#img_left_nostream#20-го березня о 11 годині ночі одночасно в семи куточках світу відбулася міжнародна акція на підтримку ізраїльського міста Сдерота, яке досі бомбардується.
Ніч, похмура картина: купа брухту з іржавого заліза і поранений на носилках. Цей брухт – це невелика частина ракет, що вибухнули в місті Сдерот, які залишили місто незахищеним.
Для покращення обізнаності про становище міста, яке останніми роками регулярно обстрілюють терористи, а його жителі живуть під загрозою, в постійному страху, не маючи можливості вести звичайний спосіб життя, акція поширилася і в Інтернеті. За допомогою спеціального сайту в Інтернеті в прямому ефірі велася трансляція з дев’яти міст на п’яти континентах. Почало і закінчило трансляцію місто Сдерот. Цю трансляцію бачило в прямому ефірі близько мільйона людей у всьому світі.
Незадовго до початку акції було чути падіння ракети. Як виявилось, ракета впала в одному з кібуців поблизу.
Центральним місцем для проведення цієї акції у Сдероті був обраний задній двір поліції міста, який останніми роками перетворилося на музей іржавих ракет. Раніше них розкладали за кольором і виглядом. Сьогодні їх дуже багато. Старі викидають і замінюють новими, а нові є завжди. Ти дивишся в жерло одній, якщо пофарбуєш його білим кольором, то ракета виглядатиме як лілія, так робили в шістдесятих роках із гільзами від артилерійських снарядів. На залишках ракет, які не заіржавіли, можна розрізнити дату «події» – поліцейський термін ракет, що вибухнули.
Onefamily Fund – фонд, який організував цей захід, допомагає жертвам терору. Марк Бельзберг, голова цього фонду, підкреслив у своїй вступній промові, що традиція свята пурім, описана в Біблії, та ідея провести цей захід схожі з розповіддю про протистояння добра й зла, яка викладена у сувої Естер, в якому Мордехай призвав Естер зібрати весь народ.
На заході була вражаюча кількість гостей, що приїхали зі всього світу підтримати Сдерот. Серед них група жінок «Адаса» з головою цієї міжнародної організації Ненсі Пальчук, яка виразила свою солідарність, як матір і як бабуся, із бажанням батьків, щоб діти, які виходять вранці з дому, були в безпеці. Член ізраїльського парламенту Міхаєль Ейтан прибув зі свого будинку в Сдероті (до якого переїхав через солідарність). Він стояв у натовпі, не виділяючись.
Ілан Даршович, відомий професор юриспруденції з університету Гарвард в Америці, сказав, що становище неможливе, і що в Раді Безпеки ООН знову й знову засуджують Ізраїль, не звертаючи увагу на терористичні дії стосовно країни. Професор Даршович додав, що в університетах і серед професорів усього світу подібний настрій, що загалом дає моральну підтримку терористичним організаціям.
Професор Ервін Котлер, член канадського парламенту і колишній міністр юстиції, підтримав жителів міста, коли назвав їх «мужніми». Наприкінці лютого на форумі, організованому міністерством закордонних справ Ізраїлю, «По боротьбі з антисемітизмом» професор Котлер назвав сьогоднішній антисемітизм підпільним, який виражається в делегитимації держави Ізраїль. На цьому заході професор Котлер підкреслив, що Ізраїль уявляється у світі не врівноваженим, а дуже близько до того, як характеризує його лідер Ірану Ахмадінджад і лідери Хамаса й Хізбалли.
Рабін Ліфшиц, який втратив свого сина в терористичному акті в «Мерказ Ха Рав» у Єрусалимі на початку березня, брав участь в ефірі з Єрусалима біля Стіни Плачу. Ефір із Лондона вів рабин Еханан Закс, головний рабин Британії. Із США транслював Елі Візель, жертва концтаборів, який написав більше 40 книг і отримав Нобелівську премію миру.
Серед присутніх були також жертви обстрілу й сім’ї загиблих. Окрім фону з іржавих ракет не можна було не помітити носилки, в яких лежав із пораненими в лютому ногами Рамі Твіто. Молодший брат Рамі тоді ж утратив одну ногу. Кобі Вакнін, житель Сдерота, розповів публіці, як був поранений у січні 2005 року під час роботи в кібуці Нахаль Оз. Він був поранений в обидві ноги, в нирки, в ділянку артерії серця і провів у лікарні більше року. Сьогодні одну його ногу ампутовано, а друга ще не прийшла до норми. Проте, як він каже, головне для нього: «Я на ногах».
Далія Арпаз. Велика Епоха
