Blog

Дотепер немає доказів безпліддя після вакцинації від коронавірусу, але зв’язок між вакцинацією і порушеннями менструального циклу правдоподібний і повинен бути досліджений. Лікар-репродуктолог доктор Мейл приходить до останнього висновку в “Британському медичному журналі”. Проте, очікується зменшення кількості дітей.

Порушення менструального циклу після вакцинації від коронавірусу поки не виявлені як частий побічний ефект вакцин. Проте, кількість випадків збільшується. — І “зв’язок між змінами менструального циклу після вакцинації від Covid-19 [є] правдоподібним”, — пише доктор Вікторія Х. Мейл з Інституту репродуктивної біології та біології розвитку при Королівському коледжі Лондона. У своїй редакційній статті в “Британському медичному журналі” лікар-репродуктолог закликає “провести розслідування”.

Недостатньо даних для чітких висновків

До 2 вересня в Агентство з регулювання лікарських засобів і товарів медичного призначення (MHRA) у Великобританії надійшло близько 30 000 повідомлень про зміни менструацій або несподівані вагінальні кровотечі після вакцинації від Covid-19. У більшості випадків місячні нормалізувалися в наступному циклі.

В цілому, MHRA, прирівнюється за своєю роллю з німецьким Інститутом Пауля Ерліха, заявило, що дані моніторингу не показали ніякого зв’язку між менструальними змінами та вакцинами проти Covid-19. За її словами, кількість повідомлень невелика як до кількості вакцинованих людей, так і до поширеності порушень менструального циклу в цілому.

Доктор Мейл критично ставиться до цього твердження, оскільки спосіб збору даних ускладнює отриманням чітких висновків. Тому, каже вона, необхідні підходи, які краще підходять для порівняння частоти зміни менструального циклу серед вакцинованого і невакцинованого населення.

Інфекція, імунна відповідь або вакцинація?

Повідомлення про зміну менструального циклу після вакцинації Covid-19 надійшли і на мРНК, і на аденовірусні вакцини. На думку доктора Мейла, це говорить про те, що якщо зв’язок і існує, то він, швидше за все, обумовлений імунною відповіддю на вакцинацію, а не будь-яким конкретним компонентом вакцини.

Насправді на менструальний цикл може впливати імунну відповідь організму на сам вірус, додала д-р Мейл. В одному дослідженні було встановлено, що приблизно у чверті жінок, інфікованих SARS-CoV-2, порушилася менструація.

Якщо зв’язок між вакцинацією і змінами менструального циклу підтвердиться, люди, охочі пройти вакцинацію, зможуть заздалегідь підготуватися до можливої ​​зміни циклу, пояснює вона. При певних обставинах в даному контексті також можливо оновлення інформації про ліки.

Між тим, доктор Мейл радить іншим лікарям рекомендувати своїм пацієнткам повідомляти про будь-які зміни в менструації або несподіваних вагінальних кровотечах після вакцинації. І всі, хто повідомляє про зміну місячних, що триває протягом декількох циклів, або про нову вагінальну кровотечу після менопаузи, повинні лікуватися згідно зі звичайними клінічними рекомендаціями для цих станів.

Відсутність безпліддя, але менша кількість дітей

Більшість зареєстрованих порушень менструального циклу мають короткочасний характер, але дослідження цієї потенційної побічної реакції залишаються вкрай важливими для успіху програми вакцинації, робить висновок доктор Мейл. “Важливий урок полягає в тому, що в майбутніх дослідженнях не можна нехтувати впливом медичних втручань на менструацію”.

Поки, додає вона, також немає доказів того, що вакцинація від Covid-19 впливає на фертильність. З іншого боку, є свідчення того, що “багато жінок” відкладають або відмовляються від планів завести дітей через пандемію.

За даними опитування, третина тих, хто розглядав можливість вагітності до пандемії, ще не намагалися завагітніти або більше не розглядають (подальшу) вагітність.

“Наші результати показують, що початковий спалах Covid-19 змусив жінок двічі подумати про розширення своїх сімей. В деяких випадках вони скоротили число дітей, яких мали на меті мати”, — резюмує професор, доктор Лінда Г. Кан, епідеміолог з Нью-йоркського університету, в результатах свого дослідження, опублікованого в журналі JAMA Network Open.

Джерело: The Epoch Times

Художница Мэри Маттингли сконструировала специальную установку для имитации системы водоснабжения Нью-Йорка. Её наполнили местными растениями и оснастили системой гравитационного питания.

Сферическая конструкция под названием Watershed Core обучает зрителей процессу фильтрации дождевой воды. Своим изобретением Маттингли привлекает внимание к проблеме экономии водных ресурсов и их повторного использования.

Агрегат выполнен в форме сферы высотой 3 метра и установлен в Проспект-парке в Бруклине. Он имитирует работу дренажного бассейна города с его тоннелями, резервуарами и акведуками.

Конструкция состоит из металлических подносов, а внутри располагаются зелёные насаждения. Дождевая вода попадает в неё по специальным отверстиям и проходит несколько этапов очистки при помощи природных фильтров растений, почвы, камней и песка.

В процессе задействуется также слой углеводов, избавляя жидкость от бактерий и грязи. Такая очистка называется фиторемедиацией.

Сфера стала частью программы Public Water, в которую входят цифровые и образовательные проекты, в том числе и Watershed Core.

После дождя вода через подносы стекает в ёмкости, расположенные на дне конструкции. Очищенную воду можно смело использовать для бытовых нужд и даже питья.

Если дождь долгое время отсутствует, воду добавляют прямо из Проспект-парка. Для этого предусмотрена резервная система с использованием ведер и ручного насоса.

Художница осуществила свою задумку с More Art, некоммерческой художественной компанией Нью-Йорка, направленной на развитие социально-ориентированных проектов паблик-арта.

Чтобы повысить осведомлённость о проблемах водоснабжения, была также создана пешеходная экскурсия, соединяющая установку с Проспект-парком, где находится природная система очистки воды. Она была сооружена совсем недавно, чтобы очищать водоток парка от веществ, из-за которых появляются различные водоросли.

Читайте далее:

В Дании создали уличную плитку, которая поливает растения дождевой водой

Очистка дождевой воды с помощью песка: уникальный метод

В очах люблячих господарів домашні вихованці навіть в дорослому віці залишаються все тими ж зворушливими малюками, якими вони були в перші тижні свого життя. Втім, часто і самі улюбленці у своїй уяві анітрохи не змінюються! Навіть величезні суворі собачища ніяк не можуть звикнути до нової ролі і здаються собі маленькими щенятками. Подивімося на їхні дитячі звички, які викликають тепер не тільки розчулення, але і сміх!

Це не собака велика, це господиня надто маленька

Відчуваю себе як вафельний ріжок, в який поклали гігантську порцію морозива

Ми з чоловіком просто сиділи на підлозі і розмовляли, як раптом

Колись син був більший, ніж наш пес

Я і моє однорічне цуценятко…

Хто сказав, що гойдалки подобаються тільки маленьким?

Тепер він займає стільки місця, що двом дорослим вже не сісти.

Коли все ще пам’ятаєш, як тебе носили в теплій кофтині

Прокидайся, господарю! Тобі що, важко встати?

Він міг би дотягнутися до столу і просто стоячи на підлозі …

Що ж, все логічно — кількість ніжності і любові в таких собак пропорційна їхнім розмірам!

В очередной раз права на свободу мысли, совести и религии — все эти основные свободы, изложенные во Всеобщей декларации прав человека 1948 года и ратифицированные Австралией, подвергаются нападкам.

На этот раз угроза исходит от недавнего решения правительства Палащук в Квинсленде отказать религиозным больницам и учреждениям по уходу за престарелыми в праве отказываться от проведения эвтаназии в случае ее легализации. (*Анастейша Палащук — премьер штата Квинсленда в Австралии с 14 февраля 2015 года. Источник – Wikipedia).

Большинство религиозных медицинских учреждений, а также учреждений по уходу за престарелыми, выступают против того, чтобы врачи признали законным умерщвление пациентов путем введения смертельных лекарств — процесс, который модно называть “добровольной помощью при смерти”, или VAD (voluntary assisted dying).

Такие штаты, как Виктория, Тасмания и Западная Австралия, которые уже легализовали эвтаназию, признали право отдельных врачей отказаться от этой практики по соображениям совести. Но только Южная Австралия распространила это право на отказ по соображениям совести и на религиозные организации.

Теперь правительство Квинсленда нашло способ обойти эту досадную проблему институционального религиозного отказа по соображениям совести с помощью хитроумной лазейки.

Согласно предлагаемому законопроекту, религиозное учреждение, в котором находится пациент, требующий “добровольной помощи при смерти”, но слишком больной, чтобы его можно было перевезти, будет вынуждено разрешить врачу или другому практикующему врачу, занимающемуся эвтаназией, прийти в помещение для введения смертельной дозы.

Не обращая внимания на тех, кто имеет глубокие убеждения против практики эвтаназии, её сторонники настаивают на её легализации во имя сострадания и облегчения страданий тех, кто говорит, что их страдания стали невыносимыми.

В Квинсленде это “сострадание” теперь будет распространяться на тех, кто находится в религиозном учреждении, но признан неспособным его покинуть. И все это несмотря на энергичные возражения религиозных лидеров штата, чьи учреждения обеспечивают около четверти всех больничных коек в штате.

Каждый раз, когда законопроект о легализации эвтаназии представляется на рассмотрение парламента штата, его сторонники дают торжественные заверения в том, что совесть всегда будет уважаться, что протоколы, регулирующие её применение, будут строгими, а категории лиц, имеющих право на смерть, не будут расширяться.

И по мере того, как каждый последующий штат обращает своё внимание на легализацию эвтаназии, эти заверения оказываются всё более “резиновыми”.

Квинсленд стал последним штатом, где был принят закон, в то время как независимый член парламента Нового Южного Уэльса уже готовит его к обсуждению на конец года, однако, по состоянию на данный момент, квинслендская версия закона содержит самые либеральные положения.

Так, прогноз смерти от “подходящего заболевания” должен быть не 6, а 12 месяцев; так называемое “право на смерть” для тех, кто считается “слишком больным, чтобы его можно было перевезти”, теперь всегда будет превалировать над индивидуальным или институциональным отказом по соображениям совести; врачи, занимающиеся вопросами смерти, будут иметь более или менее беспрепятственный доступ к медицинским учреждениям; и вместо того, чтобы требовать, чтобы пациент первым поднимал вопрос о возможности “добровольной помощи при смерти”, теперь это может сделать врач.

Легализация эвтаназии стремительно распространяется по всей Австралии, и ожидается, что до конца года во всех штатах будут приняты законы, делающие эту практику законной в той или иной форме – несмотря на то, что фактическая ее реализация может быть отложена на многие месяцы.

Противники легализации эвтаназии признают, что культурный “прилив” не в их пользу, и что, мало что может получиться от их попыток.

Очевидно, что многие люди в Австралии сейчас хотят иметь возможность попросить врача закончить их жизнь за них, когда они посчитают, что время пришло; и они спокойно относятся к идее о том, что медицинская помощь, оказываемая врачами и медсестрами, будет выходить за рамки актов заботы и превращаться в акты убийства.

Однако не менее очевидно, что этот всплеск прогрессивных “реформ”, утверждающих, что все это делается ради “сострадания”, “достоинства” и избежания “страданий”, является пренебрежением к фундаментальным свободам, закреплённым в международных документах, таких, как Всеобщая декларация прав человека.

Он угрожает смести в сторону взвешенные опасения многих людей, которые имеют глубокие религиозные или не религиозные убеждения, против практики эвтаназии.

Так называемые “прогрессисты” достаточно легко прислушиваются к либеральному идеалу уважения свободы мысли, совести и религии.

Но “энтузиазм” Квинсленда в отношении легализации практики эвтаназии и навязывания религиозным учреждениям юридического обязательства участвовать в ней ясно показывает, что сторонники эвтаназии не допустят, чтобы эти фундаментальные свободы помешали их рвению к новоявленному “праву на смерть”.

Источник: The Epoch Times

После Брексит для граждан ЕС желающих работать в Великобритании действуют строгие иммиграционные правила. Это привело к нехватке водителей грузовиков, с которой правительство теперь хочет бороться в краткосрочной перспективе.

Из-за проблем с поставками продовольствия и бензина в Великобритании правительство в порядке исключения одобрило 10 500 рабочих виз для иностранных специалистов.

Это позволит привлечь в страну 5000 водителей грузовиков и 5500 специалистов по переработке птицы, как объявило в воскресенье вечером Министерство транспорта в Лондоне. Переходное соглашение призвано позволить им работать в Великобритании до кануна Рождества. Правительство надеется, что этот шаг поможет пополнить полки супермаркетов и магазинов игрушек перед праздничным сезоном.

По данным Ассоциации автоперевозчиков, в Великобритании не хватает около 100 000 водителей грузовиков. Именно поэтому в последние недели полки супермаркетов то и дело остаются пустыми. В последнее время также возникли проблемы с доставкой бензина и дизельного топлива на автозаправочные станции. Другие отрасли также жалуются на огромные пробелы на рынке труда. Одной из причин этого являются строгие иммиграционные правила после Брексит, которые затрудняют приезд квалифицированных рабочих.

По заявлению министра транспорта Гранта Шаппса, визы будут доступны с октября. Кроме того, правительство полагается на комплекс мер по привлечению большего числа водителей грузовиков. Среди прочего, планируется, что в армии будут работать инструкторы по вождению, с целью устранить огромное отставание в сдаче экзаменов по вождению.

Источник: The Epoch Times

Международная пресса оглядывается на 16 лет правления канцлера Меркель. Вердикты неоднозначны. Но ясно одно: преемнику правительства будет нелегко.

Незадолго до выборов в Бундестаг международные СМИ в очередной раз подвели итоги 16 лет правления канцлера Ангелы Меркель.

Голландская газета De Telegraaf отметила, что канцлер Меркель обычно “долго думала” перед принятием решений. Однако в своём обзоре газета критикует Меркель за отсутствие “тщательного обдумывания” двух важных событий: один раз в её решении инициировать отказ от ядерной энергетики в Германии после аварии реактора в Фукусиме, а второй раз в её решении открыть границы для беженцев и мигрантов — без участия европейских партнеров.

Первое решение поставило Германию в зависимость от российского газа, а второе решение дало толчок развитию партии АдГ (Альтернатива для Германии). “Через 50 лет Меркель вряд ли будет в списке великих немецких лидеров”, — уверена газета.

Британская газета The Guardian назвала Меркель “чемпионом политики консенсуса”. В условиях возрождающегося национализма и сильной политической поляризации на Западе роль Меркель должна была заключаться в проведении на мировой арене политики, основанной на консенсусе и правилах.

Строгие меры жесткой экономии, наложенные на южноевропейские государства во время европейского долгового кризиса начала 2010-х годов — на которых настаивали Меркель и её тогдашний министр финансов Вольфганг Шойбле — “были глубоко ошибочными и антидемократическими”. В ходе этого процесса, продолжает газета, не были устранены реальные недостатки экономической архитектуры еврозоны. Обратный результат, по мнению Guardian, привёл к тому, что национализм снова вошёл в моду.

“Миру будет Меркель не хватать”

Испанская La Vanguardia пишет о Меркель, что она утвердила Германию в качестве “ведущей экономической державы”. В целом, газета оценивает её экономическую политику как позитивную. Газета уверена, что с уходом Меркель многое изменится. Более того, немцам “придётся заново учиться” жить без Меркель. Для многих Меркель стала бы не только канцлером, но и “канцлером Европы”.

Шведское издание Dagens Nyheter придерживается аналогичной точки зрения: “Миру будет Меркель не хватать”, — пишет газета. Меркель прошла удивительный путь, начав в ГДР и став самой влиятельной женщиной в мире. Во время её канцлерства Германия выглядела “стабильной”. Но у Меркель были и слабые стороны. Она была склонна “колебаться при принятии сложных решений” и “скорее реагировать, чем управлять”. Балансовый отчёт, согласно Dagens Nyheter, имеет много плюсов, но также и минусов.

Французская газета Libération отметила, что стиль Ангелы Меркель был “уникальным” и что он может не сработать снова.

“Спустя 15 лет после избрания Меркель она стала настолько неотъемлемой частью немецкого ландшафта, что трудно представить страну без неё, так же как сеть автомагистралей и горы Веттерштайн не могут внезапно исчезнуть. Можно подозревать, что её преемник будет склонен перенимать её способ управления — избегать перемен, реагировать на кризисы после их возникновения, проявлять солидарность при каждом вызове, защищать крупный бизнес, независимо от того, загрязняет он окружающую среду или нет. Но нет уверенности, что этот подход сработает снова. Страна отстает от времени по всем основным вопросам — цифровизация, климат, общественный транспорт, энергетический переход”, — пишет Libération.

Португальская газета Público описывает наследие эпохи Меркель как “тяжелое”: её наследие противоречиво, “где-то между кризисами и упущенными возможностями”. В качестве примеров в статье приводятся кризис евро, кризис беженцев и коронавирусный кризис. В последнем случае, в отличие от кризиса евро, Меркель добилась того, чтобы в ЕС преобладала солидарность против принципа жесткой экономии. Это сделало Европу сильнее.

По её словам, послужной список Меркель на международном уровне также противоречив. Он начался с защиты идеалов демократии и прав человека, а закончился довольно приглушенными по отношению к России и Китаю интересами немецкой промышленности. При Меркель Германия стала третьей по величине торговой державой, но “геополитический компонент” явно отсутствовал. Но это то, что нужно Германии и Европе. “Трудная задача для наследников после эпохи Меркель”, — пишет Público.

Меркель не стала снова баллотироваться в канцлеры после 16 лет работы и, вероятно, навсегда уйдёт из политики.

Источник: The Epoch Times

До сих пор нет доказательств бесплодия после вакцинации от коронавируса, но связь между вакцинацией и нарушениями менструального цикла правдоподобна и должна быть исследована. Врач-репродуктолог доктор Мейл приходит к последнему выводу в “Британском медицинском журнале”.

Нарушения менструального цикла после вакцинации от коронавируса пока не выявлены как частый побочный эффект вакцин. Тем не менее, количество случаев увеличивается. — И “связь между изменениями менструального цикла после вакцинации от Covid-19 [является] правдоподобной”, — пишет доктор Виктория Х. Мейл из Института репродуктивной биологии и биологии развития при Королевском колледже Лондона. В своей редакционной статье в “Британском медицинском журнале” врач-репродуктолог призывает “провести расследование”.

Недостаточно данных для четких выводов

К 2 сентября в Агентство по регулированию лекарственных средств и товаров медицинского назначения (MHRA) в Великобритании поступило около 30 000 сообщений об изменениях менструаций или неожиданных вагинальных кровотечениях после вакцинации от Covid-19. В большинстве случаев месячные нормализовались в следующем цикле.

В целом, MHRA, сравнимое по своей роли с немецким Институтом Пауля Эрлиха, заявила, что данные мониторинга не показали никакой связи между менструальными изменениями и вакцинами против Covid-19. По её словам, количество сообщений невелико как по отношению к количеству вакцинированных людей, так и по отношению к распространённости нарушений менструального цикла в целом.

Доктор Мейл критически относится к этому утверждению, поскольку способ сбора данных затрудняет получение чётких выводов. Поэтому, говорит она, необходимы подходы, которые лучше подходят для сравнения частоты изменения менструального цикла среди вакцинированного и невакцинированного населения.

Инфекция, иммунный ответ или вакцинация?

Сообщения об изменении менструального цикла после вакцинации Covid-19 поступили и на мРНК, и на аденовирусные вакцины. По мнению доктора Мейла, это говорит о том, что если связь и существует, то она, скорее всего, обусловлена иммунным ответом на вакцинацию, а не каким-либо конкретным компонентом вакцины.

На самом деле, на менструальный цикл может влиять иммунный ответ организма на сам вирус, добавила д-р Мейл. В одном исследовании было установлено, что примерно у четверти женщин, инфицированных SARS-CoV-2, нарушилась менструация.

Если связь между вакцинацией и изменениями менструального цикла подтвердится, люди, желающие пройти вакцинацию, смогут заранее подготовиться к возможному изменению цикла, объясняет она. При определённых обстоятельствах в данном контексте также возможно обновление информации о лекарствах.

Между тем, доктор Мейл советует другим врачам рекомендовать своим пациенткам сообщать о любых изменениях в менструации или неожиданных вагинальных кровотечениях после вакцинации. И все, кто сообщает об изменении месячных, продолжающемся в течение нескольких циклов, или о новом вагинальном кровотечении после менопаузы, должны лечиться в соответствии с обычными клиническими рекомендациями для этих состояний.

Отсутствие бесплодия, но меньшее количество детей

Большинство зарегистрированных нарушений менструального цикла носят кратковременный характер, но исследование этой потенциальной побочной реакции остаётся крайне важным для успеха программы вакцинации, заключает доктор Мейл. “Важный урок заключается в том, что в будущих исследованиях нельзя пренебрегать влиянием медицинских вмешательств на менструацию”.

Пока, добавляет она, также нет доказательств того, что вакцинация от Covid-19 влияет на фертильность. С другой стороны, есть свидетельства того, что “многие женщины” откладывают или отказываются от планов завести детей из-за пандемии.

По данным опроса, треть тех, кто рассматривал возможность беременности до пандемии, ещё не пытались забеременеть или больше не рассматривают (дальнейшую) беременность.

“Наши результаты показывают, что первоначальная вспышка Covid-19 заставила женщин дважды подумать о расширении своих семей. В некоторых случаях они сократили число детей, которых в конечном итоге собирались иметь”, — резюмирует профессор, доктор Линда Г. Кан, эпидемиолог из Нью-Йоркского университета, в результатах своего исследования, опубликованного в журнале JAMA Network Open.

Источник: The Epoch Times

Коли ми їмо, щоб відволіктися від важких почуттів, ми не помічаємо справжнього рішення проблеми.

Якщо під час пандемії ви стали занадто часто заглядати до холодильника, значить є причина, чому ви їсте, навіть якщо не голодні. З початком пандемії COVID-19 різко зросла кількість людей з розладами харчової поведінки. Навіть ті, у кого не було діагностовано харчових розладів, помітили, що з початком пандемії вони стали частіше переїдати емоційно.

Щоб позбутися цієї згубної звички, важливо розглядати емоційне харчування не як основну проблему, а як симптом, який зникне сам по собі, як тільки буде вирішена корінна проблема.

Корінь емоційного переїдання ― наша нездатність правильно обробляти емоції. Можливо, ви вже спробували поширені поради щодо протистояння емоційному харчуванню. Наприклад, прийняти ванну, зайнятися якоюсь справою, щоб відволіктися, або зателефонувати другу.

Хоча жодна з цих порад не є неправильним, але існує більш глибока прихована причина, через яку люди продовжують повертатися до шафи з печивом. Можливо, з вами було таке: ви відчули бажання емоційно поїсти, проте потім відволіклися прогулянкою, але як тільки повернулися додому, тяга поїсти знову з’явилася, особливо, пізно ввечері. Чому?

Коли ви намагаєтесь відволіктися від емоційного харчування, не впоравшись з самими емоціями, ви уникаєте проблеми, а не вирішуєте її. Наприклад, прогулянка. Так, вона служить тимчасовим відволіканням, але пам’ятайте, сама їжа вже відволікає вас від емоцій. Додаючи ще одне відволікання ― прогулянку, не звертаючи увагу на емоції, які викликали тягу до їжі, ви лише ще більше додаєте шарів відстані від справжньої проблеми.

Емоційні їдці одужують швидше, коли перестають намагатися відволіктися або придушити свої емоції, а замість цього вчаться ефективними способами справлятися з ними. Хоча зовні це може виглядати, як проблема з їжею, але оскільки ви використовуєте саме цей механізм подолання, важливо пам’ятати, що емоційне харчування є результатом неправильного поводження з емоціями.

Коли ви працюєте зі своїми емоціями безпосередньо та успішно, це усуває корінне бажання емоційного харчування, а також інші способи глушіння. Існує багато методів боротьби з емоціями, не піддаватися їм. Багато з цих прийомів включають кілька основних, але простих кроків.

Крок 1: Розвивайте обізнаність без осуду

Ми не можемо змінити те, чого не бачимо, тому усвідомлення ― це завжди перший крок до зміни звички. Ви коли-небудь ловили себе на тому, що заглядали до холодильника машинально, не розуміючи, як опинилися біля нього? Або ж їли печиво за печивом, ледве скуштувавши його смак, тому що думали про щось інше?

Наша бездумність у повсякденній поведінці дуже легко може перетворитися на бездумне харчування. Усвідомленість ― один з основних компонентів уважності, що є абсолютною протиотрутою від бездумності.

Коли ви станете усвідомлено працювати над собою, значить вже на правильному шляху до зміни себе, особливо якщо можете без осуду спостерігати за своєю поведінкою, як через об’єктив. Тоді, напевно, ви зможете більш об’єктивно, а не емоційно ставитися до своїх звичок і спокійно виправляти себе.

Крок 2: Дозвольте емоціям і почуттям існувати

Як говорить стара приказка: «Те, чому ви противитеся, наполегливо тримається». Якщо боїтеся своїх емоцій, то будете витрачати енергію на те, щоб уникати їх або відштовхувати. Чим більше енергії ви даєте своїм емоціям, тим міцнішими стають вони. І саме ці звички зроблять ваші емоції ще сильнішими та гнітючими. А коли зможете спокійно підходити до них, без страху, то буде легше впоратися з ними.

Наступного разу, коли на вас нахлинуть емоції, позначте, що саме ви відчуваєте в той час. Потренуйтеся, дозволяючи схвильованому стану бути, але усвідомлюючи, що з часом цей стан зміниться. Практикуйте спокій, розслабляючи тіло й дихання, навіть при наявності неприємних переживань. Чим більше ви зможете заспокоїтися під час внутрішнього дискомфорту, тим менше будете намагатися уникнути своїх емоцій за допомогою їжі.

Крок 3: Визначте свою справжню потребу

Емоційні їдці мають величезну перевагу, тому що в той момент, коли хочуть емоційно поїсти ― це сигнал про те, що у них є потреба, яка не задовольняється. А це означає, що вони можуть використовувати цей сигнал на свою користь: запитати себе, що «мені дійсно потрібно саме зараз», а потім задовольнити цю потребу сповна.

Нещодавно одна наша клієнтка відчула силу цього методу на собі. Після напруженого дня на роботі вона виявила, що машинально взяла пакет чипсів і почала їсти. Як тільки вона усвідомила, що робить, зупинилася, щоб визначити, що справді потребує. Не засуджуючи себе за те, що вдалася до їжі, вона запитала себе: «Що мені дійсно потрібно прямо зараз?»

І тут же згадала, що хотіла відпочити від роботи, а вдалася до їжі, хоча не була голодна. Потім подумала, що краще прогулятися, і вийшла на вулицю подихати свіжим повітрям, перемкнути думки з роботи на тіло й дихання. Під час прогулянки, спочатку вона зосередилася на диханні, щоб розслабитися, потім від душі помилувалася краєвидами. Прислухавшись до своїх емоцій, вона дала собі те, чого дійсно потребувала, тому бажання емоційно поїсти природним чином відпало.

Зверніть увагу, хоча її висновок полягав у прогулянці, проблему вирішила не сама прогулянка. Скоріше, це була її здатність усвідомлювати, зупинятися і запитувати себе, що їй дійсно потрібно. Якщо хтось ігноруватиме ці три кроки і просто використовуватиме прогулянку як відволікання, то може не отримати таких же багатообіцяючих результатів, як вона.

Емоційне харчування не має нічого спільного із самою їжею, а швидше пов’язано з тим, як людина поводиться з емоціями. Коли вона можете продуктивно працювати з переживаннями, то потреба пригнічувати їх, боротися або уникати цих емоцій зникає, так само як і емоційне переїдання.

Якщо у вас сьогодні з’явилося бажання заїсти емоції, потренуйтеся зцілити своє ставлення до цього за допомогою ваших же емоцій. Як тільки ви навчитеся це робити, то вже не матимуть значення, ні важкий робочий день, ні пандемія, бо ви матимете інструменти, за допомогою яких можна впоратися з усім цим і перемогти.

Кеті Папо допомогла людям з усього світу покінчити з безладним харчуванням, яке тривало десятиліттями, і змінити ставлення до їжі. Вона також спеціалізується на примусовому переїданні та харчовій залежності. Для отримання додаткової інформації, підписуйтесь на її електронну розсилку, слідкуйте за щотижневими подкастами або відвідайте її веб-сайт katiepapo.com.

Джерело: The Epoch Times

Здібності дитини, сильні сторони її мислення залежать перш за все від типу інтелекту, який їй притаманний. Сучасні вчені виділяють цілих 8 типів інтелекту. І якщо правильно визначити, яким типом інтелекту володіє конкретна дитина, то це дуже допоможе батькам і педагогам в розвитку сильних її сторін.

Правильний вибір дитячого саду

Дуже корисно буде віддати дитину в той дитячий садок, в якому педагоги займаються розвитком різних типів інтелекту своїх підопічних. Чудовим прикладом такого дитячого саду є “Ля-малюк”. Ось посилання, перейшовши за яким, ви зможете дізнатися про всі переваги цього київського дитячого садка. Він знаходиться на Оболоні, а його педагоги практикують авторську програму, спрямовану на розвиток всіх 8 типів дитячого інтелекту.

Деякі з 8 типів інтелекту

Якщо дитина рухлива, їй до душі активні ігри і при цьому вона вміє добре контролювати і координувати свої рухи, то можна з упевненістю говорити про те, що їй притаманний тілесно кінестетичний тип інтелекту. Діти з таким інтелектом можуть стати хорошими спортсменами і відмінно проявити себе в інших сферах, в яких потрібна фізична активність. Наприклад, якщо записати таку дитину на заняття хореографією, то, найімовірніше, вона досягне на цьому терені успіху.

Візуально-просторовий інтелект проявляється у виражених здібностях дитини до малювання, ліпленні з пластиліну і глини. Такій дитині легко втілювати свої думки й образи, що виникають в голові, у своїй творчості. Якщо ви помічаєте, що ваша дитина обожнює малювати і ліпити з пластиліну, добре передає форми предметів, любить возитися з фарбами і фломастерами, то все це можна вважати ознаками візуально-просторового інтелекту. В майбутньому така дитина може стати хорошим художником, дизайнером, скульптором.

Ще один тип інтелекту називається музичним. Однак, якщо дитина любить слухати музику, то це ще не говорить про наявність у неї музичного інтелекту. А ось якщо вона не тільки слухає музику, а й намагається складати її самостійно, музикувати, вистукувати ритми на різних предметах, то це вже ознаки музичного інтелекту. Музика приносить такій дитині справжню насолоду, і саме в цьому напрямку її і варто розвивати. Дитині з музичним інтелектом варто купити гітару або фортепіано, записати в музичну школу.