Blog

За ці чотири роки кішка жодного разу не порушила жодного з цих правил. Ченці кажуть, що вона зовсім не нявкає і схоже, що навіть забула як це робити. Вона не їсть м’ясного. Коли приходить час прийому їжі, вона йде на кухню і мовчки чекає, коли їй дадуть залишки вегетаріанської їжі ченців.

Іноді вона виходить у двір і їсть траву. Неодноразово туристи намагалися спокусити її ароматним м’ясом або рибою, але кішка ні разу не взяла у них їжу, вона відверталася, а коли вони наполягали, то просто втікала. Кожен день вранці і ввечері за будь-якої погоди вона підходить до статуї Будди перед храмом, лягає перед нею, схрестивши лапи, що нагадує вітальний жест ченців «Хе ши».

По кілька годин на день вона нерухомо сидить і пильно, практично не кліпаючи, дивиться на обличчя Будди. Розказують, що вона жодного разу не вбила живої істоти. Іноді вона ловить жабу та грає з нею, але при цьому обходиться з нею дуже обережно. Кілька разів вона ловила мишей у храмі, але теж не завдавала їм шкоди, а лише придавлювала лапою і чекала, поки прийде чернець і вирішить, як бути з мишею.

У храмі багато ченців, але Цзето з особливою ніжністю ставиться до настоятеля, який її врятував і слухається його беззаперечно. Ченці кажуть, що кішка має глибокі зв’язки за долею з настоятелем.

#img_center_nostream##img_center_nostream#

Укачування (кінетоз) зовсім не є, насправді, патологічним процесом, це всього лише реакція організму на незвичний рух. Різні подразники, такі як тряска, швидка їзда, різкі повороти та гальмування, впливають на орган рівноваги, так званий вестибулярний апарат, і викликають подразнення рецепторів нервової системи, травного тракту, зору, серцево-судинної системи, що супроводжується досить неприємними відчуттями.

Симптоми укачування розвиваються поступово, спочатку відчувається легке нездужання, сонливість і втома, потім з’являється нестерпність різних запахів, дискомфорт шлунково-кишкового тракту, аж до блювоти. Деякі відчувають сильне серцебиття, або навпаки, уповільнення пульсу, з’являється пітливість, підвищується артеріальний тиск.

Якщо укачування триває довго, то це призводить до виснаження нервової системи та стресу. Збираючись у дорогу і запасаючись лікарськими препаратами, призначеними для попередження морської та повітряної хвороби, важливо проконсультуватися з лікарем.
 
Деякі з цих ліків зменшують збудження вестибулярного апарату, впливаючи на нервову систему, але при цьому мають побічну дію, що також не дуже приємно. Існує багато гомеопатичних препаратів, але вони інколи викликають алергічні реакції і не завжди ефективні. Людям із серцево-судинними захворюваннями, маленьким дітям, вагітним і годуючим жінкам такі ліки протипоказані.

Як собі допомогти?

– За півтори-дві години до поїздки потрібно трохи поїсти, при цьому їжа не повинна бути жирною. Не можна вживати алкоголь. У дорогу краще взяти негазовану воду, кислі соки чи фрукти, льодяники.

– При поїздці в потязі відкрийте вікно. Вибираючи місце в купе, сідайте за ходом руху, намагайтеся дивитися вперед. Менше читайте, розмовляйте з попутниками і виходьте на зупинках подихати повітрям.
 
– Якщо ви знаходитесь в автомобілі, включіть кондиціонер і попросіть водія дотримувати постійний темп руху.

– Не паліть і не дозволяйте іншим палити і користуватися різними ароматичними засобами. Будь-які запахи підсилюють укачування.

– Якщо ви відчули перші ознаки укачування, то глибоко і повільно дихайте: вдих через ніс, видих через ріт.

Страх, тривога провокують укачування. Намагайтеся не думати про свої відчуття. Згадуйте приємні моменти, помрійте про майбутню відпустку, і поїздка пройде благополучно. Будь-яку хворобу можна перемогти силою думки. Гарний настрій та позитив – запорука успіху.

Подорож з малюком

Як правило, до кінетозу більш схильні маленькі діти. З віком неприємні симптоми стають менш інтенсивними або зовсім проходять. Вестибулярний апарат піддається тренуванню, особливо у дітей. Щоб ваш малюк у майбутньому добре переносив дорогу, починайте тренувати його з перших місяців життя або хоча б за 3-4 тижні до поїздки.
 
Підійдуть будь-які вправи, схожі на ігри – погойдування на руках, як на хвилях, підкидання вгору, кружляння вправо і вліво, перекочування по великому надувному м’ячу, танці, легке вертіння.

Трирічних дітей вже можна вчити перекидатися вперед і назад, стрибати на батуті, ходити по колоді, плавати в басейні.

Частіше беріть з собою малюка в поїздку на автомобілі. Поступово збільшуйте дальність поїздки. У машині саджайте дитину в спеціальне крісло, посередині на задньому сидінні, щоб він мав можливість дивитися в лобове скло. Не їжте при дитині. Якщо в салоні душно, увімкніть систему клімат-контролю. При перших ознаках укачування дайте дитині посмоктати часточку апельсина або мандарина, покладіть на чоло ганчірочку, змочену холодною водою. Це відволіче його і допоможе справитися з нудотою. На крайній випадок, запасіться пакетами та вологими серветками.

Справжні гроші (для фармацевтичних компаній) робляться на ліках. До певної міри також можна заробити на діагностиці, наприклад, мамографії та аналізах крові на рак простати.

Сумно, але факт: найбільше уваги приділяється тим медичним нововведенням, які здатні принести найбільший прибуток. Дешеві нововведення часто не мають комерційного інтересу, який може сприяти їх популяризації.

Один з багатообіцяючих підходів у плані профілактики захворювань – оптимізація рівня вітаміну D. Високий рівень вітаміну D знижує ризик розвитку низки хронічних хвороб, включаючи хвороб серця, цукрового діабету та декількох форм раку.

Нещодавно в американському журналі «Клінічне харчування» було опубліковано дослідження, яке пов’язує добавку вітаміну D (у дозі 400 МО і більше в день) із скороченням ризику розвитку раку грудей на 26%.

Це дослідження за своїм характером є епідеміологічним, а отже, не може використовуватися в якості заключного висновку про те, що додатковий прийом вітаміну D дійсно знижує ризик раку грудей. Все, що може нам сказати це дослідження – це те, що прийом вітаміну D пов’язаний з більш низькою ймовірністю раку грудей.

Однак це не єдине дослідження, що пов’язує вітамін D зі зменшенням ризиком раку. В одному з мета-аналізів (серії компетентних досліджень) 2005 р., опублікованих в американському журналі «Охорона здоров’я», 9 з 13 досліджень встановили, що підвищений рівень вітаміну D пов’язаний з меншим ризиком розвитку або смертністю від раку грудей.

Цей мета-аналіз також показує, що високий вміст вітаміну D в організмі знижує ризик раку простати й товстої кишки. Він також розкриває подробиці ряду механізмів, за допомогою яких вітамін D може призвести до таких результатів.

Мабуть, у нас є достатній обсяг досліджень, в яких встановлений зв’язок вітаміну D зі зниженням ймовірностей розвитку ракових захворювань, а також імовірні механізми, які можуть лежати в основі цього зв’язку.

Однак для того, щоб повністю підтвердити це припущення, потрібні контрольовані клінічні дослідження. Результати одного з таких досліджень були опубліковані в 2007 р. в американському журналі «Клінічне харчування». У дослідженні брали участь три групи жінок у постклімактеричному віці. Перша група отримувала вітамін D (1 100 МО на день) і кальцій (1 400-1 500 мг на день), друга – тільки кальцій, а третя – плацебо.

Дослідження проводилося протягом чотирьох років. Добавки не повинні були дуже швидко знижувати ризик виникнення раку, тому автори дослідження окремо аналізували дані, отримані протягом року.

Цей аналіз показав, що, в порівнянні з плацебо, додатковий прийом кальцію окремо не приводив до зниження ризику ракових захворювань. Проте одночасний прийом кальцію та вітаміну D сприяв зниженню ризику раку на 77%.

В ідеалі необхідні результати рандомізованих плацебо-контрольованих досліджень, які оцінили б вітамін D окремо. Однак навіть при відсутності таких досліджень, у нас є зростаюча кількість доказів значного потенціалу вітаміну D по запобіганню раку. Я також дуже радий, що визнання вітаміну D зростає, незважаючи на те, що у нього досить обмежений комерційний потенціал.

Джон Бріффа – лікар, що займається приватною практикою в Лондоні і автор публікацій; інтереси – харчування та природна медицина. Адреса його сайту – Drbriffa.com