Голландская компания разработала лампу Living Light. Она работает на энергии от живых растений, которая вырабатывается в процессе фотосинтеза. Сама лампа Living Light представляет собой растение, заключённое в стеклянную трубку, что выглядит довольно необычно.

Современные дизайнеры в своих работах часто объединяют живые растения с идеей устойчивости. Например, стена из растений, которая фильтрует воздух.

Ещё одна подобная разработка — от голландского дизайнера Эрми ван Оерс (Ermi van Oers). Она создала лампу, которая использует живое растение для производства собственного электричества. Лампа Living Light («Живой Свет») изготовлена ​​из растения, заключённого в стеклянную трубку.

Когда растение фотосинтезирует, оно выделяет органические соединения в почву. Эти вещества затем разлагаются бактериями для создания микробного топливного элемента — системы, в которой электроны переносятся от бактерий к аноду. Оттуда электроны передаются вдоль провода к катоду. Этот поток электронов аналогичен потоку в батарее и используется для питания светодиодов, которые начинают светиться, когда пользователь касается листьев растения. Подобные микробные топливные элементы уже используются в очистке сточных вод, но это, возможно, первый случай, когда они были использованы для получения света.

Ван Оерс заинтересовалась биотехнологией, изучая устойчивость в университете. Она разработала Living Light с голландской исследовательской группой Plant-e, которая первой создала «травяной» аккумулятор из живых растений.

Несмотря на то, что сейчас Living Light может производить только небольшое количество энергии, и чтобы получить достаточно энергии для свечения в течение 30 мин, нужен целый день, Оерс продолжает развивать технологию и планирует применять её в общественных местах. Она надеется, что в итоге эта технология может быть увеличена до масштаба городов. В настоящее время она сотрудничает с муниципалитетом Роттердама, чтобы осветить один из городских парков.

Она планирует выпустить первые 50 ламп в начале следующего года. Их стоимость составит около €1500 за штуку.

У Львівській області з’явилася покрівельна сонячна електростанція, що складається з більш ніж 3 тис. модулів. Її потужності вистачить для покриття цілодобових витрат електроенергії 200 будинків, а сама станція окупиться приблизно за 6 років.

#img_center_nostream#В Україні за станом на поточний рік Львівська область є лідером за кількістю побудованих «зелених» електростанцій. Про це повідомив голова Львівської ОДА Олег Синютка.

Так, у селі Малехів 15 грудня відкрили четверту сонячну електростанцію. «Лео-Солар-Енерджі» складається із 3705 модулів, встановлених на даху. Потужність кожного модуля становить 270 Вт. Загальна потужність покрівельної СЕС — 1 МВт. За рік вона буде виробляти близько 1 100 000 кВт·год електроенергії.

Загальна сума інвестицій, які були необхідні для будівництва СЕС, становить 30 млн грн. Після введення другої черги в наступному році першість найбільшої сонячної електростанції перейде до села Малехів Жовківського району. Поки що найбільша сонячна електростанція змонтована у цьому ж році в Бориславі.

За словами засновника компанії «АРТ-ЕНЕРГО» Руслана Волошина, сонячна електростанція окупиться приблизно за 6 років.

«Один будинок споживає 10 кВт на піці. У середньому це 5 кВт. Отже, приблизно 200 будинків ми можемо висвітлювати цілодобово, звичайно, якщо є сонце. СЕС генерує всю потужність в енергосистему України і отримує за це гроші за „зеленим‟ тарифом відповідно до закону України, — розповів Руслан Волошин.

У планах компанії збільшення у 2018 році потужності до 2,5 МВт.

Во Львовской области появилась кровельная солнечная электростанция, состоящая из более чем 3 тыс. модулей. Её мощности хватит для покрытия круглосуточных расходов электроэнергии 200 домов, а сама станция окупится примерно за 6 лет.

#img_center_nostream#В Украине по состоянию на текущий год Львовская область является лидером по количеству построенных «зелёных» электростанций. Об этом сообщил председатель Львовской ОГА Олег Синютка.

Так, в селе Малехов 15 декабря открыли четвёртую солнечную электростанцию. «Лео-Солар-Энерджи» состоит из 3705 модулей, установленных на крыше. Мощность каждого модуля составляет 270 Вт. Общая мощность кровельной СЭС — 1 МВт. За год она будет производить около 1 100 000 кВт·ч электроэнергии.

Общая сумма инвестиций, которые были необходимы для строительства СЭС, составляет 30 млн грн. После введения второй очереди в следующем году первенство крупнейшей солнечной электростанции перейдёт селу Малехов Жовковского района. Пока что самая крупная солнечная электростанция смонтирована в этом же году в Бориславе.

По словам основателя компании «АРТ-ЭНЕРГО» Руслана Волошина, солнечная электростанция окупится примерно за 6 лет.

«Один дом потребляет 10 кВт в пике. В среднем это 5 кВт. Следовательно, примерно 200 домов мы можем освещать круглосуточно, конечно, если есть солнце. СЭС генерирует всю мощность в энергосистему Украины и получает за это деньги по „зелёному‟ тарифу согласно закону Украины, — рассказал Руслан Волошин.

В планах компании увеличение в 2018 году мощности до 2,5 МВт.

ⓅВыбирая кофе в зёрнах, прежде всего важно определиться, какой сорт вам больше по душе — робуста или же арабика.

#img_center_nostream#

Например, робуста отличается резким вкусом и повышенным содержанием кофеина, в то время как у арабики вкус мягкий с небольшими шоколадными нотками. Впрочем, сорта регулярно смешивают, а значит, получаются сложные и нестандартные букеты. На вкусовые качества также сильно влияет степень обжарки кофе.

Главные кофейные особенности и крупнейшие страны-экспортёры кофе

• Бразильский кофе отличается небольшой терпкостью, крепостью и ореховым привкусом.
• Кофе из Колумбии удивляет гармоничным, бархатным букетом и едва уловимой кислинкой.
• Гватемальский кофе радует цветочным вкусом и оттенками специй.
• Костариканские сорта отличаются приятным, но весьма плотным ароматом.
• Кенийские сорта имеют ягодное послевкусие с небольшой кислинкой.
• Индийский кофе довольно крепкий и с лёгким вкусом шоколада.
• Эфиопские сорта крепкие и горьковатые, но взамен имеют привкус ягод.

Заметим, что высококачественного смешанного кофе должно быть минимум 6 различных сортов-компонентов с различных плантаций и видов робусты и арабики, причём с отдельной обжаркой.

Например, в эспрессо около 70% арабики, а остальное — робуста. Большое содержание робусты — главный признак дешевизны и слабого качества смеси. Магазины преимущественно реализовывают робусто-арабиковые миксы, поэтому напиток получается крепкий, без кислинки, но с симпатичной пенкой.

​Найти по настоящему качественный кофе в зёрнах можно в кофейне «Каффа». Заказывайте онлайн на сайте https://kaffa.ua/uk/.

Варианты обжарок

• Американская, средняя обжарка даёт кофе тёмный цвет и небольшую горчинку.
• У обжарки по-скандинавски, наиболее лёгкой, зёрна практически бежевые, то есть очень светлые.
• Венский вариант сильнее американского, поэтому на кофейных зёрнышках появляются эфирные масла, придающие сладковатый вкус.
• Французский вариант ещё более сильно обжарен, а значит, более горький и терпкий.
• Итальянская обжарка — самая высокая степень обжарки, поэтому кофе после неё чёрный и маслянистый и называется классическим горьким.

Помол

Способ заварки напрямую влияет на помол. Очень мелкий оптимален для варки в турке «по-турецки». Просто мелкий — для кофеварок, оснащённых фильтром, в то время как средний — для обычного заваривания. Грубый помол подойдёт только для поршневых кофеварок.

​​*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.

ⓅПочти все владельцы грузов предпочитают пользоваться услугами автоперевозчиков, заказывая перевозку багажа на специализированных сайтах.

#img_center_nostream#И на это есть весомые причины. Самая важная — это возможность быстро найти исполнителей перевозки любого типа: от крупной партии товара до переезда в новый дом или на новую квартиру.

В чём преимущества перевозки грузов автотранспортом?

1. Возможность доставки «от двери до двери». Автоперевозчики предоставляют возможность доставить груз по любому адресу и непосредственно к двери заказчика.

2. Быстрая доставка. Здесь всё очевидно: автомобиль может подъехать к любому месту, в отличие от самолёта, для посадки которого существуют только специальные площадки. Поэтому оперативность перевозки автотранспортом не вызывает сомнений.

3. Можно поменять маршрут в процессе перевозки — это ещё одно преимущество перевозки автомобилем по сравнению с перевозкой железнодорожным транспортом или авиаперевозками.

4. Не нужна перегрузка — транспортировка осуществляется непрерывно, что гарантирует сохранность вещей, а также экономию времени и средств.

5. Можно пересылать сборные грузы. Чтобы сэкономить на доставке, есть возможность объединить несколько не очень больших грузов в один. Что касается выгрузки, то она может проходить поэтапно и на всей траектории следования авто.

6. Быстрый заказ перевозки. В отличие от организации перевозки железной дорогой, для автоперевозки не нужно утверждать маршрут. Нужно только найти водителя и выбрать наиболее подходящий автомобиль.

7. Большой выбор типов автомобилей для перевозки. Машины различаются по вместимости пассажиров, грузоподъёмности и в зависимости от назначения. Достаточно просто выбрать автомобиль, в котором наилучшим образом можно разместить ваш груз по объёму и виду. Это значительно снижает расходы на перевозку.

Где можно заказать автоперевозку груза?

На сервисе Kabanchik есть база исполнителей, которые могут осуществить перевозки. Это могут быть как частные владельцы авто, так и специализированные компании, которые предоставляют комплексные услуги.

Несколько подсказок, как сориентироваться в своём выборе:

• Если вам нужно быстро и недорого перевезти груз в пределах города/пригорода без оформления документации, выбирайте частных перевозчиков. Они оперативны, и услуга обойдётся вам недорого. К тому же многие подрабатывают грузчиками — это удобно для заказчика.
• Разовая или регулярная коммерческая перевозка в пределах города или в регионы с оформлением документов — с этим лучше справится специализированная компания. Она сможет дать гарантию на сохранность груза, а в случае поломки транспорта — оперативно его заменить.

​​*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.

Останнім часом в Україні ведуться дискусії навколо нової версії закону «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині». На розгляд було подано два законопроекти, основний та альтернативний. За основу в першому читанні було прийнято альтернативний проект. Далі більш детально — про його ризики та переваги.

#img_center_nostream#

Два варіанти законопроекту

Законопроект №2386а (Мусій-Яриніч-Кириченко) передбачає презумпцію згоди. Тобто стандартно людина після смерті може стати донором (якщо це не суперечить законодавству). Якщо ж вона бажає уникнути цього, їй потрібно подати до найближчого медичного закладу письмову заяву про заборону донорства.

У законопроекті №2386а-1 (Богомолець-Корчинська-Продан) закладена презумпція незгоди: людина може стати донором тільки за наявності її прижиттєвої письмової згоди або за наявності згоди родичів померлого.

У пояснювальних записках до проектів вказувалися причини необхідності зміни діючого закону про трансплантацію: діючий закон застарілий (приймався 1999 року, в останнє редагувався у 2014), потребує оновлення згідно зі значним розвитком медицини та сьогоднішньою ситуацією в країні.

Пізніше депутати проголосували за прийняття законопроекту №2386а-1 у першому читанні. Після доопрацювання його буде поставлено на голосування у другому читанні.

Згода чи незгода?

1. Презумпція незгоди.

Як вказано у поясненні до альтернативного законопроекту (автор О. Богомолець), він базується на принципі презумпції незгоди, поширеному у деяких європейських країнах, а також у США та Канаді, і покликаний захищати права як реципієнта, так і донора. За цим принципом автоматично не будуть забирати органи після смерті в людей, які за життя не написали відповідну заяву, а їхні родичі виступили проти донорства.

Плюси. Плюси презумпції незгоди у тому, що вона, зменшуючи кількість проведення операцій з видалення органів, зменшує також ризики проведення несанкціонованого видалення та ризики порушити волю померлого.

Мінуси. Критики зауважують, що така модель буде створювати перепони пошуку донорських органів для пацієнтів в Україні.

2. Презумпція згоди.

Презумпція згоди діє у таких країнах, як Іспанія, Португалія, Бельгія, Австрія, Росія, Казахстан та Білорусь. У ці країни виїжджає дехто з українців, щоб зробити операцію з пересадки органу.

Плюси. За словами творця законопроекту Олега Мусія, дуже невеликий процент людей дійсно турбується про те, аби заздалегідь вирішити долю своїх органів. Тому презумпція згоди дасть більше можливостей отримати органи від трупних донорів задля проведення операцій в Україні.

Мінуси. Ольга Богомолець виступає проти презумпції згоди, яка, за її словами, може розв’язати руки чорним трансплантологам. Вона мотивує це тим, що в Україні зараз немає умов для безпечного здійснення такої реформи, і наполягає на тому, що принцип згоди чи незгоди не впливає на кількість операцій.

Ризики операцій за кордоном

Одначе, як показує практика, не маючи змоги знайти донора на батьківщині, хворі часто обирають операції в інших країнах. Проблема в тому, що там також існують черги, і перевага надається не іноземцям. До того ж потрібно виділити велику суму на операцію. Тому деякі пацієнти звертаються до неперевірених установ інших країн, де їм пропонують задешево зробити пересадку сумнівного органу. Результат таких операцій не завжди успішний. Скажімо, нещодавно стало відомо про смерть одразу декількох пацієнтів, яким зробили пересадку органів у Пакистані.

Звичайно, кількість операцій не має бути самоціллю. Скажімо, відомо, що у Китаї роблять біля 10 тисяч трансплантацій на рік. Однак правозахисні організації вважають, що ця цифра не могла б бути такою високою, якби не існувало примусового видалення органів проти волі донора. За свідченням лікаря Енвера Тохті, у 1995 році йому було наказано видалити органи у людини з вогнепальним пораненням, яка на момент операції ще могла бути живою. Від таких злочинних дій страждають в’язні сумління, до яких належать послідовники Фалуньгун (духовно-оздоровча практика, у основі якої лежить принцип Істина-Доброта-Терпіння), а також представники етнічних меншин (уйгури) та невизнаних комуністичною владою церков. Правозахисники усього світу борються за розкриття та вирішення цього питання; нещодавно організація «Лікарі проти примусового видаляння органів» подала петицію, що стала другою найбільшою за всю історію існування ООН (зібрала 2,7 млн підписів).

Що робити?

1. Створювати запобіжники, що будуть зупиняти зловживання.

Задля того аби не існувало проблем із трансплантацією, потрібно вжити запобіжних заходів:

• створити при трансплантологічних закладах спеціальні інституції (громадські наглядові ради), які будуть контролювати кожен випадок донорства;
• посилити кримінальну відповідальність за несанкціоноване видалення органів;
• забезпечити присутність судмедексперта, який буде відповідати за те, чи правильно встановлено смерть мозку.

2. Мати на увазі досвід інших країн.

У 2015 році у Києві відбулося засідання круглого столу «Сучасний стан та шляхи удосконалення трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людини в Україні». На ньому відомий правозахисник Девід Мейтас закликав законодавців із відповідальністю поставитися до міжнародних проблем трансплантації, зокрема до насильницького видалення органів у Китаї, і ввести у закон відповідні норми, які посилять захист у цій сфері. Він наголосив, що закон повинен чітко заперечувати можливість наживатись на продажу органів, окреслювати відповідальність за порушення та встановлювати етичні стандарти для тих, хто дотичний до сфери трансплантації.

3. Постійно і докладно інформувати населення про стан речей.

Для того щоб люди були обізнані у тому, які права вони мають як потенційні донори, потрібно проводити роз’яснювальну роботу серед населення. Тоді людина ще при житті буде задумуватись над тим, чи написати їй заяву про використання її органів для подовження життя іншої людини, чи відмовитись від цього з філософських чи інших міркувань.

Висновки

Вищенаведені та інші регулюючі кроки потрібно втілювати незалежно від того, яка система презумпції буде закладена в українському законодавстві. Якщо відповідально поставитись до реформування та досягти успіху на початкових етапах, можна буде без особливих труднощів та побоювань втілити у життя будь-яку робочу схему та розвивати її далі. Адже у різних країнах світу діють як презумпція згоди, так і незгоди; і, зрештою, не так важливо те, яку саме модель впроваджено, як те, чи дотримано принцип чесності та справедливості на всіх рівнях її запровадження.

Читайте також: Держава збирається фінансувати операції з пересадки нирок

Що значить жити за принципом «Нуль відходів»? Невже люди можуть зовсім не створювати відходи? Останнім часом ці питання хвилюють не тільки екоактивістів і блогерів, але й звичайних людей, які хочуть зробити своє життя трохи «зеленішим» та безпечнішим.

#img_center_nostream#Zero waste («Нуль відходів») — ці слова вводять в оману багатьох. Насправді Zero waste — це промисловий термін, який відноситься до циклової економіки, у якій всі процеси є замкнутими, що дозволяє уникнути зайвих витрат: проектування речі/товару (план створення), виробництво (як це зроблено), споживання (використання людьми), видалення (що відбувається після утилізації) та відновлення (чи можна використовувати знову чи ні?).

Зайве говорити, що ми далекі від цього. Наша нинішня лінійна економіка в основному призначена для сміттєвих кошиків, а потім — для поховання відходів.

Коли говорять, що людина живе за принципом «Нуль відходів», це не означає, що вона не виробляє сміття зовсім. Це означає, що вона намагається підвищити обізнаність і обдумано підходити до питання, як створюються речі, звідки вони беруться та що відбувається з ними, коли їх уже неможливо використовувати.

Отже, що ми як споживачі можемо зробити?

Визнання цінності Zero waste

Стиль життя за принципом Zero waste — це зменшення тієї величезної кількості сміття, яке ми виробляємо щодня. Мова йде про те, щоб повернути цінність нашим речам, ресурсам та екосистемі та відійти від надмірного споживання, переосмисливши наш «сміттєвий слід».

Щоб змінити спосіб виробництва та споживання речей і перейти від лінійної економіки до циклічної, потрібні колективні дії.

Тому, коли ви говорите, що живете за принципом Zero waste, ви говорите, що хочете рішуче усунути кількість сміття, яке створюєте, звернутися до підприємств і виробників, щоб ті несли відповідальність за свої товари та створили циркулярну Zero waste-економіку.

Справа не в тому, щоб не створювати сміття зовсім. Мова йде про те, щоб зайняти позитивну позицію в напрямку просування нашого суспільства до обдуманої культури споживачів і створення способу життя, яке змінює наше особисте ставлення до процесу споживання.

Переосмислення відходів

Перш за все розгляньмо деякі унікальні способи, за допомогою яких ми можемо переосмислити ставлення до сміття, а також виробити прості та стійкі звички способу життя, які допоможуть створювати набагато менше відходів.

#img_center_nostream#

Спрощуйте

Є багато способів, за допомогою яких ми можемо спростити наше життя, і це буде виглядати для кожної людини по-своєму. Спрощення нашого способу життя призведе до переоцінки істинних потреб і бажань.

Що дійсно приносить мені радість?

Що я дійсно використовую?

Які речі надихають мене і привносять красу в моє життя?

Ці та подібні питання, які ви можете задавати собі, допоможуть приборкати споживчий характер і повернути цінність і сенс речам, які ми використовуємо.

Коли ми спрощуємо, ми скорочуємо кількість речей у нашому оточенні та звільнюємо більше простору! Це допомагає менше відволікати увагу та не відчувати себе пригнічено. Речі не тільки займають місце, вони забирають на себе нашу психічну енергію.

Краще купувати ті речі, які мають хорошу якість, які можна ремонтувати та які є багатофункціональними.

Відмовтеся від одноразових речей. Будьте уважними до матеріалів

Ми не завжди були такими марнотратними. Раніше винахідливість, якісний дизайн, майстерність і цілісність продукту були важливіші, ніж зараз, коли багато виробів не мають цих якостей.

Плановане старіння — це промислова розробка та економічна політика створення товару зі штучно обмеженим терміном корисного використання. Тому після певного періоду часу він стане застарілим, немодним або не функціонує. Багато з речей, які ми придбали, розроблені з урахуванням цього.

Однією з найбільших проблем з товарами з обмеженим строком корисного використання є одноразові витратні матеріали. Часто одноразові речі виготовляються з пластмас на основі нафти. Одноразові витратні матеріали — це все, що ми використовуємо тільки один раз і викидаємо.

#img_center_nostream#Таким чином, в сукупності ми генеруємо багато сміття. Пластикові та пластмасові кавові чашки, контейнери для посуду, соломинки, посуд, харчова упаковка, зубні щітки, контейнери, серветки, підгузки — цей список можна продовжувати і продовжувати.

Повторне використання

Одним із найпростіших способів радикального скорочення сміття є пошук міцних, довготривалих, багаторазових альтернатив цим одноразовим виробам.

Ось кілька простих варіантів:

• купіть багаторазову кавову чашку замість пластикових кавових чашок;

• не беріть пластикові соломинки під час замовлення напоїв;

• беріть свої пакети, йдучи до магазину (або просто складайте овочі прямо у кошик);

• беріть свої сумочки;

• беріть із собою свій носовичок;

• беріть свій власний набір багаторазового посуду замість використання одноразового;

• беріть із собою невеликий металевий або скляний контейнер для залишків їжі;

• уникайте розфасованих продуктів. Вони дорожчі за ті, що можна купити на вагу. Навчіться бути винахідливими з їжею. Кулінарія не повинна бути трудомісткою або коштовною.

Навіть вдома ви можете:

• перейти на безпечну бритву замість одноразових або змінних картриджів із бритвою;

• використовувати тканинні рушники замість паперових;

• використовувати переробний папір замість пластикової упаковки;

• перейти на щетинні щітки та кухонні губки, зроблені з дерева і натуральної щетини, замість пластикових;

• робити власні прості засоби для очищення.

Что значит жить по принципу «Ноль отходов»? Неужели люди могут вовсе не создавать отходы? В последнее время эти вопросы волнуют не только экоактивистов и блогеров, но и обычных людей, которые хотят сделать свою жизнь немного «зеленее» и безопаснее.

#img_center_nostream#Zero waste («Ноль отходов») — эти слова вводят в заблуждение многих. На самом деле Zero waste — это промышленный термин, который относится к цикличной экономике, в которой все процессы являются замкнутыми, что позволяет избежать лишних затрат: проектирование вещи/товара (план создания), производство (как это сделано), потребление (потребление людьми), удаление (что происходит после утилизации) и восстановление (можно ли использовать снова или нет?).

Излишне говорить, что мы далеки от этого. Наша нынешняя линейная экономика в основном предназначена для мусорных корзин, а затем для захоронения отходов.

Когда говорят, что человек живёт по принципу «Ноль отходов», это не значит, что он не производит мусора вовсе. Это значит, что он старается повысить осведомлённость и обдуманно подходить к вопросу, как создаются вещи, откуда они берутся и что происходит с ними, когда их уже невозможно использовать.

Итак, какую власть мы как потребители имеем?

Признание ценности Zero waste

Стиль жизни по принципу Zero waste — это уменьшение того огромного количества мусора, который мы производим каждый день. Речь идёт о том, чтобы вернуть ценность нашим вещам, ресурсам и экосистеме и отступить от чрезмерного потребления, переосмыслив наш «мусорный след».

Чтобы изменить способ производства и потребления вещей и перейти от линейной экономики к цикличной, требуются коллективные действия.

Поэтому, когда вы говорите, что живёте по принципу Zero waste, вы говорите, что хотите решительно устранить количество мусора, которое создаёте, обратиться к предприятиям и производителям, чтобы те несли ответственность за свои товары и создали циркулярную Zero waste-экономику.

Дело не в том, чтобы не создавать мусора вовсе. Речь идёт о том, чтобы занять позитивную позицию в направлении продвижения нашего общества к обдуманной культуре потребителей и созданию образа жизни, который меняет наше личное отношение к процессу потребления.

Переосмысление отходов

Прежде всего давайте рассмотрим некоторые уникальные способы, с помощью которых мы можем переосмыслить отношение к мусору, а также выработать простые и устойчивые привычки образа жизни, которые помогут создавать намного меньше мусора.

#img_center_nostream#

Упрощайте

Есть много способов, с помощью которых мы можем упростить нашу жизнь, и это будет выглядеть для каждого человека по-своему. Упрощение нашего образа жизни приведёт к переоценке истинных потребностей и желаний.

Что действительно приносит мне радость?

Что я действительно использую?

Какие вещи вдохновляют меня и привносят красоту в мою жизнь?

Эти и подобные вопросы, которые вы можете задавать себе, помогут обуздать потребительский характер и вернуть ценность и смысл вещам, которые мы используем.

Когда мы упрощаем, мы сокращаем количество вещей в нашем окружении и создаём больше пространства! Это помогает меньше отвлекать внимание и не чувствовать себя подавлено. Вещи не только занимают место, они берут на себя нашу психическую энергию.

Лучше покупать те вещи, которые имеют хорошее качество, которые можно ремонтировать и которые являются многофункциональными.

Откажитесь от одноразовых вещей. Будьте внимательны к материалам

Мы не всегда были такими расточительными. Раньше изобретательность, качественный дизайн, мастерство и целостность продукта были более важны, чем сейчас, когда многие изделия не имеют этих качеств.

#img_center_nostream#Планируемое устаревание — это промышленная разработка и экономическая политика создания товара с искусственно ограниченным сроком полезного использования. Поэтому после определённого периода времени он станет устаревшим, немодным или нефункционирующим. Многие из вещей, которые мы приобрели, разработаны с учётом этого.

Одной из самых больших проблем с товарами с ограниченным сроком полезного использования являются одноразовые расходные материалы. Часто одноразовые вещи изготавливаются из пластмасс на основе нефти. Одноразовые расходные материалы — это всё, что мы используем только один раз и выбрасываем.

Таким образом, в совокупности мы генерируем много мусора. Пластиковые и пластмассовые кофейные чашки, контейнеры для посуды, соломинки, посуда, пищевая упаковка, зубные щётки, контейнеры, салфетки, подгузники — этот список можно продолжать и продолжать.

Повторное использование

Одним из простейших способов радикального сокращения вашего мусора является поиск прочных, долговременных, многоразовых альтернатив этим одноразовым изделиям.

Вот несколько простых вариантов:

• купите многоразовую кофейную чашу вместо пластиковых кофейных чашек;
• не берите пластиковые соломинки при заказе напитков;
• приносите свои пакеты в магазин (или просто складывайте овощи прямо в корзину);
• приносите свои сумочки;
• носите свой носовой платок;
• берите свой собственный набор многоразовой посуды вместо использования одноразовой;
• берите с собой небольшой металлический или стеклянный контейнер для остатков пищи;
• избегайте расфасованных продуктов. Они дороже тех, что можно купить на развес. Научитесь быть изобретательными с пищей. Кулинария не должна быть трудоёмкой или дорогой.

Даже дома вы можете:

• перейти на безопасную бритву вместо одноразовых или сменных картриджей с бритвой;
• использовать тканевые полотенца вместо бумажных;
• использовать перерабатываемую бумагу вместо пластиковой упаковки;
• перейти на щетинные щётки и кухонные губки, сделанные из дерева и натуральной щетины, вместо пластиковых;
• делать собственные простые средства для очистки.

Французька компанія створила додаток для смартфона Foodvisor, який підраховує кількість калорій в їжі за її фотографією. Foodvisor може допомогти користувачам вибирати більш здорову їжу та аналізувати інформацію про своє харчування.

#img_center_nostream#Ідея про створення додатка Foodvisor прийшла Чарльзу Боесу та трьом його друзям, коли вони спостерігали, як люди фотографують свою їжу для Instagram. Вони зрозуміли, що ці фотографії можна використовувати і для аналізу компонентів їжі.

Новий додаток Foodvisor для підрахунку калорій направлений на те, щоб за фотографією можна було визначати поживну цінність кожної страви перед вживанням їжі, а також відстежувати своє здоров’я та самопочуття.

#img_center_nostream#Щоб використовувати додаток Foodvisor, користувачі спочатку роблять фото їжі, використовуючи смартфон. Програма розпізнає та ідентифікує харчі та через кілька секунд дає докладний аналіз харчування та рекомендації за обсягом порції.

Користувачі можуть також створювати свій індивідуальний щоденник харчів, який допоможе їм стежити за поживними цілями. Для цього достатньо сканувати штрих-коди продуктів або вручну вводити інформацію про харчування.

#img_center_nostream#Foodvisor поєднує підрахунок калорій із відстеженням придатності, дозволяючи користувачам також реєструвати свою активність і відстежувати калорії, що спалюються протягом дня. Додаток може інтегруватися з Apple Health для автоматичного додавання даних активності з інших додатків для фітнесу. Користувачі можуть встановлювати цілі здоров’я і гарного самопочуття, а графіки та діаграми в реальному часі дозволяють відслідковувати прогрес і планувати індивідуальний оздоровчий режим.

Наразі Foodvisor доступний для безкоштовного завантаження в Apple App Store, а незабаром з’явиться версія Android. Французька компанія в даний час вивчає варіанти фінансування та можливості партнерства.

Багато компаній громадського харчування, які хочуть використовувати додаток для надання інформації про своє меню, зацікавилися Foodvisor.

Французская компания создала приложение для смартфона Foodvisor, которое подсчитывает количество калорий в пище по её фотографии. Foodvisor может помочь пользователям выбирать более здоровую еду и анализировать информацию о своём питании.

#img_center_nostream#Идея о создании приложения Foodvisor пришла Чарльзу Боесу и его трём друзьям, когда они наблюдали, как люди фотографируют свою еду для Instagram. Они поняли, что эти фотографии можно использовать и для анализа компонентов пищи.

Новое приложение Foodvisor для подсчёта калорий направлено на то, чтобы по фотографии можно было определять питательную ценность каждого блюда перед приёмом пищи, а также отслеживать своё здоровье и самочувствие.

#img_center_nostream#Чтобы использовать приложение Foodvisor, пользователи сначала делают фото еды, используя смартфон. Программа распознаёт и идентифицирует продукты питания и через несколько секунд даёт подробный анализ питания и рекомендации по объёму порции.

Пользователи могут также создавать свой индивидуальный дневник продуктов питания, который поможет им следить за питательными целями. Для этого достаточно сканировать штрих-коды продуктов или вручную вводить информацию о питании.

#img_center_nostream#Foodvisor сочетает подсчёт калорий с отслеживанием пригодности, позволяя пользователям также регистрировать свою активность и отслеживать калории, сжигаемые в течение дня. Приложение может интегрироваться с Apple Health для автоматического добавления данных активности из других приложений для фитнеса. Пользователи могут устанавливать цели здоровья и хорошего самочувствия, а графики и диаграммы в реальном времени позволяют отслеживать прогресс и планировать индивидуальный оздоровительный режим.

В настоящее время Foodvisor доступен для бесплатного скачивания в Apple App Store, и вскоре появится версия Android. Французская компания в настоящее время изучает варианты финансирования и возможности партнёрства.

Многие компании общественного питания, которые хотят использовать приложение для предоставления информации о своём меню, заинтересовались Foodvisor.