Blog

Виготовлення харчових продуктів в промислових масштабах привело до того, що хімічні домішки стали частиною нашої щоденної дієти. Можна сказати без перебільшення, що сотні різних штучних домішок входять у наш щоденний раціон. Не дивно, що люди починають все більше турбуватися про те, як ці домішки впливають на наше здоров’я.

#img_left#Згідно з недавно проведеним дослідженням у Великобританії понад 80 % того, що ми тепер споживаємо, купується в універсамах. За статистикою, це на 20 % більше в порівнянні з 1950-ми роками. З того часу ми спостерігаємо відповідне збільшення росту таких хвороб як рак, діабет, ожиріння, депресія і астма. Багато працівників охорони здоров’я вважають, що зменшення кількості свіжих харчових продуктів і збільшення штучних домішок може бути однією з причин зростання захворювань.

В Австралії існують закони, які контролюють вимоги маркіровки всіх упакованих харчових продуктів. У цій країні дозволено понад 350 харчових домішок, і понад 50 визнані шкідливими для здоров’я. В середньому кожна людина в рік з’їдає понад 5 кг цих домішок. Хто з нас дійсно знає, як ці хімікати впливають на наш організм?

Кожна харчова домішка має свою назву і номер, які однакові для всього світу, і в деяких країнах Європи буква E поміщена перед номером. Наприклад, сумно відомий глутамат натрію називається 621 в Австралії і E621 у Великобританії.

Харчові домішки, як правило, використовуються або як консервант, або для підсилення смаку, аромату та кольору. Передбачається, що консерванти додають для запобігання гниття і бактерійного зараження. Широко розрекламований приклад – додавання консерванта 282, пропіонату кальцію. Ця речовина переважно використовується в Австралії та США, і її зазвичай додають у хліб. Виробники харчових продуктів стверджують, що ця домішка зберігає свіжість вашого улюбленого буханця хліба. Фактично це інгібітор цвілі. Дія цієї домішки на організм широко відома – від мігрені до синдрому розладу кишечника, депресії та хронічної втоми.

Виявилось, що підсилювачі кольору і аромату ще шкідливіші, ніж консерванти. Призначення цих домішок полягає в тому, щоб зробити позбавлені смаку харчові продукти привабливішими. Ці підсилювачі містять у собі речовини, які використовуються для зміни консистенції несмачних або рідких продуктів.

Відомо, що, принаймні, 60 домішок погіршують стан астматиків і не рекомендуються для вживання дітям, через їхні не перевірені наслідки на поведінку і розвиток.

Деякі вважають, що підсилювач аромату глутамат натрію (MSG) є основною причиною більшості негативних реакцій на китайську їжу. Деякі люди навіть називають ці реакції "синдромом китайського ресторану". Але не тільки в ресторанній їжі використовується глутамат натрію, він додається до багатьох заморожених харчових продуктів, консервованого тунця і приправ.

Якщо ви вважаєте, що ви чутливі до деяких небезпечних харчових домішок, то варто читати ярлики і дізнатися більше про згадані домішки. Зараз важко купити продукти без домішок, але, якщо ви зможете запобігти вживанню найшкідливіших із них, це сприятиме поліпшенню вашого здоров’я.

Яких харчових домішок слід уникати

Фарбники: 102, 104, 107, 110, 122-124, 127-129, 132, 133, 142, 151, 155, 160b;

Консерванти: 200-203, 210-213, 220-225, 228, 249-252, 280-283, 310-312, 319-321;

Загусники: 407;

Підсилювачі аромату: 620-625, 627, 631, 635;

Штучні замінники цукру: 950-952,954-957;

Для додаткової інформації відвідайте сайт fedupwithfoodadditives.info.

Милі пані, ви нарешті зважилися записатися у фітнес-клуб. Схвальне рішення! Перший крок на шляху до здоров’я, підтягнутої фігури, нових знайомств і гарного настрою зроблено.

#img_right#Очі розбігаються від різноманіття пропонованих видів тренувань. Тут і тренажерний зал, і різноманітні групові програми – від степ-аеробіки і Пілатеса, до танців народів Африки… Як визначити, що ж підходить саме вам?

Визначтеся з метою – навіщо ви прийшли у фітнес-клуб. Як правило, пріоритетні цілі бувають такими:

– Схуднути, розвинути витривалість серцево-судинної системи. Тут вам необхідне поєднання кардіо- і силового навантаження. Всупереч поширеній думці, «сила» для схуднення дуже важлива – розробка м’язів дозволяє прискорити обмін речовин, внаслідок чого процес спалювання жиру під час кардіо-навантаження відбувається швидше. Плюс до всього це дозволяє зберегти досягнутий вами результат, та й фігура виглядає набагато кращою ніж, якби ви просто скинули вагу без роботи з м’язовою масою. Відмінно підійдуть програми, що поєднують різні види аеробіки (класична, степ і т.д.) і силові вправи на різні групи м’язів. Як правило, це 30-45 хвилин інтенсивного кардіо-навантаження, яке добре впливає на серцево-судинну систему, і 15-30 хвилин «сили», спрямованої на зміцнення основних груп м’язів. Крім групових програм, рекомендується ще відвідувати тренажерний зал. Але тут треба відзначити – ніякої самодіяльності, обов’язково радьтеся з інструктором про техніку виконання вправ на тренажерах, вагу навантаження, кількість повторів і підходів. Безграмотно підібравши собі програму в тренажерному залі, можна, щонайменше – не досягти бажаного результату, а найгірше – нашкодити собі фізично;

– Отримати заряд енергії, розвинути гнучкість. Тут відмінно підійдуть різні танцювальні класи – Latino, RNB, Hip-hop, Strip Dance, фламенко, російські народні танці, ірландські танці і т.д. і т.п. Серед такого різноманіття кожен може підібрати собі урок за смаком і темпераментом. На цих тренуваннях відмінно розробляються, крім основних, дрібні групи м’язів, про існування яких ви раніше могли й не підозрювати. Причому, в танцювальному запалі, урок пролітає настільки швидко, що ви не встигаєте подумати про втому. Тут окремо хотілося б виділити такий популярний останніми роками «Танець живота», або, як його ще називають, Belly Dance. Він припаде до смаку панночкам, які особливо цінують свою жіночність, а також володаркам пишних форм. Пластика рухів животом, стегнами, грудьми і руками просто зачаровує! Плюс до всього, що особливо важливе, Belly Dance позитивно впливає на дітородні органи жінки, зміцнюючи дрібну мускулатуру, що підтримує їх;

– Розвинути гнучкість, зміцнити м’язи, розслабитися. Фітнес-йога, Пілатес, Streich і т.п. – те, що вам потрібне. Основний акцент робиться на розтяжці і статичному навантаженні, вправи володіють помітним лікувальним ефектом, зміцнюються основні групи м’язів і дрібна мускулатура, знімається напруга. Ці заняття відмінно підходять тим, хто, через свій характер, не любить зайвої рухливості, а також жінкам у віці, які страждають від варикозного розширення вен і хвороби суглобів;

– Набути навичок самооборони, позбутися негативних емоцій, розвинути швидкість реакції. В даному випадку до ваших послуг різні види групових програм з елементами східного єдиноборства. Тобто вас не навчатимуть єдиноборству в чистому вигляді – все адаптовано під фітнес. Ви в режимі нон-стоп вивчите основні елементи і їх певні комбінації. Як правило, такі тренування відрізняються дуже високою інтенсивністю і вимагають чималої енерговіддачі.

Ну а якщо вам хочеться перепробувати всі види тренувань – будь ласка! Крім різноманітності, в цьому є ще один плюс – організм не встигає звикнути до одного виду навантаження.

Якщо ви новачок у фітнесі – почніть відвідувати заняття з 2 разів на тиждень. Запишіться в групу для початківців, щоб спершу ознайомитися з базовими кроками і правильною технікою їх виконання, після чого вже можна буде сміливо перемикатися на інтенсивніші тренування із складнішою хореографією. Не лякайтеся і не бентежтеся, якщо у вас щось не виходить. Не варто дивитися на оточуючих. Не зупиняйтеся – пробуйте!

Дотримуйтесь вказівок інструктора, і все у вас вийде – ваша мета буде досягнута!

Тетяна, інструктор з фітнесу, Нижній Новгород

На сьогодні Сальма Хайєк є однією з найуспішніших голлівудських актрис латиноамериканського походження. Підкоривши своєю вродою весь світ, вона не боїться експериментувати і грати різнопланові ролі, не задовольняючись участю лише в розважальних комерційних фільмах.

Сальма Хайєк Хіменес народилася 2 вересня 1966 в маленькому мексиканському місті Коацакоалкос у католицькій сім’ї керівника нафтової компанії. Її мати Діана Хіменес – мексиканська оперна співачка, а батько, Самі Хайєк, ліванець за походженням, – керівник нафтової компанії. Її ім’я в перекладі з арабської означає «мир».

Вступивши до Іберо-Американського інституту в Мехіко на факультет міжнародних відносин, вона на превеликий жаль батьків незабаром кинула навчання, твердо вирішивши стати актрисою. У 23 роки Хайєк вдалося отримати  головну роль в мексиканській теленовелі «Тереза» (1989), яка мала велику популярністю. Пізніше в 1994 році Хайєк знялася у фільмі «Алея чудес», за роль у якому була номінована на головну кінопремію Мексики.

Завоювавши величезну популярність в Мексиці, Сальма ухвалила сміливе рішення – кинути все і вирушити підкорювати США. Її не зупинив ні той факт, що мало кому з мексиканських актрис до неї вдавалося підкорити Голлівуд, ні відсутність зв’язків та хорошого знання англійської мови.

Перші роки життя в Америці вона ходила на акторські курси і вивчала англійську мову. Будучи зіркою в Мексиці, тут їй доводилося задовольнятися епізодичними ролями покоївок.

#img_gallery#

Першу популярність їй вдалося завоювати знявшись у фільмі Роберта Родрігеса «Відчайдушний», де партнером Сальми став Антоніо Бандерас (1995). Під час зйомок Сальма Хайєк відмовилася від послуг дублерші і разом з Бандерасом сама виконувала всі трюки. Фільм мав успіх, і відтоді вона стала для Родрігеса таким собі талісманом: хоча б в епізодичні ролі він запрошує її у кожен свій фільм. Сама Сальма відмовилася від ролі в «Масці Зорро» через те, що Родрігес покинув проект як режисер.

Після «Відчайдушного» були ролі у високобюджетному «Дикому-дикому Заході» (1999) і «Трафіку» (2000), що завоював безліч нагород.  Ставши успішною голлівудською актрисою,  Сальма Хайєк вирішила не зупинятися на досягнутому і зайнялася  продюсерською діяльністю, заснувавши власну компанію Ventanarosa.

 

У 2002 році вийшов фільм «Фріда» про життя відомої мексиканської художниці Фріди Кало, що мав величезний успіх у всьому світі. Сальма Хайєк стала співпродюсером картини і виконала головну роль, за яку була номінована на «Оскара», як краща актриса.

Що стосується особистого життя, її найближча подруга – знаменита іспанська актриса Пенелопа Круз. Вони разом знялися у фільмі «Бандитки», що вийшов у 2006 році. Проте всупереч очікуванням він особливого успіху не мав. Сальма Хайєк заручена з французьким бізнесменом Франсуа-Аанрі Піно, від якого в даний час чекає дитину.

Крім кіноіндустрії Сальма займається добродійністю, виступаючи в захист жінок від насильства та іммігрантів від дискримінації. Вона говорить іспанською, англійською, арабською і португальською мовами, і відома також як виконавець саундтреків у декількох своїх фільмах.

На Заході Балканського півострова знаходиться невелика країна, новітня історія якої має, мабуть, одне з найбільших світових значень. Вона свідчить про те, який страшний комунізм взагалі і ортодоксальний комунізм зокрема, і як складно сьогодні нести тягар наслідків цього диктаторського режиму. Йдеться про країну  Албанію.

#img_left#Історія Албанії завжди залишалась у тіні в Європі, та й в Росії, хоч і країна, і народ її, який говорить унікальною мовою, належать до однієї з гілок давньоєвропейської цивілізації. Після Другої світової війни тут, як і в багатьох інших країнах Східної Європи, "переміг" соціалізм сталінської моделі. З такими його неодмінними атрибутами, як репресії, гоніння, придушення свободи слова. Тодішній "батько" албанського народу Енвер Ходжа активно позбувався товаришів по партії, які могли  скласти йому конкуренцію в особовому та інтелектуальному плані. До речі, за всіма законами сталіністського жанру, в "народній" Албанії жоден із шести міністрів внутрішніх справ не помер своєю смертю. Всі вони були або розстріляні, або покінчили життя самогубством за дивних обставин…

Хрущовська "відлига" надихнула албанських комуністів до відходу від комуністичної ортодоксії, і вони повністю розірвали всі відносини з тодішнім СРСР і так само неозираючись поплили у фарватері червоно-маоїстського Китаю. З КНР скандальне розлучення відбулося в 1978 році: албанські товариші визнали візит колишнього американського президента Ніксона проявом опортунізму і зрадою комуністичних ідей. Але албанські учні багато в чому перевершили своїх вчителів з Москви та Пекіна. Крім репресій, непробивної залізної завіси, жорстких обмежень не тільки на приватну власність на засоби виробництва, але навіть і на особисту власність (у Албанії аж до краху комунізму не існувало, наприклад, приватних автомобілів). У 1968 році Ходжа, хворобливо боячись вторгнення як західних армій, так і радянських військ, звелів побудувати по всій країні укріплення-доти в кількості 750 тисяч. І сьогодні вони розсіяні по всій Албанії, дещо лякаючи своїм апокалептично-інопланетним виглядом. До речі, з’ясувалося, що ці укріплення сконструйовані таким чином, що вже через деякий час в ході бою, солдат у них просто б задихнувся від порохових газів.

Але головне, в чому албанські комуністи виявилися попереду усієї планети, у тому числі й країн комуністичного табору – це те, що вони в 1967 році повністю відмінили релігію. Була повністю заборонена не тільки релігійна діяльність, але навіть виконання обрядів приватно. Серед албанців 70% мусульман (третина з них належить до синкретичної течії бекташі, з елементами ісламу та християнства, поширеної тільки в Албанії) і приблизно по 13-15% католиків і православних. Всі водночас стали атеїстами, релігійні споруди або зруйнували, або "перепрофілювали", а священнослужителі поповнили і без того численні ряди ув’язнених.

У 1977 році до кримінального кодексу країни була внесена стаття, за якою відправлення релігійних обрядів визнавалось кримінальним злочином. На практиці це означало, що за здійснений навіть удома мусульманський намаз, або пофарбоване до Великодня яйце, будь-яка людина могла запросто потрапити у в’язницю. Сьогодні албанці кажуть, що в останні 15 років свого беззмінного правління, яке тривало до 1985 року, Енвер Ходжа разом з іншими хворобами страждав на очевидний психічний розлад, і реальну владу здійснювала його дружина Неджаміє.

Це є яскравим свідченням того, що тільки в тоталітарно-комуністичній системі при владі можуть знаходитися важко хворі та недієздатні люди, яких неможливо усунути від влади. А той факт, що  дружина комуністичного диктатора (їй зараз 85 років) і його син як і раніше живуть в столиці країни Тірані, і вважаються одними з найбагатших людей країни, взагалі важко логічно осмислити. І албанці в бесідах абсолютно однозначно стверджують, що це багатство накопичене виключно за рахунок каси Албанської партії праці.

Здається, російський філософ Іван Ільїн вказував на те, що комунізм страшний, але ще страшніше виявитися похованим під тягарем його уламків, коли цей нелюдський порядок рухне. Маленька Албанія пройшла той же шлях, що й великий колись СРСР тільки в гостріших формах. Після комуністичного диктатора Ходжі до влади пришли помірні комуністи-реформісти, на зразок наших "перебудовщиків". Довго вони при владі не втрималися, і в 1992 році в країні була введена двопартійна система, що означало крах  тоталітарного комунізму.

Сформувалася партія ліва (соціалістична) і права (демократична), яка зараз перебуває при владі. Рядові албанці щодо цього говорять, що у них немає правих партій, є тільки ліві, тим самим натякаючи, що вся нинішня політична еліта, незалежно від проголошуваних гасел, вийшла з однієї "шинелі" – номенклатури Албанської партії праці. Лідер "демократів" нинішній прем’єр Салі Беріша колись був особистим лікарем диктатора Ходжі. І крім цієї обставини, назвемо ще декілька рис сучасного життя цієї країни, що визначаються спадщиною комунізму.

По-перше, очевидно, що політична демократія, а точніше прагнення правлячих посткомуністичних угрупувань увірвати владу явно випереджає будівництво нової і здорової ринкової економіки. Албанія, як і раніше, залишається найбіднішою країною Європи. Мабуть найпомітнішою подією економічного характеру за останнє десятиліття тут була криза, коли місцеві організатори фінансових пірамід обдурили мало не більшу частину населення країни. Для росіян це дуже знайомо. Правда, албанці, з їх південно-гірським менталітетом, трохи не взялися в 1997 році за зброю, і лише проголошення нових виборів до парламенту зупинило можливу громадянську війну.

Але головний висновок про небезпеку комунізму і його наслідків породжує навіть не аналіз політичних і економічних реалій, а простий погляд на сьогоднішнє життя Албанії. Через 15 років після краху комунізму вигляд цієї прекрасної країни можна охарактеризувати двома словами – бідність і занедбаність. Жахливі дороги, вибоїни навіть на бруківці центральної площі столиці –  Тірани, "житловий фонд" з обшарпаних канаркових чотирьохповерхівок, які давно забули, що таке ремонт. Звичайно, багато будують, але всі ці будівництва виглядають якось покинуто. Магазини асортиментом товарів і виглядом вітрин нагадують наші продмаги часів ранньої перебудови. Можна побачити певну заможність, але не багатство. Заможними є переважно ті албанці, які після краху "залізної завіси" виїхали робити кар’єру або просто працювати. Треба сказати, що в світі албанці цінуються не тільки як гарні робітники, але й, наприклад, дуже здатні студенти, кваліфіковані фахівці з вищою освітою. Серед албанців всесвітньовідомі мати Тереза, голлівудський кіноактор Белуші.

До цього списку можна додати лауреата Нобелівської премії з медицини Феріда Мураті, на основі розробок якого була створена знаменита "віагра". Але це все про албанців за межами Албанії, а ось сумний образ цієї країни породжує питання: чи не національний менталітет албанців спричиняє такий безлад і занедбаність? Але в сусідніх країнах колишньої Югославії – Чорногорії і Македонії, де тоталітарно-комуністичний прес був не таким жорстким, навіть на перший погляд побут і життя тих же албанських міст і селищ виглядає значно благополучнішим.

І тоді спадає на думку, що справа тут не в національних рисах, а в наслідках багаторічного комуністичного ярма, можна навіть сказати гіпертоталітаризму. Саме він породив серед більшості людей глибоку інертність, неспроможність відчути себе особистістю, здатною самостійно створювати свій життєвий шлях і благоустрій, не сподіваючись на керівництво і вождів. Саме ця прищеплена режимом риса породила розбиті дороги і обшарпані будинки, а якщо копати глибше – всі негативні явища посткомуністичної епохи. Це нам виразно демонструє маленька Албанія, тим самим нагадуючи про велику обтяжену спадковість комунізму.

Китайський адвокат-правозахисник Гао Чжішен, який не мав можливості спілкуватися із зовнішнім світом впродовж майже восьми місяців, 6 квітня зумів успішно зв’язатися по телефону з борцем, за права людини Ху Цзя, який проживає в Пекіні. Через 4 дні Ху, який опублікував в Інтернеті запис телефонної розмови, і спробував врятувати Гао, був відрізаний від зовнішнього світу.

Заточений у своєму будинку, що став його в’язницею

#img_left#Гао викрали з будинку його сестри в провінції Шандун 15 серпня 2006 року. До цього протягом шести місяців він був об’єктом для постійного переслідування і погроз з боку китайських шпигунів. За цей час на життя Гао було також здійснено три замахи.

 

12 грудня 2006 року його засудили за «підривну діяльність проти правлячого режиму». «Підривна діяльність» полягала в тому, що Гао опублікував в Інтернеті три відкритих листи до глави китайської Комуністичної партії Ху Цзіньтао і прем’єр-міністра Вень Цзябао, апелюючи в захист прихильників духовного руху Фалуньгун, який у даний час зазнає переслідувань у Китаї.  Проте ні його сім’я, ні адвокат не були повідомлені про слухання його справи.

 Через десять днів Гао умовно засудили до трьох років позбавлення волі у випадку, якщо протягом подальших п’яти років він  скоїть інший «злочин». Того ж дня він був звільнений, але після цього з ним неможливо було зв’язатися.

За словами Гао понад сто шпигунів були розміщені навколо місця, де він живе, контролюючи його сім’ю 24 години на добу; вони маскуються в перехожих і вуличних торговців; вночі біля будинку чергують понад десять машин. Він сказав, що вся його сім’я, «схоже, знаходиться під кришкою».

«Що я можу зробити? Моя сім’я буде знаходитися під загрозою смерті, якщо так триватиме… Якщо я зачепив Комуністичну партію Китаю  (КПК), сказавши їй правду, то що такого зробили моя дружина і діти?! Мої бідні діти», – нарікав Гао Ху.

 

Телефонний дзвінок 6 квітня, що тривав 47 хвилин, був довшим, ніж очікував Гао. Гао сказав, що він використовував телефонну картку, яку йому дали, кредит на якій складав всього 20 центів. Він зумів повністю зачитати свого третього листа Ху по телефону. Попередні два листи так і не дійшли до Ху.

Тортури і залякування

У листі детально описуються тортури і погрози, які примусили Гао піти на компроміс з його мучителями.

 Гао сказав, що протягом всього часу, починаючи з його викрадення і до звільнення, включаючи слухання в суді, його завжди називали номером «815», оскільки він був викрадений 15 серпня.

Він сказав, що протягом 129 днів зазнавав різних методів тортур, які застосовували щодо нього його сусіди по камері.  Його протримали в наручниках загалом 600 годин,  протягом 590 годин він був прив’язаний до спеціально зробленого для тортур залізного стільця і знаходився під  яскравим сліпучим світлом, був вимушений сидіти на підлозі зі схрещеними ногами 800 годин, найтриваліші за часом тортури  – це коли він був прив’язаний до стільця 109 годин поспіль. Усе це розповів сам  Гао.

Тільки тоді, коли його сім’я та родичі стали метою переслідування, Гао поступився.  «Вони відкрито погрожували їх змучити психологічно, повністю зруйнувати майбутнє моїх дітей, моєї дружини і всіх наших родичів».

У цей момент – написав у своєму листі Гао, – незважаючи на те, що він знав, на що здатна китайська влада, він недооцінив того, як далеко вони можуть зайти в «явному використанні безсоромних і безжальних методів», щоб досягти своєї мети.

 

Врешті-решт, Гао погодився написати публічну заяву і перед камерою добровільно визнати свою провину. Він підтвердив, що з’явився в одній із двох випущених в Інтернеті публічних заяв. Проте тут одне непорозуміння, а саме – невідповідність дат: публічні заяви в Інтернеті датовані 5 і 29 жовтня 2006 року, але обидва, Ху і Гао, говорили про публічну заяву, датовану 29 листопада.

 

Незважаючи на те, що публічна заява була справжньою, Гао сказав, що не багатьох людей хвилювало, що ховалося за цим папером. Він сказав, що заява частково була написана за умови, що 5 000 юанів (US$633) з його заощаджень, які були нелегально конфісковані владою, будуть передані його дружині та дітям.

Дві мети

Гао сказав, що дві головних причини, через які китайська влада заарештувала його, були наступними: це – його захист Фалуньгун і естафета голодування за права людини, яку він почав у лютому 2006 року.

 «У всьому цьому випадку, вони найбільше стурбовані щодо Фалуньгун і протесту за права людини за допомогою естафети голодувань. Головним чином, їх цікавив мій зв’язок з Фалуньгун: як тісно я пов’язаний з його послідовниками, мої відкриті листи і протести за допомогою голодувань. Я без сумніву відчуваю, що Фалуньгун і протести за права людини в даний час є двома головними турботами діючих сил китайського комуністичного режиму»,  – так вважає Гао.

Мовчання Ху

10 квітня міліція сказала Ху, що Відділ громадської безпеки в Пекіні вирішив помістити його під домашній арешт, щоб перешкодити йому відвідати німецьке посольство. Так сказав Ху в інтерв’ю на сайті Бі-Бі-Сі Chinese.com.

 Після телефонного дзвінка з Гао Ху негайно подзвонив в Посольство Німеччини і сказав, що хотів би обговорити ситуацію з Гао і його сім’єю. Його розмова прослуховувалась, що привело до арешту Ху.

Борець за права хворих на СНІД і активний захисник прав людини, Ху був затриманий на 41 день на початку минулого року. Потім він знаходився під наглядом міліції понад 200 днів аж до 16 лютого 2007 року, коли йому дозволили здійснити поїздку до Гонконгу.

Існує інформація, що Ху страждає від гепатиту Б і  цирозу печінки початкової стадії.

Реакція міжнародного співтовариства

Неурядові організації і захисники прав людини в усьому світі  відреагували на тортури Гао і його сім’ї, виразивши своє обурення.

 Міжнародна коаліція на підтримку адвоката Гао Чжішена 7 квітня опублікувала заяву, засудивши переслідування проти Гао і його сім’ї, і разом з цим вимагаючи його беззастережного звільнення. 10 квітня Міжнародний центр допомоги виходу з Комуністичної партії Китаю також видав жорстку заяву, вимагаючи відновити нормальне життя Гао і його сім’ї.

Сунь Веньгуан, почесний професор Університету Шандуна, опублікував 8 квітня статтю під назвою «Де права людини? – На підтримку Гао Чжішена (частина 4)». Він написав: «Адвокати є бійцями у викритті тортур. Зараз китайські адвокати – правозахисники, що потрапили під нагляд, самі стали жертвами тортур. Де права людини в Китаї?».

Високопоставлений чиновник Державного Департаменту, коментуючи ситуацію, в якій опинився Гао і його сім’я, сказав, що вони стурбовані повідомленням про погане поводження з Гао під час його ув’язнення і тим, що він був вимушений зробити визнання в «підбурюванні до підривної діяльності» під тиском, що чинився на нього.

Хоча Гао сказав у своєму листі, який він зачитав по телефону Ху, що він скоріше вирішив присвятити себе захисту своєї сім’ї, ніж боротьбі за соціальне правосуддя, багато хто захоплюється його мужністю  в тому, що він прорвався через домашній арешт. Намір Гао зв’язатися з громадськістю  – це явний виклик нагляду, здійснюваному над ним, і може бути розглянутий владою як інший скоєний «злочин».

Чжоу Мейхуа. Велика Епоха