На знімку, зробленому 12 травня 2011 року, люди в інтернет-кафе в Пекіні. Китай перетворив 10 млн студентів на інтернет-пропагандистів. Фото: Gou Yige/AFP/Getty Images
Давно відомо, що сумнівні організації всередині комуністичної партії Китаю експлуатують мережі проплачених онлайн-агітаторів (відомих також як «тролі»), чия робота полягає в тому, аби борознити простори інтернету, виявляти інакомислення і «направляти громадську думку» на користь режиму.
У Китаї їх називають «у мао дан» або «групою п’ятидесятицентових». Така назва пов’язана з тим, що їм, імовірно, платять по п’ятдесят центів за кожний пост, який вони залишають на електронних дошках оголошень і в соцмережах, захищаючи режим і атакуючи тих, хто його критикує.
Але що не було відомо — це ширина розмаху і ступінь проникнення цих активістів у мережі інтернету, підтримка державою і їхня кількість.
Тепер же два документи, обидва нещодавно видані в китайських вузах, схоже, проливають світло на ці питання. У цих документах вказується, що вони були створені комсомольською організацією, і зазначається, що комсомол стежить за приблизно 10 мільйонами таких людей, 4 мільйони з яких навчаються в університетах і коледжах. Комсомол — це свого роду полігон для виховання членів Комуністичної партії та спосіб, за допомогою якого режим встановлює контакт і мобілізує китайську молодь.
Таблиці в обох документах показують оцінку їхнього поширення по всій країні. Наприклад, у провінції Шаньдун працює 780 тисяч онлайн-пропагандистів, за нею йде провінція Сичуань із 680 тисячами, провінція Хенань із 670 тисячами, провінція Гуандун із 630 тисячами і провінція Цзянсу із 600 тисячами, ідеться у документах.
Один із документів, який виходить зі стін Хеганского педагогічного коледжу у провінції Хейлунцзян на крайній півночі Китаю, має назву «Обов’язок молодих онлайн-добровольців із різних провінцій — нести цивілізованість в інтернет». Мова про «цивілізованість» — це зашифроване відсилання до придушення ідей противників компартії.
Документ дає повне пояснення завдань і цілей цих інтернет-пропагандистів, а також наводить масштаб планованої роботи.
У ньому говориться, що з кожної провінційної, міської та повітової організації комсомолу 20% її членів мусять брати участь в онлайн-пропаганді: «Фронт битви в університетах і коледжах має охоплювати кожний кампус. Щонайменше, 20% членів комсомолу в кожному кампусі зобов’язані брати участь».
«Основні завдання» цих ідеологічних «онлайн-добровольців» — по-перше, «поширювати в інтернеті позитивну енергію». Під позитивною енергією, звісно, мається на увазі партійна ідеологія. Онлайн-дискусії мають обертатися навколо «китайської мрії, того, щоб давати поштовх реформам, забезпеченню верховенства закону, інновацій, соціальної справедливості тощо».
Ще одна ключова діяльність, якою вони мають займатися, — це «боротися з ворожою силою». Такими визначаються пости, які «йдуть врозріз з основними соціалістичними цінностями», чи «не відповідають єдності народу». Такій інформації потрібно «рішуче опиратися, активно її спростовувати і палко доносити про неї інтернет-владі».
Це вже не перший раз, коли комуністичному союзу молоді приписують онлайн-агітацію та пропаганду. Тайванське ЗМІ UDN у серпні минулого року пов’язало «п’ятидесятицентову» діяльність студента коледжу із комсомолом, і громадяни в Гонконзі зробили в інтернеті аналогічні заяви.
Ху Цзя, знаменитий у Китаї правозахисник, заявив в інтерв’ю «Радіо Вільна Азія»: «Китайський режим потребує того, щоб заповнити інтернет пропагандою, і люди називають п’ятидесятицентовиків (кит. умао) „інтернет-ескадрою“ партії. Більшість умао насправді не добровольці, хоча, імовірно, там і є деякі затяті персонажі».
Сюй Веньлі, вчений і член Китайської демократичної партії, який живе у вигнанні, заявив в інтерв’ю РВА, що використання коментаторів-п’ятидесятицентовиків нагадує свого роду ідеологічну мобілізацію, що існувала за часів Мао.
Сюй додав: «Ми всі пройшли через комсомол і знаємо, що це таке, коли твою свідомість розпалюють за допомогою вузьколобої ідеології. Для цього навіть гроші не обов’язково потрібні. Проте використання молоді в кампанії інтернет-військ є величезною отрутою для суспільства — це перетворює їх на донощиків на своїх вчителів та однокласників».
Але, незважаючи на цілі комсомольської організації, незрозуміло, чи дійсно досягла ця група успіху в мобілізації величезної кількості людей, яких вона, як стверджується, контролює.
Китаєць Вень Юньчао, який живе в Нью-Йорку і спеціалізується на дослідженні контролю компартії Китаю за інтернетом, сказав: «Судячи з розподілу цих названих комсомолом цифр, у них немає бойової потужності. Турбуватися немає про що».
Участь величезної кількості людей означає, що «дуже важко домогтися того, аби накази дійсно виконувалися, і в комсомолу мало способів, аби це гарантувати».
Френк Фан і Метью Робертсон, Велика Епоха
