#img_left#
Шенгенська угода вперше була підписана 14 червня 1985 року в невеликому люксембурзькому містечку Шенген на кордоні між Німеччиною і Францією. Звідси й отримала таку назву.
Відповідно до угоди, всі країни, що підписали її, поступово скасовували контроль на спільних кордонах, а також отримували право безвізового переміщення.
Першими країнами, що підписали договір, стали Бельгія, Німеччина, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Португалія і Франція. У 2006 році до Шенгенської зони приєдналися Австрія, Греція, Данія, Ісландія, Італія, Норвегія, Швеція і Фінляндія. Всі країни, за винятком Норвегії та Ісландії, є членами Європейського Союзу, а два члени ЄС, Ірландія і Великобританія, не входять у Шенгенську зону.
21 грудня 2007 року до Шенгенської зони приєдналися ще 9 держав: Угорщина, Латвія, Литва, Мальта, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія та Естонія. Також очікується, що протягом подальших трьох років до угоди приєднається ще й Швейцарія.
Отримавши Шенгенську візу, можна безперешкодно відвідати будь-яку країну Шенгена. Проте, щоб оформлення Шенгенської візи пройшло безболісно, треба знати декілька простих правил:
1. Необхідно дотримувати правило першого в’їзду — можна перетинати кордон тільки тієї країни, в посольстві якої була отримана Шенгенська віза. Порушення цього правила викличе депортацію, а також заборону на відвідини країн Шенгенської зони. Винятком може стати тільки транзитне пересування.
2. Якщо ви плануєте відвідати відразу декілька країн Шенгенської зони, то візу необхідно оформляти в посольстві країни, в якій ви збираєтеся провести більше всього часу. В цьому випадку також діє правило першого в’їзду.
3. Шенгенська віза може бути одноразовою і багаторазовою.
4. Перелік документів на оформлення візи у всіх посольствах практично однаковий, проте є великі відмінності в термінах подання документів, виданні віз, а також у списках і вимогах документів, що подаються.
5. На територіях усіх країн Шенгенської зони ведеться загальна база осіб, що здійснювали які-небудь правопорушення. Тому, якщо у вас були якісь проблеми із законом в одній із країн Шенгенської угоди, то, швидше за все, вам відмовлять у в’їзді і в решті країн-учасниць.
6. Невиїзд з країни Шенгенської угоди є дуже серйозним правопорушенням, яке також спричиняє депортацію і заборону відвідування всіх країн-учасниць.
7. Національна Шенгенська віза країни дає право на в’їзд і перебування тільки в одній країні, а відвідування інших країн є незаконним і спричиняє депортацію і заборону на відвідування всіх країн Шенгенської угоди.
8. Національна Шенгенська віза видається у випадку, якщо в анкеті ви вказуєте, що збираєтеся відвідати тільки цю країну.
Оформлення Шенгенської візи може здаватися дуже складним, проте якщо дотримуватися всіх перерахованих правил і підготувати всі необхідні документи, то завдання вже не здається таким нездійсненним.
Отримання візи в країни-учасниці Шенгенської угоди вимагає підготування таких документів:
1. Закордонний паспорт, з терміном дії не менше трьох місяців з моменту повернення до України (у деяких країнах не менше 4—6 місяців).
2. Копія всіх заповнених сторінок внутрішнього паспорта.
3. Довідка з місця роботи на фірмовому бланку, з вказівкою посади, середньомісячного окладу, стажу роботи, а також терміну відрядження або відпустки.
4. Заповнені анкети.
5. Запрошення приймальної сторони або документ, що підтверджує броню в готелі на весь період, включаючи інші країни, які ви маєте намір відвідати за цю поїздку.
6. Одна або декілька кольорових фотографій (80% фотографії повинно займати обличчя; вуха і лоб мають бути відкриті).
7. Броня квитка із закритими датами або копія квитка.
8. Доказ платоспроможності — довідка з банку — виписка з рахунку не більше ніж 3-х місячної давності на певну суму в день на людину, або інформація про кількість грошей на картці.
9. Опис туристичного маршруту (не для всіх країн).
10. У разі бізнес-поїздки — додаткова інформація про фірму.
11. Максимальний термін оформлення візи — 21 день
Щоб отримання візи відбулося напевно, вас можуть попросити надати нотаріально завірені документи з перекладом, або ж підтвердження бронювання готелю, надіслане факсом. Також у деяких посольствах можуть попросити надати не броню квитків, а оригінали. У разі відмови, вони надають авіакомпанії спеціальні документи для повернення грошей. Також для підтвердження платоспроможності можуть зажадати довідки про наявність квартири, машини або іншого майна.
