Blog

#img_left_nostream#Кінь – одна з небагатьох тварин одомашнених людиною.  Впродовж тисячоліть кінь був вірним помічником і другом людині, беручи безпосередню участь в багатьох аспектах її життєдіяльності. У останні півтора століття наука зробила сильний стрибок вперед, і ми пересіли на автомобілі, в яких під капотом багато кінських сил. Проте і на даний час кінь все ж продовжує допомагати людині, роблячи позитивний вплив на його здоров’я.

Лікування кіньми або іпотерапія, офіційно оформилось як новий вид терапії і отримав розвиток у минулому столітті. За останніх 40 років лікувальна верхова їзда в багатьох країнах світу отримала стрімкий розвиток і оформилася як метод реабілітації при широкому спектрі захворювань. Сьогодні за допомогою лікувальної верхової їзди лікують патології опорно-рухового апарату, порушення психо-емоциональной сфери, розумового розвитку (затримка психічного розвитку, олігофренія, синдром Дауна), психічні захворювання (шизофренія, аутизм, поведінкові розлади). Відмічений  також позитивний вплив катання на конях на терапевтичні захворювання органів кровообігу, травлення, нервової, дихальної та ендокринної систем.

Позитивний вплив коня на здоров’я  людини був   відмічений ще в глибокій старовині, за часів Гіппократа. Термін "іпотерапія" якраз і походить від грецького "hippos" – кінь. Згадки про лікувальну дію коня також можна знайти в працях Антіли та Парацельса. У 1791 році філософ Дені Дідро відзначив, що "серед фізичних вправ, що мають багато прекрасних якостей, перше місце належить верховій їзді, за допомогою якої можна лікувати безліч хвороб.". Але лише на кінці XIX століття почалося систематизоване наукове вивчення впливу верхової їзди на організм людини і її цілеспрямоване використання з лікувальною метою.

На думку вчених, крупний кінь передає тілу вершника за хвилину більше сотні коливальних імпульсів у різних напрямах. Складні рухи м’язів спини коні, що складаються з безлічі елементів, надають масажуючу і розігріваючу дію на м’язи ніг вершника і органи малого тазу.  Оскільки температура тіла коня на 1,5 градуса вища, ніж у людини, то кровотік у кінцівках зростає. До того ж рухи коня переносяться на сидячу людину, його тазостегновий суглоб і хребетний стовп. Вершник пасивно слідує за рухами тварини. Подібна рухова активність по механізму моторики нагадує рухи, які здійснює людина при ходьбі. Це дозволяє неходячим дітям пережити досвід прямохожденія: формується суглобова і м’язова пам’ять для цього вигляду руху, а також стереотип діяльності в структурах головного мозку.

При верховій їзді вершник повинен зберігати правильну посадку, утримувати рівновагу, координувати свої рухи. Це дозволяє діяти безлічі м’язів, що особливо важливе для людини, в якої є ураження яких-небудь м’язів, і які в звичайний час знаходяться в бездіяльності.

Крім того, верхова їзда стимулює розвиток дрібної моторики, сприяє формуванню складних точних рухів. Цей ефект іпотерапії не може бути досягнутий при якихось інших способах лікування. До того ж заняття верховою їздою проходять на свіжому повітрі, сприяють гартуванню організму і підвищенню опірності інфекціям.

Іпотерапія також сприяє розвитку когнітивних здібностей: пам’яті, уваги, мислення. Під час верхової їзди зміцнюються здібності запам’ятовувати і планувати послідовність дій, активізуються психічні процеси. Живий контакт людини з конем допомагає при соціалізації, адаптації в нових умовах. Це особливо актуально для замкнутих і сором’язливих дітей. Верхова їзда укріплює віру в себе, у свої сили.

У людини,  яка навіть просто знаходиться поряд з конем, виникає багато позитивних емоцій, відчуттів і переживань. Взаємодія з конем  допомагає відчути теплоту і природну доброту, що йде  від живої істоти. Надаючи турботу, доглядаючи коня, дитина вчиться допомагати, проявляти  позитивні  якості своєї душі, від яких сама отримує сильний емоційний ефект.  Тому спілкування з конем використовується для зняття стресу або депресій.

Відомий вислів «ланцюг лише настільки міцний, наскільки міцна її найслабкіша ланка» відноситься не лише до інструментів або до команд людей, це також відноситься до нашого тіла. Якщо ж йдеться про гравця в гольф, то «найслабкіша ланка» так само важлива і відносно м’яча. Це означає зберігати відповідний спосіб життя і відповідний розмах.

#img_left#Кінетичний ланцюг відповідає за дві речі в нашому житті – вироблення сили (спринт) і контроль опору (зниження швидкості під час спринту). У гольфі ми виробляємо силу при нижньому розмаху і контролюємо опір при маху назад. Коли ви вдарили по м’ячу для гольфу, вам необхідно уповільнити рух ключки, щоб контролювати опір у момент розмаху. Як ми бачимо, кінетичний ланцюг керує всіма рухами. Це об’єднане координування кісткової, мускулатурної та нервової систем.

Щоб зрозуміти, як працює наше тіло, дуже важливо розглядати це, як спільну роботу всього організму. Класична музика в цьому випадку є відмінною метафорою. Наші рухи крізь простори і часи нагадують концерт (для гравців у гольф, розмах – це концерт), і наш кінетичний ланцюг подібний до оркестру. Коли музикант при виконання фальшивить, або гірше за те, рве струну, ми всі знаємо, що відбувається з музикою.

Поза – це як розташування місць в оркестрі. Музиканти мають бути правильно розташовані, щоб своєю грою доповнювати один одного. Це схоже на те, як наші кістки і суглоби мають бути розташовані так, щоб забезпечити хорошу якість рухів. Якщо це буде погано розташовано, то наші м’язи відплатять нам, поступово знижуючи потенціал рухів.

Якщо порушений ритм оркестру, інструменти можуть грати в різнобій або гірше за те, перебиваючи один одного. Це також як, якщо наші м’язи не діють в правильній синхронності, наші рухи можуть виглядати так само, як звучить погана музика. Рухи в правильному ритмі й у правильній позиції сприятиме тому, що м’язи правильно функціонуватимуть.

Вища точка маху назад вимагає великої мобільності. Це фізично самий незручний момент сигналу в гольфі. Маючи рівний темп при виконанні цього руху, потрібно збільшити амплітуду руху і швидкість руху ключки. Мобільність разом з кількістю рухів допомагають м’язам надати ширший діапазон рухів для ваших суглобів, і сприяє виробленню потужності і кращій взаємодії та координації м’язів.

Щоб гравець у гольф міг розмахувати ключкою, йому необхідно обертати корпусом. Це обертання спочатку виходить від нижньої частини тулуба. Верхня частина тіла може і використовується для вироблення деякої енергії, але первинне завдання верхньої частини тіла полягає в стабілізації ключки, у напрямі кута удару і забезпеченні правильного вирівнювання лицьової частини ключки. Найчастіше у гравців гольфу одна проблема – вони здійснюють обертання корпусу за допомогою розмахування руками. Це може бути результатом використання неправильного методу розмаху, що блокує центральну частину м’язів або зменшує їх витривалість. У будь-якому випадку, коли первинні рухові м’язи не виконують свою функцію, в дію вступають інші м’язи.

На жаль, верхня частина тіла (другорядні м’язи при розмаху в гольфі), діючи, як первинна рушійна сила, зазнає технічні незручності. Ці другорядні м’язи дуже скоро стануть напруженими і втомленими. Це приведе до додаткової напруги в плечах, ліктях, зап’ястях і в нижній частині спини. Коли для обертання тіла використовуються центральні м’язи, верхня частина тіла здатна не напружуючись додати потужності і зосередитися на своєму основному завданні: напрямі ключки.

Жоден музикант в оркестрі не знав би, коли вступати зі своєю партією, якби не було диригента. Музиканти покладаються на те, що диригент дасть їм знак, коли починати грати, вкаже на потрібний темп виконання, на те, як тихо або голосно виконувати, коли поміняти ритм, і коли завершити гру. Коли ваша свідомість балансує інформацію, отриману від нервової системи, дає команду м’язам рухатися і стабілізує вашу кісткову систему, це називається вашою пропріоцепцією. Хороша новина в тому, що, подібно до диригента або музиканта, ви можете все це удосконалити і закріпити за допомогою ретельних тренувань.

Багато хто відноситься до тіла, як до храму. Воно священне. Це основна частина того, ким ви є. З його допомогою можна визначити якість вашого життя. Відносячись до нього із знанням і турботою, воно може стати таким же прекрасним, як витвір мистецтва, і рухатиметься з точністю і красою симфонії. Коли ми не піклуємося самі про себе, погіршується якість нашого життя, і ми перестаємо чути музику, або у разі гравця в гольф,- у нас накопичуються травми, болячки і неприємності.

Щоб допомогти вам підсилити ваші центральні м’язи, необхідні при розмаху в гольфі, вам необхідно виконувати ефективні вправи. Зверніться до кваліфікованого тренера або фізіотерапевта з проханням встановити вам правильний режим, який може бути тривалістю приблизно в 20 – 40 хвилин з 2-х до 6-ти раз на тиждень. З цього слід починати. Коли ви працюватимете над гнучкістю, стійкістю, міцністю, пропріоцепцією і силою, що необхідна для вашого життя, ви зможете насолоджуватися покращеною якістю свого життя, якістю розмаху, зменшеним стресом і нижчими очками.

Автор Зенон Дольніцкий є сертифікованим гравцем у гольф і тренером по оздоровчій біомеханіці.