Нижче подано розповідь людини, яка побувала в китайському трудовому таборі, в який вона потрапила через свою приналежність до послідовників Фалуньгун…
Я б хотів розповісти про те жорстоке поводження, яке мені довелося побачити й пережити самому в трудовому таборі Іньмахе. Я це роблю, щоб розкрити фальшиві твердження комуністичної партії про те, що «зараз найкращий період у сфері прав людини в історії Китаю».
Відразу по прибуттю до трудового табору влада примушувала нас вивчати правила поводження та інструкції для в’язнів. Якщо ми відмовлялися, то нас жорстоко били. Вони дуже хотіли змусити нас визнати, що ми скоїли злочин, і примушували нас присягнутися у відданості партії.
Їхня мета «реформування» або «промивання мізків» полягала в тому, щоб перетворити живих людей на залежних роботів. Щоб досягти цього, чиновники жорстоко били, застосовували електричні палиці, вони відправляли нас у суворі дисциплінарні підрозділи, прив’язували до «ліжка смерті», на тривалий час приковували нас наручниками, позбавляли сну і забороняли користуватися туалетом.
Коли я протестував проти такого поводження, мене відправляли до суворого дисциплінарного відділення, де двоє карних злочинців на ім’я Ма Тінлінь і Чжан Лісінь повинні були стежити за мною цілу добу. Мене прикували наручниками до ліжка і заборонили користуватися туалетом. Я вимушений був облегшуватися в підкладну посудину. Один із в’язнів спорожнював посудину, оскільки я сам не міг устати з ліжка.
В’язням дозволялося робити зі мною все, що їм заманеться. Вони били мене, і частіше це робив Чжан Лісінь (Zhang Lixin). Він затискав мій ніс доти, доки сльози не починали котитися з очей. Вони били мене по обличчю підметками від взуття, палили п’яти сигаретними запальничками. Вони казали, що при ходьбі після таких тортур я відчуватиму нестерпний біль, хоча ніяких шрамів на тілі не залишиться.
Начальник підрозділу бив мене електричними палицями. Охоронець Чжан Тай (Zhang Tai) робив те ж саме. Начальник політичної частини Гао Ке (Gao Ke) бив мене по обличчю поти, поки з носа не пішла кров. Мої руки й ноги були дуже щільно прикріплені до чотирьох кутів ліжка за допомогою мотузок і наручників. Грудну клітину теж за допомогою мотузок прикріпили до ліжка так, щоб я не міг анітрохи поворухнутися.
Одного дня вони витягнули з-під мене матрац і прив’язали до ліжка обличчям униз. Б’ючи мене по ногах, вони казали: "Ми не зламаємо тобі ноги, але відокремимо м’язи від кісток". Через кілька днів після таких тортур мої ноги опухнули й налилися кров’ю. Від щонайменшого дотику вони страшенно боліли. Потім, щоб ще більше підсилити біль, вони зняли з мене брюки і приклали на ноги гарячі рушники. Після постійного побиття в прив’язаному до ліжка положенні протягом тривалого часу я більше не міг сидіти.
Начальник політичної частини Гао Ке одного дня сказав мені, що якби я відмовився від Фалуньгун і написав гарантійну заяву, то мене б перевели зі строгого дисциплінарного підрозділу і скоротили термін покарання. Більш того, мені дозволили б наглядати за іншими в’язнями. Я відмовився, оскільки знав, що не зробив нічого поганого, займаючись Фалуньгун і поводячись відповідно до принципів "Істина, Доброта, Терпіння".
Не зумівши "перетворити" мене, начальство вирішило відправити мене до підрозділу № 7, де мене примушували виконувати важку роботу.
У практикуючого Фалуньгун Сунь Чжигана (Sun Zhigang) стався нервовий зрив, коли він уперше був поміщений у трудовий табір. Коли його запроторили в трудовий табір удруге, то начальство строгого дисциплінарного підрозділу бачило, що він ще не зовсім вилікувався від хвороби, але й далі знущалося над ним. Він спав на нижньому ліжку, до якого були приковані наручниками його руки. Йому дозволяли користуватися туалетом тільки три рази на день і примушували цілий день сидіти на вузькій дерев’яній дошці. На сніданок, обід і вечерю йому давали тільки дві маленькі булочки і дві ложки овочів. Робота понад норму, позбавлення сну, мізерне харчування, різні обмеження, зробили свою справу – усе це знов призвело до психічного розладу. Керівництво табору відмовило йому в медичному лікуванні. Навпаки, вони продовжили свої знущання, що призвело до погіршення. Інколи вони не дозволяли йому користуватися туалетом і примушували випорожнятися прямо в штани. Пізніше вони заявили, що це практика Фалуньгун стала причиною його психічного розладу.
Практикуючого Фань Десю (Fan Dexiu) наручниками прикували до підлоги одиночної камери. Два місяці відтак, проведених у цій камері, в результаті відмороження він утратив кілька пальців на ногах.
У 2003 році табірне начальство наказало побудувати нову казарму для в’язнів, навколо будівлі поклали зелений дерен. Вони навіть купили кілька спортивних приладів і поставили їх у дворі та в деяких камерах. На перший погляд незнаючій людині важко уявити звірства, що здійснюються в цьому таборі. І це доти, доки вона не побачить біля десятка великих металевих кліток, частина арсеналу, яку вони приховують у кутках. Тільки в’язні, яких садили туди, й охоронці, що спостерігають за жертвою, знали призначення цих кліток.
У таборі організували виступ, в якому пісні й танці виконували в’язні. Цей виступ показали в програмі новин по телебаченню провінції Цзілінь. Насправді, вони забороняли практикуючим Фалуньгун розмовляти одне з одним. За нами постійно стежили – коли ми працювали, спали або користувалися туалетом. Коли інспектори приходили в їдальню, табірне начальство наказувало ставити на стіл м’ясні та інші страви, щоб усе це зняти на камеру для створення фільму про життя в’язнів. Але треба було тільки інспекторам виїхати, як ці страви негайно прибирали зі столу, а на їхнє місце ставили суп із черствими булками. Табірне начальство також влаштовувало численні "технічні навчальні заняття", пов’язані із сільським господарством і машинним устаткуванням. Ті, хто записувався на ці заняття, мали були платити за навчання. Табір нагороджував "учнів" тим, що їм скорочували термін покарання. Керівництво табору влаштувало відкриту церемонію і запросило двох журналістів на заняття. Як тільки репортери від’їхали, а в’язні заплатили за навчання, ці заняття скасували. Насправді, це був просто спосіб, завдяки якому в’язні купували собі зменшення терміну покарання.
Одного дня в табір приїхала група медиків, щоб провести медичний огляд. Це виглядало дуже підозріло, оскільки табірне керівництво експлуатувало нашу працю і ніколи не піклувалося про наше здоров’я. Лікарі взяли кров на аналіз. І коли стали відомі результати, то вони розділили нас на дві групи. Одна група була здоровою і "придатною", а інша "непридатною". Тих, хто був "придатний", відправили до місця, яке називалося горою Цінлун (Qinglong). Коли стало відомо про вилучання органів у живих практикуючих Фалуньгун, ми зрозуміли, що ці медики приїжджали за органами!
У 2003 році в таборі почали показувати телевізійний серіал під назвою "Життя безневинне й чисте". Там були такі сюжети, які розповідали про те, як охоронець купує торт на день народження практикуючому Фалуньгун. Ми всі знали, що це було суцільною вигадкою. Про це знали й охоронці, проте вони й далі примушували всіх в’язнів дивитися цей телесеріал. Коли я почав говорити про ту брехню, яку нам показували, мене відправили до суворого дисциплінарного відділення. І там я став свідком жорстоких тортур, які застосовували до практикуючого Сунь Чжигана (Sun Zhigang).
У 2002 році іншого практикуючого на ім’я Сунь Шичжуна (Sun Shizhong) із міста Сун’янь (Songyuan) забили на смерть у трудовому таборі Іньмахе (Yinmahe). Щоб приховати злочин, начальство табору заборонило всі побачення з в’язнями більше ніж на три тижні.
Табірний лікар, якого звали Ван (Wang) вибив зуби у багатьох людей, він також уставляв дуже товсту трубку в ніс практикуючим, а потім тягнув її то вперед, то назад доти, доки трубка не ставала червоною від крові. В’язні мали були купувати йому цигарки і дарувати подарунки, коли мусили були звертатися до нього по медичну допомогу. Якщо вони платили, то могли не ходити на роботу, навіть якщо не були хворими.
Одного дня, після жорстоких тортур, в одного практикуючого почало зупинятися серце. Коли доктор Ван побачив його, то сказав: «Якщо ти хочеш вийти звідси, то скажи своїм родичам, щоб вони принесли мені 10 000 юанів, або ж залишайся тут і вмирай, і забудь про звільнення". Коли він пішов, хтось із в’язнів записав його слова, інші стали свідками і підписалися під цим документом, який потім таємно передали сім’ї практикуючого.
Сім’я звернулася в судову комісію. Начальник табору Гуо Цзуньпен (Guo Junpeng) дізнався про це й оголосив догану докторові Вану. Він зняв Вана з роботи і на його місце поставив іншого лікаря. Проте, якийсь час відтак, тюремне начальство поновило доктора Вана на колишньому робочому місці.
Комуністичне керівництво табору не зупиняється ні перед чим. Воно експлуатує й переслідує невинних людей. У результаті переслідувань у цьому таборі також помер практикуючий Ян Лідун (Yang Lidong) із міста Сун’яня (Songyuan).
(Ім’я автора не вказано через можливе переслідування)
За матеріалами сайту minghui.org
