Традиційна культура Туреччини налічує більше 900 років. Це країна з дуже багатою історією. Поступовий перехід від Візантії до Оттоманської імперії, пізніше – до Туреччини, викував традиції, звичаї, манеру поведінки, іноді протилежні європейським народам. Іслам теж здійснив на них величезний вплив, жорстко регламентувавши правила поведінки. Тому, відвідуючи Туреччину, необхідно знати деякі ази спілкування з місцевим населенням і дотримуватися їх, щоб не потрапити в халепу і бути правильно зрозумілим.
Правила поведінки у спілкуванні з турками
#img_left#У традиційній культурі Туреччини дуже цінується дотримання правил поведінки. Привітність, дружелюбність, увічливість – це ті якості, які турки цінують перш за все і завжди готові прийти вам на допомогу у скрутну годину. Для цього найкраще вивчити кілька фраз – це найкращий спосіб встановити більш тісний контакт з місцевими жителями. Можете в дорогу взяти маленький словничок, роздрукувати з Інтернету декілька часто вживаних висловів чи, врешті-решт, запитати у гіда, якщо вирішили побувати на екскурсії.
У традиційній культурі турків будинок, так само як і мечеть, уважається священною обителлю, тому, заходячи до неї, треба зняти взуття й залишити його біля входу. Розпивати спиртні напої на вулицях є поганим тоном поведінки і може викликати несхвалення. За традиціями, в більшості магазинів встановлені тверді ціни, тому, здійснюючи покупки, торгуватися з продавцями немає сенсу. А на базарі – якраз навпаки, вас можуть не зрозуміти, якщо не будете скидати ціну хоча б на третину чи на половину.
Жести й міміка у поведінці традиційної культури турків істотно відрізняються від європейських. Наприклад, слово «ні» виражається так: потрібно закинути голову вгору, або підняти брови, або завести очі вгору. При найбільшому виразі слова «ні» турок може використовувати всі прийоми одночасно та ще й язиком прицмокнути. При несхваленні чого-небудь можна почути у відповідь тривале цокання язиком, яке супроводжується киванням голови з боку в бік. Якщо похитування голови проводиться з маленькою амплітудою і при цьому голова нахилена злегка набік, то співрозмовник цим хоче сказати, що він не зрозумів або не розчув. Ще один цікавий заперечний жест у традиційній культурі поведінки турків, що позначає «спасибі, ні», висловлюється так: легкий уклін з прикладанням руки до грудей.
Якщо ви хочете випити, наприклад, чашку турецької кави, досить сказати «будь ласка». Слово «спасибі» означає ввічливу відмову. Жест «великий палець догори» краще не застосовувати: для турків він вважається образливим і має значення з несхвальним відтінком. За допомогою щіпки пальців, тримаючи їх вертикально вгору, можна висловити своє схвалення чого-небудь. Наш жест «до побачення» – помах п’ястю вгору-вниз – дуже схожий на турецький жест «йди сюди».
Поведінка, пов’язана з ісламом
Мешканцям країн, традиційна культура яких пов’язана з ісламом, властива особлива поведінка, а людині, яка приїхала з європейських країн, вона може здатися дивною. Тому, приїжджаючи до країни з відмінною від своєї культури, потрібно трохи розбиратися в звичаях і традиціях цієї країни. Через те, що іслам – це основна релігія в Туреччині, то вона більш ніж на 90 відсотків впливає на норми поведінки в цій країні.
Мусульмани відповідно до традиційної культури Туреччини п’ять разів на добу роблять намаз – молитву, початок якої з мінаретів мечетей оголошують муедзини. Обов’язковий ритуал проводиться перед входом до мечеті: на порозі знімається взуття, омивається обличчя, руки, ноги. У людних мечетях, щоб не заплутатися, де чиє взуття, кладуть їх у пакет і беруть із собою всередину. Уявіть собі, скільки часу і терпіння необхідно для проведення цього щоденного релігійного ритуалу! Мечеті для відвідування віруючих відкриті майже завжди, але не слід туди входити під час здійснення намазу, також слід дотримуватися певного наряду, так званий «дрес-код»: жінки входять у спідницях нижче колін і голову покривають хусткою. За традицією в ісламі забороняється фотографувати людей, тому проводити «фото-сесію» мешканців Туреччини без їхньої згоди небажано.
Через те, що релігійні свята в традиційній культурі Туреччини звичайно відзначаються за місячним календарем, тому їхня дата щороку варіюється. Наприклад, одне з релігійних свят – рамадан. Турки вимовляють його назву як «Рамазан». За релігійним звичаєм, триває він тринадцять днів, усі мусульмани світу від світанку до заходу сонця, тобто до вечірньої молитви, не їдять і не п’ють. Тому не дивуйтеся, якщо у цей час деякі ресторани будуть зачинені, а в провінційних містах навіть для немусульманина вважається поганим тоном поведінки пити на очах у всіх до вечірньої молитви.
Курбан-Байрам – одне з головних релігійних свят року – свято жертвоприношення. У традиційній культурі Туреччини в цей день на святковий стіл готують м’ясо і їдять його зі своєю родиною і друзями.
Шекер-Байрам знаменує собою закінчення посту Рамазан – це свято солодощів. Унаслідок того, що він відзначається протягом 3–4 днів, можуть бути переповнені готелі та транспорт. Тому, якщо ви збираєтеся відвідати Туреччину в ці дні, необхідно дізнатися, за яким графіком працюють банки, ресторани.
І наостанок ще декілька порад. Своїм незнанням основ історії традиційної культури Туреччини можна серйозно зачепити національні почуття цього народу. Тому не слід порівнювати Грецію з Туреччиною, тому що ці країни воювали одна з одною у недавньому минулому. Не треба жартувати над Кемалем Ататюрком, першим президентом Турецької Республіки. Хоча він і помер від хронічного алкоголізму, для турецьких громадян він завжди залишиться національним героєм номер один. Називати Константинополем Стамбул також недоречно. Цим ви можете образити національні почуття турецьких громадян: Константинополем колись називали столицю Візантійської імперії, яку свого часу завоювали османи.
Тож, вирушаючи до цієї дивовижної країни, візьміть собі на замітку ці поради – і турки вас зрозуміють, а отже, ви будете почувати себе комфортніше.
#img_gallery#
Людмила Панаріна. Велика Епоха, Україна
