Blog

Серед китайських громадян уже давно існує популярний вислів «проект показухи». Під  ним маються на увазі саме такі заходи, на яких правляча у країні компартія витрачає величезні кошти, намагаючись зміцнити свій  імідж у світі. Оскільки більшість жителів країни живе бідно (за рівнем ВВП на душу  населення Китай стоїть на рівні африканських країн) такі витрати  уряду викликають у людей обурення.

Так, найбільшими «проектами показухи» стали Олімпіада 2008 року, виставка  ЕКСПО-2010, а також Азіатські ігри, які проходять нині в Гуанчжоу.

Особливість цих проектів у Китаї можна простежити на прикладі недавно проведеної в Шанхаї всесвітньої виставки  ЕКСПО-2010.

Китайська влада сурмить, що виставка побила рекорд відвідуваності, відібравши пальму першості у Японії. Про це пишуть численні ЗМІ, однак мало хто знає, якою ціною компартія досягла цих показників.

У 1964 році ЕКСПО у Монреалі (Канада) відвідало 50 млн. осіб, з них 80% становили іноземці.

У 1970 році ЕКСПО в Осаці (Японія) відвідало 64 млн. людей, з яких 62% становили іноземці.

Виставку ЕКСПО у Шанхаї цього року відвідало 72 млн. осіб, з яких іноземців було тільки 10%. Крім цього, з 289 павільйонів виставки більше половини  були китайськими.

На  думку члена гонконзської організації «57 Association HK» Чен Юйліна, неправильно називати цю виставку «всесвітньою», їй більше личить  назва «китайська».

Отже, чи можна стверджувати, що виставка в Шанхаї для іноземців була настільки привабливою?

#img_right#Чен  провів простий математичний розрахунок, у результаті якого з’ясувалося, що ЕКСПО-2010 у середньому на день відвідувало понад 390 тис. чоловік. Виставка займає територію у 5,28 кв. км, тобто там знаходилося приблизно по п’ять чоловік на кожному квадратному метрі. Щоб потрапити в найбільш популярні павільйони доводилося стояти більше 11 годин у чергах. Організація порядку також була не на висоті. Часто траплялася тиснява і заворушення. До всього цього звикли китайці, але не іноземці.

Щоб  привабити на виставку рекордну кількість людей, особливо в останні два  місяці, окрім посилення пропаганди, Держрада КНР організувала по усій  країні туристичні поїздки на ЕКСПО за рахунок держави. У всіх навчальних закладах країни, а також підприємствах, учнів і робітників активно агітували брати участь у виставці. У самому Шанхаї майже всім жителям влада відправила подарунки з квитками на виставку.

За підрахунками Чена, фактичні витрати Китаю на підготовку і проведення ЕКСПО-2010 становили 400 млрд юанів ($ 57 млрд.).

Крім цього заради звільнення місця для ЕКСПО, зі своїх будинків були виселені сотні тисяч людей. Багатьох змушували покинути будинки насильно, тому що вони були не згодні з сумою компенсації.

До  виставки і під час її проведення влада взяла під варту багатьох апелянтів,  мінімум вісьмох із них засудили від 1,3 до  8 років в’язниці. Відомим  апелянтам, дисидентам, а також членам  численних соціальних груп, які  переслідуються компартією, відвідувати ЕКСПО було заборонено. Багатьох із них посадили під домашній  арешт або змусили покинути Шанхай.

Це стандартний шаблон усіх великих міжнародних заходів, що проводяться в Китаї. Не шкодуючи коштів, влада намагається за будь-яку ціну побити який-небудь світовий рекорд з їх організації. Наприклад, пекінська Олімпіада-2008 стала найдорожчою в історії. На  підготовку Азіатських ігор, які завершуються сьогодні у місті Гуанчжоу,  влада витратила 122,6 млрд. юанів ($ 17 млрд.), витрати на піротехніку під час церемонії відкриття становили близько 380 млн юанів ($ 54 млн).

Очевидно, що одні  й ті ж заходи, що проводяться у вільному суспільстві західних країн і  тоталітарному суспільстві КНР, за однаковою зовнішньою формою приховують  різний зміст. У Китаї всі вони перетворюються на інструмент зміцнення влади компартії.

#img_center_nostream##img_center_nostream#

15 листопада у центрі Шанхая повністю згорів 28-поверховий житловий будинок. У результаті пожежі загинуло 53 людини, близько 90 отримали поранення. Влада повідомляє, що загоряння сталося під час порушення техніки безпеки під час зварювальних робіт, які проводилися у будівлі в рамках оновлення фасаду. Заарештовано кілька зварників, які, за даними влади, не мають ліцензії на такі роботи.

У той же день кореспондент The Epoch Times зв’язався з відомим шанхайським адвокатом і правозахисником Чженом Енчуном, який раніше займався розслідуванням незаконних дій чиновників, так званої «шанхайської кліки» і дуже добре знає ситуацію в місті.

Чжен розповів, що споруда, котра згоріла, приховує в собі безліч проблем, пов’язаних з корупцією місцевих чиновників. На думку адвоката, будівництво, а також і зовнішній ремонт, в процесі якого і відбувся спалах, влада проводила повністю незаконно та з порушенням вимог безпеки, а арешт декількох зварювальників як винуватців, це «просто смішно».

«Якщо почати справжнє розслідування цієї справи, то й мер Шанхая Хань Чжен, який раніше був міністром будівництва і голова парткому Юй Чженшен, а також близько сотні місцевих корупціонерів, включаючи пожежників, які прийняли цей будинок, повинні сісти у в’язницю», – пояснює адвокат .

Після публікації інтерв’ю Чжена, до нього додому прийшли співробітники органів безпеки і провели обшук. Вони конфіскували два мобільні телефони, щоденник, а також чернетку статті про пожежу на 26 сторінках. Після цього адвоката відвезли у відділок, де він провів близько п’яти годин.

«Вони не склали протокол і не зареєстрували моє затримання. Вони говорили, щоб я більше не висловлював свої думки з приводу пожежі. Говорили, що я зовсім не в курсі ситуації і т.д., а також погрожували мені. Але я вже багато разів чув подібне, тому їх погрози на мене вже давно не діють», – говорить адвокат.

Що стосується згорілої будівлі, Чжен розповів про стандартний корупційний ланцюжок, який існує в області капітального будівництва у всьому Китаю. Коли влада виділила кошти на затверджений проект будівництва, ці гроші спускаються вниз від одного відомства до іншого і в цьому процесі кожен бере собі частину. В результаті тієї суму, яка доходить до виконавця, вистачає тільки на придбання дешевих будматеріалів. У даному випадку, на думку адвоката, будівля утеплювалася саме такими дешевими матеріалами, які легко загоряються, що й сталося під час зварювальних робіт. Притягнувши до відповідальності зварювальників влада просто знайшли козлів відпущення, впевнений Чжен.

Капітальне будівництво, яке бурхливо розгорнулося в Китаї в останні роки, є одним з найбільших джерел незаконних доходів партійних чиновників. Самі  ці чиновники або ж їхні родичі володіють численними компаніями-забудовниками, які отримують величезні прибутки від реалізації урядом проектів забудови.

Адвокат навів простий приклад: «Протягом минулого року, готуючись до виставки ЕКСПО-2010, влада оновила зовнішню обробку всіх будівель у центрі міста, витративши на це 32 млрд. юанів ($ 4,5 млрд.). Ці цифри взяті з повідомлень у ЗМІ. Чому зараз, коли пройшло тільки півроку знову знадобилося робити зовнішній ремонт будівлі, котра нещодавно згоріла? Куди ж тоді були витрачені ці гроші? Хіба це не треба розслідувати?»

Правозахисник також поділився своєю думкою про роль законів у країні: «У Китаї є закони, але немає верховенства законів. Якби кожен урядовий відділ суворо почав дотримуватися законів, то жоден із них не зміг би продовжувати працювати. Якби контролюючі органи відповідно до закону суворо виконували свої обов’язки, то, наприклад, у Шанхаї більше 90% будинків треба було б перебудовувати, оскільки вони не відповідають встановленим державою стандартам. Але найбільша проблема у тому, що компартія контролює величезні фінанси і вимагає прискореного розвитку, при цьому не звертаючи уваги на безпеку та якість».