Представляємо Вашій увазі колекцію жіночого одягу весна 2009 від дизайнера Памели Роланд (Pamela Roland), представлену 10 вересня на тижні моди Mercedes-Benz у Нью-Йорку.
#img_gallery#
Представляємо Вашій увазі колекцію жіночого одягу весна 2009 від дизайнера Памели Роланд (Pamela Roland), представлену 10 вересня на тижні моди Mercedes-Benz у Нью-Йорку.
#img_gallery#
Хочу навести кілька красномовних прикладів, що не все так добре в датському королівстві.
По-перше, почастішали випадки найгрубіших порушень Закону, в т.ч. і катувань в міліції, з боку осіб керівного складу МВС на місцях (рівень зам.начальників райвідділів тощо). Виглядає так, що Міністерство втратило можливість контролювати ситуацію на місцях. І що Міністерство і деякі райвідділи міліції існують окремо. В них — керують свої «міністри», панують свої «закони» , а точніше — беззаконня та повне свавілля.
Ось один із прикладів. Так один із колишніх спів-керівників Дарницького райвідділу міліції в м. Києві, який мав звання підполковник міліції на той момент, в присутності підлеглих (5 — 6 молодших за званням офіцерів) особисто катував 18-ти річного підозрюваного аби примусити його давати показання проти себе. При цьому, як з’ясувалось вже в суді при розгляді кримінальної справи, цей підполковник міліції брав підозрюваного і бив його головою о залізобетонну стіну, бив його по колінним чашечкам — і так до втрати свідомості тощо.
Кінець-кінцем він таки примусив невинувату особу «взяти на себе» вбивство, яке він не вчиняв. На даний момент мій підзахисний Новіцький Євген, який під примусом та в результаті застосування до нього катувань написав «явку з повинною» — вже майже 16 місяців перебуває під вартою в Київському СІЗО — доки іще триває суд. Але вже цілком очевидно, що обвинувачення вичерпало всі докази, і виявилося — що дана особа дійсна невинувата. І що це — помилка слідства, що справжні вбивці розгулюють на свободі.
І що ми бачимо в результаті? Службове розслідування даних фактів незаконного поводження з боку працівників міліції фактично не проводилось. Ані цей підполковник, ані його підлеглі із Дарницького райвідділу Києва, які теж катували мого підзахисного Євгена Новіцького і вибивали із нього зізнання у скоєнні злочину, якого він не вчиняв, — не понесли ані кримінальних, ані дисциплінарних, ані навіть дисциплінарних стягнень.
Навпаки за досягнення в розслідуванні даного злочину та інших злочинів, напевно, із застосування в т.ч. тих самих незаконних методів підполковник із Дарниці отримує підвищення в званні — і нову посаду — перший зам. начальника Солом’янського райвідділу міліції в м. Києві.
Виклики до суду в якості свідка полковник ігнорує повністю, на судові засідання — не з’являється (починає «хворіти» тощо). І без того затягує розгляд кримінальної справи в суді.
Другий випадок, про те, як прапорщик областю командував. Даний випадок мав місце в м. Житомирі в березні 2008 року. Працівники ДАЇ м. Житомира без особливих на те причини вирішили познущатися над офіцером погран.військ Валентином Колійчуком. Колійчука було жорстоко побито групою працівників ДАІ (Колійчук в результаті отримав середньої тяжкості тілесні ушкодження і майже 3 місяці провів на стаціонарному лікуванні). Потім аби «замести» сліди вчиненого злочину, один із прапорщиків житомирського ДАІ, який найбільш завзято його бив, облив одежу Колійчука горілкою, і повіз його на мед.огляд оформляти факт алкогольного сп’яніння. Пізніше, експертиза крові показала, що Колійчук не був у стані алкогольного сп’яніння.
Працівники житомирського ДАІ склали рапорти та відібрали письмові пояснення від імені неіснуючих свідків (показання 5-ти із 7 свідків були сфабриковані) і передали їх до Корольовського районного суду (дану інформацію може підтвердити Військова прокуратура Житомира, яка розслідувала дану справу), де, навіть без виклику підозрюваного Колійчука було заочно визнано винним у вчиненні злісної непокори працівникам міліції за ст. 185 КпАП.
Аж до кінця літа 2008 року ані служба внутрішньої безпеки МВС в Житомирській області, ані прокуратура Житомирської області не побачила жодних порушень Закону в діях працівників ДАІ. Проте 28.08.2008 Уповноважений Верховної Ради з прав людини відкрила провадження в цій справі та доручила Генеральній Прокуратурі та МВС розслідувати цей кричущий випадок беззаконня.
І останнє. Почастішали випадки грубого втручання в роботу адвокатів (шляхом несанкціонованого прослуховування мобільних переговорів тощо) та застосування працівниками міліції, які перебувають під слідством (за фактами незаконного поводження, перевищення влади та службових повноважень), погроз до свідків та скаржників — жертв катувань, і аж до погроз фізичною розправи щодо останніх. Приклад — нещодавня справа щодо вокзальної міліції Лінійного управління Південно-Західної залізниці у місті Києві.
Двоє будівельників (Вородай та Переста) стали жертвою немотивованого насилля, яке застосовувалось до них працівниками міліції Київського залізничного вокзалу. Після прес-конференції 15.08.08 в Інтерфаксі, присвяченої цьому кричущому випадку беззаконня та свавілля з боку працівників міліції, які розстрілювали ні в чому неповинних громадян Вородая та Переста з пістолету (з гумовими набоями, в т.ч. стріляли в пах та інші частини тіла!!!) — нами були направлені скарги в усі інстанції. Одна із скарг була передана особисто мною заступнику керівника міліції Лінійного управління Південно-Західної залізниці у місті Києві. Після чого почали прослуховувати мій телефон. Почалися дзвінки невідомих осіб на телефонні номери моїх близьких та знайомих (вважаю, що таким чином шукали, «вираховували» Пересту та Вородая). Їх таки вирахували. І вже 4–5 вересня 2008 року потерпілому від катувань Вородаю почали телефонувати на мобільний телефон невідомі особи і вимагати аби він забрав (відкликав) свою заяву із транспортної прокуратури міста, інакше — в нього з’являться проблеми зі здоров’ям…
Вважаю, що якщо як в цьому випадку — правди ніде діти, і якщо особи — працівники МВС перебувають під слідством, то центральний апарат Міністерства і Міністр повинні були б відсторонити даних офіцерів від виконання службових обов’язків (принаймні тимчасово — до кінця розслідування).
Отже, вважаю, що всі вищевикладені факти свідчать про те, що стан справ із дисципліною і дотриманням законності в своїй роботі працівниками міліції — незадовільний. Ані Міністр (при всій повазі), ані Кадрова служба міністерства, ані служба внутрішньої безпеки МВС (як центральна так і на місцях) не в силах зупинити потік насилля, жорстокості (як мотивованої так і немотивованої) та свавілля, яке супроводжує роботу міліції останнім часом. Потрібні — кардинальні рішення, нові підходи.
Необхідно відсіяти «зерна від плевел». Потрібна безкомпромісна, жорстка, принципова позиція міністра та центрального апарату МВС в усьому, що стосується ефективного, повного та швидкого розслідування даних і подібних до цих фактів. Покарання винних працівників міліції, які практикують тортури, катування та знущання над мирними громадянами в своїй повсякденній роботі (необхідно широко застосувати до таких нерадивих працівників не тільки дисциплінарні стягнення, але й звільнень з лав органів внутрішніх справ, передавати побільше таких матеріалів до прокуратури з метою порушення кримінальних справ тощо). Тільки в цьому випадку органи внутрішніх справ зможуть очиститися від «оборотнів в погонах», нерадивих та непрофесійних кадрів. І тільки тоді звання працівник міліції матиме позитивне забарвлення, асоціюватиметься із Законом, викликатиме повагу та довіру у громадян.
Веремієнко Олег Ігорович,
Адвокат
м. Київ, 10.09.2008
+38-050-947-5564
http://avvocato-oleg.livejournal.com
На тижні моди Mercedes-Benz в Нью-Йорку дизайнер Марк Джейкобс (Marc Jacobs) представив ретро-коллекцию одягу і аксесуарів для Marc by Marc Jacobs.
#img_gallery#
Представляємо Вашій увазі колекцію жіночого одягу весна 2009 від американської художніци-модельєра Донни Каран (Donna Karan), представлену 12 вересня на тижні моди Mercedes-Benz у Нью-Йорку.
#img_gallery#
22 вересня, в день відкриття виставки, вперше буде проведений поліграфічний інвестиційний форум, на якому експоненти з 11 країн світу, включаючи США, Німеччину, Чехію, Швецію, Іспанію та ін. обговорюватимуть нинішній стан справ у друкарській індустрії України та її привабливість для закордонного інвестора.
В рамках заходу відбудеться третя національна «Книжкова виставка-ярмарок-2008», на якій можна буде придбати світову класику, підручники, словники, антикварну книгу, книги-іграшки, книги іноземними мовами та ін.
До того ж, вперше на ярмарку представлятиметься вживане обладнання (Second Print). Тут без посередників можна буде продати власне надлишкове та купити необхідне поліграфічне приладдя.
На думку організаторів, цікавою для фахівців буде спеціалізована експозиція «Широкоформатний друк» та експозиція спеціальних видів друку. Одночасно у рамках виставки «Поліграфія-2008» – сьома спеціалізована експозиція цифрових технологій для видавничо-поліграфічного та рекламного бізнесу «DIGIDRUK» та третя міжнародна спеціалізована виставка «Папір-2008».
Форми мови часто несуть у собі глибокий зміст. Одного разу я замислився, чому людина, погрожуючи комусь, каже: «Я тобі покажу…»
#img_right#Здавалося б, демонстрація чогось не може являти собою загрозу. Ну, показав, то й що? Ось якби вдарив, або порізав, ось тоді — так. Очевидно, древні знали більше нас, якщо поставили слово «покажу» нарівні з реальними фізичними погрозами.
Якось я піймав себе на тому, що дивлюсь на вазочку в формі єгипетської амфори. І тут я зрозумів, що мене приваблює саме її форма. Ця граціозна лінія не відпускала мене. Я пив її як нектар, я насолоджувався нею як божественним баченням. Я немов доторкнувся до пречистого джерела і не хотів залишати його.
Все, що ми бачимо, входить у нас. Не просто записується на підкірку, як у комп’ютер. Вона входить у контакт з основою нашої душі та взаємодіє з нею. І впливає на неї. Якщо це прекрасне зображення, то й наша душа стає чистішою. А якщо це бруд, то він просто бруднить душу, бруднить найдорогоцінніше, що є в людини. Можливо, на цьому й ґрунтується погроза «Я тобі покажу…» Тобто я забрудню найбільш дорогоцінне, що є в тебе. А це не порівняти з пошкодженням тіла. Тіло заживе, а от чи заживе душа? Оце дійсна загроза! Значить, людина повинна дотримуватися не тільки і не стільки гігієни тіла, скільки гігієни душі. А тепер подумайте, що ми бачимо постійно в своєму житті.
Якби ми показали пару сьогоднішніх фільмів людині, що жила декілька десятиліть тому, вона би просто відвернулася б або закрила обличчя руками. Їй важко було б дивитися на кров, насилля та секс, які сьогодні брудним потоком виливаються на нас та наших дітей з екранів. Але ми дивимося. Чи не говорить це про те, що ми вже самі досить забруднилися і не відчуваємо цього бруду? Ми забруднили свої душі. Ми вже належимо до категорії тих, кому «показали». Хтось уже здійснив свою погрозу стосовно нас. Хтось уже «показав» усьому світові. І далі показує, а ми не відвертаємося. Нам уже нудно дивитися на березові гаї, на широту Дніпра, на політ чайки. Нас це не хвилює. Телеекран веде нас на короткому повідку. Але чи не самі ми зробили цей вибір? Невже ми не здатні повернутися до істинної краси? Невже ми не можемо очистити свої душі?
Коли я був малим, кожна машина на вулиці для мене мала своє обличчя. В прямому розумінні слова. Я бачив її очі, в кожної був свій вираз, свій характер.
Раніше автомобілі були зовсім інші — добрі та веселі. І світ був добрий. А можливо, це я був інший? От якби вдалося повернутися в той стан. Світлий, добрий, красивий. Недарма ж сказано, краса врятує світ.
Батьки-селяни повинні брати участь у жеребкуванні, щоб мати змогу вибрати хоч будь-яку школу для своєї дитини. Якщо після жеребкування вибір падає на школу, яка дуже далеко розташована, батьки не мають змоги змінити вибір, навіть якщо школяр зовсім маленький. Як інформує радіостанція «Вільна Азія», такий спосіб жеребкування практикується не тільки в провінції Хенань, а й у багатьох інших провінціях.
Згідно зі статистикою, у Китаї на цей час приблизно 200 млн селян проживають і працюють у містах. Вони виконують найбруднішу і фізично найважчу роботу, у такий спосіб упливаючи на розвиток цих міст. Однак при цьому вони залишаються самою безправною категорією населення Китаю. Хоча китайська влада постійно вимагає, щоб чиновники на місцях захищали інтереси селян, однак ці вимоги ніхто не виконує. Впродовж багатьох років стосовно прав селян не сталося ніяких значних поліпшень.
Китайський аналітик Фан Цзюе, який проживає у США, розповідає: «Однією із слабких ланок у китайській освіті є освіта селянських дітей. Сьогодні у Китаї нараховується більш ніж 100 млн людей без освіти, найбільшу частину з яких складають селяни.
Проблема полягає в тому, що управління освітою в Китаї здійснюється на основі прописки. У селян, що приїхали у місто, немає офіційної прописки, тому їхні діти не мають права на звичайних умовах піти вчитися у міську школу. Реформи стосовно системи прописок проходять дуже важко. Насправді, краще за все було б відокремити прописку від освіти і надати можливість учитися всім, незалежно від прописки».
За статистикою, у Китаї близько 20 млн дітей приїхали в міста разом зі своїми батьками-селянами. 9,3% з них не мають можливості здобути освіту, близько мільйона дітей селян не можуть піти своєчасно до школи після досягнення необхідного віку.
У статті також йдеться про те, що діти селян, яким хоч і вдалося влаштуватися до школи, проте зазнають там дискримінації. Наприклад, вони не можуть брати участь у різноманітних заходах, які проводить навчальний заклад або організованих на державному рівні; не можуть брати участь у відборі кращих учнів класу та школи; не можуть брати участь у спортивних змаганнях та ін.
Окрім цього, їхні батьки повинні платити дві додаткові плати за навчання — «плата за підтримку та допомогу» та «плата за уроки» — бо їхні діти не вважаються офіційними учнями. Для селян, що отримують найнижчу заробітну платню у місті, ця платня також є непосильним тягарем. Тому дуже часто вони віддають своїх дітей у спеціальні школи для немісцевих дітей — тих, хто приїхав на заробітки. Наприклад, у Пекіні з 400 тис. селянських дітей половина навчається саме у таких школах. У цих школах умови навчання дуже погані, рівень учителів також дуже низький. До того ж влада часто закриває ці школи. Приміром, нещодавно була закрита така школа в пекінському районі Хайдін, унаслідок чого приблизно 10 тис. селянських дітей втратили можливість навчатися.
На думку спеціаліста з проблем праці в Китаї пана Цайя Чунго, який проживає у Франції, «заробітна плата китайських селян низька, профспілок немає, тому їхнє становище у Китаї дуже жалюгідне. Наприклад, на них не поширюється страховка на лікування, — уточнив він. — Теоретично останнім часом селяни, які працюють у містах, отримують різні види страхування. Однак ці страховки не можна отримати на всій території Китаю. В багатьох провінціях узагалі немає відділень компаній, які надають ці види страхування. У Китаї також немає ніяких селянських неурядових установ, немає селянських газет, які допомогли б об’єднати їх та захистити їхні права».
Наприкінці статті говориться, що найбільша справедливість — це рівноправність в освіті. Якщо в Китаї мільйони дітей і далі будуть обмежені в здобуванні освіти й будуть тинятися на вулиці, то це не тільки негативно відіб’ється на їхньому майбутньому, але, що серйозніше, може створити загрозу стабільності всього китайського суспільства.
Понад 300 тис. жителів Тайваню вийшли 30 серпня на демонстрацію протесту проти політики нинішнього президента Ма Інцзю, спрямованої на зближення із владою китайської компартії, повідомило Центральне агентство новин (ЦАН).
Демонстрація проходила в адміністративному центрі Тайваню м. Тайбеї під девізом «Захистимо суверенітет, вимагаємо сонячного світла» і була присвячена 100 дням перебування при владі президента Ма Інцзю.
Хода почалася о 14.30 і завершилася через годину біля будинку уряду, де потім відбувся мітинг.
За словами організаторів, у ході взяли участь не тільки мешканці Тайбею, але й кілька тисяч чоловік, що приїхали спеціально для цього з інших міст Тайваню.
Учасники акції несли плакати, а також били в барабани, каструлі, скандували в мегафони, виражаючи своє невдоволення політичним курсом нового лідера, спрямованим на встановлення більш тісних зв’язків з комуністичною частиною Китаю.
Нагадаємо, що Тайвань зберігає політичну незалежність від китайської компартії з 1949 р. Але китайська влада вважає острів провінцією Китаю й невід’ємною його частиною.
#img_gallery#
Їхня молодша дочка Пу Фан розповіла кореспондентові, що її сестра загинула, й ця справа так ніким і не розслідувалася, тому її мама й почала звертатися до влади. «Мою маму багато разів арештовували й били», — сказала Пу Фан. Вона також повідомила, що суд ухвалив рішення виплатити мамі компенсацію розміром 4600 юанів ($650), але й досі вони не одержали ці гроші.
О 16 годині 29 серпня люди, чиї родичі загинули в нещодавньому ДТП, вийшли на центральну трасу № 107. Вони були невдоволені тим, як поліція розслідує цю справу, повідомив сайт «Сінсі шибао».
Протягом 30 хвилин траса була заблокована, після чого прибули поліцейські й умовили людей піти із траси. Але вже близько 17 години ці люди підійшли до будинку селищної адміністрації. Деякі озброїлися залізними лозинами та палицями. У результаті сталася сутичка з поліцією, багато людей було поранено.