Blog

  • Євген Захаров: „Омбудсмен – це інститут громадського суспільства, що перебуває на держслужбі’. Частина 1

    Євген Захаров: „Омбудсмен – це інститут громадського суспільства, що перебуває на держслужбі’. Частина 1

    Нещодавно Верховна Рада проголосувала по кандидатурі  парламентського Уповноваженого з прав людини. На цього посадовця покладається парламентський контроль за дотриманням конституційних прав людини і основоположних свобод. Ним став новий-старий Омбудсмен – Ніна Карпачова набравши на декілька голосів більше за голову Української Гельсінської Спілки Євгена Захарова.

    #img_left#І хоча голосування вже відбулося, все ж віримо, що інтерв’ю з Євгеном Юхимовичем, своєї актуальності не втрачає й по сьогодні, адже погляди й ідеї цього досвідченого правозахисника варті нашої уваги.


    – Євгене Юхимовичу, спершу, розкажіть, будь ласка, чиї права, на Ваш погляд, захищає Омбудсмен і яка його роль у державі?

     

    – Роль надзвичайно вагома. Місією Уповноваженого Верховної Ради з прав людини є парламентський контроль за додержанням конституційних прав людини і основоположних свобод та сприяння організації автономної системи недержавних органів контролю за їх забезпеченням. Деякі помилково вважають, що Омбудсмен захищає тільки права правопорушників, оскільки щодо них порушення прав є найгрубішими. Насправді, він захищає тих, хто є жертвою правопорушень з боку держави. Наприклад, зараз порушується право на достатній життєвий рівень всіх тих людей, які не в змозі сплатити за комунальні послуги за новими тарифами, а це мільйони мешканців країни. Ці люди – літні пенсіонери, інваліди, багатодітні родини, безробітні – отримали сильний удар: багато з них навіть якщо хочуть, не можуть заплатити. А це вже загрожує їхньому праву власності: за несплату їх у майбутньому можуть позбавити житла за рішенням суду. Держава не зробила практично нічого, щоб захистити цих людей – процедура отримання субсидій складна, принизлива і багатьом просто не вистачає терпіння, щоб пройти її до кінця. На мою думку, має бути закон із чіткою процедурою отримання субсидії. Це є питанням Омбудсмена, питанням адміністративної юстиції і саме він, Омбудсмен, має робити відповідні подання в органи місцевої влади. Крім того, це питання треба вирішувати на національному рівні.

     

    – Які моменти, на Ваш погляд, є найважливішими у захисті прав людини?

     

    – Крім питання дотримання прав людини з моменту затримання і до отримання вироку та покарання (це комплекс прав – на свободу, на захист від катувань, на справедливий суд), є ще така суттєва річ, як свобода інформаційного обміну, доступу до інформації. Доступ до інформації в Україні дуже різний залежно від того, де люди мешкають. Я вважаю, що питання рівного доступу до інформації і правового режиму вільного обміну інформацією – важливе питання для Омбудсмена. Треба змінити закон про інформацію, адже він застарів. Також необхідно, щоб влада і посадові особи змінили ставлення до інформування суспільства про свою діяльність, до відповіді на інформаційні запити тощо. Ніяка свобода слова не можлива, якщо немає доступу до інформації. Великою проблемою є бідність значної частини населення: різниця між багатими і бідними в Україні є більшою, ніж в західних країнах, у 7-10 разів, і все зростає. Це дуже загрозлива тенденція.

    – Пане Євгене, багатьом людям все ж таки важко зрозуміти, як державний службовець, який отримує гроші від держави, може захищати права людей від тієї ж держави?

    – Може.  Бо, за своєю суттю, Омбудсмен – це інститут громадянського суспільства, що перебуває на держслужбі. При теперішній незалежності такий захист цілком можливий. Але для цього країна повинна бути досить цивілізованою, щоб розуміти цей конфлікт інтересів і дати можливість Омбудсмену нормально працювати. Якщо такого розуміння немає, то конфлікту не уникнути.

    На мій погляд, робота Омбудсмена не відрізняється по суті від роботи недержавної правозахисної організації. І якщо я буду обраний, я буду працювати так само, як і раніше, тільки отримаю додаткові права, пов’язані зі статусом.

    – А, до речі, як Ви плануєте проводити свою інформаційну політику у випадку обрання Вас Омбудсменом?

    – Найперше, що я вважаю треба зробити, це – покращити комунікацію Уповноваженого за рахунок наступного: щоденного оновлення сайту та створення його англомовної версії; випуску, щонайменше щомісячно, бюлетеню з описом порушень прав людини й історій успішного їх захисту; створення регулярної телепередачі на одному з національних телеканалів з прямим контактом Уповноваженого з телеглядачами; оприлюднення і широкого обговорення річної доповіді про стан з правами людини.

    – Якими будуть Ваші перші кроки на посаді Омбудсмена в разі Вашого обрання?

    – По-перше, на мою думку, – треба розібратися із структурою Секретаріату Уповноваженого з прав людини, штатним розкладом, розподіленням бюджету, процедурами використання позабюджетних коштів, яких, як мені відомо, було доволі багато – усі ці речі треба правильно організувати, бо інакше механізм не працюватиме. Буду готувати законопроект про зміни до закону про Уповноваженого так, як я описав у своїх тезах. Ви можете ознайомитися з ними на сайті www.maidan.org.ua.

    Також необхідно створити ефективну прес-службу Омбудсмена та налагодити комунікації.

    Треба, щоб були спеціалізовані Уповноважені з: – захисту прав дитини; доступу до інформації і захисту персональних даних; захисту прав меншин. Існуючий закон є доволі млявий, тому що він не передбачає навіть відповідальності державних органів за ненадання відповіді на запити Уповноваженого. Ніна Карпачова, зокрема, говорила, що прокуратура їй взагалі не відповідає. Необхідно змінювати закон і посилювати відповідальність за невиконання обов’язків щодо запитів та звернень громадян.

    – Яким чином Ви плануєте це здійснити?  Як швидко можна це зробити? Що і хто може заважати? 

    – Я вважаю, що зможу організувати розгляд заяв про порушення прав людини ефективніше, ніж зараз – за рахунок залучення правозахисних організацій, за рахунок делегування повноважень на регіональний рівень регіональним Омбудсменам, за рахунок створення електронного архіву заяв і внутрішньої мережі в офісі Уповноваженого. Я збираюся організувати національні превентивні механізми запобігання катуванням на виконання Факультативного протоколу до Конвенції ООН проти катувань – це фактично розвиток моєї праці щодо створення мобільних груп МВС, які провадять моніторинг ізоляторів тимчасового затримання. Ці заходи можна реалізувати доволі швидко.

     

    Щодо тих, хто заважатиме… Є органи державної влади, які вже усвідомили необхідність реальної співпраці с правозахисними організаціями, такі, як МВС та Міністерство юстиції, а є такі, які ще опираються цьому. Тому я сподіваюсь, що національні превентивні механізми щодо МВС будуть створені доволі швидко, а от щодо Департаменту виконання покарань – буде важче, оскільки система виконання покарань залишається закритою, і її керівництво не дуже бажає реально співпрацювати.

    Крім того, мені важко поки що оцінити, наскільки бюджет Секретаріату Уповноваженого відповідатиме вимогам часу щодо права захисту. Проте я сподіваюсь, що розвиток співпраці з недержавними організаціями допоможе і в цьому напрямку.

    Довідка „Великої Епохи":

    Захаров Євген Юхимович – кандидат технічних наук; член Харківського обласного юридичного товариства; член правління Міжнародного фонду "Відродження".

    З 1990 – Заступник голови Харківської міської комісії з поновлення прав репресованих

    З 1990 – член Московської Гельсинської групи

    1990-94 – депутат Харківської міськради

    1992-97 – член громадської ради Українсько-Американське бюро захисту прав людини

    1993-97 – Головний редактор журналу "Права людини в Україні"

    З 1994 – Член робочої колеґії Міжнародного товариства "Меморіал"

    З 1997 – співголова та виконавчий директор Харківської правозахисної ґрупи;

    З 1999 – Головний редактор, що квартальника "Свобода висловлювань і приватність"

    З 2004 – Голова правління Української Гельсинської спілки з прав людини, голова правління.

    Сімей ний стан: одружений. Дружина Інна Борисівна – філолог, поет, редактор бюлетеня "Права людини"; син Борис – історик. Дві онучки.

     

    Володіє англ. мовою.

    Захоплення: поезія.


  • Тиждень моди у Лондоні – London Fashion week. Частина 1 (фотоогляд)

    Тиждень моди у Лондоні – London Fashion week. Частина 1 (фотоогляд)

    У рамках модного шоу London Fashion Week 2007 р. відбулося понад п’ятдесят показів осінньо-зимових колекцій відомих дизайнерів одягу.

    #img_gallery#

  • Тиждень моди в Лондоні – London Fashion Week. Частина 2 (фотоогляд)

    Тиждень моди в Лондоні – London Fashion Week. Частина 2 (фотоогляд)

    У рамках модного шоу London Fashion Week 2007 р. відбулося понад п’ятдесят показів осінньо-зимових колекцій відомих дизайнерів одягу (частина 2 фотоогляду).

    #img_gallery#

  • Продовжуючи традиції російського боксу

    Продовжуючи традиції російського боксу

    Сучасні хлопчики приходять у бокс для того, щоб лише навчитися битися, і дуже багато необхідно вкласти у них сил для того, щоб вивести їх у справжні спортсмени, – каже тренер знаменитого російського боксера Бориса Кандера Юрій Абатулін.

    В Іркутській області Російської Федерації це вже традиція – п’ятий рік проходить обласний турнір з боксу пам’яті Бориса Кандера, майстра спорту міжнародного класу, чемпіона кубку Європи. Головний організатор традиційного турніру Юрій Абатулін (старший тренер з боксу Іркутської області) зі смутком згадує, що минули ті часи, коли хлопчики із величезним інтересом та ентузіазмом займалися спортом. Зараз тренеру доводиться докладати дуже багато зусиль для того, щоб зацікавити спортом хлопців: «Тренер зараз більше нагадує масовика-вигадника й розважальника дітлахів».

    Але він та його колеги завзято продовжують вести секції по школах зовсім безкоштовно, лише залучаючи хлопчиків у спорт. Необхідно прикласти дуже багато зусиль та енергії для того, щоб хлопчик став усвідомлено займатися. Юрій Ізмайлович каже, що сучасне покоління дуже відрізняється від минулого: «Вони зовсім не вміють терпіти, виявляти наполегливість, але результати й успіхи хочуть одержувати одразу, не прикладаючи великих зусиль для цього. Хлопці стали дуже меркантильними, якщо почувають, що це не дуже вигідно, і ще й необхідно прикласти зусиль, кидають тренування, тому тренеру стало складно працювати у таких умовах». Тому в Іркутській області усі заняття боксом безкоштовні, змагання проходять тільки завдяки людському ентузіазму.

    Наприклад, постійний спонсор цього традиційного турніру – колишня вчителька Бориса Кандера, а тепер генеральний директор великої фірми. Вона ж очолює батьківський комітет у його колишній школі, де і проходять різні безкоштовні секції для хлопчиків. Адже відомий спортсмен був колись єдиним та улюбленим сином своєї матері у той час, коли молодий тренер Ю. Абатулін набрав секцію боксу. Але хлопчик одразу виділився своєю витримкою, невтомним терпінням і наполегливістю на тренуваннях.

    Юнак швидко досяг спортивної слави, став відомим тоді ще у Радянському Союзі. І зараз його згадують з теплотою і його тренери, і друзі, і боксери. Борис був успішним та здібним студентом, закінчив фізико-математичний факультет Державного Університету, став провідним інженером відомої компанії «Юкос», але все раптово та трагічно обірвалося у його двадцять п’ять років. Тренер відомого боксера Росії зі смутком згадує свого вихованця і з надією продовжує проводити тренування у його колишній школі, шукаючи серед хлопчиків тих, хто би зміг продовжити славу російського боксу.

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#

    Оксана Тюменцева. Велика Епоха, Україна

  • Високий рівень депресії серед канадців

    Високий рівень депресії серед канадців

    Ваша робота не приносить вам задоволення? Якщо це так, ви не самотні. За статистикою, опублікованою в Канаді в січні 2007 року, майже півмільйона працюючих канадців страждають від депресії, що часто впливає на їхню працездатність.

     

    #img_right#Згідно з результатами досліджень, які проводилися на основі даних 2002 року, близько 4% працюючих канадців у віці від 25 до 64 років відчували симптоми депресії в попередньому році. Відсоток людей, які страждали від депресії, був вищим у віці від 25 до 44 років.

     

    У доповіді відображені результати міжнародних досліджень, з яких видно, що депресія сильніше позначається на працездатності, ніж артрит, діабет або проблеми з хребтом. Депресія також зачіпає категорію молодшого і забезпеченішого населення.

     

    У доповіді повідомляється, що економічний збиток від декількох днів пониженої працездатності через депресію в 1998 році був оцінений у 2,6 млрд. доларів.

     

    80% опитаних заявили, що депресія вплинула на їхню працездатність. Багато хто брав лікарняну відпустку. Вони описували такі симптоми депресії, як слабкість, «зниження розумової здатності і концентрації» і відчуття безнадійності.

     

    У доповіді згадувалося, що серед жінок відсоток тих, хто страждає від депресії складає 5,1%, що в 2 рази вище, ніж серед чоловіків – 2,6 %. Співробітники сфери торгівлі і обслуговування (4,6%) частіше страждають від депресії, ніж робочі на виробництві (2,5%). Офісні працівники (3,9%) теж дуже схильні до депресій.

     

    За даними доповіді, найчастіше говорили про те, що у них була депресія, люди, які переживали стресові ситуації (6%), працювали в нічну зміну (5,6%) і ті, хто пережив розлучення.

     

    Співробітники, які страждали від депресії, в три рази частіше говорили про інші проблеми із здоров’ям, які впливають на працездатність. У них була велика схильність брати вихідний через хворобу за два тижні або бути відсутнім на роботі за тиждень до цього.

     

    У США повний збиток від зниження продуктивності через депресії, лікарняні відпустки і лікування, оцінюється в 83,1 млрд. доларів на рік. 51,5 млрд. доларів втрачається в результаті відсутності співробітників і уповільнення темпів роботи. Згідно з результатами провідного дослідження, опублікованого в «British Journal of Psychiatry» в 2004 році, депресія є головною причиною непрацездатності в світі. Також з’ясувалося, що в Канаді та США показники депресії вищі, ніж будь-де в світі.

    Версія статті англійською

  • Фламінго в Африці вмирають від голоду

    Фламінго в Африці вмирають від голоду

    Учені виявили, що малі фламінго (Phoeniconaias minor) Кенії погано харчуються й гинуть від голоду. За підтримкою інституту Earthwatch, дослідники з’ясували, що вага знайдених мертвих фламінго становить лише 63% від їхньої нормальної маси тіла.

    #img_left#Унаслідок нещодавніх масштабних випадків смертності цих птахів у Кенії за минулий рік загинули тисячі малих фламінго, а за 1990-ті роки – більше півмільйона. Аналіз води в озері підтвердив низький рівень спіруліни, синьо-зелених водоростей*, що є основним джерелом корму для фламінго. Через обмежену кількість поживних речовин, фламінго залишалося менш 10% від їхніх мінімальних щоденних потреб у їжі.

    Доктор Девід Харпер із Лестерського університету, науковий керівник проекту Flamingos of the Rift Valley інституту Earthwatch, у прес-релізі повідомив: «Отримані дані вказують на те, що в список можливих причин смертності фламінго необхідно включити голод».

    Харпер також відзначив, що в більшості фламінго відтінок рожевого став біль блідим. Це вказує на те, що вони перебувають у поганому стані для розмноження. Яскраво-рожевого забарвлення фламінго набувають завдяки альфа- і бета-каротину за умови нормального харчуванні. З 15 тисяч фламінго вчені виявили менше сотні з яскраво-рожевим забарвленням.

    Голодні птахи, які зазвичай збираються зграями на узбережжі для пошуків їжі, почали розбрідатися й годуватися на розрізнених водоймищах, включаючи дощові калюжі, і навіть на дорогах. Зміна поведінки при пошуку їжі робить фламінго уразливими до інших факторів смертності.

    Ветеринар Ліндсей Оукс із Університету штату Вашингтон відзначає, що птахи, почали шукати допоміжні джерела їжі, піддаючи себе небезпеці стати здобиччю хижаків.

    Харпер додав: «За сім років роботи на озері Богорія [у Кенії] я ніколи не бачив, щоб малі фламінго годувалися зі струмків і калюж».

    Учені вважають, що важкі часи для фламінго, викликані проливними дощами. Зливи принесли в озеро надлишок води, що розбавило запаси корму фламінго.

    Малі фламінго менші на зріст і мають більше чорного кольору на дзьобі в порівнянні зі своїми родичами звичайними фламінго. Харпер і Оукс – учасники проекту Flamingos of the Rift Valley при інституті Earthwatch.

    * Спіруліна – рід цианобактерій, яких вчені раніше відносили до синьо-зелених водоростей, а нині вважають бактеріями.

    Тай Тунь. Велика Епоха

  • Тиждень високої моди в Мілані: Enrico Coveri (фотоогляд)

    Тиждень високої моди в Мілані: Enrico Coveri (фотоогляд)

    На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції Энріко Ковері (Enrico Coveri).

    #img_gallery#

  • Тиждень високої моди в Мілані: Jenny Packham (фотоогляд)

    Тиждень високої моди в Мілані: Jenny Packham (фотоогляд)

    На Тижні високою моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції британського дизайнера Jenny Packham "Осінь-зима 2007".

    #img_gallery#

  • Тиждень високої моди в Мілані: La Perla (фотоогляд)

    Тиждень високої моди в Мілані: La Perla (фотоогляд)

    На Тижні високої моди Milan Fashion Week пройшов показ колекції італійского Дома моди La Perla "Осінь-зима 2007".

    #img_gallery#

  • Мед для здоров’я і щастя

    Мед для здоров’я і щастя

    У давньогрецькій міфології слово «амброзія» означало «їжа або напій богів». У нашому дослідженні ми подорожуємо у глиб історії до втрачених цивілізацій світу для того, щоб зрозуміти величезну кількість зв’язків між їжею та духовністю.

    #img_left#Мед, одержаний із солодкого золотого нектару квітів і дерев, завжди мав глибокі зв’язки із Богом та природою. Мед не може бути створений людиною, тому ми сподіваємося на бджіл, щоб вони застосували своє чарівництво для нас.

    Бджільництво (наука розведення бджіл) виникло за 700 років до н.е. Найбільше розповсюдження воно знайшло у Стародавньому Єгипті; посудини з медом були знайдені у гробницях шанованих померлих як підношення, яке могло би стати їм у нагоді у потойбічному житті.

    За стародавніми знахідками в храмі Ра у єгипетському Геліополі, «Бог Ра плакав, його сльози впали на землю і були перетворені на бджіл». Ця строфа говорить про віру у те, що боги дійсно створили бджіл, які у свою чергу створюють ці дорогоцінні ласощі. Згадка про мед у ті часи також часто зустрічалася по всій Північній Африці.

    Про те, наскільки високо цінували мед у цих країнах, говорить той факт, що вулики зберігали у храмах, як підношення богам, а також використовували для виробництва ліків та мазей.

    Знатні жінки Єгипту використовували мед у косметичних цілях; його також вживали як збуджуючий засіб. Із бджолиного воску єгиптяни вирізали священні статуетки і робили священні написи. Мед міг також використовуватися у процесі муміфікації тіла через його антибактеріальні, протигрибкові та противірусні властивості.

    Деякі вважають, що згадка про мед у Старому Заповіті символізувала приємні та бажані сторони життя. Страва із дрібно нарізаних яблук із медом – єврейський звичай, що означав побажання приємного Нового року.

    В індуїстській релігії вважається, що мед дарує добре здоров’я тілу та душі, і що він допомагає організму швидше впоратися із хворобою.

    У старій буддійській казці розповідається про те, як мавпа принесла мед у подарунок Будді Шакьямуні, і ця сцена часто зображується у буддійському мистецтві. Використання меду має довгу історію у традиційній медицині всього світу. Його прикладали на відкриті рани, язви та опіки. І сьогодні ми використовуємо мед як болезаспокійливий засіб від ран, хворого горла в якості компоненту в натуральній мікстурі від кашлю.

    Дізнавшись про таку довгу та вражаючу історію, ми можемо припустити, що люди завжди любили солодке, і сьогодні мед залишається таким самим популярним, як і колись.

    Нещодавно, мед з мануки визнали одним із чудових натуральних продуктів для лікування отруйних ран та інфекцій. Його одержують із чайного дерева, що зустрічається, головним чином, у Новій Зеландії та Австралії. Деякі лікарі та вчені вважають, що здатність меду з мануки до зцілення може відіграти у майбутньому важливу роль у знищенні рідкісних вірусів, які часто заражають лікарні.

    При купівлі меду рекомендується купувати, якщо є така можливість, місцевий необроблений мед. У кожній місцевості свій особливий смак, оскільки медоносні бджоли збирають нектар із різноманітних дерев і квітів. Загальне правило: чим темніший колір, тим більш насичений смак має мед.

    Коли Ви приходите на пасіку, пам’ятайте, що у деяких людей алергія на пилкові білки у меді, бджолиний пилок і маткове молочко, тому розумно враховуйте це перед тим, як дарувати мед.

    Варені медові груші

    • 4 чашки води

    • 1 чашка меду

    • 8 смужок шкірки апельсину

    • 4 груші – розрізати на дві частини і видалити серцевину

    • півчашки вершків

    • нарізаний мигдаль для прикраси

    У каструлі середньої величини доведіть воду з медом і апельсиновими скориночками до кипіння.

    Додайте груші, накрийте кришкою і варіть на повільному вогні протягом 10 хвилин, поки груші не стануть м’якими.

    Перед тим, як порізати груші на шматочки, поставте їх у холодильник на три години, щоб вони увібрали рідину.

    Груші перед подачею можна знову нагрівати або охолоджувати.

    Зверху груші залийте вершками та прикрасьте нарізаним мигдалем.

    Чейні Блу. Велика Епоха