Темна сторона японського суспільства стала темою дискусії, що пройшла в Центрі ім. Вудро Вільсона 20 лютого, де декілька японських учених розповіли про різні аспекти жорстокого суспільства, змученого проблемами.
Серед зачеплених тим – зв’язок між організованою злочинністю і насильством за політичним замовленням, відхилення від соціальних норм серед молоді, низький рівень народжуваності, високий відсоток самогубств і «постійна» часткова зайнятість. Один із прикладів тяжкого становища японського суспільства – феномен «хікікомори». Це коли молоді люди закриваються у своїй кімнаті і відмовляються ходити на роботу або в школу, розмовляти з друзями і вести нормальне життя.
Якудза: японська організована злочинність
Ейко Маруко Синіавер, асистент професора історії в коледжі Вільямса, розповіла про витоки якудзи, японської організованої злочинності, і про те, як вона перетворилася на жорстоку зброю націоналістично налаштованих політичних партій.
Синіавер говорить, що в кінці 17 століття і в 18-му столітті власники гральних будинків утворили мафіозні клани, що привело до появи могутніх босів. Деякі торговці з поганою репутацією, які торгують сумнівними товарами, також почали вимагати захисту контрольованої сфери. Дві ці групи кримінального бізнесу привертали жорстоких найманців і з часом розвинулися в «політичних хуліганів». У Японії ці люди стали частиною політичної сцени, проявляючи насильство щодо політичних опонентів.
У довоєнній Японії якудза могла брати участь в придушенні повстань і лівих партій та ідей. За словами Синіавер, насильство з боку якудзи зробило свій внесок у зниження кількості політичних партій в 30-х роках.
Після війни якудза відродилася і до недавнього часу залишалася вірною своїй жорстокій природі. Ця схильність поступово почала знижуватися в 1960-і роки, і особливо в 1970-х, коли суспільство стало нетерпимішим до проявів насильства, що існували у минулому.
Незважаючи на участь в незаконній діяльності, якудза стала інститутом в політичній практиці. Синіавер стверджує, що для більшої частини сучасної історії політичне насильство інституціоналізувалось, і визнає, що Японію можна охарактеризувати як «жорстоку демократію».
Ентоні Бруно в «Gangsters & Outlaws» заявив, що вплив якудзи на японське життя набагато вищий, ніж у організованої злочинності в США. Чисельність якудзи, що налічує 110 000 активних членів, у багато разів перевищує кількість членів організованої злочинності в США (20 000). Причому кількість жителів Японії в два рази менша, ніж в Америці. Політично вони пов’язані з правими націоналістами.
Загублене покоління
Коли японський економічний міхур лопнув на початку 1990-х, японська молодь, особливо ті, хто мали лише середню освіту або нижче, втратили гарантію того, що вони зможуть знайти роботу з повною зайнятістю. «Працедавцям довелося в корені переглянути умови, на яких вони могли б наймати працівників під час випробувального терміну», – говорить Мері До. Брайнтон, професор соціології в Гарвардському університеті.
У 1990-х роках для кожного випускника середньої школи було 3,3 робочих вакансії. Останніми роками ця кількість скоротилася удвічі. Для випускників університетів можливість влаштуватися на роботу також знизилася, але професор Брайтон більшою мірою зосереджувалася на особах із середньою освітою і звільнених, яких це торкнулися значно більше. Молоді люди страждають від ненормативної зайнятості, постійно випадаючи з числа робочий сили. Кількість часткової зайнятості серед молоді з 1993 по 2003 рр. досягла майже 30%. У 2003 р. вперше кількість частково зайнятих японців з середньою освітою, перевищила відсоток тих, що працюють на повну ставку.
Наслідки для цих молодих людей виявилися такими спустошлиівими. Вони відчувають, що не можуть одружитися і створити сім’ю, маючи лише тимчасову роботу або працюючи на півставки, і багато компаній неохоче переводять частково зайнятих працівників на повну зайнятість.
«Таким чином, 32-річній людині, яка, можливо, ніколи не працювала на повну ставку, компанія швидше віддасть перевагу 20-річному працівникові. У міру того, як Японія переходила до іншого ринку праці, ціле покоління виявилося загубленим», – говорить Брайнтон.
Хікікоморі: специфічна японська сучасна аномалія
Економічний крах в Японії привів до нової форми антисоціальної поведінки: молоді люди віддаляються від суспільства, фізично закриваючись у своїх кімнатах впродовж місяців або навіть років.
Хікікоморі виникли лише з економічним зростанням і розладом соціальної системи, ставши віддзеркаленням «її жорсткості і дисфункції», – пише Майкл Ціиленцигер в «Позбавляючи сонця: як Японія сама створила своє загублене покоління» (2006).
Слово «хікікомори» в буквальному перекладі означає когось, хто замкнувся та ізолювався від суспільства. Вони не хочуть або не можуть ні з ким спілкуватися, навіть зі своїми друзями. «Кількість хікікомори складає близько мільйона молодих людей, 80% з яких – хлопці», – говорить Ціленцігер, журналіст-володар Пулітцеровської премії, який зараз працює в Каліфорнійському університеті в Берклі.
Хікікоморі, з якими Ціленцігер зустрічався, були нездібні або не хотіли виходити з будинку і залежали від своїх батьків, які залишали їм їжу біля дверей їхньої спальні. Він говорить, що вони з підозрою ставилися до людей і були нездібні зав’язувати близькі стосунки з людьми. Ціленцігер також відзначає, що після досліджень було виявлено, що вони не страждали від шизофренії, агорафобії або психозу.
За словами Ціленцігера, хікікомори – це не просто «зіпсовані діти». Швидше, ці відлюдники бунтують проти японської системи, позбавленої гнучкості, відповідно до якої діти починають ходити в школу в ранньому віці, повинні складати дуже важкі іспити, і потім, на роботі, бути дисциплінованими.
«Тоді як європейська і американська молодь може відкрито виражати свою індивідуальність, японське суспільство не заохочує незалежність, – говорить Ціленцігер. – Лише усередині себе залишається можливість відшукати безпечне місце для бунту. Це також пояснює, чому серед високорозвинутих країн в Японії найвищий рівень самогубств». У «Позбавляючи сонця» Ціленцігер пише, що молоді люди, з якими він спілкувався, «часто виявлялися розумними, відкритими, чуйними людьми, повними незаперечних ідей і глибокого розуміння про суспільство і про самих себе». Їх спальня стає єдиним безпечним місцем, де вони можуть виразити свій протест.
