний світ, ці міцні закони, ці портрети вождів. Нас прив’язали до цієї земної ілюзії правом на власність. Нас повернули до Стародавнього Єгипту або Стародавнього Риму. Нас переконали, що наші тіні, наші двійники після смерті будуть блукати край приватизованих хатин. Це зробило державу, одну з найлицемірніших та демонічних держав, яка однією рукою пестить і підгодовує християнську церкву, а іншою – вводить найбільш антихристиянські закони, створюючи найбільш холодний, страшний і диявольський із усіх світів.

    Світ чиновників виключає людське, особистісне ставлення до „прохача”. Особистісне та людське починається лише після хабара. А там, де люди перетворюються на людський потік, вони втрачають вагу, зовнішній вигляд та людську сутність – так бачать їх гвинтики цього величезного механізму. І їм байдуже, чи буде це безлице місиво розмазане по стільцям у коридорі, нанесене на стіни замість шпалер або протікати мимо крихітного віконечка, тільки б ця рухлива суміш не виходила за рамки своєї ролі бездушного натовпу, не претендувала на щось людське.

    Я повертався додому і думав про це, про безглуздість самого права на власність, про те, через які страждання нам доводиться проходити, щоб отримати це право. І ще – чому такий великий письменник Тургенєв залишився так далеко в стороні від сердець своїх нащадків-земляків. Тепер це позаду, всі ці люди залишилися там, у маленькому Мценську. Ясно одне: ми видумали жахливий світ і жахливі закони, і через страшну помилку хвалимо за все це якогось президента, хвалимо за наше стабільне майбутнє, де нас не буде. Майбутнього в нашому звичайному розумінні не буде взагалі. Всі підуть туди, звідки ще ніхто не повертався. Це – головне. Замисліться про це. І послухайте, як грюкає молоток Некрасова. Це молоток забутої правди.

    Автор Сергій Скорик (за участі Ольги Байбуртської), грудень 2007
  • Єдиний ресторан у Пекіні, в якому не можна палити, стоїть перед загрозою закриття

    Зусилля Пекіна із заборони куріння в громадських місцях як і раніше безрезультатні, єдиний в Пекіні ресторан, в якому не можна палити збираються закрити через відсутність клієнтів.

    Готуючись до Олімпійських ігор, пекінська влада почала рух за «Олімпіаду без диму». У січні 2007 р. управління охорони здоров’я повідомило всім власникам ресторанів, що «на порядку денному в Пекіні стоїть здійснення контролю над курінням в ресторанах». Це зроблено з метою надати людям, що обідають в ресторанах, чисте середовище.

    Але пекінські жителі не схвалюють це вирішення місцевої влади. Вже минув рік, а в Пекіні з’явився тільки один ресторан, в якому заборонено палити.

    18 січня в газеті «Китай» англійською мовою було повідомлення про те, що хоч навіть прем’єр-міністр Китаю Вень Цзябао і пообіцяв, що буде проведена «Олімпіада без диму», але аж до сьогодні ще не було видано ясного розпорядження влади щодо цього. Члени комітету підготовки Олімпійських ігор турбуються про те, що згубна звичка китайців, багато з яких є завзятими курцями, зіпсує авторитет китайського уряду в очах міжнародної громадськості.   

    У повідомленні також сказано, що як розповів заступник керівника єдиного в Пекіні ресторану, в якому заборонено палити, пан Го Сяодун, після того, як вони ввели цю заборону, клієнтів стало значно менше і вони збираються закриватися.  

    Версія китайською

  • Відомий шанхайський демократ Лі Готао був побитий міліцією і поміщений на півтора місяці під домашній арешт

    Відомий шанхайський демократ Лі Готао був побитий міліцією і поміщений на півтора місяці під домашній арешт

    #img_right#Починаючи з листопада відомий шанхайський демократ Лі Готао знаходився під домашнім арештом. Протягом цього часу його будинок неодноразово обшукували, а сам він був побитий міліціонерами. Його повністю позбавили зв’язку із зовнішнім світом. Щодня у його квартирі позмінно чергували по два міліціонери.

    Як розповів сам Лі 31 грудня кореспондентові Великої Епохи, 15 листопада близько 12:30 до нього додому прийшло 16 міліціонерів, які без будь-яких пояснень провели обшук, після чого забрали його комп’ютер, деякі матеріали і особисті цінності. Потім його викликали у відділення міліції і протримали там до 21 години. Після чого до нього додому знову прийшли міліціонери і продовжили обшук до 00:45.

    Лі сказав: «Вони перевернули вверх дном буквально все, що було у мене в квартирі, всі ящики шаф і навіть ліжко. Вони забрали мої особисті документи і не внесли їх до списку конфіскованих у мене речей, який вони мені залишили». Аж до сьогодні йому не повернули комп’ютер, також йому забороняють відвідувати Інтернет-клуби.

    Він подав письмову скаргу на дії міліції в районне управління громадського порядку. 30 грудня він отримав письмову відповідь, в якій мовиться, що такі справи не належать до відомства даного управління і що вони не можуть прийняти цю скаргу до розгляду.

    Лі Готао вже три роки є головою правозахисної асоціації в Шанхаї. Протягом цих трьох років його комп’ютер конфісковували понад 20-ть разів.

    30 липня Лі відкрив свій блог на закордонному китайському сайті, в якому публікував статті з демократичними поглядами, засуджуючи порушення прав людини в Китаї.

    Лі Готао також є членом всекитайского підготовчого комітету демократичної партії. Він також був ватажком шанхайських студентів під час повстання в 1989 р. Він почав брати участь в демократичних рухах з 1980 року. За весь цей період часу йому тричі виносили терміни ув’язнення, в цілому він пробув за гратами 7 років. Кожного разу виходячи з в’язниці, він твердо продовжував свою справу.

     
  • Битва за здоров’я

    Битва за здоров’я

    #img_left_nostream#З давніх часів і до цього дня, багато добродійних мудреців розуміли, що егоїзм сприяє розвитку хвороб.

    Цзіся і Цзенцзі обидва були учнями Конфуція. Одного разу вони зустрілися на вулиці. Цзенцзі уважно оглянув Цзіся з голови до ніг і запитав: «У минулому у тебе було багато хвороб, і ти завжди був худим і слабким. Здається, ти набрав вагу і почав виглядати енергійнішим». Цзіся радісно сказав: «Я недавно виграв битву, тому  відчуваю себе щасливим, внаслідок чого і набрав вагу».

    Не розуміючи, про що той говорить, Цзенцзі запитав: «Що ти маєш на увазі?» Цзіся відповів: «Одного разу я прочитав у своїх підручниках про мораль, дружбу і вірність. Після того, як я ознайомився з цими поглядами, то виявив, що вони мені подобаються, і  що я хочу бути хорошою людиною. Проте коли я йшов вулицею, то побачив так багато спокусливих речей і людей, які живуть у розкоші, що моя пристрасть до матеріальних речей взяла гору, і я захотів заробити якомога більше грошей. Ці дві протилежні речі постійно боролися в моїй голові, і не давали мені можливості заспокоїтися. Я не міг ні істи, ні спати, я схуднув і накликав на себе багато хвороб».

    «Хто виграв битву?» – запитав Цзенцзі. Цзісяо швидко відповів: «Перемогли  погляди на мораль, дружбу і вірність. Як ти бачиш тепер, я набрав вагу».

    Коли люди переслідують особисту вигоду, то бруд постійно збирається в тілі, викликаючи хворобу. Якщо людина може перевершити егоїзм та інші погані думки, дивитися з легкістю на гроші і матеріальну сторону, встояти перед спокусами і робити справи не для особистої вигоди, то вона відповідає властивості Всесвіту. Духовність людини підвищиться, а разом з цим збільшиться і матеріальна складова її тіла. Людина зможе досягти стану, коли зовсім не буде хвороб або коли їх залишиться не дуже багато.

  • У Кубку світу з біатлону лідирує Норвегія (фотоогляд)

    У Кубку світу з біатлону лідирує Норвегія (фотоогляд)

    В Оберхофі (Німеччина) в рамках четвертого етапу Кубка світу з біатлону пройшла чоловіча естафета 4х7,5 км., повідомляє радіо "Свобода".

    Трійка призерів виглядає так:
     
    1. Норвегія, 2. Росія, 3. Німеччина.

    Результат боротьби був вирішений на останньому етапі, на який лідер норвезької збірної Оле Ейнар Бьорндален вирушив третім, відстаючи від лідерів більш ніж на півхвилини. Але завдяки успішній стрілянині він обійшов Миколу Круглова і Міхаеля Грайса, які зробили відповідно один і два штрафних кола.

     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
     
      
  • Лижні гонки. Черговий етап ‘Тур де скі’ (фотоогляд)

    Лижні гонки. Черговий етап ‘Тур де скі’ (фотоогляд)

    Учасники лижного туру – "Тур де скі" з Чехії перебралися до Італії і провели в Азіаго змагання в спринті вільним стилем, повідомляє радіо "Свобода".

    Трійки призерів склали:

    Чоловіки. 1. Петтер Нортуг (Норвегія), 2. Микола Чеботко (Казахстан), 3. Тор Арне Хетланд (Норвегія).

    Жінки. 1. Шарлота Калла (Швеція), 2. Наталія Коростельова (Росія), 3. Юстина Ковальчик (Польща).

    У загальному заліку в чоловіків продовжує лідирувати Лукаш Бауер (Чехія), а у жінок на чолі класифікації залишається Вірпі Куйтунен (Фінляндія), але Калла відстає лише на 0,2 сек.

    Тепер лижники переїдуть у Валь ди Фемме, де в суботу в рамках передостаннього етапу пройдуть гонки класичним стилем із загального старту на 10 км. у жінок і на 20 км. у чоловіків.

     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
     
  • Теніс. Півфінали трьох турнірів (фотоогляд)

    Теніс. Півфінали трьох турнірів (фотоогляд)

    Визначилися фіналісти в трьох турнірах і володар Кубка Хопмана, повідомляє радіо "Свобода".

    Результати:

    Перт (Австралія), Кубок Хопмана
    США – Сербія – 2:1

    Доха (Катар)
    Станіслас Ваврінка (Швейцарія) – Іван Любічич (Хорватія) – 7:6, 6:4
    Ендрю Мюррей (Великобританія) – Микола Давиденко (Росія) – 6:4, 6:3

    Голд Коаст (Австралія)
    На Лі (Китай) – Патті Шнідер (Швейцарія) – 3:6, 6:3, 7:5
    Вікторія Азаренко (Білорусія) – Шахар Пеєр (Ізраїль) – 6:4, 6:2

    Окленд (Нова Зеландія)
    Ліндси Девенпорт (США) – Таміра Пажек (Австрія) – 6:4, 6:3
    Араван Резаї (Франція) – Марина Ераковіч (Нова Зеландія) – 6:3, 7:5

     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
    #img_center_nostream#
     
     
     
     
     
     
  • На хімічному підприємстві стався сильний вибух, влада будь-якими способами прагне приховати інформацію про це

    Як повідомляє Центральне агентство новин, в листопаді на підприємстві хімічної промисловості повіту Сяншуй м. Енчен провінції Цзянсу в результаті аварії стався великий вибух. Місцева влада всіма силами прагне приховати інформацію про це, вдаючись навіть до таких способів, як подарунки кореспондентам і надання їм дівчат легкої поведінки.

    Згідно з інформацією на сайті «Босюн», протягом понад 10-ти днів після аварії, відділ пропаганди повіту Сяншуй зв’язався з 21 інформаційним агентством і 69 кореспондентами з метою вмовити їх не оприлюднювати інформацію про те, що трапилося.

    Влада міста Енчен також почала вживати термінові заходи, щоб інформація про це не розповсюдилася. Вони використовували погрози, домашні арешти кореспондентів, підкуп грошима та інші способи, щоб не дати їм розслідувати цю справу і повідомити про вибух.

    Чиновники повітів затримали деяких кореспондентів в готелі, після чого дали їм за мовчання кожному по тисячі юанів. Але ці способи не подіяли, тоді чиновники прислали до них красивих дівчат-масажисток, щоб вони спокушали їх.

    Як йдеться в повідомленні, зараз невідома точна кількість загиблих від вибуху, але люди кажуть, що загинуло понад сто чоловік. Багато хто бачив, як з підприємства таємно на вантажівках вивозили трупи.

  • Китайський правозахисник Ху Цзя був звинувачений у спробі скинення уряду

    Китайський правозахисник Ху Цзя був звинувачений у спробі скинення уряду

    #img_left_nostream#Як повідомляє Центральне агентство новин Тайбея, пекінський правозахисник Чи Чжіюн, який постраждав під час повстання студентів у 1989 році, розповів англійській радіостанції про те, що днями міліція заарештувала активіста в сфері захисту прав хворих на СНІД Ху Цзя у звинуваченню в спробі скинення уряду.
     
    30 грудня в інтерв’ю Чи сказав, що мати Ху Цзя ходила у відділ державної безпеки з приводу свого сина, і один співробітник відділу показав їй документ, в якому написано, що влада заарештувала Ху Цзя у звинуваченні в спробі скинення уряду (вона так запам’ятала). Їй також сказали, що зараз йде етап розгляду цієї справи і збір доказів, і що Ху Цзя в Інтернеті опублікував низку статей, включаючи і статті про бойкот Олімпіади.
     
    Чи повідомив, що той співробітник відділу держбезпеки показав матері копії статей, які опублікував Ху Цзя і сказав, що вона повинна добре з ними співробітничати, а також попередив її, щоб вона не поширювала цю інформацію закордонним ЗМІ. Він також додав, що якщо вона з ними співробітничатиме, то можливо, в січні він допоможе їй організувати зустріч із сином.

    Пекінський адвокат правозахисник Тен Бяо розповів кореспондентові, що Ху Цзя написав чимало статей, що розкривають численні проблеми Китаю, пов’язані з правами людини в країні, тому уряд заарештував його.

     
  • Суперечки за Мазепу

    Суперечки за Мазепу

    #img_left#На 17-му році незалежності України вулиці столиці все ще мають більшовицькі назви. Щонайменші ж спроби дати їм нове найменування викликають хвилю обурення проросійсько налаштованих політичних сил, а з ним і невдоволення громадян. Так, ще й досі не вщухають гарячі суперечки щодо справедливості рішення перейменувати вулицю Січневого повстання на Івана Мазепи, яке майже одностайно прийняли депутати Київської ради.

    20 березня цього року Україна відзначила 368-у річницю з дня народження гетьмана України Івана Мазепи, постать якого дуже неоднозначно оцінюють сучасні історики. Російська Православна церква більш категорична у своєму ставленні до українського гетьмана: після його переходу на бік шведського короля священнослужителі оголосили йому анафему й вважають "зрадником, блюзніром і ворогом православного люду". Цікаво, що саме коштом Івана Мазепи була збудована Вознесенська церква, жіночий монастир, Лаврський мур та інші святині Києво-Печерської Лаври, тоді як вулицю, на якій стоїть святиня, названо на честь січневого повстання працівників заводу "Арсенал" проти Центральної Ради. Після цієї події в країні було встановлено диктатуру й розпочато кампанію з руйнації храмів та соборів і нищення священнослужителів. Сама вулиця відома з часів Київської Русі, вона з’єднувала Печерськ із Подолом і в ХVIII-XIX століттях називалася Великою Микильською на честь Миколаївського собору, побудованого Мазепою ще в 1693 році.

    Як назвати?

    Рішення про перейменування вулиці Січневого повстання на Івана Мазепи Київрада ухвалила ще в 1997 році, але проголосувала за нього тільки на минулій сесії Київради. За тим же рішенням десять інших вулиць столиці, а також деякі райони мають змінити свої назви з радянських на такі, що вшановуватимуть Українську революцію 1917-1920 років.

    На сесії Київради 25 жовтня секретар Київради Олесь Довгий підкреслив: «Це місце є символічним тому, що саме цей український відомий гетьман узяв безпосередню участь у відновленні, реставрації будівлі Лаври, монастиря напроти Лаври, який досі існує. Він вклав немало своїх власних коштів у збереження та створення тих історичних пам’яток українства, які великою мірою відображають нашу історію, які стоять до цієї пори і є гордістю не тільки Києва, а всієї України. Тому я вважаю, що прийняття цього рішення [про перейменування вулиці] є певним свідченням розуміння нами історії і любові до цієї країни й міста в цілому».

    Натомість Партія регіонів виступила проти такої ініціативи. Голова постійної комісії Київради з питань культури й інформаційної політики Олександр Прогнімак (представник Депутатської фракції «Партії Регіонів») відмовився узгодити проекти рішень, що стосуються перейменувань вулиць. Він вважає такі рішення недоречними, адже це створить незручності їхнім жителям. На його думку, зміна назви потягне за собою внесення змін до паспорта та інших документів, де вказано місце проживання і т.д.

    Напередодні голосування київське відділення Партії регіонів розповсюдило агітлистівку, в якій закликало мешканців славнозвісної вулиці сказати «НІ» її перейменуванню. В тексті зазначалося, що Київська міська рада 25 жовтня 2007 прийме це рішення всупереч діючому законодавству та думці населення.

    На підтвердження своїх слів «Регіони» представили опитування, яке проводили працівники Печерської райдержадміністрації у лютому-березні 2006 року, яке показало, що зміну старої назви на нову підтримує всього 988 мешканців вулиці (20%), проти виступило 3498 (80%). Київське міське відділення Партії регіонів, щоб з‘ясувати думку мешканців у жовтні 2007 року провело аналогічне опитування серед мешканців вулиці Січневого повстання. Результати опитування, за даними партії, підтвердили позицію мешканців вулиці – підтримують зміну старої назви лише 24 мешканці (2,2%), не підтримують – 1055 (97,8%) мешканців вулиці.

    Противники нової назви зазначили: «Перейменування вулиць тягне за собою значні витрати з міського бюджету (? 400 тисяч гривень): на виготовлення та встановлення нових табличок на будинках, на заміну встановлених дорожніх знаків із позначенням вулиць, внесення змін до статутних документів комунальних підприємств, заміну карт, довідників і т. ін.»

    У відповідь на ці заяви заступник київського мера Сергій Рудик на одному з телеканалів назвав таке опитування «маніпулятивним та спекулятивним», адже «людину запитують: ви за перейменування вулиці, і це принесе зміну печатки в паспорті, купу побутових клопотів, чи ви проти? Вони не просто питали думку населення, а надали аргументи проти перейменування».

    Чекаємо на нову мапу

    Рудик уважає, що в Києві «не можуть бути вулиці, названі на честь людей, які знищували український народ». «Я зроблю все можливе, аби з карти Києва зникли імена більшовика-революціонера Артема, ідеолога комунізму Ульянова й одного з керівників Верховного трибуналу в роки репресій Кириленка, на чиїй совісті десятки тисяч смертних вироків українцям», – пообіцяв Рудик.

    Загалом на сьогодні Комісія з питань назв та пам’ятних знаків Київської держадміністрації запланувала перейменувати близько 131 вулицю. І швидше за все, зважаючи на рішучість міських чиновників, мапу Києва доведеться знову перевидавати.