Учёные из Массачусетского технологического института создали прототип робота, который может печатать дома́ из доступных материалов. Автономный робот способен построить купол диаметром 15 метров и высотой 4 метра менее чем за 14 часов. Этот робот называют будущим строительства: он способен воплотить в жизнь самые невероятные проекты сооружений.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
Сегодня строительство опирается на традиционные технологии, известные людям сотни лет. Они являются опасными, продолжительными и энергоёмкими. Планы по-прежнему стандартизированы, а здания возводятся из отдельных материалов. Поэтому эта отрасль имеет большой потенциал для усовершенствований.
Команда разработчиков Mediated Matter из MIT предлагает свой вариант решения — они работают над созданием робота Digital Construction Platform (DCP), который похож на гигантский 3D-принтер на колёсах. Но принцип его работы отличается от привычной 3D-печати зданий: он не стоит на месте, а может свободно перемещаться.
При максимальной скорости 0,5 м/с DCP может быстро распечатать всё здание в соответствии с предварительно загруженным планом. Робот состоит из гусеничной платформы, которая часто встречается на стройплощадках, но на этом сходство с привычной техникой заканчивается.
#img_center_nostream#
#img_center_nostream#
На платформе расположена большая роботизированная рука, на её конце имеется меньшая и более точная роботизированная рука, которая направляет строительную насадку и используется для заливки бетона с большой точностью, для распыления изоляционного материала или точного создания структуры с использованием ряда материалов различной плотности.
Команда из MIT говорит, что структуры, построенные с помощью DCP, могут быть выполнены быстрее по сравнению с обычными методами. Это также может обеспечить повышенный уровень сложности, поскольку в процессе можно легко добавить различные материалы.
Общая стоимость DCP составляет $244,5 тысяч.
Как говорят разработчики, робот DCP не сможет в одночасье и полностью трансформировать строительную отрасль. Прототип создан для того, чтобы продемонстрировать потенциал технологии передвижного 3D-строительства.
Координатори кампанії «Міста для життя. Київ» створять кліматичну стратегію для столиці, реалізація якої допоможе зробити місто знову зеленим, чистим і більш комфортним для життя. Подібна стратегія є першою для України, але поширена в розвинених країнах.
#img_center_nostream#
Ця комплексна стратегія базується на наступних основних моментах:
• озеленення (нові зелені зони і т.п.);
• розвиток технологій енергоефективності;
• застосування відновлюваних джерел енергії;
• розвиток велоруху;
• поліпшення енергоефективності приміщень;
• спостереження за викидами в атмосферу.
Ці та інші напрямки стратегії зможуть якісно змінити місто і життя киян на краще, кажуть координатори кампанії.
У той час як у США і країнах ЄС практика подібних стратегій дуже поширена, для України це буде перший досвід, повідомляє «».
Чотири роки тому КМДА замовляла розробку кліматичної стратегії, тому зараз експерти разом із активістами проаналізують наявні дані і, можливо, допрацюють і приймуть цю стратегію.
Що буде в документі? По-перше, це заходи, необхідні для підтримки нормального життя в період екстремальних погодних і екологічних умов: спеки, тепла, смогу і т.п. По-друге, введення системи екоосвіти, заходи зі зменшення кількості сміття (роздільне збирання, пункти прийому вторсировини) і т.п.
Уже через місяць планується почати процес прийняття стратегії. А її реалізація розрахована на кінець цього року або травень наступного.
Координаторы кампании «Города для жизни. Киев» создадут климатическую стратегию для столицы, реализация которой поможет сделать город вновь зелёным, чистым и более комфортным для жизни. Подобная стратегия является первой для Украины, но распространена в развитых странах.
#img_center_nostream#
Эта комплексная стратегия базируется на следующих основных моментах:
озеленение (новые зелёные зоны и т.п.);
развитие технологий энергоэффективности;
применение возобновляемых источников энергии;
развитие велодвижения;
улучшение энергоэффективности помещений;
наблюдение за выбросами в атмосферу.
Эти и другие направления стратегии смогут качественно изменить город и жизнь киевлян к лучшему, говорят координаторы кампании.
В то время как в США и странах ЕС практика подобных стратегий очень распространена, для Украины это будет первый опыт, сообщает «».
Четыре года назад КГГА заказывала разработку климатической стратегии, поэтому сейчас эксперты вместе с активистами проанализируют имеющиеся данные и, возможно, доработают и примут эту стратегию.
Что будет в документе? Во-первых, это меры, необходимые для поддержания нормальной жизни в период экстремальных условий погоды и экологии: жары, тепла, смога и т.п. Во-вторых, введение системы экообразования, меры по уменьшению количества мусора (раздельный сбор, пункты приёма вторсырья) и т.п.
Уже через месяц планируется начать процесс принятия стратегии. А её реализация рассчитана на конец этого года или май следующего.
У більшості українських чоловіків серед елементів одежі знайдеться хоча б одна вишивана сорочка. Так було завжди: і в минулі століття, і в наші дні. З плином часу змінюються традиції, приходять нові покоління, та вишиванка залишається з українцем як універсальний одяг. Її можна одягати на свята, а також носити в повсякденному житті. Адже це не просто елемент одягу. Вишивка для українця — частина його світогляду, вона є символом родинних зв´язків, справжнім архетипом української нації.
Гарна вишиванка — яка вона?
Звичайно, сучасні вишиванки для чоловіків трохи відрізняються від тих сорочок, що носили наші дідусі. Полотно стало більш тонким, ніжним, а кольори на нитках — яскравішими. З´явилися нові елементи візерунку, яких не було раніше. Та все ж справжня вишиванка — річ неймовірно метафорична; її символізм, основні закони виготовлення, не змінювались віками.
Класична сорочка завжди повинна відрізнятися яскравим візерунком, мати широкі рукави, що звужуються в кінці, а також закруглений воріт. Така сорочка вишита на натуральній, зазвичай льняній чи бавовняній, тканині.
Відносно характеру шиття — звичайно, класикою є чоловічі сорочки ручної роботи. Хоча досить пристойно виглядають також сорочки, вишиті машинним способом.
Різні типи вишиванок
Чоловічі вишиванки можуть бути як білими, так і чорними. Кожна з них має свою особливість, і було би неправильним вважати, що одна краща від іншої.
Вишиванки «біллю»
Вишиванка чоловіча білим по білому виникла, за твердженнями вчених-етнографів, десь на Полтавщині. Вона потребує особливого хисту від майстрині, адже її візерунок створений тінню, рельєфом ниток. Ці нитки додатково обробляють воском, жиром,щоб вони мали особливий блиск та структуру. Такі вишиванки відображають філософію справжніх людських почуттів — глибоких, та ніби прихованих від очей сторонніх людей.
«Чорні» вишиванки
Вишиванка чоловіча чорна поступається своєю популярністю традиційним вишитим сорочкам. Деякі люди вважають її символом печалі, але це хибна думка. Такі сорочки традиційно носили літні люди; вони розглядалися, як символ мудрості, родючої землі. Зазвичай батько передавав чорну вишиванку своєму синові, що уособлювало своєрідну естафету життєвого досвіду. Крім того, чорна вишиванка набагато практичніша в повсякденному житті, ніж традиційна біла. Мабуть, саме це повертає такій сорочці колишню популярність.
Зараз вишита сорочка в Україні переживає нечуваний попит! Молодь, зберігаючи традиції минулого, вносить в вишивану сорочку свої мотиви. Так, наприклад, з´явились вишиті сорочки та футболки чоловічі з коротким рукавом, яких майже не було раніше.Вона живе, розвивається, і це тішить! Та все ж дуже важливо, щоб за «модним фасадом» не забувалося — на цьому полотні вишите все наше життя.
*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.
ⓅСтандартный триммер для травы не годится для подравнивания кустарников. С этой работой справляется кусторез, предназначенный для подрезки тонких веток. Не так давно у двух узкоспециализированных инструментов появился многофункциональный конкурент – триммер-кусторез, он же мультитриммер.
Особенности универсальных триммеров
Триммер-кусторез конструктивно почти не отличается от обычной мотокосы. Садовый инструмент данного типа также имеет прямой вал, D- или T-образную рукоятку, бензиновый или электрический двигатель. Разница заключается лишь в количестве и типе режущих инструментов.
Обычный триммер для травы оснащается триммерной головкой – катушкой с леской диаметром от 1,2 до 4 мм. Некоторые мощные модели дополняются ножами, которые могут срезать бурьян и даже тонкие ветки.
В комплектацию мультитриммеров помимо стандартных режущих инструментов входят и другие насадки – кусторезы и сучкорезы. У таких моделей рабочая часть (насадка) отделяется от рукоятки.
К разряду мультифункциональных садовых инструментов относится модель Bosch AMW 10, оснащенная тремя насадками – триммером, кусторезом и сучкорезом (цепная пила). Еще больше возможностей обеспечивает бензокоса Husqvarna 128 LDx, которую можно использовать в качестве триммера, мотоножниц, воздуходува, сучкореза и даже культиватора.
Виды триммеров-кусторезов
Универсальные триммеры-кусторезы отличаются типами режущих инструментов. Функции триммера могут выполнять косильные головки с кордом и всевозможные диски / ножи (пластиковые или металлические) – восьмизубые, перфорированные, мульчирующие, двухзубые и пр.
Нередко триммерами-кусторезами считаются модели, которые помимо триммерной головки комплектуются металлическим диском (вроде цепной пилы). Такие агрегаты подходят для скашивания растительного покрова, но не для декоративной стрижки кустов.
Для подрезания кустарника лучше использовать универсальные триммеры с насадкой-кусторезом. Насадка представляет собой продолговатый вращающийся режущий элемент – пильную шину длиной 45-70 см. С помощью такого ножа можно выполнять значительный объем работ за более короткое время. Многофункциональные модели имеют длинную штангу (аналог телескопической рукоятки у штангового кустореза), позволяющую подрезать ветки на высоте до 3 метров.
Советы по выбору
Идеальный триммер-кусторез должен сочетать достаточную производительность и легкий вес. Учитывайте, что вам придется удерживать агрегат на весу как минимум несколько минут. Если вы не планируете выполнять большие объемы работ, отдавайте предпочтение более легким и компактным моделям с электрическим двигателем.
Обратите внимание на рукоятки – для стрижки кустов наиболее удобны круглые (D-образные) варианты. Модели с T-образными ручками должны оснащаться дополнительными рукоятками, позволяющими удерживать инструмент в поднятом положении (при обработке кустарника). Отдавайте предпочтение триммерам-кусторезам, оснащенным разгрузочными приспособлениями – подвесками (ранец с поясом) или двойными ремнями.
*Комментарий: редакция не несёт ответственности за содержание и мнения, изложенные в статьях со знаком Ⓟ.
Нещодавно нашу інтерактивну мапу «Куди здати відходи» доповнили 200 новими пунктами прийомів вторсировини. Таку велику роботу провели студенти під керівництвом доцента кафедри фізичної географії та картографії Бодні Оксани Вікторівни. Що підштовхнуло їх до цього, і чому вони взяли участь у цьому важливому всеукраїнському проекті, — в інтерв’ю «Великої Епохи».
#img_center_nostream#
Нашу редакцію надихнула обізнаність і участь молоді щодо такої непростої екологічної проблемі як забруднення навколишнього середовища, і ми взяли інтерв’ю у Бодні Оксани Вікторівни.
Як викладач курсу «Основи екології», вона намагається не просто донести знання до студентів, а й навчити їх звертати увагу на екологічну ситуацію, що склалася на сьогоднішній день в Україні та світі. Адже кожен з нас причетний до проблем навколишнього середовища і може зробити внесок в її поліпшення.
ВЕ: Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея включити в процес навчання практичну роботу з пунктами прийняття відходів по мапі? Оксана Бодня: Ідея наповнення ресурсу з прийняття вторинної сировини виникла у мене після ряду Дзвінків моїх друзів: «Оксано, ти точно маєш знати … Куди можна здати лампочки-економки? Батарейки вже здаю в супермаркеті, а ось чула, що лампочки не можна теж викидати». Або таке питання: «Купив нові шини. Що робити зі старими, куди їх можна викинути або здати? Але так, щоб недалеко їхати, тому що через все місто не поїду». Я зрозуміла, що у наших людей є бажання хоч щось здавати на вторинне перероблення або утилізацію, але у них немає часу шукати пункти Всієї мережі, зате ми щодня проходимо повз таких пунктів і не знаємо про це. Для того щоб допомогти своїм друзям, я почала думати про створення єдиного ресурсу з пунктами приймання вторсировини. Я зупинилась на інтерактивній мапі «Великої Епохи».
ВЕ: Скажіть, чому ви вибрали саме наш ресурс для проведення робіт ваших студентів?
Оксана Бодня: Витративши вечір на пошуки в інтернеті, я можу запевнити, що дана мапа є найбільш повною серед аналогів і все ж зрозуміло, що вимагає подальшого наповнення та постійного оновлення.
Крім того, що мапа «Великої Епохи» є найбільш наповненою з точки зору кількості пунктів, вона ще й містить поділ на різні типи відходів. Я бачила кілька інтерактивних мап з пунктами приймання батарейок, макулатури та ПЕТ-пляшок, або ж мапи окремих міст (в основному Києва). Крім всіх цих переваг, мапа «Великої Епохи» має досить зрозумілі умовні позначення, будь-який користувач має можливість додати нові пункти без попередньої реєстрації та отримання на те відповідного доступу. За 5 хвилин я додала новий пункт приймання батарейок, який ми недавно встановили на кафедрі фізичної географії та картографії ХНУ, через 2 дні мені надійшло підтвердження, і пункт з’явився на мапі. Я побачила, що даний ресурс «живий» і його можна наповнювати.
Оксана Вікторівна сказала, що на початку цього навчального року, крім інтересу до свого предмету, вона побачила ще особливий потенціал студентів-географів 2 курсу, на якому вона викладає «Основи екології».
Оксана Бодня: Побачила, що їм не просто цікаво слухати лекції або доповідати на семінарах, я побачила деяку небайдужість до того, про що вони говорять. Я вже шість років викладаю цю дисципліну. Щороку є небайдужі студенти, це зрозуміло. Але в цьому році я побачила, що таких небайдужих більшість, а можливо, і вся група. Я вирішила, що не можна пропустити такої можливісті. Подумала, що їх обов’язково треба залучити до чогось корисного. Саме тоді мені прийшла ідея долучити їх до наповнення ресурсу «Куди здати відходи».
ВЕ: Оксана, поділіться, будь ласка, як ви втілили ідею участі студентів в роботі з мапою, і якою була їхня реакція на таке незвичайне завдання?
Оксана Бодня:Звичайно, для нормальної роботи треба було це якось вписати в навчальний процес. Всі ми зайняті й, мабуть, трохи ліниві. Розуміємо, що це треба робити та не завжди поспішаємо. Я це добре розуміла, коли вирішила запропонувати студентам наповнити ресурс. Саме тому я вирішила заохотити їх до роботи. Я запропонувала студентам нанести по 1-3 пункти в рамках одного із завдань практичної роботи з дисципліни.
За два місяці вони здали роботу. Я була приємно вражена результатами. Завданням було нанесення 1-3 пунктів, але більшість студентів внесли по 5-7, а то і по 10 пунктів на мапу. Мої надії на «екологічну свідомість» студентів цього курсу виправдалися. Їм дійсно було цікаво, у них виник навіть якийсь азарт. Особливо серед тих студентів, які проживають в гуртожитку. В районі гуртожитку уздовж проспекту, який веде до університету, в радіусі 2-3 км вони відзначили всі пункти, які могли там існувати. Вичерпавши всі пункти навколо гуртожитку, спорткомплекс і університет, вони почали шукати нові пункти у своїх рідних населених пунктах, куди їздять до батьків на вихідні. Таким чином, було нанесено понад 10 нових районних центрів, яких досі не існувало на мапі. Крім точок у нових населених пунктах, близько 100 місць приймання були внесені в містах та смт, які вже існують на мапі.
Тепер, коли мої друзі задають мені питання «Куди я можу здати …», я відразу їх направляю на мапу «Куди здати відходи».
Чесно кажучи, коли я почала працювати зі студентами над наповненням ресурсу, я почала помічати у своєму мікрорайоні пункти приймання вторсировини. Виявляється, я кожен день іду на зупинку через пункт приймання макулатури, скла і пляшок. Ще 2 пункти містяться за 10 хвилин вільної прогулянки пішки. І це тільки у моєму маленькому мікрорайоні на околиці міста Харкова.
#img_center_nostream#
Спостерігаючи за своїм оточенням, Оксана Бодня помітила, що, попри всі труднощі та незнання людей всіх правил сортування сміття, все ж українське суспільство стає більш цілісним і відповідальним. Українці, за її словами, готові взяти пряму участь у виправленні екологічної ситуації, яка склалася.
Оксана Бодня: Мої товариші збирають батарейки та люмінесцентні лампочки, дзвонять мені, коли хочуть здати шини та пластик на утилізацію, везуть все сміття в урни після пікніка… Спостерігаючи, як мої студенти й мої друзі «не географи» починають замислюватися над тим, що до супермаркету можна взяти пакетик з дому, скляну пляшку потрібно поставити під сміттєвий бак, щоб її хтось здав, а батарейки треба віднести до найближчого супермаркету, я бачу, що наше суспільство готове сортувати сміття. А одна моя студентка вже шиє разом зі своєю бабусею екологічні сумки із тканини старих парасольок і дарує друзям … Чистота навколишнього середовища починається з кожного з нас! Я переконана в цьому! І якщо держава не забезпечує його роздільний вивіз, то ми можемо самостійно віднести його по дорозі в магазин або на зупинку.
Ми попросили описати «складність і позитив», з якими зіткнулися студенти 2 курсу групи ГГ-21, яка брала участь в цьому проекті. Вони з ентузіазмом поділилися своїм досвідом і переживаннями з нами.
#img_center_nostream#
Студентка Юлія Сержантова розповідає, що їй найбільше сподобалося в самому завданні:
– Найцікавішою стала умова наносити об’єкти своєї області, району або міста. При оформленні пунктів приймання важливо було вказати точну адресу і номер телефону, за яким можна перевірити наявність пункту приймання і підтвердити назву прийнятої сировини. Хотілося знайти якомога більше таких об’єктів, тому на допомогу приходили друзі та рідні, які, випадково побачивши такий пункт приймання, відразу мені телефонували. А далі все йшло машинально, і за короткий термін було нанесено досить багато об’єктів. Спочатку, зізнатися чесно, я мало вірила у правдивість сайту, не дивлячись на його красивий дизайн і важливість для людей і народу. Все змінило одне повідомлення, яке прийшло від співробітника «Великої Епохи», з проханням уточнити номер телефону одного з об’єктів. Після цього мій особистий інтерес до цього сайту став набагато вищим, і з’явилася віра в те, що це реальна робота, яка принесе величезну користь як людям, так і навколишньому середовищу. Адже кожна людина і нація в цілому має борг перед природою — піклуватися про неї і не завдавати величезної шкоди, інакше природа відповість тим же.
Олексій Сауленко говорить про реальні проблеми, з якими зіткнувся, виконуючи це завдання, і рішеннями, які до нього прийшли в процесі самої участі:
– Завдання із нанесення на мапу електронних пунктів вторинної сировини було чимось новим у порівнянні з тим практичними завданнями, які я звик отримувати на курсах в університеті. Воно давало результат, яким можу скористатися я або інші люди. На жаль, досить багато пунктів приймання вторсировини працюють не на благо навколишнього середовища, а є частиною тіньового бізнесу. Особливо важкий стан справ зі здачею металевих відходів: пункти або відмовляються їх приймати взагалі, або приймають, а паралельно з ними — люки, дроти з ліхтарних стовпів та інше майно, яке ні в якому разі не можна утилізувати. Також такі пункти служать місцем заробітку для бездомних, і, при всій повазі до цієї категорії людей, це часто відштовхує інших від бажання здати непотрібні відходи.
Решту пунктів я знайшов за допомогою мережі інтернет, перевіряв актуальність інформації за кількістю згадок на різних сайтах і датою публікації. У процесі виконання завдання я періодично замислювався про екологічну ситуацію в моєму місті та країні, і про те, як її можна поліпшити. Оскільки мова йшла про збір даних по пунктах приймання вторинної сировини, найбільше думок виникало про відходи та способи їх утилізації.
Коли мова йде про утилізацію відходів, тут теж спливають проблемні моменти: так, я нещодавно дізнався, що на всій території Україн є тільки один завод, який переробляє батарейки. Для інших відходів, особливо токсичних чи важко переробних, ситуація теж не краща. На тлі цього виникають обґрунтовані сумніви. Наприклад, мій друг поставив мені питання: «Навіщо в Україні сортувати відходи, якщо їх ніде переробляти? Простіше тоді все викинути одним пакетом на смітник».
Природно, такий стан справ має змінитися на краще, і я замислився над способами, якими цього можна досягти. По-перше, слід зробити так, щоб турбота про природу в цілому і сортування відходів зокрема викликали позитивні емоції, оскільки на даний момент багато речей, пов’язаних з раціональним природокористуванням, викликають почуття провини і відчуття примусу. Найпростіший спосіб це зробити — організовувати флешмоби в соцмережах, знімати відеоролики про те, що турбота про навколишнє середовище — це просто і весело. По-друге, потрібно перейти від принципу примусу до самоорганізації. Класичний приклад — це коли кожен прибирає територію свого будинку за власним бажанням. По-третє, потрібно вибирати активну або пасивну модель турботи про навколишнє середовище. Активна — це волонтерство, участь у проектах, інвестиції в охорону природи та відповідну інфраструктуру. Якщо людина не готова до цього, то вона може вибрати також важливу пасивну роль – вона передбачає шанобливе і дбайливе ставлення до навколишнього середовища в тому стані, в якому вона є зараз. І хоча б моральну підтримку тих людей, які згодні зайняти активну позицію і взятися за роботу.
Студентка Яна Іхненко ділиться своїми поставленими цілями та висновками:
– Отримавши завдання по екології знайти пункти приймання вторсировини та нанести їх на мапу, ми були трохи спантеличені та не розуміли, як це здійснити. Але, познайомившись із сайтом «Велика Епоха», це виявилося досить-таки цікавим і захопливим заняттям.
Для початку яскравим прикладом для нас став пункт приймання батарейок, який розміщено безпосередньо в нашому університеті. Це і було першим кроком до добрих справ. А потім все виходило якось само собою. Побачивши випадково пункт приймання батарейок в супермаркеті, я вже автоматично заходила на сайт і додавала отриману інформацію. Для мене було важливо знайти якомога більше таких об’єктів і поділитися ними з усією країною. Адже ця мапа — дуже корисна штука. Вона дозволяє, як би це пафосно не звучало, зберегти нашу природу. Я вважаю, що в кожному, навіть найменшому, населеному пункті, повинні бути такі точки приймання вторсировини. Адже кожна людина і нація в цілому впливає на навколишнє середовище, стан якого з кожним роком залишає бажати кращого. Але не всі замислюються над тим, що чекає наших нащадків у майбутньому. І потрібно навіть не роздумувати, а діяти просто зараз. В першу чергу необхідно звернути увагу на те, як ми бездумно викидаємо відходи, в той час як можна, особливо не переймаючись, прискорити процес їх перероблення. Вже сьогодні кожен з нас може почати виправляти екологічну ситуацію нашої країни, всього лише натиснувши декілька кнопок. Завдяки мапі «Куди здати відходи» абсолютно будь-яка людина може врятувати частинку нашої природи, лише правильно розподіливши відходи. Разом ми зробимо своє місто чистішим, а країну — кращою!
Редакція «Велика Епоха» дякує студентам, доценту кафедри, а також куратору групи за їх турботу, працю і підтримку, а також бажає успіхів у навчанні й роботі!
У найближчі дні в Києво-Могилянській академії з’явиться громадський город, а посадити рослини на ньому зможуть усі охочі.
#img_center_nostream#
Архітектор Сергій Ковальов та випускниця академії Катерина Ковтун запрошують киян взяти участь у заході «»: висадити свою рослину і підписати її. За бажанням можна доглядати за нею, а коли настане час — подарувати або з’їсти плоди власного врожаю.
На заході Сергій Ковальов допоможе придумати і зібрати форми для спільного городу. А Катерина Ковтун розповість, як зробити діжку, оформити грядку, як вибрати рослину, і відповість на всі запитання.
Сергій Ковальов кілька років працював у Бразилії в бюро Atelier Metropolitano, де розробив проект міста в лісах Амазонії. Зараз Сергій застосовує свій досвід на практиці й активно займається міськими проектами в Києві. Разом з ГО «Либідь Є» вони почали робити перші воркшопи, зокрема річкову сцену біля Либеді на вулиці Фізкультури, Сергій в інтерв’ю «Хмарочос».
Де: м. Київ, вул. Волоська, 10. Києво-Могилянська Академія, 2-й плац.
Коли: 6 травня 2017 року з 12.00 до 16.00 — створення саду, з 16.00 до 18.00 — робота з рослинами.
В ОАЕ відкриється найбільший у світі завод з переробки відходів і насамперед електронного сміття, акумуляторів і кондиціонерів. Цей завод допоможе ліквідувати багато видів токсичних і потенційно небезпечних відходів та захистити від забруднення воду, яку використовують фермери.
#img_center_nostream#
Будівництво заводу планується на території Dubai Industrial Park площею 2,1 гектарів. Він стане найбільшим підприємством з утилізації, здатним щорічно переробляти близько 40 тисяч тонн відходів електроніки, повідомляє .
В іншому випадку це сміття може бути незаконно продане за кордон або викинуте на місцеве звалище, що завдасть шкоди навколишньому середовищу.
Друковані плати, що містять такі метали, як миш’як, кадмій, свинець і ртуть, розкладаються на звалищах, виділяючи канцерогенні токсини, які просочуються в ґрунт і підземний водоносний горизонт ґрунту. Ці токсини можуть проникати в їжу і викликати проблеми зі здоров’ям. Значна частина води, використовуваної ОАЕ для поливу врожаю, надходить з підземних джерел води, які можуть бути забруднені через неправильно утилізовану електронну техніку.
Проект будівництва представила Enviroserve UAE, що спеціалізується на питаннях екологічно безпечної утилізації відходів.
«Наша нова комплексна переробна установка стане справжнім поворотним моментом в області переробки електронних і спеціалізованих відходів у Дубаї і ширше — в регіоні Близького Сходу. Ми будемо використовувати швейцарську технологію для електронних відходів із нульовим рівнем викидів в атмосферу і нульовим впливом на землю», — сказав Стюарт Флемінг, виконавчий директор групи Enviroserve в ОАЕ.
По всій будівлі заводу будуть встановлені фотоелектричні панелі для максимального використання в роботі енергії сонця. Завод перероблятиме споживчу електроніку, а також промислові прилади і військову техніку, включаючи спеціалізовані відходи, такі як лампи і аерозольні балони.
Центр також буде єдиним спецпідприємством зі зворотним отриманням холодагентів в ОАЕ.
«У DIP ми рішуче підтримуємо екологічно безпечні рішення в рамках наших стратегічних зобов’язань з просування сталого виробництва та соціально-відповідальної практики. Ми впевнені, що цей проект стане ініціатором розвитку стійкого ринку електронного управління відходами в регіоні», — сказав Абдулла Белхул, виконавчий директор Dubai Wholesale City, що входить до складу парку.
Відкриття заводу заплановано на кінець цього року. Вартість такого заводу оцінюється в $32 мільйона.
Переробка електронних відходів вкрай важлива і для України. Приносьте відпрацьовану електронну техніку до пунктів прийому, вона не повинна потрапляти на загальні звалища!
В ОАЭ откроется крупнейший в мире завод по переработке отходов и в первую очередь электронного мусора, аккумуляторов и кондиционеров. Этот завод поможет ликвидировать многие виды токсичных и потенциально опасных отходов и защитить от загрязнения воду, которую используют фермеры.
#img_center_nostream#
Строительство завода планируется на территории Dubai Industrial Park площадью 2,1 гектара. Он станет крупнейшим предприятием по утилизации, способным ежегодно перерабатывать около 40 тысяч тонн отходов электроники, сообщает .
В противном случае этот мусор может быть незаконно продан за границу или выброшен на местную свалку, что нанесёт ущерб окружающей среде.
Печатные платы, содержащие такие металлы, как мышьяк, кадмий, свинец и ртуть, разлагаются на свалках, выделяя канцерогенные токсины, которые просачиваются в почву и подземный водоносный горизонт почвы. Эти токсины могут проникать в пищу и вызывать проблемы со здоровьем. Большая часть воды, используемой ОАЭ для полива урожая, поступает из подземных источников воды, которые могут быть загрязнены неправильно утилизированной электронной техникой.
Проект строительства представила Enviroserve UAE, специализирующаяся на вопросах экологически безопасной утилизации отходов.
«Наша новая комплексная перерабатывающая установка станет настоящим поворотным моментом в области переработки электронных и специализированных отходов в Дубае и шире — в регионе Ближнего Востока. Мы будем использовать швейцарскую технологию, которая в основном будет относиться к электронным отходам с нулевым уровнем выбросов в атмосферу и нулевым воздействием на землю», — сказал Стюарт Флеминг, исполнительный директор группы Enviroserve в ОАЭ.
По всему зданию завода будут установлены фотоэлектрические панели для максимального использования в работе энергии солнца. Завод будет перерабатывать потребительскую электронику, а также промышленные приборы и военную технику, включая специализированные отходы, такие как лампы и аэрозольные баллоны.
Центр также будет единственным спецпредприятием по обратному получению хладагентов в ОАЭ.
«В DIP мы решительно поддерживаем экологически безопасные решения в рамках наших стратегических обязательств по продвижению устойчивого производства и социально-ответственной практики. Мы уверены, что этот проект станет инициатором развития устойчивого рынка электронного управления отходами в регионе», — сказал Абдулла Белхул, исполнительный директор Dubai Wholesale City, входящего в состав парка.
Открытие завода запланировано на конец этого года. Стоимость такого завода оценивается в $32 миллиона.
Переработка электронных отходов крайне важна и для Украины. Приносите отработанную электронную технику в пункты приёма, недопустимо, чтобы она попадала на общие свалки!
В ближайшие дни в Киево-Могилянской академии появится общественный огород, а посадить растения на нём смогут все желающие.
#img_center_nostream#
Архитектор Сергей Ковалёв и выпускница академии Екатерина Ковтун приглашают киевлян принять участие в мероприятии «»: высадить своё растение и подписать его. При желании можно ухаживать за ним, а когда настанет время — подарить или съесть плоды собственного урожая.
На мероприятии Сергей Ковалёв поможет придумать и собрать формы для совместного огорода. А Екатерина Ковтун расскажет, как сделать кадку, оформить грядку, как выбрать растение, и ответит на все интересующие вопросы.
Сергей Ковалёв несколько лет работал в Бразилии в бюро Atelier Metropolitano, где разработал проект города в лесах Амазонии. Сейчас Сергей применяет свой опыт на практике и активно занимается городскими проектами в Киеве. Вместе с ОО «Либідь Є» они начали делать первые воркшопы, в частности летнюю сцену у Лыбеди на улице Физкультуры, Сергей в интервью «Хмарочосу».
Где: г. Киев, ул. Волошская, 10. Киево-Могилянская Академия, 2-й плац.
Когда: 6 мая 2017 г. с 12.00 до 16.00 — создание сада, с 16.00 до 18.00 — работа с растениями.
