#img_right#
Невеликий огляд весільних традицій показує, що договірні шлюби завжди були поширеним явищем.
Договірні (а не насильницькі) шлюби укладалися відповідно до традицій і волі батьків. Метою шлюбу вважалося не створення нової сім’ї, а цілісність і наступність сімейних зв’язків.
Китайське весілля
У великих містах весільні традиції якоюсь мірою перейнято із заходу. На весілля витрачаються великі гроші – це питання престижу. В минулому шлюби влаштовувалися членами сім’ї. Сватання проходило за допомогою посередниці, якій дарували подарунки і через яку передавали подарунки для нареченої. Якщо обидві сторони були згодні, то батьки складали гороскоп, щоб переконатися, що майбутнє подружжя підходить одне одному. Майбутнє подружжя не мало права зустрічатися одне з одним аж до дня весілля. Сьогодні в селах весілля завжди проходять відповідно до традицій, із такою лише різницею, що молоді знайомі одне з одним.
Дуже велике значення надавалося заручинам, оскільки вони означали зобов’язання, яке не підлягає перегляду. Цього дня обмінювалися подарунками. Для визначення найбільш слушної дати весілля радилися із зірками. Парубок приїжджав за своєю майбутньою дружиною та відвозив її до себе додому. У минулому й наречений, і наречена одягалися на весілля в червоне – колір радості та благополуччя. По приїзді (молоді й далі жити разом із батьками) усі ставали на коліна перед вівтарем, щоб попросити благословення у Неба, Землі й предків. Наречена виражала повагу батькам, а потім влаштовувався великий бенкет. Наприкінці подружжя відводили в їхню кімнату, де влаштовували «лайку», щоб підштовхнути молодих одне до одного, які ще до цього не торкалися одне одного.
Єврейське весілля
Напередодні весілля наречена проходила очищення й обмивання в микві (жіночій лазні). В деяких общинах майбутнє подружжя проходило очищення, голодуючи до кінця церемонії, щоб перед початком нового життя здобути прощення за свої гріхи. Перед церемонією наречений зустрічав гостей, а потім відправлявся за нареченою. Він одягав на неї вуаль – символ цнотливості та доброчесності її душі.
Сама церемонія проходить під хупою (балдахін), що втілює сімейне багаття, яке парі належить створити й розділяти одне з одним. Молоді п’ють вино з куба, який символізує радість, пов’язану з молитвою. Обмінявшись обручками, зачитується кетуба (акт про шлюб) у своїй оригінальній версії арамейською. Її підписує два свідки, після чого вона залишається у дружини. Рабин дає сім благословень, і пара знову п’є вино з кубка, після чого кубок розбивають на згадку про руйнування Єрусалимського Храму. На цьому церемонія закінчується.
Після чого починаються гуляння з пригощаннями та танцями… Протягом семи днів молоді приймають гостей. Поївши, кожного разу моляться. Кожен із подружжя має бути євреєм.
Мусульманське весілля
Чоловік має обов’язково бути мусульманином. Шлюб – це договір між чоловіком і жінкою. Майбутнє подружжя має виразити свою згоду, але наречену представляє її батько. Чоловік вносить викуп за свою наречену, яка переходить у його власність. Сім’я жінки також повинна внести свою частку, щоб допомогти парі облаштуватися.
Святкування тривають кілька днів. Жінку готують (їй роблять епіляцію, покривають кремом і парфумами), надягають прикраси і деяким на тілі малюють хною візерунки. Ці малюнки відіграють роль амулетів, символізують її плодовитість, а також мають еротичний підтекст. Під час святкування наречена міняє одяг сім разів, кожен наряд має бути розкішним. Наречений також готується до весілля, але в набагато простіший спосіб.
Під час першої половини свята чоловіки й жінки перебувають у різних приміщеннях. Коли подають страви, гостям грають музики. Пізніше наречений іде за нареченою, і імам перед свідками поєднує молодих у шлюбі. Під час весілля про наречену піклуються дві родички, що недавно вийшли заміж. У деяких регіонах після першої шлюбної ночі вивішується простирадло з плямою крові як знак утрати невинності нареченою.
Індійське весілля
В Індії традиції розрізняються внаслідок великої кількості релігій, які співіснують пліч-о-пліч. Проте для всіх весілля є найважливішим моментом у житті. Воно складається з ритуалів, які відрізняються залежно від регіону, проте є і деякі загальні моменти. Весілля зв’язує не лише чоловіка й жінку, але і дві сім’ї. Часто зустрічаються договірні шлюби, і подружжя має належати до одного соціального класу. Сім’ї зустрічаються, щоб домовиться про викуп – одна з умов весілля, радяться із зірками, щоб з’ясувати, чи підходять молоді одне одному й домовляються про дату весілля.
Брат нареченої вирушає за нареченим і за гостями, щоб привезти всіх у будинок нареченої або на місце проведення весілля з весільним кортежем. Під час релігійної церемонії, молоді отримують благословення від батьків та богів. Вона триває досить довго, оскільки існує безліч ритуалів, покликаних забезпечити плодовитість і благополуччя майбутньої сім’ї.
Сім’я нареченої готує частування й прийом гостей. Вона також дає придане в сім’ю нареченого. По закінченню свята й отримання благословення, чоловік відвозить дружину до себе додому.
Християнське весілля
У християнстві шлюб вважається нерозривним. У його основі лежать вірність і плодовитість. Подружжя має бути згодне взяти шлюб, так само як і їхні батьки, які їм протегуватимуть і даватимуть поради. На зорі християнства багато шлюбів укладалося таємно або ж пари жили разом, як це було поширено у римлян.
Щоб усунути таке явище, було прийняте правило, що шлюб треба брати публічно. Звідси бере свої витоки весільний кортеж. У минулому жінки виходили заміж у чорному, сірому або коричневому. І лише у 20-х роках XX ст. остаточно укорінялася мода на білу весільну сукню.
Заручини не пов’язують пару остаточно. Вислів «без приданого немає шлюбу» походить від того, що для того, щоб вийти заміж, жінка повинна була мати придане. Це унеможливлювало шлюби між бідними й багатими. Під час релігійної церемонії молоді отримують благословення й обмінюються обручками, даючи обітницю жити згідно з християнськими принципами. Обручку носять на безіменному лівому пальці (у католицьких країнах – прим. пер.). Цей звичай пов’язаний із тим, що там проходить вена, яка безпосередньо з’єднується із серцем.
Африканське весілля
Весільні традиції в африканських країнах різняться залежно від регіону й дуже різноманітні. Під час одруження, жінка пов’язує своє життя із сім’єю чоловіка, оскільки їй доведеться жити в домі чоловіка. Якщо виникає проблема всередині пари, то вся загальна сім’я намагається її вирішити. Подружжя повинне покорятися сімейній раді й не є повними господарями своїх учинків.
Шлюб беруть за кілька етапів, даючи змогу майбутньому подружжю краще пізнати одне одного до укладення остаточного союзу. На першому етапі сім’ї домовляються про викуп, який, проте, не завжди є обов’язковим. Викуп, який виплачується батькам нареченої, називається «нсуа».
До того як шлюб буде укладений, проходить тривалий проміжок часу. Головною метою шлюбу є зачаття, якщо у подружжя немає дітей, то шлюб може бути анульований. У деяких народностей сексуальні стосунки до шлюбу дозволені й навіть підтримуються, але це не дуже поширено. В день церемонії (йеле) наречену представляють сім’ї та друзям. Вона підносить пригощання своєму свекру, щоб виразити свою приналежність новій сім’ї.
У Західній Африці існують касти. Хоча там кастові відмінності менш жорсткі, порівняно з індійськими, шлюби між представниками різних каст заборонені. Головним чином, це стосується сіл.
