2 вересня в Мельбурні (Австралія) пройшов перший день тижня моди Melbourne Spring Fashion Week колекції Весна – Осінь 2008. У будівлі мельбурнськой Ратуші австралійським модницям будуть представлено більше 100 моделей колекції бренду Nevenka. Показ мод проходитиме найближчі чотири вечори.
Представляємо Вашій увазі колекції одягу сезону весна-осінь 2008, які були продемонстровані на другому дні показу мод в Мельбурні.
#img_gallery#
Цьогорічний 15-ий Форум проходитиме з 11 до 14 вересня 2008 року. На відкритті заходу, яке традиційно відбудеться в Оперному театрі, організатори обіцяють багато сюрпризів. Які саме — поки що тримається в таємниці.
На ярмарку будуть представлені видавничі та книготоргівельні компанії з усіх областей України. Тільки на конкурс "Найкраща книга Форуму видавців" було надіслано 325 книжок від 65 видавництв.
Особливу роль на ярмарку організатори приділяють бізнес-форуму «Український книжковий ринок. Значення статистичної та аналітичної інформації для ефективного розвитку». Президент ГО «Форум видавців» Олександра Коваль вважає цю дискусію якнайактуальнішою для українських видавців. «На жаль, ніхто в Україні не може сказати, скільки книжок тут видається, а головне – скільки їх продається. Загальна кількість назв не є тим показником, за яким можна визначати читацький, споживацький попит та його пріоритети. Й тільки статистика роздрібного продажу може допомогти у такому аналізі. Також дуже важливо знати, яка є градація між видавцями: хто в якому сегменті працює, хто які займає долі ринку, ніші ринку", – зазначає він.
Цьогорічними гостями Форуму стануть польський письменник та журналіст Лукаш Ґолембєвський та головний редактор газети «Книжное обозрение» Алєксандр Ґаврілов.
В рамках заходу також буде проведений бізнес-тренінг, під час якого голова Львівської обласної державної адміністрації Микола Кміть спільно з керівниками найбільших видавництв та книготорговельних організацій визначатиме ключові проблеми українського ринку.
“Форум видавців” у Львові було започатковано в 1994 році. Згодом, 4 квітня 2003 р. йому було надано статус Національної книжкової виставки-ярмарку.
Ідея проведення Форуму належить Богданові Кравченкові і відтак успішно втілюється і розвивається громадською організацією “Форум видавців”.
Символом Форуму видавців є книжковий равлик, який символізує "життя і смерть, вогонь і воду, безсмертя, те, що лишиться від нас після смерті, а також затятість, витривалість, поміркованість,розважливість”. (“Словник синонімів” В. Копалінського).
Гасло першого Форуму видавців: “Справи кепські. Але вони погіршуватимуться й далі, якщо ми не зробимо все, що в наших силах, аби їх покращити”. Організатори вважають, що воно актуальне й надалі.
У фіналі взяло участь 30 конкурсантів. Нижче представлені найкрасивіші моменти їх виступу.
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#
Агентство Associated Press повідомило, що з Китаю поступає суперечлива інформація з приводу цього інциденту. Офіційні ЗМІ Сіньхуа заявляють, що поліція шукала учасників недавніх нападів на поліцейський відділок і в рисовому полі виявила 9 підозрюваних, які були озброєні ножами.
За словами силовиків, вони спробували чинити опір, внаслідок чого поліцейським довелося взятися за вогнепальну зброю. У повідомленні Сіньхуа також мовиться, що ці люди, найімовірніше, причетні до нападу на поліцейських 12 серпня в районі м. Кашгар, під час якого було вбито трьох поліцейських. У повідомленні підкреслюється, що саме з огляду на те, що ці люди дуже небезпечні, поліція відразу ж почала стріляти, як тільки вони спробували чинити опір.
Проте в заяві, зробленій 30 серпня Всесвітнім Уйгурським Конгресом, мовиться, що згідно з інформацією, отриманою від свідка, озброєні поліцейські оточили кукурудзяне поле і через мегафон закликали підозрюваних здатися, при цьому пообіцявши надати їм адвокатів для захисту в суді. Ті люди вийшли і не чинили опір арешту, але після того, як вони здалися, поліцейські розстріляли їх. Китайська сторона заперечує це.
Видання відзначає, що, незважаючи на вжиті владою заходи безпеки напередодні Олімпіади, коли в Сіньцзян і Тибет ввели тисячі солдатів і поліцейських, цей інцидент, що стався в Сіньцзяні в п’ятницю, є вже 4-м за цей місяць, загальна кількість загиблих у них становить 39 чоловік.
Це питання прокоментував німецький професор економіки, що працює зараз в Пекінському Університеті (його китайське ім’я: Пу Хаоге). Професор в інтерв’ю радіо «Вільна Азія» пояснив що, різні способи вести статистику, приводять до різних результатів. Витрат може бути і 2.3 мільярдів, може і 42 мільярди – це не суттєво.
На його думку, критикувати Пекін за те, що витрачено дуже багато грошей на Олімпіаду, не правильно. Тому що для такого міста, як Пекін, багато побудованих спортивних проектів, приносять користь не лише в період Олімпійських Ігор, але і багато років опісля.
Витрат, звичайно, не може бути лише 2.3 мільярдів доларів, як заявило керівництво Пекіна; їх, скоріш за все, було більше. Можливо, це лише прямі витрати на змагання, прокоментував Пу Хаоге.
Проте фахівець з Китаю, пан Фан Цзює, має іншу думку: «Китай – не США. Середня річна зарплата в Китаї – 2000 доларів, а в США – 30 тисяч. Тому, не можна сказати, що якщо Пекін витратив стільки ж, скільки було витрачено під час Олімпійських ігор в США, то це нормально. Не можна так рахувати».
Фан Цзює сказав в інтерв’ю, що «проблема в іншому: уряд Китаю вклав дуже багато грошей, щоб надати собі гарного вигляду, і дуже мало для поліпшення умов життя бідняків, для допомоги потерпілим від стихійних лих, для освіти, охорони здоров’я тощо»
Які цифри точніші? Поки що важко перевірити. В інтерв’ю радіо «Вільна Азія» Пей Мінсін, фахівець з Китаю в США, пояснив, що для Пекіна політична вигода від Олімпійських ігор більша, ніж економічна. Але для КПК завжди було таке правило: політична мета на першому місці. Серед китайських чиновників ходила приказка: «Олімпіада – це така сумка, в яку все поміщається». Якщо так дивитися на питання, то 2.3 мільярда доларів, це дуже мало для такої бездонної сумки, вважає пан Пей Мінсін.
За часів правління імператора Кансі династії Цин 2 вересня 1679 р. недалеко від сьогоднішнього Пекіна стався сильний землетрус. Хвиля землетрусу пройшла по Пекіну і шести інших провінціях: (сьогодні це – Хебей, Шаньси, Шеньси, Ляонін, Шаньдун і Хенань); в цілому від землетрусу постраждало більше 200 округів. Були зруйновані численні міські стіни, будівлі урядових установ та житлових будинків. Було багато загиблих і поранених.
Опинившись перед лицем такого несподіваного лиха, імператор Кансі негайно виділив фінансову допомогу для компенсації тим, хто постраждав від землетрусу, потім звернувся до державних службовців і багатих громадян з проханням допомогти потерпілим.
Спочатку він аналізував свої вчинки, для того, щоб виявити недоліки і поліпшити себе. Потім він зажадав, щоб його чиновники відмовилися від бюрократії, сумлінно виправили раніше здійснені помилки і наполегливо працювали на благо свого народу й країни. Але найголовніше – він велів чиновникам всіх рівнів, починаючи від найвищого до найнижчого, глибоко і серйозно оглянути діяльність різних урядових організацій і проаналізувати її.
Протягом перших чотирьох годин після землетрусу імператор Кансі викликав до себе по черзі чиновників, міністрів, придворних імператорської сім’ї. Він зробив вимову деяким з них за те, що замість роботи на благо нації вони збільшували особисте майно. Він сказав їм, що вони перестали бути чесними і праведними людьми, а стали жадібними і зіпсованими. Імператор Кансі сказав їм, що, якщо вони не виправляться, то будуть покарані згідно з законом, без жодних винятків.
Через два дні, імператор Кансі ще раз зібрав всіх головних чиновників і розповів їм про шість недоліків, які він помітив:
1) Чиновники всіх рівнів наживались на багатстві простих людей. Корупція ще більше посилила і без того дуже важке становище людей.
2) Для того, щоб накопичити ще більше грошей, багато чиновників вступали у змову один з одним.
3) Під час війни солдати бездумно грабували і вбивали мирне населення.
4) Місцеві чиновники не повідомляли вищестоящим про страждання, що переносили звичайні люди. У випадках повені і засухи місцеві чиновники підтасовували факти, щоб отримати для себе більше вигоди. Отримавши кошти для допомоги, вони ніколи не направляли їх людям, які її потребували.
5) Міністерство юстиції приймало несправедливі рішення по судових позовах, і багато судових справ залишалися невирішеними протягом тривалого часу.
6) Сім’ї високопоставлених чиновників зловживали своїм положенням, і приховували інформацію про нові закони, які захищають права пересічних людей.
Імператор Кансі запропонував чиновникам розробити і представити йому на розгляд план про те, як виправити ці недоліки. Він особливо підкреслив, що дії, направлені на поліпшення ситуації в країні залежатимуть від того, наскільки високопоставлені чиновники будуть самі подавати правильний приклад всім громадянам країни. Якщо чиновники, що займають високі пости, не схильні до корупції, то їхні підлеглі теж до неї не вдаватимуться.
Покоряючись наказу імператора, високопоставлені чиновники через 10 днів підготували пропозиції по усуненню існуючих недоліків. Вони запропонували конкретні кроки по заміні корумпованих чиновників (від зняття їх з посад з довічною забороною на перебування на цих постах в урядових організаціях до страти). Імператор Кансі схвалив це.
«Мене звуть Майкл, я живу в Меріленді, США. Мені 34 роки. Мій ріст – 1,80 м, вага – 72 кілограми. Я – дуже чуйний, щирий, чесний і романтичний. Я завжди ношу сумку дівчини і відкриваю їй двері. Я – дуже дбайливий. Я ніколи не дозволю своїй майбутній дружині прибирати вдома.
Я зроблю все, щоб вона була щаслива. І я дуже хочу мати дружину – українку!» Таку принадну пропозицію розсилає Майкл через Інтернет українським дівчатам. Він сподівається, що хтось із них погодиться з ним зустрічатися, а пізніше – створити сім’ю. Він навіть зареєстрував свій сайт, де детально описав, чому супутницею його життя повинна стати саме українка, і аж ніяк не американка. «На мою думку, українські дівчата – освічені, слідкують за модою (мають хороший смак щодо одягу), добре готують. Вони – розумні, милі, романтичні і сильні духом. Вони завжди знають, як подбати про свою сім’ю, і не бояться роботи.
Українські дівчата – справжні принцеси, і, я впевнений, українські парубки недооцінюють їх», – пише Майкл на своєму сайті.
І таких заморських принців, як Майкл, в Інтернеті вистачає. Щодня вони відправляють українським дівчатам сотні повідомлень із пропозицією познайомитися. І їх анітрохи не зупиняє далека відстань. Дуже активні в знайомствах по Інтернету турки, грузини, єгиптяни та ін.
Очевидно, такий інтерес до українок викликаний не лише тим, що вони «знають, як подбати про свою сім’ю, і не бояться роботи».
Редактор туристичного сайту Олена Підсосонна вважає, що більшість іноземних туристів їдуть в Україну, насамперед, не за культурними пам’ятками чи унікальними традиціями, а за легковажними і доступними дівчатами, при цьому українки самі створили такий імідж. «За кордоном ти не побачиш таку кількість зухвало одягнених дівчат, як у нас. Там вони виглядають і поводяться скромніше. Поважають себе і не дозволяють чоловікам розцінювати їх як легку здобич. У нас же багато молоденьких дівчат просто продаються американським пенсіонерам».
Що керує такими жінками й дівчатами? Насамперед, очевидно, бажання підвищити свій матеріальний добробут. Але все таки, чому саме таким способом? Психолог Ольга Єфремова вважає, що українські дівчата шукають іноземного чоловіка, оскільки відчувають незадоволеність своїм способом життя. «Чи то матеріальний, або емоційний аспект. Чому вони шукають щастя так далеко? Тому що здалеку недоліків не видно. І вони їх не бачать,» – каже психолог. Дитячі казки теж зробили свій вклад в цю ілюзію закордонного щастя. Ні в одній з них принц не живе в сусідньому замку. Він завжди – за тридев’ять земель».
Ольга відзначає, що завищені очікування від потенційного партнера породжують зверхнє ставлення до навколишніх чоловіків. І дівчина шукає. Чим дальше, тим краще.
«З моїм майбутнім чоловіком ми познайомилися, коли мені було 34. Муххамед вчився в медичному університеті на хірурга, – згадує про свій невдалий шлюб харків’янка Марія (ім’я змінене). – Він був дуже уважний до мене, залицявся красиво, дарував квіти, подарунки, а потім запропонував вийти за нього заміж».
Весілля зіграли на батьківщині Муххамеда – Сирії, дуже пишне, по всіх тамтешніх обрядах. Прийшло багато родичів. За словами Марії, вони надарували безліч презентів, грошей і коштовностей. Потім почалися сірі будні… «На мене наділи паранджу, навісили купу золота, як на новорічну ялинку, і я цілими днями сиділа вдома. У мене було багато грошей, але я не могла за них нічого купити, оскільки мені не можна було виходити одній на вулицю без супроводу родичів. Життя починалося, коли на Дамаск спускалися сутінки – кожен вечір до нас приходили родичі, яким я завжди повинна була усміхатися і тішитись з їхнього приходу, – не важливо подобається мені це чи ні. Я повинна була, як прислуга, готувати, приносити і відносити їжу. У присутності чоловіків мені не можна було знаходитися, тому я сиділа в сусідній кімнаті, поки вони пили, їли і веселилися. Загалом, це було півтора року якогось пекла», – згадує Марія. Вона говорить, що вже була згодна на все: і на постійну веселість ночами, і на другу дружину – аби він відпустив її додому. Після численних прохань Муххамед усе-таки дозволив їй виїхати.
ⓅКомпанія YURDOPOMOGA (https://yurdopomoga.com.ua/uk/simeine/242-rozluchennia-z-inozemtsem-v-ukraini) спеціалізується в сфері сімейного права. Наші сімейні адвокати, здатні вирішувати складні справи за допомогою міжнародних інституцій. Ми маємо великий досвід у вузьких спеціалізаціях. Навіть якщо інша сторона проживає за кордоном і в Україні більше ніколи не буде – ми успішно реалізуємо справу. Ми не кидаємо клієнтів на півдорозі. Приїжджайте до нас в гості в зручний для вас час!
«Єдине, що у мене залишилося після цього – дарунок родичів – фамільна коштовність, якій більше 800 років, яку Мухаммед просив йому не повертати. Вона до тепер лежить у мене в серванті, як нагадування про мій третій невдалий шлюб…», – розповідає жінка.
І хоча життя у багатьох жінок у шлюбі з іноземцем складається досить успішно, всі вони різною мірою переживають всякі труднощі.
Щоб максимально застерегти себе від горе-чоловіка, Тетяна Татурович – менеджер соціальних програм жіночої правозахисної організації «Ла-страда» – радить укласти шлюбний договір. Наявність такого договору захистить ваші інтереси під час шлюбу й у випадку розлучення. У ньому мають указуватися права і зобов’язання кожної із сторін. Важливо, щоб в договорі було вписано право опіки над дитиною у випадку розлучення. «Перш ніж виїжджати до коханого за кордон, необхідно ознайомитися з тамошнім законодавством. Наприклад, в країнах Близького Сходу після розлучення дитина залишається з батьком,» – розповідає Тетяна Татурович. До них не раз зверталися жінки з проханням знайти дитину за кордоном. Через якийсь час за допомогою посольства це вдавалося зробити.
Окрім цього, ніхто не застрахований від гіршого сценарію – під принадною пропозицією познайомитися з іноземцем або роботи за кордоном – українських дівчат можуть чекати і торгівля жінками, і проституція.
А якщо ви познайомилися через Інтернет, фахівці радять організовувати перше побачення в Україні або ж на «нейтральній» території.
У випадку, якщо ви виїжджаєте рекомендуємо дотримуватися наступних правил:
Все ж українські дівчата як виходили заміж за іноземців, так і виходитимуть. І нерідко такі шлюби виявлялися щасливими. Але не треба леліяти зайвих ілюзій. Щодо міцності таких шлюбів психолог Ольга Єфремова говорить, що все залежить від самих партнерів і того, як вони будуватимуть свої стосунки: скільки праці в них вкладуть – стільки відповідно і отримають. «У шлюбі з іноземцем буде багато підводних рифів: різні культури, релігії, мовний бар’єр.
Все це можна перебороти, якщо жінка згадає, що перед нею – реальна людина, чоловік, а не принц, що втілює всі її рожеві мрії. Інакше та сила, яка створила цей шлюб, сама його і зруйнує, – відзначає Ольга.
– Надія на те, що наявність партнера змінить життя на краще, веде до деградації пасивного партнера. Будь-які стосунки краще будувати, спираючись на потребу віддавати, дарувати, ділитися кращим».
24 серпня 2008 р. у Індонезії пройшов перший день тижня моди Балі, на якій представив свою колекцію жіночого одягу відомий корейський дизайнер Андре Ким (частина 2 фотоогляду).
#img_gallery#
Коли і як спалахнуло, точно відповісти не може ніхто. Вогонь помітили охоронці ринку – горіли дві крамниці. Спробували приборкати власними силами. Та зрозуміли, що не впораються, викликали пожежних.
Володимир Юрченко, керівник Харківського міського управління МНС: «К моменту прибытия первых подразделений открытое пламя уже было в нескольких магазинчиках, и площадь пожара была около двухсот квадратных метров».
Реалізатор Віктор Смольников у відчаї. Каже: навіть бомба двічі не потрапляє в одну вирву, а його крамниця горить вже вдруге за останні чотири місяці.
У квітні на ринку «Барабашове» вже була пожежа – горів той самий майданчик.
Віктор Смольников, реалізатор: «Люди говорили, что горят игрушки. Я сначала воспринял, как шутку – не может такого быть. Ну, а потом подъехал, увидел, что горит на том же месте, примерно та же площадка. Сейчас пытаемся, может, что-нибудь сохранилось».
Після першої пожежі, 16-го квітня, власники торговельного центру «Барабашове» заявляли про навмисний підпал та провокацію. Слідство у справі триває – офіційну причину займання правоохоронці до цього часу не назвали.
Повторить зовсім не важко
Для того, хто хоче думать.
Запам’ятай, що я сказав,
І зроби усе це сам!
#img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream# #img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream##img_center_nostream#