antonprima.pro

Blog

  • У кругосвітнє плавання, заправившись біопаливом

    У кругосвітнє плавання, заправившись біопаливом

    #img_right#Earthrace – чудове судно. Винайдений новозеландцем Пітером Бетьюном, цей хвильоріжучий трьохкорпусний човен спробує побити світовий рекорд із кругосвітніх плавань на моторних катерах, використовуючи тільки 100-відсотково поновлюване паливо.

    Бетьюн стверджує, що проект корпус – ключ до побиття рекорду, оскільки він дозволяє човну проходити крізь хвилі замість того, щоб відводити їх. Це означає, що судно здатне переміщатися на своїй максимальній швидкості у 50 морських вузлів (90 км/год) навіть за поганих погодних умов.

    Човен заправляється біодизельним поновлюваним паливом, яке виробляється з таких зернових культур як канола та ріпак. Паливний бак судна об’ємом 10 тис. літрів дозволяє без заправки здійснювати плавання на відстань 5500 км.

    Команда Earthrace планує здійснити кругосвітнє плавання в 44450 км. за 65 днів – з перевагою в десять днів побивши нинішній рекорд, який в 1998 р. був встановлений британським судном Cable & Wireless.

    Команда вже завершила подорож навколо Нової Зеландії, що не обійшлася без труднощів.

    Тоді як літаки приземлялися при поривах вітру 30 м/с у протоці Кука (Нова Зеландія), команда відпливала, щоб зустрітися із 8-метровими та 12-метровими хвилями.

    «Так, це було приголомшливо. 12-метрові хвилі – величезні, від них стає неймовірно страшно. Ми були безпосередньо серед таких хвиль близько 90 хвилин, і ходові якості Earthrace були справді неймовірними», – сказав Бетьюн у прес-релізі.

    При розсіканні великих хвиль лобове скло судна через воду стає блакитним.

    «Це було захоплююче видовище», – згадує він. «Можна було спостерігати, як віддалені крайки хвиль на відстані декількох метрів сковзали і перекочувалися через вас».

    18-місячна подорож Earthrace має на меті рекламувати переваги поновлюваного палива. Судно відвідає 60 крупних міст у всьому світі.

    Earthrace зараз знаходиться на шляху до Самоа (архіпелаг у Тихому океані), після чого вирушить до Північної Америки, щоб почати кругосвітнє плавання.

    В кінці судно повернеться, щоб у середині 2007 р. піти у плавання до Австралії.

    Джейсон Ваятт. Велика Епоха

  • Одна китаянка раніше полюбляла нюхати й пити бензин, тепер захоплюється поїданням пестицидів

    Hexachlorocyclohexane (HCH), також відомий як benzene hexachloride (BHC) (відомий у Китаї як порошок 666) є смертельним пестицидом. Якщо його з’їсти, то це може завдати шкоди людському організмові або навіть призвести до смерті. Але китаянка із сільської місцевості насолоджується поїданням HCH. Вона захоплюється пестицидами вже протягом чотирьох або п’яти років. HCH є не єдиним небезпечним елементом у раціоні її харчування. Неймовірно, але ця дивовижна жінка також вважає приємним пити бензин і дизельне паливо, які для людей є смертельними. Дивно, але всі ці отруйні ”продукти харчування” взагалі не завдають їй ніякої шкоди.

    Згідно з ”Heilongjiang Daily”, ця 46-ти річна жінка, Чен Шумей, живе в селі Датун, району Хунган, міста Дацин, провінції Хейлунцзян. Кожен односелець знає Чен завдяки її дивовижним харчовим звичкам.

    Чен Шумей сказала, що вона полюбляє гострі запахи з того часу, як була дитиною. Звичайно вона працювала для села, розприскуючи пестициди. Тут вона виявила, що любить запах пестицидів. Вона також полюбляла нюхати бензин і солярку. Кожного разу, коли була така нагода, вона відкривала каністри з бензином або соляркою і насолоджувалася запахами.

    Міцний запах бензину викликав у Чен Шумей велику пристрасть до нього. Вона не могла утриматися від міцного запаху, і тому зберігала його у себе вдома. Пізніше, коли насолода бензином була для неї недостатньою, і це їй не допомагало, вона почала пити бензин. Чен сказала: „Запах бензину приносить мені насолоду так само, як іншим насолоду приносить алкоголь”.

    Чен сказала кореспондентові, що спочатку вона пила бензин, використовуючи хитрість. У той час їй доводилося знаходити різний привід, щоб попросити у сусідів бензин, і потім ховала пляшку бензину в кутку свого будинку. Пізніше, коли бензин було важко отримати, вона перейшла на солярку, яку простіше було дістати, оскільки її сім’я купила трактор для сільського господарства.

    Дивно, як Чен удосконалила свій смак до дизеля. Вона може визначити якої якості дизель за його смаком. „Я можу визначити на смак якість очищення солярки”.

    Коли її запитали, як вона себе почуває, коли п’є паливо, Чен усміхнулася й сказала, що це зігріває горло і приносить їй задоволення. Єдине неприємне відчуття, якого вона зазнавала останнім часом, це свербіння горла, коли вона пила дуже багато. Вона випиває біля одного лян (50 гр) за день. Без палива Чен відчуває слабкість і дискомфорт у всьому тілі, що супроводжується незвичним задушливим гиканням.

    Близько чотирьох або п’яти років тому Чен раптом змінила свої звички. Одного дня, шукаючи щось у своєму будинку, вона відчула запах HCH. Цей запах так її захопив, що вона спробувала його на смак. „Це було так чудово! Навіть краще, ніж бензин і солярка”. Відтоді, вона поступилася паливом і перейшла на порошок HCH.

    Чен купила HCH на місцевій станції. Усі, хто працюють на цій станції, знають її пристрасть. Кожного разу вони попереджають її, що отруйний порошок може її вбити, але вона не в змозі протистояти спокусі.

    За кілька років Чен здобула величезний досвід уживання порошку HCH. Спочатку, вона просто їла порошок маленькою ложкою. Пізніше виявила, що буде значно смачніше, якщо туди додати тісто. Вона також чекає сезону динь, і використовує їх із порошком HCH. „Виходить хрустко і смачно”, – каже вона.

    Чен сказала, що їсть HCH 20-30 разів на день, заповнюючи кожного разу їм увесь рот. Нерідко вона бере із собою пакет порошку, щоб з’їсти, коли відчує в ньому потребу. Знаючи, що це смертельний пестицид, Чен намагалася позбавитися цієї звички. Але якщо вона не вживатиме його хоча б один день, її хронічне гикання повертається.

    „За останні кілька років я отруювалася п’ять або шість разів, а останнє отруєння було тільки кілька днів тому”, – сказав Чен Шумей. У ту пам’ятну ніч її бажання з’їсти НСН було надзвичайно сильним. Вона тихенько увійшла у потаємну кімнату, щоб угамувати свою спрагу, і проковтнула його занадто багато. Незабаром вона відчула нудоту й лихоманку, голова стала важкою. Але її стан покращився після того, як вона поспала.

    Чен сказала, що хоче позбутися своєї надприродної пристрасті. „Я зустрічалася з багатьма лікарями, але жоден не зміг вирішити мої проблеми. Моя єдина надія пов’язана з тим, що технології в лікарнях достатньо просунуті для того, щоб вилікувати мою хворобу і позбавити мене від таких схильностей”.

    The Epoch Times 

  • Страшна картина дитячого рабства в Китаї

    Страшна картина дитячого рабства в Китаї

    #img_right#Останніми роками в Китаї все більше зустрічається використання дитячої робочої сили. Батьки, які живуть надзвичайно бідно, самі віддають своїх дітей на каторжні роботи, а працедавці залюбки наживаються на дешевій робочій силі.

    У місті Дунгуань торгують дитячою робочою силою, як капустою

    Як повідомила газета «Південне містечко», через великі злидні деякі батьки віддають дітей проти їхньої волі працедавцям, сподіваючись, що отримані за них гроші зможуть підтримати їхню сім’ю. В основному це діти народності І з автономної області Ляншань провінції Сичуань.

    Близько сотні дітей з ковдрами та іншими речами збираються перед дрібними супермаркетами, деяким із них на вигляд менше 10 років. Вони, як товар у супермаркеті, стоять і чекають, коли їх виберуть. Потім під’їжджає машина, відбирає партію дітей і відвозить на «місце призначення».

    Після того як діти покидають таким чином свої домівки, починається їхнє нелегке життя робітників-рабів. У багатьох бідних районах, звідки родом ці діти, в шкільних класах частенько залишається вчитися тільки по 10 дітей, всі інші на «заробітках».

    Житель одного з таких районів провінції Сичуань на прізвище Шао розповів, що директори заводів приїжджають до них і вибирають дітей. Він відзначив, що зараз не сезон, а в листопаді та грудні майже щодня приїжджає кілька машин і відвозять дітей. «У м. Дунгуань ними торгують, як капустою», – сказав Шао.

    Поки діти ще не приступили до роботи, «працедавці» дають їм тільки 10 юанів ($1,4) на день. Оплативши житло, у них залишається 5 юанів на день. На ці гроші вони можуть купити пару пампушок й інколи трохи рису.

    Ці діти в основному живуть у невеликих гуртожитках або комунальних квартирах, які розташовані біля ринку. Площа житла – менше 10 кв. м, там дуже сиро й темно, навіть пахне цвіллю. Діти розповідають, що всі вони жили в таких місцях, поки їм не знайшли роботу.

    «Працедавці» видушують із дітей усі сили, примушуючи працювати по 12 – 15 годин на день. Якщо у них щось не виходить, то їх лають і б’ють. Дівчаток часто ґвалтують, деяких із них примушують уживати наркотики.

    Коли діти намагаються втекти, то їм погрожують смертю

    Деякі з дітей намагаються втекти, але це вже неможливо. Їм погрожують смертю.

    Постійний голод і жорстоке поводження викликає в дітей якусь мутовану прихильність до роботи на заводі, тому що, як вони самі кажуть: «Там можна поїсти». За словами звільнених недавно з дитячого рабства Ма Гань і Чу Бу, на заводі діти щодня працюють по 13 – 14 годин, інколи ще більше, а на обід і вечерю виділяють по півгодини. Інколи працюють до 23.30, зазвичай працюють до 22 години.

    10-річний хлопчик Мо сказав, що він працював на деякому електронному заводі два місяці, щодня працював 15 годин. Вранці о 8 годині виходив на роботу і лише о 0.30 ішов із роботи, практично без перерви. Він сказав: «Дуже важко, я хочу додому, ми всі хочемо додому, але немає грошей на дорогу».

    Насправді, навіть якщо були б гроші, вони все одно не змогли б поїхати додому. Один трохи старший хлопчик розповів, що «працедавці» часто лякали їх: «Якщо спробуєте втекти, то вас уб’ють».

    Директорам заводів подобається дешева робоча сила

    Місто Дунгуань є одним із великих терміналів, на якому використовується дитяча робоча сила. Але посередники, які влаштовують дітей на роботу, постійно розширюють зону своєї «діяльності». Таким чином, дитяча робоча сила вже використовується на фабриках і заводах міст Шеньчжень, Гуанчжоу, Хуейчжоу, Цзянмень та ін. Один посередник на прізвище Ло в приватній бесіді похвалився своїми «успіхами», сказавши, що на якомусь електронному заводі м. Дунгуань працює більше 50 дітей, яких він улаштував, на якомусь заводі іграшок м. Дунгуань – ще кілька десятків дітей, на якомусь електронному заводі м. Хуейчжоу – більше 500 дітей, у м. Шеньчжень більше 200 його дітей. Він також сказав, що термін дії договору деяких скоро закінчиться, і треба буде шукати їм нову роботу.

    Завідувач бюро по працевлаштуванню на прізвище Ван часто приїжджає в Ляншань для підбору кадрів. Він розповів, що більшість працівників з області Ляншань працює нелегально і 60% із них – діти. Вони дуже подобаються директорам заводів через дешеву робочу силу: діти готові працювати за 2,5 – 3,8 (50 центів), не вимагають соціальний пакет і дуже працелюбні. Як розповів Ван, на головному ринку робочої сили будь-коли можна знайти 600 – 700 чоловік таких дешевих робітників із Ляншань.

    Версія китайською

  • Лебединий перепис на Темзі

    Лебединий перепис на Темзі

    #img_center_nostream#

    Лебідь у Великобританії – це королівська власність. Щороку в третю декаду липня шість шлюпок з кільцевателями лебедів відправляються переписувати пернату еліту. Перепис лебедів почався з XII століття, коли підраховували скільки птахів потраплять в суп.

    Зараз королівські кільцевателі переписують пернатих щоб зберегти і примножити популяцію. Кожне пташеня під строгим контролем. Його зважують, вимірюють і кільцюють, ретельно записуючи всі дані. При королівському дворі навіть числиться спеціальний титул – Власник лебедів.

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

  • Люди з середнім доходами в Китаї обтяжені високими платежами і податками

    Люди з середнім доходами в Китаї обтяжені високими платежами і податками

    #img_right#За останні роки відмінність між положеннями багатих і бідних в Китаї сильно зросло, створюючи соціальну нестабільність і незадоволеність. Оскільки система суспільної безпеки не може тримати ситуацію під контролем, людям з середнім доходам здається, що вони котяться до бідності або зазнають труднощі у фінансовому положенні. Ця група людей, обтяжених високими платежами і податками, стала в суспільстві слабкою ланкою.

    Разюча відмінність способу життя по іншу сторону вулиці

    Згідно Guangzhou Daily, на лівій стороні від дороги Фене навпроти парка Тяньхе в місті Гуанчжоу знаходяться два нові комплекси житлових будинків, де вартість житлоплощі складає в середньому 8 000 юанів за кв. метр. Більшість людей, які можуть собі дозволити жити в цих двох будинках, є людьми з середніми доходами.

    Проте праворуч від дороги Фене, знаходиться декілька сіл, в яких проживають десятки тисяч робочих з інших міст, тут є тільки декілька благополучніших робочих. Коли б не декілька багатих власників, більшість людей, що живуть там, розглядалися б як особи з низьким доходом. Тут можуть бути дві дуже різні соціальні групи, що живуть уздовж вузької вулиці один від одного, відокремлених низькою огорожею. У Китаї багато таких вулиць і огорож.

    Чжан Сюй тільки що переїхав в одну з квартир по лівій (багатою) стороні від дороги Фене. Він має в Гуанчжоу пристойну роботу, і мав деякі заощадження після декількох років важкої роботи. В кінці минулого року він витратив більш Us$ 90 000 на квартиру і негайно перетворився на «раба квартири», заборговував на сьогодні банку біля Us$ 50 000.

    З Us$ 1 000 які кожного місяця отримує Чжан, біля Us$ 400 йде на його іпотеку і щоденні витрати, додатково, він повинен посилати гроші своїм немолодим батькам. Чжан бореться, насилу зводячи кінці з кінцями.

    Найбільшим неспокоєм Чжана є те, що якщо один з членів його сім’ї захворіє, йому доведеться кінчити тим, що він опиниться по іншу сторону від дороги Фене. «Дуже важко переїхати з лівою (бідною) на праву (багату) сторону дорогі Фене, але надзвичайно легко відбувається зворотне, коли втратите свою роботу, компанія престанет виплачувати зарплату або захворіє член вашої сім’ї», – сказав Чжан.

    Маючи низький дохід важко підвищити соціальний статус

    Серед десятків тисяч робочих в селах праворуч дорогі Фене, є працелюбні бізнесмени, бережливі і розумні робочі і молоді люди, які не грають в лотереї, в надії раптово стати багатими. Всі вони хочуть змінити свій соціальний статус. На жаль, економічні і соціальні дослідження показують, що люди з низьким доходами без вищої освіти мають серйозне обмеження в тому, щоб підвищити свій соціальний статус.

    Люди з середніми доходами, що платять податки і відсотки

    Професор І Цзян, директор коледжу промисловості і торгівлі Наньхуа в провінції Гуандун, сказав: «В даний час люди з середніми доходами є головним джерелом прибуткового податку. Вони також є основною групою покупців в придбанні власності. Хоча здається що вони мають хороший дохід, фактично вони несуть подвійні витрати, плативши податки і відсотки».

    Статистика також показує, що люди з середніми доходами є уразливими і непостійними в своїх доходах. Д-р Ван Хайган, лектор з коледжу Ліннань при університеті Чжуншань, довгий час вивчав проблему зміни доходів. Він заявив: «З 1980 року був довгий період часу, коли 5% населення не могли підтримати середній дохід. Більшість з них свої доходи втратили».

    Чжан Сюй стоїть перед серйозним вибором. «Іноді я дійсно бажаю продати свою квартиру. Я міг би скинути всю тяжкість тиску з моїх плечей, але насправді я не бажаю цього».

    Ян Іюн, віце-президент Інституту економічних розслідувань національного розвитку і комісії реформ, сказав: «Всі ознаки указують на те, що в даний час група з середнім доходом в нашій країні є нестабільною і уразливою в Китаї. За останні роки нерівність між багатими і бідними стає все більш серйозною, викликаючи наростаючу незадоволеність. Це стало зірваною загрозою, небезпечною для суспільної стабільності. Несправедливий розподіл соціальних ресурсів, викликаний монополією і корупцією, часто піддається критиці з боку громадськості. Багато людей вважають, що головною причиною їх бідності є корупція».

    The Epoch Times 

  • За спроби допомогти вас можуть посадити у в’язницю

    За спроби допомогти вас можуть посадити у в’язницю

    #img_left_nostream#Цяо Сунцзу був першою людиною, що повідомила про спалах пташиного грипу уряду Китаю. Недавно він був засуджений до трьох років і шести місяців позбавлення волі й оштрафований на 30 000 юанів (біля Us$ 3 623) у звинуваченні в шантажі та шахрайстві. 7 липня Цяо сказав на суді: „Вирок суду несправедливий!” Він також сказав, що апелюватиме до Вищого суду.

    Минулого жовтня Цяо повідомив міський сільськогосподарський відділ Гаою, провінції Цзяньсу, про випадок пташиного грипу. Центральне ТБ назвало його репортером 2005 року, оскільки він був першою людиною, яка повідомила про пташиний грип. Проте в листопаді він був затриманий міліцією Гаою й офіційно арештований на початку грудня. 29 березня 2006 року він був звинувачений у шахрайстві й здирстві.

    Згідно з ”Xinmin Evening News”, сестра Цяо, яка супроводжувала його до суду, заявила, що свідки говорили про те, що все було вигадками й чутками. Вони не мали ніяких чітких доказів. Вона сказала, що апелюватиме до Вищого суду, а також планує звернутися до центрального уряду Пекіна. Вона підозрює, що несправедливий вирок був ухвалений через повідомлення її брата про спалах пташиного грипу в минулому жовтні.

    Хвилювання громадськості

    Коли Цяо був уперше затриманий 24 листопада 2005 року, багато людей висловлювалися в Інтернеті, що місцева влада помстилася Цяо за те, що він повідомив про спалах пташиного грипу.

    Більше тисячі коментарів було послано на форум Net Yi, популярного сайту BBS. Деякі відвідувачі форуму сказали, що звинувачення було повністю сфабриковане. Вони критикували китайську комуністичну владу, кажучи, що їхня мета – ”не давати людям повідомляти небезпечну для політики інформацію”. Це говорить про те, що ”вирок одного є попередженням тисячам інших”.

    У Китаї, люди, які викривають несприятливу для влади й ЗМІ інформацію, часто зазнають утисків. Одним із прикладів є військовий лікар Цзян Яньюн, який розкрив пекінський спалах SARS 2003 року в ”TIME”. Він був посаджений під домашній арешт на вісім місяців і його до цієї пори обмежують у пересуванні.

    The Epoch Times

     

  • Дивовижні тварини перебувають поряд (фоторепортаж)

    Дивовижні тварини перебувають поряд (фоторепортаж)

    Сорок гектарів столичної землі, заселяють уродженці Африки, Австралії та інших континентів. Це тварини, які перебувають на території київського зоопарку.

    Київський зоопарк засновано в 1908 році. Якийсь час тваринам довелося жити на території Ботанічного саду, поки зростаюча кількість екзотичних звірів не почала лякати студентів і викладачів. Керівництво Університету попросило покинути територію.

    На нинішньому місці зоопарк розташований з 1913 року. Зараз у ньому мешкають більше 2 тис представників фауни зі всього світу, і росте більш 130 видів дерев і чагарників.

    #img_center_nostream# 

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

    #img_center_nostream#

     

     

  • Фотоогляд конкурсу ‘Міс Всесвіт-2006’ (частина 1)

    Фотоогляд конкурсу ‘Міс Всесвіт-2006’ (частина 1)

    В неділю в Лос-Анджелесі відбувся 55-й по рахунку конкурс краси "Міс Всесвіт-2006" . У конкурсі здобула перемогу Зулейка Рівера Мендоса з Пуерто-Ріко. Вік фотомоделі – 18 років; зріст – 175 сантиметрів. У конкурсі брали  участь представниці 86 країн світу. 
     
     

     

     

     
     

  • Фотоогляд конкурсу ‘Міс Всесвіт-2006’ (частина 2)

    Фотоогляд конкурсу ‘Міс Всесвіт-2006’ (частина 2)

    В неділю в Лос-Анджелесі відбувся 55-й по рахунку конкурс краси "Міс Всесвіт-2006" . У конкурсі здобула перемогу Зулейка Рівера Мендоса з Пуерто-Ріко. Вік фотомоделі – 18 років; зріст – 175 сантиметрів. У конкурсі брали  участь представниці 86 країн світу.  
     
     

     

     

     

     

     

     

     

     

     
     

  • Доповідь Кілгура й Мейтаса підтверджує звинувачення У вилученні органів У Китаї

    Доповідь Кілгура й Мейтаса підтверджує звинувачення У вилученні органів У Китаї

    #img_left_nostream#ОТТАВА – Доповідь на 45 сторінках, яка заснована на незалежному розслідуванні колишнього Державного секретаря Канади (Азіатсько-тихоокеанський регіон) Девіда Кілгура і міжнародного адвоката з прав людини Девіда Мейтаса стосовно звинувачень у вилученні органів у живих послідовників Фалуньгун, ув’язнених у Китаї, була обнародувана 6 липня на прес-конференції, що відбулася на Парламентському Пагорбі. Доповідь доводить, що звинувачення мають повні підстави.

    Результат не став несподіванкою. Минулого місяця пан Кілгур розповідав про існування «переконливого матеріалу», який підтверджує звинувачення щодо вилучення органів. Пізніше, пан Кілгур заявив канадському каналові «CTV News», що зараз він переконаний у правдивості звинувачень. «Вони вирізують обидві нирки, потім серце і шкіру, рогівку очей і печінку, а потім ваше тіло кидають у кремаційну піч».

    Доповідь стала результатом «тижнів розслідування, підтвердження доказів, і опитування свідків у Канаді та Сполучених Штатах», – сказав Кілгур. В інтерв’ю «Великій Епосі» пан Мейтас додав, що їх розслідування включало й телефонні дзвінки до Китаю.

    Вперше «Велика Епоха» опублікувала новину про вилучення органів 9 березня, помістивши інтерв’ю з журналістом, який працював у районі міста Шеньян на північному сході Китаю, який заявив, що добре знає про таку жахливу практику. Цей репортаж став причиною інтенсивного розслідування «Великої Епохи» і «Всесвітньої організації з розслідування переслідувань Фалуньгун» (ВОРПФ).

    Записи ранніх телефонних розслідувань були поміщені на вебсайті ВОРПФ, і проливали світло на страшну ситуацію з цими видаленнями органів.

    Під час розмови з доктором із лікарні Шанхаю, коли того запитали, чи беруть органи у послідовників Фалуньгун, доктор відповів: «Все, що у нас тут є, все такого типу».

    Сайт Фалуньгун Clearwisdom.net постійно публікував новини з джерел Китаю, які могли допомогти розслідуванню.

    У одній статті мовиться про практикуючого Фалуньгун із трудового табору Шицзячжуан, у якого брали аналізи крові впродовж перших шести місяців 2005 року, під час так званої «медичної перевірки». Аналізи крові необхідні для того, щоб знайти відповідного донора для пересадки органів.

    В іншій статті вказується на недавню рекламу армійського госпіталю провінції Хубей, який пропонував у своєму центрі трансплантації «великий асортимент донорських органів».

    Один репортаж на Clearwisdom.net показав, що «за тиждень, з 8 червня до 15 червня 2006 року, в лікарні Аньчжень в Пекіні провели три операції пересадки серця». «Згідно із заявою свідків, серця для трансплантації привезли люди у камуфляжній формі». «Медичний персонал був попереджений не відповідати на дзвінки від практикуючих Фалуньгун і не давати ніякої інформації, яка стосується цього».

    23 червня пан Кілгур зустрівся з працівником Посольства КНР паном Сунемо, щоб обговорити термін і умови поїздки до Китаю для розслідування. Зі слів адвоката Мейтаса, пан Кілгур натомість виявив, що «…те, в чому був зацікавлений пан Сунь, було спростування звинувачень». У подальшому репортажі «CTV News», китайський дипломат Чжан Вейдун оголосив, що «ці звинувачення ґрунтуються на брехні».

    Проте пан Мейтас сказав, що він і пан Кілгур «…готові продовжувати роботу над доповіддю і подальшими розслідуваннями». Він додав, що вони все ще зацікавлені в поїздці до Китаю «…якщо китайський уряд має намір згодом відреагувати на нашу вимогу».

    Китайський уряд природно розглядає критику запису своїх жорстоких прав людини, як втручання в їхні внутрішні питання.

    Однак, адвокат Мейтас думає не так. «Це справа міжнародного рівня, а не внутрішніх питань, оскільки у нас є загальні зобов’язання, побоювання і солідарність зі всіма людьми, в незалежності від їх місцезнаходження», – сказав він в інтерв’ю «Великій Епосі».

    «Коли порушуються права людини, то порушуються права людини всього людства, а не тільки права тих, хто постраждав», – додав пан Мейтас.

    Він відзначив, що їх Доповідь включає рекомендації урядові Канади та громадськості, а також іншим урядам міжнародного співтовариства.

    Сінді Чань. Велика Епоха