Blog

  • Священні тварини Стародавнього Китаю

    Священні тварини Стародавнього Китаю

    #img_right#У китайській міфології велике місце займали чотири священних істоти: Дракон, Тигр, Фенікс і Черепаха.

    Дракон вважався символом весни і сходу, Фенікс – літа й півдня, Тигр – осені і заходу, а Черепаха – зими і півночі.

    У китайців з міфічних істот особливо улюбленим був дракон. Хоча існували свідчення очевидців, що дракони іноді з’являлися у нашому просторі. Ось опис Дракона, як його зображували на картинах і описували в книгах: очі дракона схожі на кролячі, вуха – на коров’ячі; довгі вуса звисають, тулуб як у змії, покритий лускою; чотири тигрові лапи з орлиними кігтями. Весь вигляд чудовиська величний і суворий.

    Міфічних драконів за китайськими народними віруваннями, розділяють на чотири типи: небесний дракон, який охороняє обителі Богів; божественний дракон, який посилає вітер і дощ; дракон землі або води, що визначає напрямок і глибину річок, морів та озер, він не піднімається в небо і був відомий як жовтий дракон (хуан-лун); дракон, який охороняє скарби. Дракон мав здатність до перевтілення, він міг бігати, повзати, літати. Всі незрозумілі явища природи китайці пов’язували з витівками дракона. Зображення дракона в Китаї можна побачити всюди і до цих пір: в храмах, в палацах, на обелісках, на багатьох стародавніх спорудах і на стінах селянських будинків. На берегах річок, озер і морів китайці будували численні кумирні на честь дракона.

    У стародавніх міфах так пояснюється популярність дракона. Одного разу в море захворів цар драконів. Ніхто з водного царства не зміг його вилікувати, і царю-дракону довелося у вигляді древнього старця відправитися до людей. Однак ніхто з лікарів не міг визначити, що в нього за хвороба. Нарешті він потрапив до відомого лікаря, який за пульсом старого виявив, що його серце б’ється зовсім не так, як у людей. Старець зізнався, що він цар драконів. Лікар заявив, що визначити і вилікувати хворобу він зможе, якщо старий знову перетвориться на дракона. В обумовлений день лікар прийшов на берег моря і дракон з’явився над хвилями. Лікар оглянув дракона і виявив, що під його луску заповзла сколопендра, яка причиняла йому сильний біль. Лікар витягнув сколопендру і біль вщух. На знак подяки за зцілення цар драконів обіцяв посилати людям гарну погоду і благополуччя. З тих пір щороку в день зцілення по всьому Китаю виповнюється танець дракона.

    У Китаї засуха і повені здавна приносили народу розорення і голод. Допомогти в боротьбі проти стихійних лих міг все той же міфічний цар-дракон. Під час посухи місцеві жителі виконували ритуальний танець дракона, благаючи його послати дощ. На честь дракона відбувалися численні релігійні процесії, особливо під час посухи. Зазвичай фігуру дракона, зроблену з блакитної тканини і освітлену ліхтарями, урочисто несли вулицями міста. Танок дракона виконувався під звуки гонгу, бій барабанів і розриви хлопавок. Поруч з чудовиськом несли прапори різних кольорів. Жовті та білі – це вітер і вода, чорні і зелені – хмари. Один з учасників процесії ніс на коромислі відра, наповнені водою, окропляв перехожих і промовляв: "Дощу, о прийди! Дощу, о прийди!». На шляху процесії розкладали багаття, на яких спалювали жертовні гроші на честь дракона.

    Згідно стародавніх міфів, китайські селяни деяких районів країни з вербовими вінками на голові, з курильними свічками та жертовними грошима під звуки гонгу прямували в міський храм дракона, де здійснювали стародавній ритуал поклоніння і зверталися до богів з проханням подарувати дощ:
     
    Хай великий дощ ллє потоком,
    А маленький дощ – крапля за краплею.
    О нефритовий імператор,
    О нефритовий імператор!
    О бог міста, О бог землі!
    Прояви милість до нас!
    В руках тримаю я вербові гілки,
    Нехай дощ розіллється по всій Піднебесній!
     
    Китайською ця процесія так і називалася «моління дощу» – ці-юй. Тривала посуха розглядалася, як відмова дракона послати дощ. Тоді виконували обряд «бичування дракона»: по зробленому з глини дракону завдавали ударів батогом або бамбуковою палицею, вимагаючи послати дощ. Дракона з тканини розривали на шматки, а зображення «царя-дракона» виставляли під пекучі промені сонця, щоб він «відчув» на собі спеку.

    Судячи за обрядами, ці звичаї прийшли з дуже далекої давнини, але, тим не менше, зберігалися аж до першої половини двадцятого століття. Так, у м. Чаньчунь у 1926 році було скоєно подібне моління за участю навіть буддійських ченців, і закінчилося воно в православному храмі, де всі разом уклінно благали про дощ, що говорить про віротерпимість китайців. Дощ пішов через три дні.

    Далі буде

  • Уявлення Стародавніх китайців про Всесвіт. Частина 2

    Уявлення Стародавніх китайців про Всесвіт. Частина 2

    У Древньому Китаї порівнювали контури неба з поверхнею землі. Так, Чумацький шлях древні китайці уподібнювала річці: «срібна річка» (Інь-хе) або «небесна ріка» (Тянь-хе). Велика китайська ріка Хуанхе нібито має зв’язок із Тянь-хе, і зливається з нею десь на краю світу. Вважалося, що якщо існує земна річка Хуанхе, то існує річка Хуанхе і на небесах.

    #img_left#Незримі образи земних тварин також перебували на Небі. Відповідно їм іменувалися і небесні простори: західна частина зоряного неба іменувалася областю Білого Тигра, північна частина – область Черепахи, східна частина – область блакитного Дракону, південна частина – область Червоної Птахи. Деякі сузір’я також асоціювалися з невидимими образами тварин.

    Стародавні китайці вірили в реальне життя небесних тварин. Це означало, що черепахи, що живуть на землі, походять від черепи, що перебуває на небі. Земні тигри походять від небесного тигра, який був породжений однієї з зірок.

    Яким представлявся древнім китайцям зв’язок між зірками і тваринами? Наприклад, у нагір’ях, що простягаються на захід від Китаю, жила порода тигрів з вовною білосніжного відтінку. Тому захід визначали й по західних зірок і за місцем проживання тигрів. Тоді західна частина зоряного неба називалася цариною білого тигра. Північна частина зоряного неба називалася сферою черепахи тому, що з настанням зими стає темно і холодно, природа поринала в сон. Черепаха-тварина, покрита темним панциром, заривається в зимовий час у землю. Своєю поведінкою вона дає людям знати, коли починається і коли закінчується зимовий сезон. Поняття «черепаха» асоціювалося з мороком, зимою і північчю.

    У Древньому Китаї існувало уявлення про сонячний зодіак, відповідно до якого зоряне небо розділене на 12 частин, названих іменами тварин: миша, бик, тигр, заєць, дракон, змія, кінь, вівця, мавпа, курка, собака, свиня. Положення сонця кожен місяць визначалося в залежності від цих 12 сузір’їв.

    Крім верховного божества – Неба, особливо шанувалися древніми китайцями сонце і місяць. Із сили Ян, що випромінював тепло виник Вогонь. З частини першоелемента Вогню, який мав «вищу якість» виникло сонце. Із сили Інь, яка випромінювала холод виникла Вода, а з частини першоелемента Води, якій була властива «вища якість» утворилися зорі і місяць.

    На всіх небесних світилах знаходили собі притулок духи. Головний з них – Жи-чжу – владика сонця, або Жи-шень – дух сонця. На вогненної колісниці сонце-дух щоденно здійснював поїздку по видимому небесному склепінню зі сходу на захід. Колісницю везли шість безрогих драконів – чі-лун. На заході сонце-дух спускався в підземну темну країну, притулок мертвих, по якій рухався всю ніч із заходу на схід.

    Під час затемнень сонце «потрапляло в біду». Це означало, що починається пожирання сонця невидимими небесними тваринам – небесною собакою. Сонце буде з’їдено чудовиськом, якщо люди залишаться байдужими свідками. Тому кожного разу, коли починалося затемнення сонця або місяця, китайці виходили зі своїх будинків і на відкритому місці щосили били в барабани або стукали в металеві предмети. Так, навіть у 1904 році губернатор Шанхая під час сонячного затемнення наказав провести два гарматних постріли, щоб захистити світило від чудовиська. Затемнення наводили страх.

    Другим за рангом божеством після Сонця був Місяць. Стародавні народи, що жили в районах Китаю зі спекотним кліматом, особливо шанували Місяць. Головне божество місяця називалося Дух Місяця (Юе-шень) або владика Місяця (Юе-чжу). У даоської релігії владика місяця називався «старець місяця» або Юе-лао. Цей старець влаштовував шлюбні союзи. Незримою червоною мотузкою він пов’язував попарно тих хлопчиків і дівчаток, яким судилося з’єднатися шлюбними узами.

    Люди боялися місячного затемнення, вважаючи це поганим знаком. Щорічно астрологи повідомляли імператору про майбутні місячні затемнення, імператор передавав цю інформацію намісникам і губернаторам провінцій. Вони, в свою чергу, сповіщали начальників міст і повітів. З настанням місячного затемнення, як і при сонячному, запалювалися світильники і свічки, чиновники в офіційному одязі тричі здійснювали земні поклони і тричі били чолом в землю. Вся церемонія також повторювалася тричі – на початку затемнення, у момент апогею і після затемнення. Китайські селяни під час затемнення спостерігали його відображення у воді, били в мідні тази і барабани, відлякуючи «ненажерливе чудовисько, що поїдає місяць».

    Сонце, місяць і зірки, за віруваннями давніх китайців, вирішальним чином впливали на земні події, особливо на життя і смерть людини. Сонячні затемнення обіцяли неприємності для держави – бунт, голод і смерть імператора. Червоний або бляклий місяць також віщували нещастя. Вірили, що існує і зворотний зв’язок: негідна поведінка чоловіків могла призвести до затемненню сонця, а негідна поведінка жінок – до затемненню місяця. Долю рослин і тварин визначали зірки. Вони протегували занять людей, віщували щастя або горе і вирішували результат справ.

    Якщо в Китаї траплялося повінь або річкові води сильно розливалися і завдавали людям лиха, вважалося, що духи річок відчувають неприязнь до правителя країни і його слід замінити. Землетруси також були виразом невдоволення духів гір правителем царської династії.

    Викладаються філософами пояснення походження Всесвіту були складні й незрозумілі більшості жителів Китаю, тому народна фантазія персоніфікувала надприродні сили і створила образ творця всесвіту титану «Паньгу», а люди були створені богинею на ім’я «Нюйва». Тим не менше, всі міфи про народження світу об’єднані спільною ідеєю про існування трьох головних сил – Неба, Землі і Людини. Ця ідея присутня у всіх старокитайських міфах про походження життя на землі.

  • Китайська кухня. Фотоогляд. Частина 2

    Китайська кухня. Фотоогляд. Частина 2

    Точка зору про те, що в Китаї їдять рис із екзотичними стравами типу акулячих плавців, змій, консервованих яєць і ластівчиних гнізд, вірна лише частково. Ці страви належить до «парадних» і подаються в ресторанах, на бенкетах і дипломатичних прийомах. Тоді як домашня китайська кухня використовує традиційні навіть для нас продукти.

    «Краще більше овочів, та менше солі», як говорив Конфуцій. І його співвітчизники цілком поділяють цю точку зору, вживаючи в їжу різні види капусти, салату, редиску і редьку, картоплю, перець, томати, боби, квасолю і паростки бамбука.

    Із м’яса в китайській кухні надається перевага свинині. Рідше яловичині і баранині. Птицю їдять усяку: і курей, і качок. Хто не чув про качку по-пекінськи?

    Поважають і рибу, і морепродукти: окунь, камбала, короп, креветки, кальмари, краби …

    Деякі особливості китайської кухні

    Для більшості страв китайської кухні продукти треба нарізати дуже маленькими шматочками — кубиками, соломкою, ромбиками і т. д. При цьому особливу увагу слід приділяти рівномірності нарізки, товщині і довжині шматочків. Китайські кухарі нарізають продукти широким ножем-тесаком прямокутної форми. Для цього потрібна певна вправність, але набутий навик економить чимало сил і часу. Якщо м’ясо або риба готуються великими шматками, то на кожному робиться кілька насічок, і м’ясо виходить таким же ніжним і м’яким, як після відбивання. Крім того, дрібно нарізані продукти легше брати паличками.

    Особливість китайської кухні також у тому, що важливо дотримати теорію Інь і Ян у приготуванні їжі. Наприклад, відповідно до цієї теорії, взимку слід споживати «теплу» їжу Ян, а влітку — «холодну» Інь. Холодною, зокрема, вважається їжа з великим вмістом води, а теплою — що містить більше жиру.

    #img_center_nostream#

  • «Арсенал» переграв «Ліверпуль». Фотоогляд

    «Арсенал» переграв «Ліверпуль». Фотоогляд

    Лондонський «Арсенал» з мінімальним рахунком переграв «Ліверпуль» у матчі 26-го туру англійської прем’єр-ліги.

    Єдиний гол у цій зустрічі на свій рахунок записав Абу Діабі.

    Чемпіонат Англії

    Прем’єр-ліга

    26-й тур

    «Арсенал» – «Ліверпуль» – 1:0 (0:0)

    Гол: Діабі, 71

    «Арсенал»: Альмунія, Галлас, Кліші, Ебує, Вермален, Діабі, Насрі (Росіцкі, 33), Сонг, Фабрегас, Аршавін (Уолкотт, 67), Бендтнер (Санья, 81)

    «Ліверпуль»: Рейна, Аггер, Інсуа, Шкртел, Каррагер (Дежен, 54), Джеррард, Маскерано, Лейва (Бабел, 77), Родрігес, Кюйт, Нгог

    Попередження: Кліши, 39. Бендтнер, 63. Фабрегас, 90 – Родрігес, 40. Дежен, 61

    За матеріалами: sovsport.ru

    #img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • США накрив «сноумагеддон». Фоторепортаж

    США накрив «сноумагеддон». Фоторепортаж

    Інтенсивні снігові бурі в багатьох містах східного узбережжя США паралізували рух у минулі вихідні.

    У Вірджинії та Меріленді оголошено надзвичайний стан: літаки не літають, школи закриті через несподівані бурі. А у Вашингтоні закрилися усі лінії електропоїздів, які виходять на поверхню. Президент США Барак Обама назвав снігопад "сноумагеддоном", повідомляє "The Hill".

    Фото AFP/Getty Images: MANDEL NGAN, Chip Somodevilla, SAUL LOEB, Alex Wong

    #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • Пророцтво Тамерлана про початок II Світової Війни. Фоторепортаж

    Пророцтво Тамерлана про початок II Світової Війни. Фоторепортаж

    #img_left_nostream#Пророцтво Тамерлана люди сприймають як щось містичне, легенду. Свого часу про пророцтво дізналися Жуков і навіть Сталін поставившись до цього серйозно. 21 червня 1941року радянські археологи розкривають у Самарканді в стародавньому мавзолеї Гур-Емір гробницю Тамерлана, на наступний день починається війна. "Не можна прах великого полководця чіпати, інакше почнеться війна", – говорилося в пророчій книзі.

    Малик Каюмов, у той час оператор Ташкентської кіностудії, був у експедиції і читав пророкування про початок війни у книзі трьох старців. Йому, як людині, що запобігає лиху, був показаний цей запис у священній книзі, інші цей запис побачити не змогли.

    Призначення Експедиції у Самарканд

    21 березня 1936 Сталіну була представлена доповідь про доцільність призначення експедиції для проведення розкопок поховання Тамерлана (Великого Кульгавого) у Самарканді. Проте експедиція була призначена значно пізніше – тільки у 1941 році. На документах про організацію відкриття саркофага Тамерлана, підготовлених фахівцями Ленінградського державного Ермітажу, рукою Сталіна було написано: "Роботи щодо розкриття гробниці Тамерлана у Самарканді почати не пізніше травня. Й. Сталін".

    Вченим необхідно було дізнатися про достовірність приналежності поховань полководцю Тамерлану і його нащадкам. Дізнатися правду можна було, лише вивчивши скелет. Відомо, що Тамерлан шкутильгав на праву ногу. Досвідчений анатом міг визначити це по кістках. До того ж заразом можна було відтворити портрет полководця, зображення якого не збереглося. Відомий скульптор Михайло Герасимов, який брав участь у відкритті мавзолею, пізніше написав, що це і було одне з завдань експедиції. Але не найголовнішим. У Гур-Емір могли зберігатися коштовності та зброя, що становлять історичну цінність, наприклад шабля Тамерлана, яку теж припускали виявити в похованні. Була ще одна причина, викладена в ідеї відомого археолога Михайла Масона, який у 1929 році подав до Ради народних комісарів УзРСР записку, в якій пропонував організувати розкриття могили Тамерлана. До записки додавався звіт самаркандського інженера М. Ф. Мауера: "Магнітні спостереження 1925 року над могилою Тамерлана підтвердили наявність у ній великого парамагнітного сталевого тіла та інших металевих предметів". Не золотих і срібних прикрас, а щось на зразок порожніх об’єктів… Чим не привід для розкриття? Тим більше що у Самарканді завжди ходили чутки про таємниче світіння, яке часом виникає над труною. Мрія Михайла Масона збулася через 12 років. Щоправда, лише частково. #img_left_nostream#

    Відкриття гробниці Тамерлана

    Малик Каюмов розповідає: "Першого червня ми прибули у Самарканд. Два тижні підтягували техніку: завозили потужні генератори, монтували прожектори. Працювати треба було в глибокому підземеллі. Саме там, а зовсім не під самою підлогою мечеті".

    Розкопки почалися 16 червня. – Спочатку були витягнуті останки синів Тамерлана – Шахруха і Міраншаха. 18 червня – його онуків Мухамад-Султана і Улугбека. 19 червня настав найвідповідальніший момент: дістати гробницю Тамерлана. Всі побачили напис на нефритовій надмогильній плиті, сходознавець Семенов прочитав: "Всі ми смертні, прийде час і ми підемо. …До нас були великі і будуть після нас… Якщо ж хто запишався, і вознесеться над іншими або ж потурбує прах предків , нехай прийде на нього найстрашніша кара…" У відповідь пролунали смішки, коментарі, у дусі "Нас не налякаєш!", але на душі у всіх було моторошно.

    Коли ж спробували стягнути кам’яну брилу з могили Тамерлана, лебідка зламалася. Та так, що полагодити її, скільки б не мучились, не вдалося. Довелося кликати підмогу. Плиту аби-як зрушили руками.
    Під нею виявився герметично закритий кам’яний саркофаг. З ним провозилися ще кілька годин. А коли, вже двадцятого червня, його, нарешті, відкрили, підземелля наповнилося задушливим густим сморідом рожевого масла і ще якихось пахощів.

    У гробниці згасло світло Всередині саркофага була ще одна труна, але вже, дерев’яна. Але як тільки всі її побачили, згасло все освітлення….

    "Шістдесят років минуло, а в мене, як тоді, мурашки по шкірі і ком у горлі. Через скільки всяких небезпек і жахів на фронті довелося пройти – але й вони не змогли стерти з пам’яті тривогу, яка тоді у підвалі, у непроглядній темряві, мене охопила", – розповідає Малик Каюмов.
     
    "Начальство, пам’ятаю, теж занервувало, стало вимагати негайно налагодити освітлення. Бідний електрик ніяк до тями взяти не може, що трапилося зі сто разів перевіреними генераторами. Запалили якісь смолоскипи, пару газових ламп. Від них по земляних стінах величезні тіні заколихались, і раптом так душно стало, ніби хтось зі склепу все повітря викачав".

    За словами Каюмова, світло потім так само раптово загорілося, як і пропало, тільки через три години. Причому експедиційний електрик так і не зрозумів, у чому була справа.

    Явище трьох старців

    Поки електрик возився з генераторами і прожекторами, які раптово вийшли з ладу, Малик Каюмов вирішив вгамувати внутрішнє тремтіння, випивши гарячого чаю.

    "Зайшов у найближчу чайхану, – там три старці сидять, – згадує Каюмов. Я присів неподалік, мені чайник і піалу принесли. Раптом один з цих людей похилого віку і звертається до мене: "Синку, ти ж із тих, хто розкривати могилу Тамерлана надумали?" А я візьми та й скажи: "Та я в цій експедиції найголовніший, без мене всі ці вчені – нікуди!" Жартом вирішив свій страх відігнати. Тільки, люди похилого віку у відповідь на мою посмішку ще більше спохмурніли. А той, хто заговорив зі мною, до себе манить. Підходжу ближче, дивлюся, в руках у нього книга – старовинна, рукописна, сторінки арабською в’яззю заповнені. А старий по рядках пальцем водить: "Ось дивись, сину, що в цій книзі написано. "Хто розкриє могилу Тамерлана – випустить на волю духа війни. І буде бійня така кривава і страшна, якої світ не бачив на віки вічні". Малик попросив старців піти з ним. Показати книгу керівникам експедиції, розповісти їм про застереження. Старець заперечив, що цю книгу може побачити тільки та людина, яка зможе зупинити нещастя.

    До старих вийшли Айни і Семенов. І письменник, і вчений вислухали непроханих візитерів з нудьгуючими обличчями, стали виганяти людей похилого віку: "Дурниця! Ідіть, батьки, по домівках і не бентежте народ всякими дурницями!" Але старці не пішли, а продовжували благати: "Схаменіться! Не чіпайте прах Тамерлана!" Тоді Айни, розгнівався, схопив палицю і замахнувся нею на старців. Ті повернулись і пішли…

    До полудня наступного дня – це було 21 червня – генератори заробили самі собою. Електрик тільки розводив руками: півдоби він возився з ними, намагаючись знайти поломку. Все було гаразд, але агрегати струм давати не бажали – і все тут. І раптом…

    #img_left_nostream#"Ми знову спустилися у підземелля, де від вчорашнього задушливого сморіду не залишилося й сліду, – згадує Каюмов. – Розкрили дерев’яну труну. Незважаючи на те, що тіло Тамерлана було після смерті забальзамовано, м’які тканини повністю зотліли. Залишився тільки скелет. Але і по ньому вчені достеменно встановили: останки належать Тамерлану".

    Про це свідчив і небувалий для представників монголоїдної раси зріст – вище 180 сантиметрів, і знівечена гомілка, через яку Тімерлан отримав своє прізвисько Залізний Кульгавий, і деформований п’ятий хребець – родова "ознака" всіх тимуридів. Антрополог Герасимов, уважно розглянувши череп, уклав останки, як велику реліквію, в дерев’яний ящик з дрібною стружкою.
    Ящик взяли з собою до готелю, куди ми поверталися задоволені й веселі. Ну аякже, головна мета експедиції виконана! Який успіх, який успіх! А вранці нас, коли ми відсипалися після плідної ночі, розбудив крик: "Війна! Війна почалася!" Експедицію швидко згорнули, Семенов і Герасимов поїхали, повезли із собою останки Тамерлана. Каюмов ще на кілька днів залишився у Самарканді.

    "Я дуже хотів знайти старців, – говорить Малик. – Хотів поговорити з ними, попросити, щоб дозволили ще раз прочитати те місце в книзі. Я відчував свою провину за те, що не зміг переконати Айни і Семенова уважніше поставитися до пророцтва… Але господар чайхани сказав, що в той день, 20 червня, він бачив старців уперше і в останнє".

    Повернення
    #img_left_nostream#Маліка Каюмова визначили кінооператором на Калінінський фронт. Відчуття провини не залишало Каюмова і на фронті. Він бачив, як гинуть товариші, знав, що жертвами фашистів стають тисячі мирних жителів міст і сіл, яких ворог проходить, прориваючись до Москви. Він хотів розповісти про записане в стародавній книзі пророцтво тому, хто має владу хоч щось виправити. Навесні 42-го року він зустрівся з довоєнним знайомим, генерал-лейтенантом Порфирієм Чанчібадзе, і розповів йому про пророкування старців. А той, у свою чергу, передав розповідь Жукову.

    "А восени того ж року, – згадує кінооператор, – до нас на фронт приїхав Георгій Жуков. Жуков запросив мене до себе в землянку, де дуже докладно розпитував про ті події. Запитав, де зараз зберігається череп Тамерлана. Я сказав, що його Герасимов відвіз. Жуков задумався. А я, набравшись сміливості, зауважив: "Георгій Костянтинович, от би товаришу Сталіну розповісти". Але генерал вже вставав з-за столу: "Дякую, ти вільний". Більше я ніколи з ним не зустрічався, і ніхто мене про цю історію не розпитував".
    Про те, що останки Тамерлана були привезені до Самарканду 19 листопада 1942 року, і покладені у труну і перепоховані у Гур-Емірі 20 листопада, Каюмов дізнався вже після війни. І зовсім не здивувався, зіставивши дати. 19-20 листопада 1942 відбувся перелом у Сталінградській битві…

    Легенда про чудотворну силу останків Тамерлана в роки війни
    До того моменту як відправити останки Тамерлана до Самарканду, за існуючою легендою вони разом зі святою іконою Богоматері на літаку облітали лінію фронту. І це відбувалося за таємною вказівкою командування. Виконавці та командири вірили в могутню силу останків Тамерлана, як і в чудодійну силу ікони Богоматері. Також стало відомо, що останки Тамерлана привозили солдатам-мусульманам для їх підтримки перед боєм, і це додало їм сили в битвах.

    Треба відзначити, що Тамерланом великим завойовником в Узбекистані не кличуть, бо це прізвисько перекладається з таджицького як «кульгавий». Місцеве населення, яке відноситься до Тамерлана з небаченою пошаною, вважає це образливим і називає його Тимуром.

    За матеріалами: відео «Прокляття Тамерлана»
      #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#

  • Дзен і ваше житло

    Французькі спеціалісти стверджують, що декор інтер’єру у стилі дзен зі своїми мінімалістичним образом сприяє гармонічній взаємодії простору та форми помешкання.

    Його заспокійлива атмосфера, щонайменш, дозволяє відпочити після напруженого дня сучасної людини. А перебування в оточенні дзен-культури протягом довшого періоду часу допоможе людині прийти до згоди не тільки з оточуючими, а й із самим собою. Люди, що обрали цей стиль для своєї домівки, можуть це підтвердити.

    „Дзен підштовхує людину звільнити свідомість від усього, чим вона зазвичай завантажена. Житло в цьому стилі ніби заохочує такий душевний стан”, – Андре і Жак Карр’є. Дзен – це слово японське, воно означає медитацію. Тому дзен-дизайн намагаєтьсяс створити атмосферу, влаштувати як зовнішнє, те що оточує, так і внутрішнє, сприяє підвищенню самосвідомості.

    Жити у дзен-дизайні – веління сучасності. Усі мають потребу іноді залишатись наодинці із собою. Ми біжимо за часом, виношуємо у собі різні хвороби, що б могли і не з’явитись, якби ми глибше усвідомлювали значення і важливість кожного моменту життя.

    Залучаючи енергію спокою у ваше помешкання і намагаючись його облаштувати на засадах простоти, природності і чистоти, ви відчуєте, що встали на шлях до здоров’я, як фізичного, так і психічного.

    Важливо, щоб у вашому просторі не було безладу, у оздобленні житла слід дотримуватись розумних меж і не перевантажувати стіни візерунками чи картинами.

    Коробки та плетені скрині, приміром, – це ідеальне рішення для ваших фотоальбомів чи інших чисельних дрібничок, що намагаються зайняти місце на вашому робочому столі. Важливо слідкувати за запиленістю, вологою, можливо, і пліснявою, – тобто факторами, що здатні стримувати свободний рух енергії. Буде краще, якщо будете регулярно провітрювати приміщення, це не дозволить пилу осідати на скло і поверхні.

    Для меблів найбільше підходять пастельні кольори, адже, як і музика, колір випромінює хвилі енергії і має вплив на організм. Світлі тони сповнюють душу і розум легкістю, а кілька кольорових плям у різних місцях здатні гармонізувати оселю. Низький стіл і кілька подушок сприяють розслабленню, а якщо ви любите чай, то ще більше їх оціните у поєднанні з простим декором. В принципі, сам стиль дзен використовує різні методи і форми: чайну церемонію, дзен-живопис та композиції квітів.

    Зовнішній простір має віддзеркалювати ваш внутрішній світ та устремління.

    Природа – невід’ємна частина простору, створеного для душевного спокою, вона грає важливу роль у стилі дзен. Ванну кімнату, що є джерелом поновлення ресурсів, можна чудово прикрасити рослинами і камінням. До всього цього найкращим доповненням буде м’яка музика.

    Дзен закликає людину звільнити свою свідомість від усього, чим вона зазвичай завантажена. Це стан прозріння, який японці називають "саторі", тобто спокою, що дозволяє у повній мірі зрозуміти себе і оточуюче, шлях, що веде до пробудження. Житло дзен підтримує такий стан свідомості.

    А тепер заплющіть очі і пориньте у спокій…

    Стефані Мае. Велика Епоха

  • Техніка продажу нерухомості: як продати квартиру або будинок

    Техніка продажу нерухомості: як продати квартиру або будинок

    #img_left_nostream#Продаж нерухомості — теоретично легка справа. Потрібно зібрати відповідні документи і дати рекламу в друкованих виданнях. Потім необхідно показати будинок або квартиру бажаючим і продати. І, здавалося би, справі кінець. Однак на практиці для досягнення бажаного результату повинна бути реалізована правильна техніка продажу нерухомості. Останній і присвячена тема цієї статті.

    Техніка продажу нерухомості: Етап 1. Визначення вартості

    Перш за все, необхідно встановити ціну. Є кілька варіантів. По-перше, можна купити декілька журналів і газет з продажу нерухомості і подивитися, яку ціну визначають для нерухомості, схожої з Вашою. По-друге, можна звернутися в місцеві агентства, замовивши у них послугу професійної оцінки Вашої нерухомості.

    Однак будь-яка житлова площа має свою специфіку і досить складно з точністю до долара встановити реальну вартість квартири. Професіонали з продажу нерухомості беруться визначати її вартість з точністю до 1—2 тис. доларів, після ретельного огляду і обдзвону великої кількості подібних за характеристиками рекламованих квартир/будинків.

    Етап 2. Реклама для продажу нерухомості

    Покупці отримують інформацію про продаж нерухомості через друковані видання, інтернет-бази даних і через сайти агентств. Якщо Ви хочете продати квартиру швидше, потрібно вибрати кілька рекламних видавництв і рекламувати квартиру три чи чотири рази на тиждень, якщо ж Ви не дуже поспішаєте, то можна вибрати парочку видавництв, ну і рекламу подавати достатньо буде два рази на тиждень. Немає сенсу давати рекламу більше трьох разів на тиждень, тому що за статистикою кількість реальних пропозицій збільшиться не більше ніж на 10%, якщо рекламувати квартиру щодня.

    Інтернет-площадки для продажу нерухомості дозволяють отримати швидкий ефект ще до виходу рекламних оголошень у друкованих ЗМІ. Перевага реклами в мережі Інтернет — оперативність розміщення. Оголошення публікуються в день подавання і це особливо важливо, коли є необхідність термінового продажу квартири. Не виходячи з дому, покупець може побачити планування квартири, що продається, її місце розташування, фотографії будинку, під’їзду, виду з вікна і всіх приміщень. Багато покупців шукають нерухомість саме в Інтернеті, тому розміщувати рекламу тут має сенс.

    Етап 3. Показування нерухомості

    Для потенційних покупців не варто прикрашати квартиру, краще говорити те, що є насправді. Крім того, якщо в квартирі є недоліки, які кидаються в очі, то про них бажано сказати ще при телефонній розмові. Завдяки цьому Ви заощадите свій час: не доведеться зайвий раз показувати квартиру тому, хто її все одно не захоче купувати через цей недолік. При цьому не потрібно забувати і про переваги квартири. Якщо вони є, обов’язково зробіть на них акцент.

    Етап 4. Прийом авансу/завдатку

    Прийде момент, коли на Ваш об’єкт нерухомості знайдеться покупець, і Ви остаточно про все з ним домовитесь. Зазвичай це досягається шляхом взаємних переговорів і компромісів. Поки домовленість досягнута тільки на словах, не виключено, що покупець у будь-який момент може передумати або заявити про відмову від виконання будь-яких умов покупки. Тому продавцеві варто отримати від покупця (його представника) на доказ серйозності намірів деяку суму передоплати, письмово зафіксувати її передачу й інші важливі домовленості щодо майбутньої угоди продажу нерухомості.

    #img_right#На практиці це реалізується шляхом складання та підписання договору про наміри (попереднього договору купівлі-продажу), або угоди про внесення авансу. Піти на підписання угоди про завдаток при продажу нерухомості можна тільки за стовідсоткової впевненості в тому, що в обумовлені терміни Ви здатні забезпечити процедуру підготовки передачі квартири новому власнику.

    Етап 5. Складання договору продажу нерухомості

    Після того, як будуть зібрані всі необхідні для угоди довідки та документи необхідно скласти проект договору, за яким нерухомість буде переходити новому власнику. Вже при прийнятті авансу Ви повинні були домовитися з покупцем про те, яка ціна буде вказана в договорі: ринкова, за оцінкою БТІ або якась інша, наприклад, кількасот тисяч гривень. Попередньо слід домовитися і про те, в якій формі буде укладатися договір продажу нерухомості — у нотаріальній або в простій письмовій, про ціну угоди в договорі і про те, хто візьме на себе ці обов’язки і відповідні витрати.

    Етап 6. Взаєморозрахунки (закладання грошей)

    Важливим моментом у проведенні будь-якої оплатної операції з продажу нерухомості є порядок розрахунків між сторонами, який забезпечує відповідні гарантії для кожної сторони, безпеку та конфіденційність. Адже за великим рахунком після угоди Продавець залишається з грошима (зрозуміло, він хоче, щоб вони гарантовано перейшли до нього в необхідній кількості і безпечним способом), а Покупець після угоди залишається зі своєю нерухомістю (і хоче, щоб документи на неї були нормальними; щоб з цього приводу у нього не було проблем у подальшому). Не маючи відповідного досвіду в цьому питанні, зверніться за допомогою до фахівця.

    Етап 7. Складання та державна реєстрація угоди

    Якщо договір продажу нерухомості здійснюється в простій письмовій формі, а текст договору та інші документи вже готові, то відразу ж після закладки грошей можна підписувати договір і подавати його на держреєстрацію. Якщо передбачається підписання нотаріального договору — сторони відправляються до нотаріуса підписувати та засвідчувати договір та інші документи, які слідом за цим подаються на реєстрацію.

    Техніка продажу нерухомості: завершальний етап

    На цьому етапі продавець отримує гроші, а покупець стає власником нерухомого майна. Продавець повинен уважно перевірити отримані ним після реєстрації документи — вони є його «перепусткою» до грошей, які зберігаються в банківському депозитарії. Він зобов’язаний видати покупцеві розписку про отримання грошей і передати йому нерухоме майно. Продаж нерухомості фіксується документально і, залежно від обставин угоди, може відбуватися і відразу після підписання договору, і в період проведення процедури державної реєстрації, і після одержання покупцем свідоцтва про право власності.

    Продавцю нерухомості слід визначитися з проблемою: робити все самостійно, звернутися по допомогу до агентства нерухомості або до приватного маклера. У першому випадку, з урахуванням того, що знання та досвід прямують до нуля, терміни реалізації задуманого будуть прагнути до безкінечності. Агентства в особі їх окремих представників і приватні маклери мають специфічний досвід у техніці продажу нерухомості та знання реалій цього ринку. Вони візьмуть на себе всі труднощі і заощадять Вам дорогоцінний час (і нерви), допоможуть оптимізувати податки та скористатися пільгами. Однак, за їх роботу доведеться в середньому заплатити близько 3-5% від суми угоди — агентствам і маклерам ~3%. Вибір за вами.

    Корисний ресурс.

  • Рецепти до Дня Святого Валентина

    Рецепти до Дня Святого Валентина

    #img_left_nostream#День Святого Валентина або День закоханих, який святкується 14 лютого, останнім часом став дуже популярний у нашій країні. І це не випадково — адже в це свято є привід, щоб привітати своїх коханих, сказати слова любові своїм близьким, надіслати «валентинку» або подарувати цікавий подарунок, запросити на романтичне побачення або приготувати вечерю для двох.
     
    Це привід поділитися своїм серцем з іншими і подарувати їм щастя. Якщо Ви вирішили приготувати романтичну вечерю на двох або сімейний святковий стіл, ми пропонуємо наступні рецепти.
     
    Фруктовий салат
    Для фруктового салату до Дня Святого Валентина знадобиться

    мандарини — 2 шт.
    ківі — 2 шт.
    ананас — 2 скибочки
    апельсини — 1 шт.
    виноград без кісточок
    цукрова пудра — 1 ст. ложка
    шоколад тертий — 1 ст. ложка
    молоко згущене — 70 гр.
    вершковий йогурт — 1 ст. ложка.

    Фрукти вимити, очистити, нарізати невеликими скибочками. Виноград помити, розрізати навпіл ягідки, з’єднати із фруктами, посипати цукровою пудрою. Йогурт змішати зі згущеним молоком і заправити фруктову масу. Фруктовий салат поставити на 20—30 хв. у холодильник, потім перекласти в красивий салатник, посипати тертим шоколадом і подавати до святкового столу.

    Також до Дня Святого Валентина пропонуємо рецепти:

    Закуски і салати

    Салат «Грецький» 
    «Сонечко» — салат, який зігріває
    Салат «Цезар» — аристократичний салат до Дня закоханих
    Смажений вугор з грибами та овочами
    Салат з курячою грудинкою і картоплею пай

    Гарячі страви

    Ароматна яловичина в соусі
    Рецепт смаженого коропа
    Сирнички домашні
    Кальмари з гострим томатним соусом
    Королівський омлет по-віденськи

    Десерти

    Морозиво по-грецьки (рецепт)
    Яблучний десерт «Сюрприз» (рецепт)
    «Полуничне свято» — десерт для закоханих
    Гарячий шоколад по-іспанськи
    Груша в шоколаді
    Млинці «Солодка вишня»
    Шоколадний торт

    Випічка

    Медовий торт — своїми руками
    Кекс мармуровий, саварен, мадлен
    Піца — «ласий шматочок Італії»
    Печиво з молочно-шоколадною крихтою
    Домашнє печиво з шоколадом
    Тістечка безе

  • «Інтер» втратив очки в Пармі. Фотоогляд

    «Інтер» втратив очки в Пармі. Фотоогляд

    Міланський "Інтер" на виїзді не зміг перемогти «Парму» в матчі 22-го туру італійської серії А.

    Після цієї зустрічі відрив «Інтера» від найближчого суперника в турнірній таблиці, «Роми», становить 9 очок.

    Чемпіонат Італії

    Серія А

    22-й тур

    «Парма» – «Інтер» – 1:1 (0:0)

    Голи: Божинов, 55 – Балотеллі, 59

    «Інтер»: Сезар, Кордоба (Сантон, 58), Матерацці, Дзанетті, Майкон, Лусіу, Камбьяссо, Мотта (Балотеллі, 57), Ето’О (Маріга, 68), Пандев, Міліто

    "Парма": Міранте, Деллафіоре, Дзаккардо, Лукареллі, Морроне, Кастелліні, Валіані, Галлоппа, Хіменес, Божинов (Палоскі, 68), Біабіані.

    За матеріалами: sovsport.ru

    #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream# #img_center_nostream#